30 серпня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/3510/21
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гончарук Олег Валентинович, розглянувши матеріали за заявою Приватного підприємства «Аріс» про забезпечення позову до подання позовної заяви
Приватне підприємство «Аріс» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. № 3510), у якій просить:
- заборонити Дочірньому підприємству «Чернівцітурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», виконавчому комітету Чернівецької міської ради та іншим особам вчиняти дії щодо демонтажу (знесення), обмеження у доступі до малих архітектурних форм в кількості 23 одиниці, розміщених приватним підприємством «Аріс» за адресою: м.Чернівці, вулиця Героїв Майдану №184 (прилегла територія готелю «Турист»);
- зобов'язати Дочірнє підприємство «Чернівцітурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» знести дерев'яну огорожу (паркан), якою обмежено доступ до малих архітектурних форм в кількості 23 одиниці, розміщених приватним підприємством «Аріс» за адресою: м. Чернівці, вулиця Героїв Майдану №184 (прилегла територія готелю «Турист»).
Необхідність забезпечення позову обґрунтована обставинами, пов'язаними з наданням рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.08.2008р. за №591/16 «Про надання дозволу юридичним особам на будівництво об'єктів містобудування та внесення змін в деякі рішення виконавчого комітету» дозволу Чернівецькому обласному дочірньому підприємству «Чернівцітурист» Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» влаштування малих архітектурних форм, в кількості 19 скляних павільйонів без улаштування фундаментів для здійснення торгівлі товарами сувенірного та туристичного напрямку на земельній ділянці площею 1,3975 га на вул.Червоноармійській 184, в місті Чернівці, яка знаходиться в постійному користуванні підприємства.
В подальшому, рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.09.2020 №448/21 визнано цей пункт таким, що втратив чинність.
Разом з тим, заявником на підставі договорів про спільну діяльність між ним та ОДП «Чернівцітурист» побудовано на вищевказаній території, прилеглій до готелю по вулиці Героїв Майдану (колишня Червоноармійська), №184, в місті Чернівці малі архітектурні форми (далі по тексту - МАФ) та скляні павільйони.
Відтак, заявник зазначає про намір звернутися з позовом до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Дочірнього підприємства «Чернівцітурист» Приватного акціонерної товариства «Укрпрофтур» про усунення перешкод в користуванні власністю, визнання протиправним та скасування рішення Чернівецької міської ради, зобов'язання вчинити дії.
Розглянувши заяву Приватного підприємства «Аріс» про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову.
Частина 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно приписів ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Стаття 138 Господарського процесуального кодексу України встановлює порядок подання заяви про забезпечення позову.
Зокрема, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
При цьому, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч.3 ст.138 ГПК України).
Вимоги щодо форми та змісту заяви визначено у ст. 139 Господарського процесуального кодексу України. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ст.140 ГПК України).
Таким чином, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постанові від 22.08.2018 р. по справі №924/150/17, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до правового висновку, який було викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Судом встановлено, що забезпечення позову шляхом зобов'язання знести дерев'яну огорожу може бути тотожним позовним вимогам про усунення перешкод у користуванні майном або про зобов'язання вчинити дії, що не узгоджується з вимогами частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Одночасно слід зазначити, що оцінка судом обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову, пов'язана перш за все з чітким визначенням заявником у заяві предмету позову (позовних вимог) з яким він має намір звернутися до суду. У спорах про усунення перешкод у користуванні власністю зазначається власне спірне майно, вказується правовий зв'язок між позивачем та цим майном, а також надаються дані, які дозволять суду встановити наявність або відсутність прав на спірне майно також у інших осіб.
У протилежному випадку, коли з заяви про забезпечення позову не вбачається змісту майбутніх позовних вимог, виникає загроза застосування заходів (обмежень) для відповідача та/або інших осіб, не пов'язаних з предметом спору.
Заявник у заяві про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, заявляючи про факти, пов'язані з обмеженням доступу до його майна, не конкретизує до якого саме майна йому потрібен такий доступ, на яких правах він володіє цим майном та не зазначає, який існує взаємозв'язок між його існуючими правами і можливим оскаржуваним рішенням міської ради від 22.09.2020; не надає жодної інформації про інших, окрім відповідачів, осіб, які можуть мати статус учасника справи; заявником не наведено належного обґрунтування доцільності вжиття кожного з двох запропонованих ним заходів забезпечення позову, у взаємозв'язку з майбутнім предметом спору.
Таким чином, з заяви про забезпечення позову вбачається недотримання заявником при поданні заяви про забезпечення позову вимог п. 3 ч. 1, ч. 2, 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 7 ст. 140 ГПК України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин, заява про забезпечення позову та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.
В той же час, суд наголошує, що повернення заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав не перешкоджає повторному зверненню до суду з відповідною заявою після усунення визначених вище недоліків.
Керуючись ст. ст. 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Заяву Приватного підприємства «Аріс» про забезпечення позову (до подачі позовної заяви) та додані до неї документи - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 30.08.2021.
Суддя О.В. Гончарук