Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2565/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом В.о. керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (61036, м. Харків, вул. Тепловозна, 8) в інтересах держави, в особі 1. Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня" (61096, м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, 160, ідентифікаційний код 02003534), 2. Харківської обласної ради (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, ідентифікаційний код 24283333), 3. Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, 9 під'їзд, ідентифікаційний код 02013194), 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Північно - східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 4 під'їзд,10 поверх, ідентифікаційний код 40478572)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУК.ЮА" (61077, м. Харків, вул. Шекспіра, 24, ідентифікаційний код 43213121)
про стягнення 29 340,00 грн
за участю представників учасників справи:
1-го позивача - Поливаного І.М., довіреність № 817 від 09.07.2021;
2-го позивача - Крючкова І.М., розпорядження № 109 від 31.05.2021 та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
3-го позивача - Подобайло Т.О., витяг із наказу № 03-09/109-ос від 22.12.2014, положення та посадова інструкція
3-ої особи - не з'явився;
відповідача - не з'явився
В.о. керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня" (1-ий позивач), Харківської обласної ради (2-ий позивач), Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації (3-ий позивач) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУК.ЮА", в якій прокурор просить стягнути з відповідача на користь Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня" 29 340,00 грн сплачених за договором № 16/Р-2220 від 23.03.2020, як безпідставно збережені. Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 1-им позивачем безпідставно сплачено на рахунок відповідача 29 340,00 грн податку на додану вартість на підставі договору № 16/Р-2220 від 23.03.2020, оскільки операція з товаром (респіраторами), яке було предметом Договору звільняється від оподаткування податком на додану вартість, з огляду на зміст пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2565/21. Зазначено, що справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13 липня 2021 р. о 12:30 год.
Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі Північно - східний офіс Держаудитслужби як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів.
07 липня 2021 року до суду від 3-ої особи надійшли письмові пояснення (вх. №15828), які приєднані судом до матеріалів справи.
В письмових поясненнях 3-я особа повідомила, що не вбачає за можливе підтримати позов, оскільки не проводила перевірку закупівель та моніторинг процедур закупівель Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня".
13 липня 2021 року до суду від 3-го позивача надійшли письмові пояснення (вх. №16326), які приєднані судом до матеріалів справи.
В письмових поясненнях 3-й позивач підтримав позов.
В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 13 липня 2021 року про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 16.08.2021 о 11:00 год.
Присутній представник прокуратури позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.
Представники 1-го, 2-го та 3-го позивачів в судовому засіданні підтримали позов та просили суд його задовольнити.
Представник 3-ої особи у призначене судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, про місце, час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав, у судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.06.2021 та ухвала про повідомлення від 13.07.2021 були надіслані на адресу відповідача: 61077, м. Харків, вул. Шекспіра, 24, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відомості про місцезнаходження відповідача за цією адресою містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте вказані ухвали не вручені відповідачу та повернуті на адресу суду поштовим відділенням із відмітками пошти: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.
За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За приписами ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).
Отже, відповідач є повідомленим про дату та час судового засідання, що відбулося 16.08.2021 належним чином.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідач повідомлений про дату, час та місце судового засідання на стадії розгляду справи по суті належним чином, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
23 березня 2020 року між Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради "Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУК.ЮА" (надалі - Постачальник) було укладено договір купівлі - продажу №16/Р-2220 (надалі - договір), за умовами якого Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець приймає вироби медичного призначення відповідно до ДК 021:2015 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (респіратори), НК 024:2019 57793 респіратор загального застосування, далі Товар, що зазначений у Специфікації (Додаток 1) (п.1.1. договору).
Ціна товару кожного найменування зазначається у Специфікації, що додається до договору (п.2.1. договору).
Сума договору становить: 176 040,00 грн в т.ч. ПДВ 29340,00 грн (п.2.2. договору).
Відповідно до п.3.1. договору поставка товару за договором здійснюється відповідно до заявок Покупця. Заявка Покупця має містити інформацію щодо кількості та асортименту товару.
Згідно з п.5.1. договору розрахунки за поставлений товар на умовах:
- відстрочки платежу до 20 календарних днів;
- по факту поставки відповідно накладної;
- в термін, що зазначений у накладній.
Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника (п.5.2. договору).
Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 березня 2020 року, в частині розрахунків до остаточного взаєморозрахунку між Сторонами (п.11.1. договору).
Відповідно до п.13.2. договору Покупець є платником податку на прибуток - неприбуткова організація.
Згідно з п.13.3. договору Постачальник є платником єдиного податку.
Відповідно до Специфікації до договору №16/Р-2220 від 23.03.2020, найменування товару - Респіратор БУК-3К (50ПДК) FFP3, арт. В 0041, кількість товару - 2445 шт., ціна за одиницю без ПДВ - 60 грн, сума без ПДВ -146700,00 грн, ПДВ - 29340,00 грн, всього з ПДВ - 176040,00 грн.
На виконання умов договору Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради "Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня" 27.03.2020 на рахунок ТОВ "БУК.ЮА" перераховано 176 040,00 грн. - транзакція № 166437470 за респіратори БУК-ЗК в тому числі ПДВ - 29340,00 грн, що підтверджується інформацією, отриманою з загальнодоступного джерела - даних сайту spending.gov.ua (арк.36-37) та не спростовано відповідачем.
Таким чином, загальна сума сплачена за вказаним Договором становить 176 040,00 грн. (в тому числі ПДВ 29340,00 грн.).
Відповідно до Статуту Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня" 1-ий позивач є некомерційним підприємством. Органом, що здійснює управління майном Підприємства, є Харківська обласна рада. Галузеву політику та розвиток Підприємства забезпечує Департамент охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації. Повноваження Департаменту охорони здоров'я ХОДА щодо управління діяльністю Підприємства визначаються відповідними рішеннями обласної ради, розпорядженнями голови Харківської обласної державної адміністрації та чинним законодавством України. 1-ий позивач може від свого імені укладати договори, набувати майнові та немайнові особисті права та нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у судах різної юрисдикції. Майно підприємства є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області і закріплено за ним на праві оперативного управління.
Рішенням XXIII сесії VII скликання Харківської обласної ради № 1217 VII від 27.02.2020 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 05 грудня 2019 року № 1130- VII "Про обласний бюджет Харківської області на 2020 рік" та додатків до нього внесено зміни до вищевказаного рішення та розподілено видатки обласного бюджету на 2020 рік та, за рахунок залишку медичної субвенції 2019 року (код програмної класифікації 0712020) розпоряднику коштів Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації виділено кошти у сумі 7 308 389 грн.
У подальшому, Департамент охорони здоров'я ХОДА до КНП ХОР "Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня" скерував довідку- повідомлення Департаменту охорони здоров'я ХОДА № 112 про зміни кошторисних призначень по КЕКВ 2610 (за рахунок медичної субвенції), з яких саме коштів використано 176040,00 грн. на оплату товару за договором №16/Р-2220, що підтверджується листом КНП ХОР "Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня" № 131 від 29.01.2021 (арк.44).
Відповідно до Положення про департамент охорони здоров'я Харківської обласної ради, затверджене Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 31.01.2019 Департамент охорони здоров'я Харківської обласної ради утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Харківської області забезпечує виконання покладених на нього завдань.
До основних завдань Департаменту відноситься, зокрема, забезпечення діяльності у Харківській області державної політики у галузі охорони здоров'я, серед іншого: управління підзвітними та підконтрольними закладами, установами, підприємствами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету; вирішення питань фінансового та матеріально - технічного забезпечення лікувально-профілакичних і протиепідемічних заходів і робіт, пов'язаних з ліквідацією епідемій та спалахів інфекційних хвороб.
Відповідно до покладених на нього завдань Департамент вносить пропозиції до обласного бюджету в частині фінансування закладів охорони здоров'я, що утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, на виконання їх статутних повноважень, проводить моніторинг та аналіз використання коштів обласного бюджету по галузі охорона здоров'я, забезпечує в межах компетенції і повноважень ефективне і цільове використання коштів обласного бюджету. Здійснює у межах компетенції повноваження, делеговані Харківською обласною радою. Директор департаменту розглядає та затверджує кошториси доходів та видатків, штатні розписи підвідомчих закладів охорони здоров'я, зводить та складає звітність про виконання державного та зведеного місцевого бюджетів. Подає звітність до органів виконавчої влади в обсязі та в строки, визначені бюджетним законодавством.
Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власний бланк.
Враховуючи вищевикладене, компетентними органами щодо захисту зазначених інтересів держави у бюджетній сфері, а саме повернення безпідставно сплаченого податку на додану вартість відповідно до умов договору про закупівлю №16/Р-2220 від 23.03.2020 є Департамент охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації та Харківська обласна рада.
З листа КНП ХОР "Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня" № 131 від 29.01.2021 вбачається, що оплата за договором №13/Р-2220 здійснювалась з місцевого (обласного) бюджету за рахунок залишків медичної субвенції. В додаток до листа лікарнею надано довідку - повідомлення Департаменту охорони здоров'я ХОДА № 112 про зміни кошторисних призначень по КЕКВ 2610 (за рахунок медичної субвенції).
Водночас Департамент охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, Харківська обласна рада як розпорядники бюджетних коштів, відповідно до вимог вищевказаного законодавства, повинні були організувати внутрішній контроль для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, зокрема, щодо повернення податку на додану вартість за договором №16/Р-2220 від 23.03.2020.
Прокурор звернувся з цим позовом до суду в інтересах 1. Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня", 2. Харківської обласної ради, 3. Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації про стягнення безпідставно включеної та сплаченої суми ПДВ за Договором у розмірі 29340,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, посилаючись при цьому на те, що операція з товаром (респіраторами), яке було предметом Договору звільняється від оподаткування податком на додану вартість, з огляду на зміст пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Положеннями п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції на момент укладення Договору та здійснення операції з купівлі-продажу товарів за ним) встановлено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX), який набрав чинності з 02.04.2020, пункт 71 підрозділу 2 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: "Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року".
Тобто, в силу наведених норм законодавцем було встановлено, що операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції виключно щодо товарів, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 було затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (надалі - Перелік).
Судом встановлено, що товар, який був предметом поставки за укладеним сторонами договором № 16/Р-2220 від 23.03.2020, а саме: респіратори БУК-ЗК, включений до вказаного Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224.
Отже, суд погоджується з доводами прокурора, що медичне обладнання, яке є предметом Договору, віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.
Суд встановив, що позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 176040,00 грн відповідно до трансакції з призначенням платежу: "0712020;2610; за респіратор БУК-ЗК;дог.№16/Р-2220 від 23.03.2020р.,накл.№982 від 25.03.2020., Ст3 ЗУ про ДБна 2020р.мед.субв.;ПДВ-29340,00".
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Близьку за змістом позицію викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2021 у справі №922/2216/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
За умовами Договору, загальна вартість товару з урахуванням ПДВ 29340,00 грн становить 176040,00 грн.
Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.
Тобто сторони Договору погодили, що у ціну розрахункової одиниці вартості товару включено оплату ПДВ.
Водночас, як вказано вище, Законом України від 30.03.2020 № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ ПК України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ, серед яких і медичні маски, респіратори FFP2 або FFP3, маски, не оснащені змінними фільтрами (код згідно з УКТЗЕД 6307909800).
Слід зазначити, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Отже, відповідач як одна із сторін зобов'язання набуває зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.
Наведеного правового висновку також дійшов Верховий Суд у постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.
Водночас, для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, тобто, збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої.
Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідна сума ПДВ була ним віднесена до податкового зобов'язання та сплачена до державного бюджету України.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України він регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Як вказано вище, порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
В матеріалах справи відсутні докази перерахування відповідачем суми ПДВ у розмірі 29340,00 грн до державного бюджету України.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги В.о. керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача, а отже судові витрати: судовий збір у розмірі 2270,00 грн. покладається на відповідача.
В судовому засіданні 16.08.2021 відповідно до вимог ч.6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд повідомив учасників справи, що повне рішення буде складено 25.08.2021, проте у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному з 25.08.2021 повне рішення підписано 30.08.2021.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУК.ЮА" (61077, м. Харків, вул. Шекспіра, 24, ідентифікаційний код 43213121) на користь Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня" (61096, м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, 160, ідентифікаційний код 02003534) 29 340,00 грн сплачених за договором № 16/Р-2220 від 23.03.2020, як безпідставно збережені.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2270,00 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "БУК.ЮА" (61077, м. Харків, вул. Шекспіра, 24, ідентифікаційний код 43213121).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУК.ЮА" (61077, м. Харків, вул. Шекспіра, 24, ідентифікаційний код 43213121) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 02910108) судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Прокурор: В.о. керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (61036, м. Харків, вул. Тепловозна, 8).
Позивач - 1: Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня" (61096, м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, 160, ідентифікаційний код 02003534).
Позивач - 2: Харківська обласна рада (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, ідентифікаційний код 24283333).
Позивач - 3: Департамент охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, 9 під'їзд, ідентифікаційний код 02013194).
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Північно - східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 4 під'їзд,10 поверх, ідентифікаційний код 40478572).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БУК.ЮА" (61077, м. Харків, вул. Шекспіра, 24, ідентифікаційний код 43213121).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "30" серпня 2021 р. , у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному.
Суддя І.О. Чистякова