Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2466/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Овдія Павла Васильовича ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Тимошенка Віталія Вікторовича ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 67263,00 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Фізична особа-підприємець Овдій Павло Васильович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Тимошенко Віталія Вікторовича, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за виконане перевезення у розмірі 67263,00 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором - заявкою № 05/04/21/1 від 05.04.2020 в частині здійснення експедитором повної та своєчасно оплати перевізнику наданих послуг з міжнародного перевезення вантажу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.06.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Фізична особа-підприємець Тимошенко Віталій Вікторович, наданими відповідачу процесуальними правами не скористався у встановлений статтею 251 Господарського процесуального кодексу України строк відзив на позовну заяву до суду не подав.
Копію ухвали Господарського суду Харківської області від 29.06.2021 про відкриття провадження у справі № 922/2466/21 направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою Фізичної особи-підприємця Тимошенко Віталія Вікторовича, вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 61102, м. Харків, вул. Озерна, буд 40. Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчить довідка відділення поштового зв'язку "Укрпошта" від 24.07.2021.
Жодних відомостей щодо інших засобів зв'язку із відповідачем матеріали справи не містять.
Керуючись приписами пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, суд приходить до висновку, що Фізична особа-підприємець Тимошенко Віталій Вікторович належним чином повідомлено про розгляд справи № 922/2466/21.
Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 05.04.2020 між Фізичної особою - підприємцем Овдієм Павлом Васильовичем (перевізник) та Фізичною особою - підприємцем Тимошенко Віталієм Вікторовичем (експедитор) було укладено договір - заявку №05/04/21/1 (а.с.13), відповідно до умов якої перевізник прийняв зобов'язання з перевезення вантажу за маршрутом: Мерсін (Туреччина) - Харків (Україна), дата завантаження - 08.04.2021 на 07:00, дата розвантаження - 16.04.2021, ставка та умови оплати - 97623,00 грн. Тягач: НОМЕР_1 напівпричіп: НОМЕР_2 , водій: ОСОБА_1.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що відповідно до умов договору - заявки, останній приступив до виконання міжнародного перевезення вантажу за маршрутом: м. Мерсін (Кападокія, Туреччина) - м. Харків.
На підтвердження виконання договору перевезення позивачем надано оригінал та належним чином засвідчену копію міжнародної товаротранспортної накладної CMR А№0112560 (а.с. 14).
Так, позивачем у позові наголошено про те, що перевезення було виконане належним чином, без будь-яких претензій та зауважень з боку експедитора чи застережень вантажоодержувача. Обставину належного виконання перевезення підтверджує наявність відтиску печатки вантажоодержувача в графі 24 CMR та відсутність будь-яких зауважень вантажоодержувача у цій графі. В пояснення стосовно того, що в Договорі-заявці (в пунктах «Маршрут перевезення» та «Митне оформлення») місцем розвантаження вказані м. Харків та м. Київ, а в накладній CMR- м. Полтава, позивачем у позові зауважено, що вказана обставина розповсюджена практика у міжнародних перевезеннях, за якою відправник, в будь-який час, до моменту завершення перевезення, може змінити початково узгоджене місце розвантаження.
Так. за ч.1 ст. 12 КДПВ, - відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній.
Вартість перевезення, згідно пункту «Ставка і умови оплати» Договору-заявки, - 97263,00 грн. За змістом цього ж пункту, кошти сплачуються протягом 10-14 днів після отримання оригіналів документів (без конкретизації).
Із обставин справи убачається, що документи, які є підставою для здійснення оплати згідно договору, 25.05.2021 були надіслані на адресу замовника перевезення ФОП Тимошенко В.В. рекомендованим листом №0206400460920 з описом вкладення (а.с. 15). За даними сервісу відстеження Укрпошти у загальнодоступній мережі Інтернет убачається, що вказане поштове відправлення було вручене адресату 31.05.2021, таким чином, визначеним договором кінцевим днем для проведення відповідачем оплати є 14.06.2021.
Таким чином, в межах визначеного сторонами 14 - денного строку, а саме 07.05.2021 замовником перевезення на користь перевізника було сплачено 30000,00 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія банківської виписки по рахунку позивача від 07.05.2021 (а.с. 17).
Враховуючи часткову оплату, заборгованість відповідача перед позивачем склала 67263,00 грн. (97263-30000), яка залишилася відповідачем несплаченою.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Згідно з абзацом 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який заявлено до стягнення у розмірі 67263,00 грн. є обґрунтованим, доведеним та таким, що відповідачем не спростований.
Згідно з п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Позивачем у позовній заяві викладено вимогу про стягнення з відповідача 3000,00 грн. суми вартості послуг адвоката, сплачених позивачем у зв'язку із подачею позовної заяви та розглядом справи.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом надані наступні належним чином засвідчені копії документів, а саме: договору про правову допомогу б/н від 14.06.2021; акту приймання - передачі наданих послуг б/н від 15.06.2021 на суму 7400,00 грн.; свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 507; квитанції до прибуткового касового ордера №03-06 від 15.06.21; ордеру серії ВО № 1018124 від 14.06.2021 (а.с. 10-12, 20-22).
При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги рівень складності даної справи, об'єм вчинених представником позивача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7400,00 грн.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2270,00 грн. у цій справі покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тимошенка Віталія Вікторовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Фізичної особи-підприємця Овдія Павла Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) - заборгованість за виконане перевезення у розмірі 67263,00 грн.; 2270,00 грн. судового збору та 7400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "28" серпня 2021 р.
Суддя Є.М. Жиляєв