м. Чернівці
19 серпня 2021 року Справа № 926/1730/21
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В.,
за участю секретаря судового засідання Фагурел А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу
за позовом Департаменту розвитку Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 3, код ЄДРПУО 42843402)
до фізичної особи-підприємця Курущака Андрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна в сумі 14 528,79 грн,
представники:
від позивача - Іванович Л.Є. ;
від відповідача - Гончарук В.В. адвокат
І. Стислий виклад позовних вимог.
Департамент розвитку Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Курущака Андрія Васильовича про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 21.09.2015 № 193 в сумі 14 528,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 21.09.2015 між департаментом економіки Чернівецької міської ради та ФОП Курущаком А.В. укладено зазначений договір оренди нерухомого майна, за умовами якого Департамент передав відповідачу в користування нежитлове приміщення загальною площею 38,9 м.кв., що розташоване за адресою: вул. Донбасівська, 5, м. Чернівці терміном на 2 роки 6 місяців.
Утім ФОП Курущак А.В. неналежно виконував свої обов'язки по сплаті орендної плати, внаслідок чого рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 у справі № 926/2643/19, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість по орендній платі, пеню; розірвано договір оренди № 193 від 21.09.2015 нежитлового приміщення загальною площею 38,9 м.кв., що розташоване за адресою: вул. Донбасівська, 5, м. Чернівці , а також зобов'язано відповідача звільнити орендоване приміщення. 19.08.2020 між сторонами підписано акт про повернення позивачу орендованого майна.
У зв'язку із несвоєчасним звільненням приміщення Департаментом розвитку міської ради нараховано неустойку сумі 14 437,98 грн (подвійний розмір орендної плати за період з 03.03.2020 по 19.08.2020). Крім того, за період з 01.03.2020 по 03.03.2020 нараховано орендну плату та пеню в сумі 90,81 грн., що й просить суд стягнути з відповідача.
Згідно заяви про уточнення позовних вимог №02/01-17/325/1 від 15.07.2021 позивач просить стягнути з ФОП Курущака А.В. заборгованість по орендній платі в сумі 8246,12 грн в тому числі пеню 348,72 грн, а також неустойку в сумі 1333,26 грн.
Представник відповідача - адвокат Гончарук В.В. подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2020, яким розірвано договір оренди № 193 від 21.09.2015 нежитлового приміщення та зобов'язано відповідача звільнити орендоване приміщення, набрало законної сили 03.08.2020, а тому вимога про стягнення неустойки (подвійної орендної плати) за період з 03.03.2020 по 19.08.2020 в сумі 14 437,98 грн є безпідставною, також стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу (правову) допомогу в розмірі 10 000 грн.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою суду від 29.04.2021 позов департаменту розвитку Чернівецької міської ради залишено без руху через не відповідність вимогам статті 162 Господарського процесуального кодексу України та зобов'язано позивача надати суду зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
07 травня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 11.05.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче засідання на 27.05.2021, а також установив відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 27.05.2021 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 09.06.2021.
Ухвалою суду від 09.06.2021 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 22.06.2021.
Ухвалою суду від 22.06.2021 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 06.07.2021.
06.07.2021 до початку судового засідання від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просить суд у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу (правову) допомогу в розмірі 10 000 грн.
У судовому засіданні 06.07.2021 представником позивача подано клопотання про залучення до участі в справі правонаступника, в якому просить залучити до участі в справі правонаступника департаменту розвитку Чернівецької міської ради - управління комунальної власності Чернівецької міської ради як позивача.
За наслідками судового засідання 06.07.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 16.07.2021.
16.07.2021 до суду від голови комісії з припинення-ліквідації департаменту розвитку Чернівецької міської ради надійшла заява про уточнення (збільшення, зменшення) позовних вимог №02/01-17/325/1 від 15.07.2021, в якій позивач просить:
1) стягнути з фізичної особи-підприємця Курущака А.В. заборгованість по орендній платі та пені в сумі 8246,12 грн;
2) стягнути з фізичної особи-підприємця Курущака А.В. на користь департаменту розвитку міської ради неустойку в сумі 1333,26 грн.
Ухвалою від 16.07.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі в справі в якості правонаступника департаменту розвитку Чернівецької міської ради - управління комунальної власності Чернівецької міської ради; прийняв до розгляду заяву про уточнення (збільшення, зменшення) позовних вимог №02/01-17/325/1 від 15.07.2021 та відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 29.07.2021.
За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 29.07.2021 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 19.08.2021.
До початку судового засідання 19.08.2021 представником позивача - адвокатом Гончаруком В.В. подано до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідач повністю сплатив орендну плату, що підтверджується квитанціями, однак позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості за договором оренди дані платежі відсутні, а, отже, розрахунок орендної плати є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи.
У судовому засіданні 19.08.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Натомість представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у додаткових письмових поясненнях.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.
21.09.2015 року між департаментом економіки Чернівецької міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Курущаком Андрієм Васильовичем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 193, за умовами якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.09.2015 року №476/17 та заяви від 03.08.2015 року № К-823/0-02/01 передав відповідачу в користування нежитлове приміщення (літ. Б) загальною площею 38,9 м.кв., розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Донбасівська, 5 , окрема будівля, з метою використання його під кафе з влаштуванням літнього майданчика на даху будівлі (п. 1.1 договору).
Відповідно до п.п. 2.1. договору орендар за користування об'єктом оренди сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівці, затвердженого міською радою, та на дату укладення цього договору, місячний розмір якої з врахуванням орендної плати, що є додатком до договору на дату його укладення з врахуванням ПДВ становить 993,60 грн.
Пунктами 2.4. та 2.5. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця, що визначається Державною службою статистики України. Орендар щомісячно самостійно розраховує орендну плату з урахуванням податку на додану вартість та сплачує її впродовж поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Згідно п.п. 4.1.3 договору орендар повинен своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
У пункті 5.4 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Відповідно до п.п. 4.1.17 після закінчення строку дії цього договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів передати орендодавцю за актом приймання-передання об'єкт оренди у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі майна в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Крім того, сторони договору узгодили, що у разі несвоєчасного повернення орендарем майна при припиненні або розірванні цього договору він сплачує орендодавцю додатково компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його орендодавцеві за актом приймання-передання (пункт 5.6).
Вказаний договір укладено строком на два роки і одинадцять місяців, що діє з 21 вересня 2015 року до 20 серпня 2018 року включно (п. 1.5. договору).
Відповідно до додаткового договору №1 від 09.09.2016 року, орендна плата змінилась у зв'язку із укладенням договору суборенди з фізичною особою-підприємцем Ковалюком І.В. , який розірвано з 22.02.2018 року згідно з додатковим договором № 2 від 26.02.2018 року.
Згідно з додатковим договором №3 від 25.07.2018 року термін дії договору оренди продовжено до 20.07.2021 року.
Рішенням Чернівецької міської ради від 22.12.2018 року №1604 «Про структуру, загальну чисельність виконавчих органів Чернівецької міської ради» департамент економіки Чернівецької міської ради ліквідовано з 28.02.2019 року та створено департамент розвитку Чернівецької міської ради з 01.03.2019 року.
Рішенням міської ради від 18.02.2019 року №1620 «Про внесення змін до рішення міської ради VII скликання від 22.12.2018 року №1604 «Про структуру, загальну чисельність виконавчих органів Чернівецької міської ради» внесено зміни в дату утворення департаменту розвитку міської ради та визначено його утворення з 21.02.2019 року та затверджено Положення «Про департамент розвитку Чернівецької міської ради», яким визначено, що департамент розвитку є правонаступником департаменту економіки по діючим договорам оренди приміщень.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2020 в справі №926/2643/19 позов департаменту розвитку Чернівецької міської ради до ФОП Курущака про стягнення заборгованості по орендній платі та пені за період з березня 2019 по жовтень 2019 в сумі 9722,28 грн, розірвання договору оренди № 193 від 21.09.2015 та звільнення нежитлового приміщення, розташованого в м. Чернівці по вул. Донбасівській, 5 , загальною площею 38,9 кв.м., вирішено:
1) Стягнути з ФОП Курущака Андрія Васильовича на користь департаменту розвитку Чернівецької міської ради заборгованість по орендній платі в сумі 9722,28 грн (у тому числі пеня в сумі 760,02 грн) та судовий збір в сумі 5763 грн.
2) Розірвати договір оренди № 193 від 21.09.2015, укладений між департаментом економіки Чернівецької міської ради та ФОП Курущаком Андрієм Васильовичем на нежитлове приміщення, розташоване в м. Чернівці, вул. Донбасівська, 5 , загальною площею 38,9 кв.м.
Зобов'язано ФОП Курущака Андрія Васильовича звільнити приміщення, розташоване за адресою: м. Чернівці, вулиця Донбасівська, 5 , загальною площею 38,9 кв.м.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 у справі №926/2643/19 рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2020 залишено без змін.
За таких обставин, укладений між сторонами договір оренди від № 193 від 21.09.2015 є припиненим з 03.08.2020 (дня набрання рішенням законної сили) у зв'язку із його розірванням.
На виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2020 видано відповідні накази.
19.08.2020 складено акт передання-приймання об'єкта оренди по вул. Донбасівській, 5 , згідно з яким ФОП Курущак А.В. передає орендодавцю (департаменту розвитку міської ради) та балансоутримувачу (КБУ «Чернівецька міська рятувальна служба на воді») окрему будівлю літ. Б загальною площею 38,9 кв.м.
ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.
Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору оренди нерухомого майна комунальної власності в частині сплати орендної плати та повернення орендованого майна.
Відповідно до частини 1 статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Частинами 4, 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
У відповідності до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно частини 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За змістом статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Положеннями статті 762 ЦК України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічно статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За приписами статті 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій за Господарським кодексом України, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, положеннями статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.4 договору оренди нерухомого майна № 193 від 21.09.2015 року передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежі за кожний день прострочки.
Із змісту уточнених позовних вимог слідує, що Департамент розвитку Чернівецької міської ради просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Курущака А.В. 7897,40 грн заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 21.09.2015 № 193 та пені за період з 01.03.2020 по 02.08.2020.
З приводу цього суд зазначає, що, як встановлено судом вище, укладений між сторонами договір оренди від № 193 від 21.09.2015 розірваний з 03.08.2020 (дня набрання рішенням суду законної сили).
Тобто до 03.08.2020 договір оренди № 193 від 21.09.2015 продовжував свою дію, а, отже, відповідач зобов'язаний був сплачувати орендну плату відповідно до його умов.
Як убачається з розрахунку заборгованості ФОП Курущака А.В. по орендній платі та пені, доданого до позовної заяви (а.с. 5), за період з 01.11.2019 по 31.02.2020 відповідачу нараховано орендну плату та пеню в розмірі 15817,64 грн, з яких початкове сальдо 9722,28 грн (8962,26 +760,02) - заборгованість по орендній платі та пені згідно рішення суду.
У лютому 2020 відповідачем здійснено оплату орендної плати та пені в загальній сумі 15810,00 грн. Так, станом на березень 2020 заборгованість відповідача становить 7,72 грн.
Зазначене спростовує посилання представника відповідача на те, Курущак А.В. 25.02.2020 сплатив оренду в сумі 14810 грн та 1000 грн, що підтверджується доданими ним квитанціями від 25.02.2020 № 34 та №86, однак ці платежі не враховані позивачем у розрахунку, доданого до уточненої позовної заяви.
Так, суд зауважує, що зазначені суми (14177,07 + 1692,93 =15810), які сплачені відповідачем у лютому 2020, враховано позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості відповідача, доданого до уточненої позовної заяви. З указаного розрахунку вбачається, що за період з 01.03.2020 по 03.08.2020 відповідачу нараховано орендну плату та пеню в розмірі 8246,12 грн, з яких початкове сальдо станом на березень 2020 - 7,72 грн.
Суд враховує, що зарахування сплачених відповідачем у лютому 2020 сум на погашення заборгованості з орендної плати та пені, яка утворилася за період з 01.11.2019 по 31.02.2020 з урахуванням заборгованості по орендній платі та пені згідно рішення суду, є обґрунтованим та правомірним. Натомість у доданому до заяви про уточнення позовних вимог позивачем фактично продовжено розрахунок заборгованості відповідача за наступний період, в якому зазначено, що станом на березень 2020 заборгованість відповідача складає 7,72 грн, що, на думку суду, є логічним та забезпечує послідовність розрахунку.
За приписами частин 1 і 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд констатує, що на підтвердження доводів щодо відсутності будь-якої заборгованості по орендній платі та пені представником відповідачем не надано інших доказів (квитанцій) від 25 лютого 2020.
Щодо наданих представником відповідача квитанцій № 61 від 07.08.2020 та №83 від 16.10.2020, відповідно до яких Курущак А.В. сплатив Другому відділу ДВС у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 6549,80 грн та 9656,50 грн відповідно, то вони не містять інформацію, зокрема, про сплату орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 21.09.2015 № 193. У вказаних квитанціях зазначено призначення платежу: ВП61888232. При цьому, відповідачем не надано доказів того, що саме на погашення заборгованості з орендної плати за вказаним вище договором оренди ним було здійснено платежі.
За таких обставин, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості по орендній платі та пені, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 21.09.2015 № 193 в сумі 7897,40 грн та пені в сумі 348,72 грн є обґрунтованими та підставними.
Щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за період з 03.08.2020 по 19.08.2020 в сумі 1333,26 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору оренди та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмету найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносин оренди з неправомірного користування майном можуть регулюватися положеннями договорів, які визначають наслідки неправомірного користування майном та нормами законодавства, які в імперативному порядку застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання в сфері орендних відносин.
Частиною першою статті 785 ЦК України регламентовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до п.п. 4.1.17 після закінчення строку дії цього договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів передати орендодавцю за актом приймання-передання об'єкт оренди у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі майна в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Судом установлено, що 03.08.2020 (дня набрання рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2020 законної сили згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2020) договір оренди № 193 від 21.09.2015 року був достроково розірваний.
Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено: «Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.».
У матеріалах справи міститься акт передання-приймання об'єкта оренди по вул. Донбасівській, 5 від 19.08.2020, згідно з яким ФОП Курущак А.В. передав орендодавцю (департаменту розвитку міської ради) та балансоутримувачу (КБУ «Чернівецька міська рятувальна служба на воді») окрему будівлю літ. Б загальною площею 38,9 кв.м. Вказаний акт містить підписи сторін.
Відповідно суд прийшов до висновку, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення наймодавцеві об'єкт оренди після закінчення дії договору (03.08.2020).
Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено санкцію за порушення такого зобов'язання (якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).
Крім того, у пункті 5.6 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного повернення орендарем майна при припиненні або розірванні цього договору він сплачує орендодавцю додатково компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його орендодавцеві за актом приймання-передання.
У розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов'язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).
Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України.
Так, застосування частини другої статті 785 ЦК України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 ЦК України.
Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V. "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України. Статтею 185 ПК України, яка входить до цього розділу, об'єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об'єктів оподаткування ПДВ.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Отже, Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.
Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, пункту 14.1 статті 14, статті 180, підпункту 14.1.179 статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).
Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).
Додана вартість (Value Added) - це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.
Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.
Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
А тому з наданого позивачем розрахунку необхідно виключити суми ПДВ з вартості місячної орендної плати за період з 03.08.2020 по 19.08.2020.
Провівши власний розрахунок неустойки без врахування ПДВ за цей період, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 1066,60 грн (1333,26 - подвійна орендна плата - 20% ПДВ).
У решті заявлених у цій частині вимог належить відмовити.
V. Висновки суду.
За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що відповідач неналежно виконував зобов'язання по сплаті орендної плати за договором оренди приміщення, а, отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 7897,40 грн та пені в сумі 348,72 грн є обґрунтованими.
Крім того, в порушення умов договору та закону відповідач після закінчення строку дії договору об'єкт оренди не повернув, внаслідок чого останнім нараховано неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном, а тому з нього на користь позивача слід стягнути неустойку в розмірі 1066,60 грн.
У решті позовних вимог про стягнення неустойки слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.
VІ. Розподіл судових витрат.
У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Про понесення інших судових витрат позивач не заявляв.
У свою чергу у відзиві на позов міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу адвоката, які відповідач очікує понести.
Під час розгляду справи по суті представником відповідача зазначено про те, що докази понесених судових витрат ним буде подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Згідно частини 1 та частини 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України: «Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог».
Відповідно суд вирішив призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правову допомогу на 11:00 «26» серпня 2021 року.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Курущака Андрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту розвитку Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 3, код ЄДРПУО 42843402) заборгованість за договором оренди нерухомого майна від 21.09.2015 № 193 в сумі 7897,40 грн та пеню в сумі 348,72 грн.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Курущака Андрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту розвитку Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 3, код ЄДРПУО 42843402) неустойку за несвоєчасне звільнення та передачу орендованого приміщення в сумі 1066,60 грн.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Курущака Андрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту розвитку Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 3, код ЄДРПУО 42843402) 2206,89 грн витрат зі сплати судового збору.
5. В задоволенні решти позову відмовити.
6. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правову допомогу на 11:00 « 26» серпня 2021 року. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, зал судових засідань № 3 (другий поверх).
7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 30 серпня 2021 року.
Суддя І.В. Марущак