Справа № 201/6256/21
Провадження № 1-кс/201/1995/2021
Іменем України
30 червня 2021 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 26.11.2019 року про закриття кримінального провадження №12019040650002611 від 19.10.2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з вищевказаною скаргою, в обґрунтування якої вказав, що 23.06.2021 року йому призначено адвоката з правової допомоги, яка повідомила, що слідчий ОСОБА_4 , який мав вести його справу, не працює в Соборному відділу поліції. Начебто є постанова про закриття кримінального провадження, з якою він не ознайомлювався. Слідчий поліції ОСОБА_4 ніяких слідчих дій не проводив. Вказує, що так звані «невідома особа» - це група осіб ,яка складається з чергового прокурора і охоронця прокуратури, а «невідомі» - тому що йому невідомі їх прізвища, а тому, на його погляд, повинна бути кваліфікація за ст. 28 КК України. В прокуратурі області в черговому журналі їх прізвища записано та є в матеріалах з відеокамер, які знаходяться перед дверима прокуратури.
На підставі викладеного скаржник просив:
-Витребувати матеріали кримінального провадження № 12019040650002611 та постанову про його закриття;
-Надати можливість для ознайомлення;
-Скасувати незаконну постанову згідно ст. ст. 303-308 та інших статей КПК України.
В прохальній частині скарги заявник просив розглянути скаргу за його відсутності.
Представник ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (раніше Жовтневий РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області) в судове засідання не з'явився, про дату місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав для дослідження в судовому засіданні матеріали кримінального провадження.
Відповідно до ст. 107 КПК України повне фіксування кримінального провадження за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Слідчий суддя, розглянувши скаргу, додані до неї документи та матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.
Згідно з ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого.
Статтею 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема його Главою 26.
Так, об'єктом оскарження на підставі глави 26 КПК України можуть бути тільки рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.
Частиною 1 статті 303 КПК України передбачений перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, який є вичерпним.
Частиною 2 статті 303 КПК України визначається інший порядок оскарження та розгляду інших скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України .
Так, пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено, що під час досудового розслідування може бути оскаржена бездіяльність слідчого/прокурора у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Отже, законодавцем визначена наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК України дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.
Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу , можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Слідчий суддя зазначає, що статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 згаданої Конвенції).
У своїй практиці європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Так, відповідно до ст. 9 ч. 2 КПК України, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставин, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
З тексту оскаржуваної постанови вбачається наступне.
18.10.2019 року до чергової частини Соборного ВП ДВГІ ГУНП в Дніпропетровській області, надійшли матеріали про те, що 30.09.2019 року, близько о 10.30 годині біля будинку АДРЕСА_1 невідома особа, таємно, шляхом вільного доступу здійснила крадіжку плакату, чим було спричинено ОСОБА_3 , матеріальних збитків, сума яких встановлюється (СО 38284 від 18.10.2019)
Під час досудового розслідування встановлено, що у кримінальному провадженні відсутні будь-які довідки підтверджуючи, що потерпілій було спричинено матеріальної шкоди. Окрім того варто зазначити, що суб'єктивною стороною крадіжки є спричинення матеріальної шкоди.
Матеріальний стан потерпілого встановлюється в кожному конкретному випадку, на підставі оцінки заробітної плати чи інших доходів, кількості членів сім'ї, наявності малолітніх, тощо. З іншого боку не буде крадіжки і в тому випадку, коли розмір шкоди нижче ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян (при обчисленні розміру матеріальної шкоди в злочинах проти власності слід керуватися Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2004 року), незалежно від матеріального стану потерпілого.
В ході проведення розслідування кримінального провадження та допиту потерпілого було встановлено, що у останнього відсутні документи підтверджуючи право власності на викрадення майно та в подальшому буде не можлива ідентифікація викрадених речей. Свідків та очевидців, які могли б підтвердити факт скоєння правопорушення не було встановлено.
В ході розгляду скарги ОСОБА_3 слідчим суддею з'ясовано, що під час проведення досудового розслідування органом досудового розслідування всебічно та повно досліджені обставини кримінального провадження, проведені необхідні слідчі дії, направлені на встановлення об'єктивної істини, також викладено зміст обставин, які є підставами для прийняття відповідного рішення, наведено мотиви прийняття такої постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КК та КПК. Всім встановленим обставинам дана належна правова оцінка та прийнято рішення, яке відповідає вимогам ст. 110 КПК України.
Слідчим поліції встановлена відсутність у ОСОБА_3 документів, які підтверджують право власності на викрадене майно (плакат) та документів про його вартість. Свідки та очевидці події не встановлені.
Також слідчий суддя звертає увагу на те, що скаржник в своїй скарзі не вказує, які саме слідчі дії не були виконані під час досудового розслідування, яких свідків чи очевидців допитано не було, а тому, доводи скаржника щодо неповноти досудового розслідування та порушень вимог КПК під час розслідування кримінального провадження свого підтвердження не знайшли, тому виходячи з вище наведеного слідчий суддя приходить до висновку про те, що вимоги скарги останнього не ґрунтуються на вимогах чинного кримінального процесуального законодавства, а тому не знаходить підстав для їх задоволення.
Також слідчий суддя констатує, що подія, за фактом якої внесено відомості до ЄРДР, відбулась 30.09.2019 року, досудове розслідування по кримінальному провадженню розпочате 19.10.2019 року. Постановою слідчого СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 26.11.2019 року кримінальне провадження закрите на підставі ст. 110 п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Як вказує заявник, копію постанови про закриття кримінального провадження він не отримував.
При цьому слідчий суддя звертає увагу не те, що більше аніж протягом півтора року скаржник не цікавився ані вказаним досудовим розслідуванням, ані проведенням слідчих дій в його рамках чи результатом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Крім того, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Так, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утриматися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, підстав для скасування постанови слідчого СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 26.11.2019 року про закриття кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Частиною 2 ст. 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи ті обставини, що в даний час в даному кримінальному провадженні всі можливі та необхідні слідчі дії виконані, виконувати будь-які інші слідчі дії не є доцільним, а також здобути нові будь-які докази в даному кримінальному провадженні не є можливим та можливість їх здобуття вичерпано, а також враховуючи те, що вказані події відбулися 30.09.2019 року, і після цієї дати пройшло вже більше півтора років, скаржник не цікавився ходом досудового розслідування, тому за таких обставин приходжу до висновку, що в задоволенні даної скарги слід відмовити, а оскаржувану постанову залишити в силі.
На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 55, 93, 153, 220, 303 - 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 26.11.2019 року про закриття кримінального провадження №12019040650002611 від 19.10.2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, - відмовити.
Постанову слідчого СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 26.11.2019 року про закриття кримінального провадження №12019040650002611 від 19.10.2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, - залишити в силі.
Матеріали кримінального провадження №12019040650002611 від 19.10.2019 року в одному томі повернути до СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особами, що були відсутні при її проголошенні, в той же строк з моменту отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1