ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
28 серпня 2021 року Справа № 923/638/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Херсонської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта"
до: Акціонерного товариства "Херсонгаз"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз"
про зобов"язання вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача: Мельничук Д. М.;
від відповідача: Чернишова В. Г.;
від третьої особи: Потапенко О. Д.
07.05.2021 р. до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Херсонської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (позивач) до Акціонерного товариства "Херсонгаз" (відповідач), третя особа - ТОВ "Херсонрегіонгаз", в якій позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок фактичного об'єму спожитого природного газу Акціонерним товариством "Укрпошта" ЄДРПОУ 21560045 на підставі договору № 1-15в-рг/393 від 26.03.2019 року про постачання природного газу, по об'єкту споживання - гуртожиток, який розташований за адресою: м. Херсон, вул. Шовкуненко,60, суб'єкти споживання - побутові споживачі, за нормою споживання 5,4 м. куб на місяць на одну особу за січень 2019 року відповідно до Постанови КМУ від 23.03.2016 року № 203, за нормою споживання 5,39 м. куб на місяць на одну особу за лютий 2019 рік відповідно до Постанови КМУ від 27.02.2019 року № 143. Позивач просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 12.05.2021 р. суд постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
23.07.2021 р. позивач подав Заяву про зміну підстав позовних вимог, в якій просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок фактичного об'єму спожитого природного газу Акціонерним товариством "Укрпошта" ЄДРПОУ 21560045 на підставі договору № 1-15в-рг/393 від 26.03.2019 року про постачання природного газу, по об'єкту споживання - гуртожиток, який розташований за адресою: м. Херсон, вул. Шовкуненко,60, суб'єкти споживання - побутові споживачі, за січень 2019 року відповідно до Постанови КМУ від 30.01.2019 року № 63, за лютий 2019 року відповідно до Постанови КМУ від 27.02.2019 року № 143.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові та заяві про зміну підстав позовних вимог. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем та третьою особою порядку здійснення нарахувань за поставлений природний газ. За твердженням заявника, інформація, яка була надана відповідачем постачальнику, не відповідає дійсності, що стало підставою нарахування позивачу заборгованості за спожитий газ за спірні періоди в сумі 24415,70 грн.
Відповідач та третя особа відзиву не надали.
Відповідач 14 травня 2021 р. отримав ухвалу суду від 12.05.2021 р. про відкриття провадження у справі (а.с.56). Письмового відзиву у встановлений строк не надав, письмові пояснення до матеріалів справи надав 08.06.2021 р.
Третя особа 14 травня 2021 р. отримала ухвалу суду від 12.05.2021 р. про відкриття провадження у справі (а.с.55). Письмового відзиву у встановлений строк не надала, письмові пояснення до матеріалів справи надала 24.05.2021 р. Третя особа у письмових поясненнях звертає увагу суду на порушення позивачем умов п.3.10 договору.
Протокольною ухвалою від 27.07.2021 р. суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 28.08.2021 р.
В судовому засіданні 28.08.2021 року відповідач та третя особа повідомили суду, що позивач на виконання рішення суду у справі №923/789/20 повністю розрахувався за спожитий газ (січень, лютий 2019) згідно виставлених рахунків; наполягали на відсутності предмету спору.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, - суд
26.03.2019 між Акціонерним товариством «Укрпошта» (надалі - позивач або Споживач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" (надалі - Постачальник або відповідач) був укладений договір №1-6151В-РГ постачання природного газу (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних (п. 1.3. Додатку №1) для споживача підтверджених об'ємах (обсягах), в свою чергу на споживача покладено зобов'язання своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Доказів про відмову від договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.
Акціонерне товариство „Херсонгаз” є Оператором газорозподільної системи і здійснює розподіл природного газу в місті Херсоні та області згідно з ліцензією, затвердженою постановою № 846 від 29.06.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Починаючи з 01 липня 2015 року, функції розподілу природного газу на території міста Херсон здійснює газорозподільне підприємство АТ “Херсонгаз”, а функції постачання природного газу на відповідній території Херсонської області здійснює ТОВ “Херсонрегіонгаз”.
АТ “Херсонгаз” є оператором газорозподільних систем, підприємством, яке виконує функцію розподілу газу, відповідає за належне утримання мереж та устаткування, забезпечення оптимального тиску у розподільних мережах, ведення обліку використаних обсягів газу, підключення та відключення споживачів.
Відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2018 року № 867, ТОВ "Херсонрегіонгаз" є суб'єктом ринку природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям на території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу АТ "Херсонгаз .
Відповідно до вимог частини першої статті 6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу, облік природного газу до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Позивач не погоджується з розрахунком відповідача, виходячи з 18,3 куб.м. споживання на одну людину, звертає увагу суду, що об'єкт споживання природного газу - гуртожиток, який не обладнаний лічильником обліку споживання природного газу. Вказує, що з 01.01.2019 р. по 07.03.2019 р. діяла Постанова КМУ від 30.01.2019 №63, яка 07.03.2019 р. була скасовано Постановою КМУ від 27.02.2019 р. №143. На думку позивача, застосування норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у відсутності централізованого постачання гарячої води встановлюється 5,39 куб., метра на людину на місяць. Незважаючи на це, відповідач виставляє норму споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у відсутності централізованого постачання гарячої води та водонагрівача у період за січень та лютий 2019 року - 18,3 куб. метрів на одну особу, що є порушенням норм чинного законодавства. Згідно з вимогами положень Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, газопостачальне підприємство має право контролювати правильність знятих споживачем показань лічильника газу та оформлення споживачем платіжних документів. При цьому розрахунок за використаний природний газ має здійснюватися на основі фактичних показників лічильника. У разі, якщо газопостачальним підприємством не було проконтрольовано правильність знятих споживачем показань лічильника газу, то розрахунок за використаний природний газ має здійснюватися на основі показників лічильника газу, вказаних споживачем у платіжних документах. У разі відсутності лічильників газу плата за послуги з газопостачання розраховується відповідно до встановлених законодавством норм споживання на газ. Норми споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року, відповідно до якої норма споживання природного газу для населення на одну особу залежить від виду споживання, та, зокрема, становить - плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 5,39 куб. метрів природного газу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до пункту 2.2. договору обов'язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу, на підставі якого споживач набуває право санкціоновано відбирати газ із газорозподільної системи та оператором ГТС договору на транспортування природного газу; наявності попередньої оплати 30 % запланованих місячних обсягів поставки.
За умовами пункту 2.4. договору відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, Кодексом газорозподільних систем, Кодексом газосховищ.
Згідно із пунктами 3.1., 3.2. договору постачальник забезпечує постачання підтвердженого обсягу природного газу споживачу протягом визначеного у додатку № 1 до даного договору періоду постачання.
Споживач 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, не пізніше 17 год. 00 хв. постачальнику на електронну адресу постачальника належним чином оформлену заявку на планові використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Дані заявки є невід'ємною частиною договору.
У разі відсутності письмової заявки, підтвердженим обсягом газу є плановий обсяг, визначений у додатку №1 до Договору.
Пунктами 3.3. - 3.7. договору встановлено, що постачальник підтверджує планові обсяги поставки газу за цим договором оператору ГТС відповідно до умов даного договору та фактично отриманої оплати за газ на відповідний місяць поставки, а саме:
- у разі здійснення попередньої оплати в сумі 30% вартості природного газу в обсязі, зазначеному в заявці/додатку № 1, постачальник підтверджує 100% планових обсягів;
- у разі здійснення попередньої оплати в сумі менше 30% вартості природного газу в обсязі, зазначеному заявці/додатку № 1, постачальник підтверджує плановий обсяг виключно в межах сплачених коштів.
Сторони мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи.
Коригування (перегляд) планових місячних обсягів газу на 15 число розрахункового місяця здійснюється за письмовою заявою споживача постачальником у разі, якщо споживач повідомив постачальника про здійснення планових обсягів газу не менше ніж за 6 (шість) робочих днів відповідно до 15 числа розрахункового місяця.
Коригування (перегляд) планових місячних обсягів газу на 25 число розрахункового місяця здійснюється за письмовою заявою споживача постачальником у разі, якщо споживач повідомив постачальника про планових обсягів газу не менше ніж за 6 (шість) робочих днів відповідно до 25 числа розрахункового місяця.
За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях.
Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах цього договору.
Відповідно до пунктів 3.9., 3.10. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки оформлюється актом приймання-передачі газу.
За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу на розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Взаємовідносини між постачальником і оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та оператором ГТС.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку неповернення примірника акта приймання-передачі у вказаний строк, природний газ вважається прийнятим споживачем за обсягом та вартістю.
У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.
Пунктами 4.1., 4.1.1. договору визначено, що постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між постачальником та споживачем.
На момент укладення договору та по 01 травня 2019 діють граничні роздрібні ціни на природний газ для побутових споживачів в розмірі 7 124,10 грн. за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1 424,82 грн, всього з ПДВ - 8 548,92 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 19.10.2018 № 867.
Провавідносини, що складися між учасниками справи, регулюються Законом України “Про ринок природного газу” та Кодексом газорозподільних систем.
Згідно ст.1 Закону України “Про ринок природного газу”: “оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Статтею 11 Закону України “Про ринок природного газу” визначено: “З метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання”.
На виконання вимог ст. 16 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" Акціонерним товариством "Херсонгаз" проведено відокремлення функцій розподілу та постачання природного газу.
Відповідно до ст. 37 Закону України “Про ринок природного газу” Оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Оператор газорозподільної системи забезпечує здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів.
Виходячи зі змісту норм Закону України “Про ринок природного газу” та Кодексу газорозподільних систем відносини з розподілу природного газу є важливою та невід'ємною складовою нафтогазової галузі України. Належне функціонування нафтогазової галузі України є головною умовою забезпечення енергетичної безпеки держави, що підкреслює загальнодержавне значення галузі.
Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу”, постачальник природного газу суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу. Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила).
Відповідно до п. 13 Правил, розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об'єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Відповідно до п. 3.10. Договору за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу у розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до Кодексу ГРМ/ГТС.
Суд звертає увагу позивача, що в порушення пункту 3.10. договору він не виконав взяті на себе зобов'язання в частині надання постачальнику копії відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за січень-лютий 2019, що складений між оператором ГРМ/ГТС та Позивачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем, з огляду на що плата за спожиту послугу нарахована на об'єм, який отримано Постачальником на підставі даних оператора ГТС. На підтвердження спожитого об'єму природного газу позивачем в спірний період (січень та лютий) додано до позовної заяви копії витягів з реєстру реалізації природного газу споживачами по постачальнику ТОВ "Херсонрегіонгаз" (а.с.20, 21).
ТОВ “Херсонрегіонгаз”, керуючись абз. 2 п. 3.10. Договору на підставі даних, отриманих від Оператора ГТС, надано Позивачу два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період та в подальшому рахунок на оплату.
Об'єми природного газу, що спожиті за лічильниками газу приводяться до стандартних умов відповідно до Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, що затверджені наказом Міністерства палива та енергетики № 116 від 26.02.2004.
Постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р. були встановлені наступні норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників: плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 9,8 куб.м (людино-місяць); плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 18,3 куб.м. (людино-місяць); плита газова та газовий водонагрівач - 23,6 куб.м. (людино-місяць).
У подальшому Кабінетом Міністрів України було затверджено інші норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, згідно з додатками до постанов Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 р. "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та № 203 від 23.03.2016 р. "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", що діяли у період 2014-2018 рр. та втратили чинність.
Так, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 р. було внесено до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 р. № 619, такі зміни: у графі "Норма споживання" цифри "6", "9" і "18" замінено, відповідно, цифрами "3", "4,5" і "9"; в абзаці першому пункту 5 приміток до норм цифру "9" замінено цифрами "4,5".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 р., дану постанову Кабінету Міністрів України визнано було незаконною та нечинною.
У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 р. було затверджено норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників згідно з додатком до неї, а саме: плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 3,3 куб.м. (людино-місяць); плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 5,4 куб.м. (людино-місяць); плита газова та водонагрівач - 10,5 куб.м. (людино-місяць).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 р. та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 р., постанову Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 р. було визнано протиправною та нечинною.
27 листопада 2018 року постановою Верховного Суду по справі № 826/2507/18 вирішено залишити без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 визнано протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 “Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників”.
Також визнано протиправним та не чинним пункт 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 204.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 залишено без змін.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний та касаційний суд, виходив з того, що оскільки Постанова № 203 є регуляторним актом у розумінні статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, відтак, не дотримання встановлених цим Законом правил прийняття регуляторного акта дає підстави для визнання його протиправним та нечинним. Стосовно визнання нечинним пункту 1 переліку, затвердженого Постановою № 204, суди дійшли висновку, що втрата чинності даним пунктом зумовлена необхідністю відновлення дії постанови Уряду, яка діяла до прийняття Постанови № 203.
Постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 є такою, що прийнята в розріз вимог чинного законодавства, то такий акт не є підставою для виникнення обов'язків, передбачених ним. Суд першої та апеляційної інстанції підтвердив факт неправомірності та протиправності зазначеної постанови з моменту їх прийняття.
При визнанні протиправною та нечинною Постанови № 203 та п. 1 Постанови № 204, залишаються чинними норми споживання природного газу споживачами, необладнаними індивідуальними лічильниками, які затверджені Постановою № 619 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р., а саме:
- для споживачів, що використовують плиту газову за наявності централізованого гарячого водопостачання встановлена норма споживання газу на одну особу на місяць на рівні 9,8 куб.м.
- для споживачів, що використовують плиту газову у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача встановлена норма споживання газу на одну особу на місяць на рівні 18,3 куб.м.
- для споживачів, що використовують плиту газову за наявності плити газової та водонагрівача встановлена норма споживання газу на одну особу на місяць на рівні 23,6 куб.м.
Оскільки відповідно до постанови № 204 від 23.03.2016 втратили чинність постанови № 822 від 08.06.1998, № 670 від 21.06.2001, № 1632 від 29.10.2002, № 409 від 06.08.2014, № 237 від 29.04.2015.
Таким чином, невиконання нормативного акту, визнаного рішенням суду протиправним, незаконним внаслідок невідповідності його нормам Конституції, законів та іншого чинного законодавства України, порядку та процедурам його прийняття, не може бути визнане порушенням такого акту, оскільки прийнятий протизаконно акт не є підставою для виникнення, зокрема, обов'язків, ним передбачених.
Отже, норма споживання природного газу побутовим споживачам у січні-лютому 2019 року у разі відсутності лічильника газу та за відсутності централізованого гарячого водопостачання обґрунтовано складає 18,3 куб.м на 1 особу.
Щодо посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України “Питання споживання природного газу” від 27 лютого 2019 року № 143 (надалі - Постанова № 143), якою було затверджено норми споживання природного газу для побутових споживачів, які не мають газових лічильників з застосування норми 5,39 куб.м. за січень - лютий 2019, судом встановлено наступне.
Абзацом 1 пункту 2 Постанови № 143 передбачено, що застосування норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 09 серпня 2018 року, при цьому суд акцентує увагу, що сама Постанова № 143 прийнята 27 лютого 2019 року.
Постанова Уряду від 27.02.2019 р. № 143 була офіційно опублікована 07.03.2019 р. в газеті “Урядовий кур'єр”, а тому в силу норм абз. 1 ч. 1 ст. 52 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” від 27.02.2014 р. № 794-VII вважається такою, що набрала чинності з 07.03.2019р.
Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1 -рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів також закріплений в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).
Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16 тільки підтверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, за загальним правилом закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Це означає, що закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Відповідно до п. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Згідно з п. 1.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17 грудня 2013 року №14, на підставі частини третьої ст. 5, ст. 525, 526 та 629 ЦКУ грошове зобов'язання, передбачене договором, не може бути припинене у зв'язку з втратою чинності нормативно-правовим актом, згідно з яким було проведено нарахування розміру такого зобов'язання за договором, якщо відповідний нормативно-правовий акт був чинним на момент укладення договору й виникнення у сторін прав та обов'язків.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, (п. 3 ст. 5 ЦКУ).
Слід зазначити, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143 норми не містять обов'язку коригування вартості газу чи зміни прав за договорами постачання газу за періоди до набрання її чинності.
Разом з тим судом враховано, що згідно доданих до письмових пояснень ТОВ “Херсонрегіонгаз” листів, ТОВ “Херсонрегіонгаз” було направлено Публічному акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” пропозицію щодо коригування вказаної заборгованості. У відповідь отримано лист НАК “Нафтогаз Уукраїни” (а.с.59), яким в коригуванні вартості заборгованості, штрафних санкцій відмовлено в зв'язку з тим, що Постановою № 143 не визначено механізму коригування використаних побутовими споживачами обсягів природного газу.
У даному випадку судом враховано, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2020 у справі №640/1359/19 адміністративний позов Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз” задоволено та визнано протиправними та нечинними пункт 1, абзаци 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 “Питання споживання природного газу” та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 “Питання споживання природного газу”.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі №640/1359/19 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року залишено без змін.
Суд також звертає увагу позивача, що під час оскарження в Окружному адміністративному суді міста Києва у справі №640/2305/19 п. 1 абз.2, 3 п.2, п.3 Постанови КМУ від 30.01.2019 р. №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» ця постанова втратила чинність на підставі постанови від 27.02.2019 р. №143. У зв'язку з цим, адміністративним судом 14.08.2019 р. було прийнято рішення визнати протиправними дії КМУ щодо прийняття пункту 1, абзаців 2, 3 пункту 2, пункту 3 Постанови КМУ від 30.01.2019 р. №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та додатку до цієї Постанови.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України”, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладених норм права, керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено 30.08.2021 р.
Суддя В.В.Литвинова