ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.08.2021Справа № 910/9741/13 (910/3254/21)
Суддя Господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1
до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суму індексації
в межах справи № 910/9741/13
За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Залар"
до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"
(ідентифікаційний код 24964464)
про визнання банкрутом
На розгляді у Господарському суді міста Києва знаходиться справа №910/9741/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Залар" про визнання Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" банкрутом.
До Господарського суд міста Києва від ОСОБА_1 надійшла позовна заява про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та суму індексації в межах справи №910/9741/13.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суму індексації в межах справи № 910/9741/13, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
15.06.2021 до канцелярії суду надійшла заява про залучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 02.06.2021.
22.07.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просив стягнути з відповідача 134 402,48 грн. заробітної плати з урахуванням інфляції за час вимушеного прогулу з 01.02.2021 по 31.07.2021 та суму недоотриманої індексації в розмірі 300 172,55 грн. за період з 28.05.2013 по 30.04.2019.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, (та Господарським процесуальним кодексом в редакції чинній з 15.12.2017) не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
За таких обставин доповнення до позовною заяви за своєю правовою природою є заявою про збільшення позовних вимог.
Аналізуючи вказані заяви, позивач просить стягнути з ДП «УАТК» 134 402,48 грн. заробітної плати з урахуванням інфляції за час вимушеного прогулу з 01.02.2021 по 31.07.2021 та суму недоотриманої індексації в розмірі 300 172,55 грн. за період з 28.05.2013 по 30.04.2019.
Тобто, заявник збільшив свої позовні вимоги шляхом зміни періоду нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Частиною 2 п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
За таких обставин, уточнення до позовних вимог, які за своєю правовою природою є збільшенням позовних вимог, приймаються судом, а тому новою ціною позову є 134 402,48 грн. заробітної плати з урахуванням інфляції за час вимушеного прогулу з 01.02.2021 по 31.07.2021 та суму недоотриманої індексації в розмірі 300 172,55 грн. за період з 28.05.2013 по 30.04.2019.
Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін по справі до суду не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2006, яке набрало законної сили 18.05.2007 року, визнано незаконним наказ № 605-п від 26.06.06 про звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на роботі у Державному підприємстві "Українська авіаційна транспортна компанія" на посаді начальника відділу сертифікації льотного складу та методичної роботи, стягнуто з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, добові витрати за час перебування у відрядженні та моральну шкоду і судові витрати. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати в сумі 10 005, 60 грн. допущено до негайного виконання.
Таким чином, суд зазначає, що трудові права ОСОБА_1 були порушені до відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія". Більше того, до цього моменту відповідачем не виконано рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05.12.2006, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу сертифікації льотного складу та методичної роботи.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просить стягнути, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, заробітну плату за період з 01.02.2021 по 31.07.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Так на виконання вказаних норм, як було зазначено, рішенням Дарницького районного суду від 05.12.2006, в тому числі стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 10 005,60 грн.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати N 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі N 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (частина перша статті 24 КЗпП України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 КЗпП України).
Припинення та розірвання трудового договору пов'язано зі звільненням працівника.
З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.
Ураховуючи викладене, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.
Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
Відповідні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 року в справі №369/10046/18 та у справі №910/4518/16.
Таким чином, з огляду на викладене, заробітна плата, яку просить стягнути позивач є за своєю правовою природою середнім заробітком за час вимушеного прогулу, крім того сам позивач наводить розрахунок обчислення такої «заробітної плати», виходячи з середньоденної заробітної плати множеної на кількість робочих днів.
Таким чином суд вважає за необхідне винести рішення про виплату позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у період з 01.02.2021 по 31.07.2021.
Відповідно до пункту 2 частини 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Абзацом 2 пункту 8 Порядку визначено, що у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Згідно з абзацом 3 пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Враховуючи вищенаведене, а також, що розмір середньоденної зарплати, було встановлено у рішенні Дарницького районного суду по справі №2а-749/06 від 05.12.2006, суд вважає правильним розрахунок середнього заробітку у розмірі 67 028,20 грн. за час вимушеного прогулу з 01.02.2021 по 31.07.2021 року.
Згідно п. 3 Порядку, всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Як роз'яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Зазначені роз'яснення Пленуму Верховного Суду України узгоджуються з вимогами Податкового кодексу України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу 67 028,20 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті, у період з 01.02.2021 по 31.07.2021.
Крім того, ОСОБА_1 в своїй заяві просить суд стягнути з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" на його користь суму індексації в розмірі 300 172,55 грн. за період з липня 28.05.2013 по 30.04.2019 та суму індексації у розмірі 67 374,28 за період з 01.02.2021 по 37.07.2021.
Стосовно цих вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Статтею 95 Кодексу законів про працю України та :статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Згідно із статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове Державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, вказано про необхідність відповідної індексації коштів компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.
В силу п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМ України за №159 від 21.02.2001 року, компенсації підлягає, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Розрахунок проіндексованої втрати частини заробітної плати здійснюється у відповідності з вимогами, викладеними у ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", згідно якої сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за яким виплачується доход, до уваги не береться).
Як вбачається, з матеріалів справи, ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата, будь-яких доказів про невиплату заробітної плати заявником до суду не подано, а судовими рішеннями, прийнятими Господарським судом міста Києва з 2013 року було стягнуто з відповідача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд встановлено, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), а середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати.
Так як, судом встановлено, що заробітна плата на час звільнення заявнику була виплачена, а середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, то суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення суми індексації у розмірі 300 172,55 грн. за період з 28.05.2013 по 30.04.2019 та суми індексації у розмірі 67 374,28 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 67 028,20 грн. у період з 01.02.2021 по 31.07.2021.
На підставі викладеного, керуючись КЗпП України, ст.10, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію втрати частини зарплати та суму індексації в межах справи № 910/9741/13 частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп. 3; ідентифікаційний код 24964464) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 01.02.2021 по 31.07.2021 на загальну суму 67 028 (шістдесят сім тисяч двадцять вісім) грн. 20 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
4. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.
Суддя А.В. Яковенко