Справа № 932/9892/20
Провадження № 2-о/932/170/20
18 червня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Кудрявцевої Т.О.
при секретарі Скопа Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
26.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту свого постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
В обгрунтування вимог заявник посилається на те, що він народився в м.Дніпропетровськ та з цього періоду проживав на території України, за адресою: АДРЕСА_1 . Звернувшись із заявою до Головного Управління в Дніпропетровській області Шевченківського районного відділу у м.Дніпрі Державної міграційної служби про оформлення громадянства та видачу йому паспорту громадянина України, він отримав відмову у зв'язку із відсутністю належних відомостей про реєстрацію на території України на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство». Таким чином, без встановлення факту постійного проживання на території України він позбавлений можливості отримати паспорт громадянина України та на підставі цього вирішити свої життєві проблеми, що стало підставою для його звернення із зазначеною заявою до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2020 року зазначена справа була передана в провадження судді Кудрявцевій Т.О.
Ухвалою суду від 01.09.2020 року було відкрито провадження у справі, призначено судове засідання по її розгляду.
Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримав в повному обсязі, просив суд її задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви.
Суд, заслухавши пояснення представника заявника, представника заінтересованої особи, свідка ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
КЦС ВС зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому не виключається встановлення факту постійного проживання на території України (постанова від 22.08.2018 у справі № 363/214/17-ц).
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м.Дніпропетровську та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного Управління в Дніпропетровській області Шевченківського районного відділу у м.Дніпрі Державної міграційної служби про оформлення громадянства та видачу йому паспорту громадянина України, на що отримав відмову з посиланням на відсутність належних відомостей про реєстрацію на території України на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство» та рекомендацію звернутися до суду для встановлення даного факту.
Таким чином, без встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_1 позбавлений можливості отримати паспорт громадянина України та на підставі цього вирішити свої життєві проблеми, що стало підставою для його звернення із зазначеною заявою до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи № 6502 від 24.06.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зазначенням громадянства України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з 25.04.1979 року по теперішній час.
Згідно копії картки реєстрації, виданої КЖЕПП №14, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 25.04.1979 року.
Відповідно до Виписки з домової книги ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1 з 15.04.1979 року, з якої він був виписаний 24.02.1987 року як засуджений, та за якою він був прописаний 16.06.1989 року з ІВК.
Згідно копії картки реєстрації, виданої КЖЕПП №14, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 25.04.1979 року.
Відповідно до копії трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 , 1956 року народження, виданої 12.08.1974 року, ОСОБА_1 було зараховано в штат техбюро Управління Головного архітектора міста Дніпропетровська з 12.08.1974 року, станом на 24.08.1991 року він значиться таким, що працює на заводі важких пресів, з якого був звільнений 18.09.1992 року (запис №10, 13).
Посвідчення водія серії НОМЕР_1 було видано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.10.1994 року, Екзаменаційна картка водія була видана ОСОБА_1 25.08.1994 року.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_1 проживає на території України в АДРЕСА_2 з 1979 року, вона є його сусідкою та проживає в будинку АДРЕСА_3 на 5 поверсі, перебувала в дружніх стосунках з його матір'ю. В 1987 році ОСОБА_1 був засуджений до позбавлення волі, в зв'язку з чим знімався з реєстрації за вказаною адресою. Із спілкування з ним, їй відомо, що свій паспорт ОСОБА_1 загубив.
За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки у судовому засіданні встановлено факт, що заявник постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,5,10, 259, 263-265,280-282 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України за станом на 24.08.1991 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О.Кудрявцева