ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.08.2021Справа № 910/9951/21
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/9951/21
за позовом Дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»
до Українського державного геологорозвідувального інституту (УКРДГРІ) (Державне підприємство)
про стягнення 28 660,11 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Дочірнє підприємство «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного геологорозвідувального інституту (УКРДГРІ) (Державне підприємство) про стягнення 28 660,11 грн., з яких 24 372,64 грн. основного боргу, 1744,93 грн. інфляційних втрат, 483,06 грн. 3% річних, 2059,48 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем своєчасно та у повному обсязі не виконано взятих на себе зобов'язань за договором технічного обслуговування ліфтів №283/15 від 15.12.2015 в частині оплати виконаних робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9951/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 23.06.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив.
При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/9951/21 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04114, м. Київ, вул. Автозаводська 78-А, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/9951/21 була отримана відповідачем 30.06.2021.
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
15.12.2015 між Українським державним геологорозвідувальним інститутом (УКРДГРІ) (Державне підприємство) (Замовник, далі - відповідач) та Дочірнім підприємством «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3» (Підрядник, далі - позивач) був укладений підрядний договір №283/15 на технічне обслуговування ліфтів (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання з організації та виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів (далі - ТО ліфтів), на об'єктах Замовника відповідно додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору. Замовник, в свою чергу, приймає та оплачує виконані Підрядником роботи.
Відповідно до п. 2.1 Договору, середньомісячна вартість робіт розраховується згідно вимог Прядку та визначається Додатком №1 до Договору, і на день його укладення складає 1523,29 грн., в тому числі ПДВ - 253,88 грн.
Згідно з п.5.4 Договору на підставі підписаних Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) Замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 10 числа наступного місяця.
Пунктами 6.1 - 6.2 Договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій здійснюється на підставі чинного законодавства України. У відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за даним Договором буде застосовуватися позовна давність строком у три роки.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2017, але відповідно до п.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони прийшли до згоди, що умови цього Договору застосовуються з 01.01.2016 (п.8.1 Договору).
Згідно з п.8.2 договору якщо за два місяці до закінчення строку дії Договору ні одна із сторін не заявить про припинення його дії, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, до тих пір, поки одна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його розірвання.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги підрядний договір №283/15 від 15.12.2015 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.
За твердженнями позивача, останнім протягом січня 2020 - травня 2021 років було надано відповідачу послуги з обслуговування ліфта за спірним договором, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт №69 від 31.01.2020, №427 від 29.02.2020, №835 від 31.03.2020,№1240 від 30.04.2020, №1582 від 31.05.2020, №2161 від 31.07.2020, №2481 від 31.08.2020, №2789 від 30.09.2020, №3079 від 31.10.2020, №3390 від 30.11.2020, №3690 від 31.12.2020, №118 від 31.01.2021, №369 від 28.02.2021, №649 від 31.03.2021, №924 від 30.04.2021 та №1197 від 31.05.2021, загалом на суму 24 372,64 грн. Зазначені акти підписані та скріплені печатками сторонами без заперечень та зауважень.
Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, відповідачем послуги на суму 24 372,64 грн. оплачено в повному обсязі так і не було, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 24 372,64 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
При цьому, відповідач у своїх листах за №453 від 04.06.2020 та за №23 від 26.01.2021 просив надати відстрочку по оплаті боргу з отримані послуги та гарантував оплату належних платежів.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
У п.5.4 договору унормовано, що на підставі підписаних Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) Замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 10 числа наступного місяця.
Судом було встановлено, що згідно з актами здачі-приймання робіт №69 від 31.01.2020, №427 від 29.02.2020, №835 від 31.03.2020,№1240 від 30.04.2020, №1582 від 31.05.2020, №2161 від 31.07.2020, №2481 від 31.08.2020, №2789 від 30.09.2020, №3079 від 31.10.2020, №3390 від 30.11.2020, №3690 від 31.12.2020, №118 від 31.01.2021, №369 від 28.02.2021, №649 від 31.03.2021, №924 від 30.04.2021 та №1197 від 31.05.2021 позивачем було надано відповідачу послуги з обслуговування ліфтів.
Також, судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг за договором, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 24 372,64 грн., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати послуг виконавця обслуговування ліфтів на суму 24 372,64 грн.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за спірним договором не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 24 372,64 грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення 483,06 грн. 3% річних та 1744,93 грн. інфляційних втрат. При цьому, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а тому з відповідача підлягає стягненню 483,06 грн. 3% річних та 1744,93 грн. інфляційних втрат.
Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 2059,48 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно ч.1-3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як передбачено п. 6.1 Договору, стягнення штрафних санкцій здійснюється на підставі чинного законодавства України, а який саме розмір пені не визначений.
Таким чином, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін), або стягнення пені за невиконання основного зобов'язання передбачено законом.
Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 6.2 постанови "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Суд, дослідивши умови Договору, встановив, що його умовами не передбачено відповідальності відповідача у вигляді сплати штрафних санкцій (неустойки, штрафу. пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг з порушенням строку.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 2059,48 грн. пені є безпідставною та необґрунтованою, в зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з покладенням судового збору на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Українського державного геологорозвідувального інституту (УКРДГРІ) (Державне підприємство) (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 78-А, код ЄДРПОУ 01432032) на користь Дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3» (03115, м. Київ, вул. М. Котельникова, 23, код ЄДРПОУ 05432796) 24 372 грн. 64 коп. основного боргу, 483 грн. 06 коп. 3% річних, 1744 грн. 93 коп. інфляційних втрат та 2106 грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя О.М. Спичак