Іменем України
30 серпня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/674/21
Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження
за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком", код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601, в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", проспект Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 01189425, е-mail: kpolegenko@ukrtelecom.ua
до відповідача: Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, вул. Святомиколаївська, буд. 114, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, код ЄДРПОУ 03196127, e-mail: rpadm-ucz@cg.gov.ua
про стягнення 21 351,76 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання)
Обставини справи.
Заявлено позов про стягнення 21 351,76 грн заборгованості з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян, які проживають у Ріпкинському районі за період з 01.09.20 по 30.04.21.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, зокрема, на те, що за період з 01.09.20 по 30.04.21 (включно) Чернігівською філією ПАТ "Укртелеком" надавались телекомунікаційні послуги на пільговій основі пільговим категоріям населення, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Закону України "Про основні засадисоціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" та Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»".
У позові зазначено також про те, що в перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодовувати такі пільги. Разом з тим, у порушення вимог чинного законодавства, кошти на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих позивачем пільговим категоріям громадян, які проживають у Ріпкинському районі за період з 01.09.20 по 30.04.21 на рахунок позивача від відповідача не надійшли, у зв'язку з чим виник заявлений до стягнення борг.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.21 справа №927/674/21 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.06.21, відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення.
Сторони по справі належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення: №1400051893605 від 09.07.21, №1400051893613 від 09.07.21.
Відповідач у встановлений процесуальний строк надіслав на адресу суду відзив на позов (від 20.07.21 №02-32/488), в якому проти позовних вимог заперечив. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач, зокрема, зазначив, що:
- у розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг позивачем помилково нараховані пільги на померлих громадян, таким чином, АТ «Укртелеком» завищило суму пільг на телекомунікаційні послуги за періоди: вересень 2020 року, жовтень 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року та позовні вимоги на суму 1145,22 грн;
- згідно постанови КМУ від 17.04.2019 №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі» виплата з державного бюджету субсидій з 01.05.19 та пільг з 01.10.19 у грошовій формі конкретним пільговикам та особам, які мають право на субсидію, однак в переліку пільг відсутня пільга з надання телекомунікаційних послуг, так як фінансування вказаної пільги проводиться з місцевих бюджетів;
- відповідно до Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» в Чернігівському районі утворено 19 об'єднаних територіальних громад, які мають свої затверджені бюджети на відповідний рік та фінансові відділи і відділи з питань соціального захисту. Відповідно п.12 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування можуть залучати на договірних засадах підприємства, установи, організації, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту та зв'язку. Об'єднані територіальні громади мають всі повноваження щодо укладання договорів про відшкодування коштів за надані телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян. Згідно з п.4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. №117, управління соціального захисту населення має право надавати інформацію, яка міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, органам місцевого самоврядування з метою надання пільг, передбачених законодавчими актами. З огляду на вищезазначене та з метою дотримання бюджетної дисципліни управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації неодноразово повертав без виконання АТ "Укртелеком" облікові форми, акти, розрахунки за надання пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, так як вони суперечать чинному законодавству;
-відповідно до ст. 23 Бюджетного Кодексу України, будь - які зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік.
-відсутнє будь-яке договірне зобов'язання стосовно відшкодування витрат за користування телефоном пільговій категорії громадян.
З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд відзив на позов разом з доданими доказами направлення копії останнього на адресу позивача залучив до матеріалів справи.
26.07.21 від позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (від 23.07.21 №04-11/183), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 19 763,68 грн заборгованості, у зв'язку з проведенням сторонами звіряння розрахунків на підставі акту звірки щомісячних обсягів (кількісних показників) та щомісячних сум наданих послуг зв'язку по пільговим категоріям споживачів за визначений період. Також у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач зазначив, що наведені відповідачем у відзиві на позов доводи стосуються виключно порядку фінансування видатків на пільги з послуг зв'язку за рахунок місцевих бюджетів та відсутності фінансових ресурсів. До заяви додано розрахунок заборгованості за період з 01.09.20 по 30.04.21, інформацію по боржникам (абонентам), докази направлення заяви про зменшення розміру позовних вимог на адресу відповідача.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Проаналізувавши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог на 1588,08 грн, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, та заяву подано з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка задоволена судом, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 19 763,68 грн заборгованості з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.09.20 по 30.09.21 включно.
На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд встановив.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-ІІІ.
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Акціонерне товариство "Укртелеком" (попереднє найменування юридичної особи - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", пункти 1.1., 1.4. Статуту Товариства в редакції, затвердженій загальними зборами акціонерів від 22.04.2021, оформленого протоколом №20), в особі Чернігівської філії, являється оператором, провайдером телекомунікацій, який, у тому числі, надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Ріпкинського району Чернігівської області, які підпадають під дію п.19 частини 1 статті 12, п.10 частини 1 статті 13, п.18 частини 1 статті 14, п.20 частини 1 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII); п.18 частини 1 статті 6-1, п.10 частини 1 статті 6-2, п.17 частини 1 статті 6-3, п.19 частини 1 статті 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2000 №1584-ІІІ, п. 11 частини 1, частини 3 статті 20, п. 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі Закон № 796-XII); п.6 частини 1 статті 6, частини 3 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 № 203/98-ВР (далі Закон №203/98-ВР); частини 5 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), п.4 частини 3 статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 за № 2402-ІІІ (далі - Закон № 2402-ІІІ), п.7 частини 1 статті 9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.1993 №3721-ХІІ, частини 2 статті 35 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ.
Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, та Закону України "Про охорону дитинства" та інших законодавчих актів для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку (телекомунікаційних послуг).
Позивач у період з 01.09.2020 по 30.04.21 надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, які проживають у Ріпкинському районі, і на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, ч. 6 ст. 12, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; п.18 ч.1 ст.6-1, п.10 ч.1 ст.6-2, п.17 ч. 1 ст.6-3, п. 19 ч.1 ст.6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; п. 11, 28 ч.1, ч. 3 ст. 20, п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 21Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; п. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; п.4 ч. 3 ст.13 Закону України "Про охорону дитинства", п. 7 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"; ч. 2 ст. 35 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
На підтвердження факту надання Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, які проживають у Ріпкинському районі, за період з 01.09.20 по 30.04.21, надані розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, за вересень 2020 року - квітень 2021 року, розрахунок корегувань видатків у 07.2021 р. (а.с. 19-38).
Крім того, позивачем було складено акти звіряння розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення між Чернігівською філією ПАТ "Укртелеком" та Управлінням (форма " 3-пільга") станом на 01.10.2020, 01.11.2020, 01.12.2020, 01.01.2021, 01.02.2021, 01.03.2021, 01.04.2021, 01.05.2021, а.с. 39-46.
У період з вересня 2020 року по квітень 2021 року позивач направляв супровідними листами на адресу відповідача розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у вересні 2020 року - квітні 2021 року, акти звіряння розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення та розрахунки видатків на відшкодування витрат, що підтверджується доказами їх направлення, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 47-74).
У супровідних листах містилося прохання про направлення за результатами розгляду виявлених розбіжностей та акту звіряння на зазначену у листах адресу.
Відповідач супровідними листами повертав на адресу позивача вищевказані документи із зазначенням про те, що Управління не має призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг з виплат за послуги зв'язку та не має можливість приймати розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам згідно з формами "2-пільга", "3-пільга". Акти відповідачем підписані не були.
Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №04-12/144 від 04.06.21 про стягнення заборгованості по компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення за період з 01.09.20 по 30.04.21 у розмірі 21351,76 грн з вимогою у термін до 15.06.21 перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборгованість у розмірі 21351,76 грн за період з 01.09.20 по 30.04.21 з компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, які проживають у Ріпкинському районі, а.с. 81, 82.
Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив. Факт надання послуг пільговим категоріям громадян відповідачем не спростовується.
Заборгованість у розмірі 19763,68 грн (з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог) заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За приписами частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 №1280-IV та п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295) телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Указані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У силу статті 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до частин 1, 4 та 5 статті 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ та організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.
Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Залучення підприємствами, установами, організаціями соціально-культурного, житлово-комунального, побутового обслуговування, закладами охорони здоров'я та освіти коштів з додаткових джерел фінансування, не заборонених законом, не є підставою для зменшення бюджетного фінансування відповідно до нормативів.
За змістом статті 81 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України) міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.
Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.
Відповідно до статей 82-85 БК України видатки бюджетів поділяються на:
1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;
2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;
3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.
Видатки, визначені п.1 частини 1 статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини 1 статті 82 цього Кодексу здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.
Відповідні органи державної влади забезпечують здійснення видатків, визначених п.1 частини 1 статті 82 цього Кодексу.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу.
Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.
За пунктом 20-4 частини 1 статті 91 БК України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів віднесено видатки на пільги з послуг зв'язку. При цьому, незалежно від джерела фінансування видатків на пільги з послуг зв'язку, розрахунки за надані позивачем телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян повинні проводитись саме відповідачем, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №117 Уповноважені органи з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію" і "Про захист персональних даних" мають право: надавати інформацію, яка міститься в Реєстрі, підприємствам та організаціям, що надають послуги, на запити та в межах їх компетенції, а також органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з метою надання пільг, передбачених законодавчими актами, пільговикам, Пенсійному фонду України (посадовим особам) та його органам для здійснення ними своїх повноважень.
До функцій Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, відповідно до Положення, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації №69-К від 23.07.19, до основних завдань (далі - Положення про Управління), входять, зокрема:
-організовує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики та здійснює контроль за їх реалізацією;
- забезпечення ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП);
-проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних знаданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги;
-проводить розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян та призначені житлові субсидії населенню;
Позивач у позовній заяві зазначає, що на підставі зазначеного вище, інформацію про надані пільги на послуги зв'язку, передбачені чинним законодавством у період з 01.09.20 по 30.04.21 пільговим категоріям споживачів, які проживають у Ріпкинському районі щомісячно направлялось саме Управлінню соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації (акти за "Формою №2- пільга") для проведення звіряння пільговиків, акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за формою №3-пільга).
За п.3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 установлено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (відповідач у справі): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма "1 - пільга" затверджується Мінсоцполітики; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
З урахуванням наведених положень, суд дійшов висновку, що саме до компетенції відповідача (уповноважений державою орган) належить забезпечення реалізації державної політики в сфері соціального захисту населення на території Ріпкинського району Чернігівської області, відтак, саме відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги в спірному періоді.
Держава, як специфічний суб'єкт правовідносин, здійснює свої обов'язки в відносинах з особою в певній сфері суспільних відносин через свої органи. Враховуючи, що в спірних правовідносинах державу представляють органи, які уповноважені на реалізацію державної політики в сфері соціального захисту населення, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави. Отже, в справах щодо виплати компенсації вартості телекомунікаційних послуг, предметом спору є акти (діяльність, бездіяльність) суто тих суб'єктів, які були відповідальні за здійснення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.
З огляду на вказані норми законодавства в АТ "Укртелеком" виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, унаслідок надання послуг зв'язку особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління як органу, через який діє держава в цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє в цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 цього Кодексу).
Відсутність бюджетних коштів у видатках Державного та місцевого бюджетів не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язань.
Постановою Кабінету Міністрів України № 373 від 17.04.2019 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", якою, зокрема пункти 10-12 Положення виключено. Вищевказані зміни застосовуються з 01.10.2019.
Разом з тим, положення Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", якими встановлено пільги з оплати послуг зв'язку, є чинними, визначені в цих Законах особи мають право користуватися послугами зв'язку на пільгових умовах, а позивач, виконуючи встановлений законом обов'язок, продовжує їх надавати, а тому суд доходить висновку, що відповідач повинен компенсувати витрати позивача, понесені ним внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах.
Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" втратила чинність з 01.01.2020, проте іншого механізму компенсації пільг підприємству, яке надає послуги зв'язку державою не розроблено. Відсутність або недоліки чітко виписаного механізму врегулювання державою правовідносин, що склались між сторонами у справі щодо процедури відшкодування відповідачем вартісних обсягів пільг громадянам за наданими суб'єктом господарювання послуг зв'язку, передбаченого низкою законодавчих актів, не є перешкодою для вирішення даного спору з огляду на принципи верховенства права закріплені у ст. 129 Конституції України.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В силу п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 911/1165/19.
Таким чином, спірні правовідносини виникли між сторонами безпосередньо з актів законодавства.
За змістом Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини, в рішенні по справі "Кечко проти України" (08.11.2005) зазначив, що: "Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань".
Європейський суд з прав людини в рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) указав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини в справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007).
Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
До того ж, у силу частини 6 статті 48 БК України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 БК України.
Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство визначає, що фінансові зобов'язання держави мають первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №911/1924/18.
За таких обставин, Управління соціального захисту Ріпкинської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо із Закону і така відповідальність не може ставитись у залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.
До того ж, в ч.3 ст.19 Бюджетного кодексу України визначено, що учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).
Бюджетні повноваження - це права і обов'язки органів державної влади та місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються Бюджетним кодексом України, законом України про державний бюджет, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними актами.
Такі повноваження встановлюються на забезпечення завдань та функцій учасників бюджетного процесу, закріплених відповідними нормативно-правовими актами, що визначають їх правовий статус.
Таким чином, у бюджетному процесі приймають участь усі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, бюджетні установи, організації, що беруть участь у бюджетній діяльності.
Інші юридичні та фізичні особи згідно чинного законодавства не можуть бути суб'єктами бюджетних відносин і не є учасниками бюджетного процесу, оскільки не наділені бюджетними повноваженнями в розумінні Бюджетного кодексу України.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин, які за своєю правовою природою є цивільними згідно із позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18, не підлягають застосуванню норми Бюджетного кодексу України.
У своєму відзиві на позов відповідач зазначив, зокрема, що до розрахунків позивачем включено осіб, які померли, у зв'язку з чим, сума зайво нарахованих позивачем коштів складає 1145,22 грн.
У зв'язку з цим позивачем на підставі, як вказує останній, проведеного сторонами звіряння розрахунків, акту звірки щомісячних обсягів (кількісних показників) та щомісячних сум наданих послуг зв'язку по пільговим категоріям споживачів, здійснено перерахунок.
За результатами перерахунку позивачем у відповіді на відзив заявлено про зменшення розміру позовних вимог на 1588,08 грн, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 19 763,68 боргу, замість заявлених у позові 21 351,76 грн.
Заперечень щодо здійсненого позивачем перерахунку відповідач не висловив, власного контррозрахунку до матеріалів справи не надав, таким чином суд доходить висновку, що відповідачем не оспорюється розмір компенсації, яка підлягає сплаті позивачу за надані ним в період з 01.04.2020 по 30.09.21 телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, у сумі 19 763,68 грн.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми підтверджується наявними в справі доказами, за відсутності мотивованих заперечень відповідача відносно обсягу та вартості послуг, що підлягають відшкодуванню, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 19 763,68 грн боргу по компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів у період з 01.09.2020 по 30.09.2021.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Оскільки, спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2270,00 грн.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, (вул. Святомиколаївська, буд. 114, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, код ЄДРПОУ 03196127) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", (бульвар. Шевченка, 18, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 21560766, р/р НОМЕР_1 в АТ "Альфа-Банк", м. Київ, ІПН 215607626656) 19763,68 грн заборгованості та 2270,00 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/