ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.08.2021Справа № 910/9468/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/9468/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армамітал"
про стягнення 25399,76 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армамітал" (далі - відповідач) про стягнення 25399,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором № 21/03-18 на виконання робіт від 21.03.2018 не здійснив повної та своєчасної оплати за виконані роботи, у зв'язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 25399,76 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 відкрито провадження у справі та, оскільки справа малозначна і було відсутнє клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.06.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03179, м.Київ, Шосе Брест-Литовське, буд. 8А, кім. 200.
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 була отримана відповідачем - 23.07.2021.
У відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач, у визначений законом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
21.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Армамітал" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (далі - підрядник) укладено договір на виконання робіт №21/03-18 (далі - договір), умовами п. 1.1 якого передбачено, що виконавець зобов'язується у встановлений договором строк виконати механічну обробку металів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Перелік робіт, їх вартість, строк виконання зазначаються в специфікаціях (додатках до договору), які після підписання сторонами та скріплення печатками є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).
Сторонами складені та підписані специфікації №1 від 21.03.2018 на суму 10697,40 грн, №2 від 21.03.2018 на суму 5670,60 грн, №3 від 21.03.2018 на суму 10200,00 грн, №4 від 02.07.2018 на суму 7836,00 грн, №5 від 16.07.2018 на суму 6000,00 грн, №6 від 23.07.2018 на суму 3335,76 грн, №7 від 21.08.2018 на суму 16559,76 грн, №8 від 06.09.2018 на суму 4200,00 грн, №9 від 11.10.2018 на суму 9600,00 грн та №10 від 25.10.2018 на суму 8400,00 грн із оплатою в термін 30 календарних днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт.
Умовами пункту 2.1 договору (з урахуванням внесених змін додатковою угодою №1 від 18.06.2018 до договору) визначено, що вартість робіт зазначається в специфікаціях (додатках) до договору, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість робіт по даному договору складається із сум вартості робіт по всім специфікаціям до даного договору та не може перевищувати 100000,00 грн.
Оплата замовником фактично виконаних виконавцем робіт здійснюється на підставі підписаних обома сторонами та оформлених належним чином актів виконаних робіт, наданих виконавцем рахунків на оплату та податкових накладних. Оплата замовником виконаних робіт здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок в строки, зазначені в специфікаціях.
Умовами пункту 3.1 договору визначено, що виконання робіт оформлюється актом виконаних робіт, підписується сторонами та скріплюється печатками.
За умовами пункту 3.2 договору, замовник протягом 5-ти робочих днів із дня одержання акту виконаних робіт зобов'язаний направити виконавцю 1 примірник підписаного акту або надати вмотивовану відмову від прийняття робіт.
Пунктом 6.1 договору сторони погодили термін дії договору, а саме з дати підписання сторонами та скріплення печатками сторін і до 31.12.2018. У разі якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконані договірні зобов'язання і не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується у відношенні таких зобов'язань до задоволення законних вимог.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору, позивачем виконано, а відповідачем прийняті погоджені роботи загальною вартістю 35399,76 грн, що підтверджується актами виконаних робіт №11 від 01.10.2018 на суму 14280,00 грн, №12 від 17.10.2018 на суму 3119,76 грн, №13 від 29.10.2018 на суму 7200,00 грн, №14 від 15.11.2018 на суму 10800,00 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками сторін.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо виконаних робіт.
Позаяк відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про виконання робіт №21/03-18 від 21.03.2018, оплату наданих послуг здійснив не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 25399,76 грн.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами пункту 2.4, 2.6 договору сторони визначили, що оплата замовником фактично виконаних виконавцем робіт здійснюється на підставі підписаних обома сторонами та оформлених належним чином актів виконаних робіт, наданих виконавцем рахунків на оплату та податкових накладних, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок в строки, визначені в специфікаціях (додатках) до договору.
Згідно з пунктами 5, 6 специфікацій №1 від 21.03.2018, №2 від 21.03.2018, №3 від 21.03.2018, №4 від 02.07.2018, №5 від 16.07.2018, №6 від 23.07.2018, №7 від 21.08.2018, №8 від 06.09.2018, №9 від 11.10.2018 та №10 від 25.10.2018 оплата виконаних робіт, визначених специфікаціями, здійснюється в термін 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором на момент розгляду справи настав.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свого зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт за договором не виконав.
Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання робіт, визначених умовами договору №21/03-18 від 21.03.2018, та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі та свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити виконані позивачем роботи, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у заявленому позивачем розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статей 13, 14, 73, 74, 76-80, 129, 178, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армамітал" про стягнення 25399,76 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армамітал» (03179, м. Київ, Шосе Брест-Литовське, 8-А, кім. 200; ідентифікаційний код 39267417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» (50078, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, мкр-н Індустріальний, 67/19; ідентифікаційний код 40799891) основний борг у розмірі 25399 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн 76 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30.08.2021.
Суддя Т.В. Васильченко