ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.08.2021Справа № 910/10219/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна"
про стягнення 202 354 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" (надалі за текстом також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна" (надалі за текстом також -відповідач) про стягнення 202 354 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору № ЛТ00046 від 04.07.2017 про надання транспортно - експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполучені відповідач, як експедитор, не виконав умови зобов'язання з доставки вантажу, а саме у пункті розвантаження смт. Калинівка Броварського району Київської області в автомобілі з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 замість вантажу позивача знаходився вантаж, який був адресований іншому вантажоодержувачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/10219/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/10219/21 відповідач та позивач повідомлялися належним чином.
06.08.2021 до Господарського суду м. Києва від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а саме: Приватного підприємства "Транс-Атлас", резидента Республіки Польща, фірму EU Profit Sp Zo.o., а також резидента Республіки Польща, фірму TVM Transport & Logistics Sp Z o.o.
Розглянувши подану заяву відповідача про залучення третіх осіб, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви, з огляду на необґрунтованість доводів відповідача.
06.08.2021 до Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує, що позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права і замість відшкодування завданих збитків позивач повинен був звернутися із позовом про витребування свого майна від незаконного володільця, безпосереднім винуватцем відправлення вантажу не належному отримувачу вважає перевізника TVM Transport & Logistics Sp Z o.o, який є першим перевізником у транспортуванні вантажу, а тому у задоволені позову просить відмовити.
Будь-яких додаткових заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також клопотань процесуального характеру на час розгляду справи до суду не надходило.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
04.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна", як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна", як експедитором, був укладений договір №ЛТЛ00046 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні (надалі за текстом також - Договір №ЛТЛ00046), згідно пункту 2.1. якого, експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні.
Відповідно до пункту 1.3. Договору №ЛТЛ00046, виконуючи умови цього договору експедитор виступає перед третіми особами, діє в інтересах і за рахунок клієнта, заключає договори пов'язані з перевезенням вантажів клієнта.
Згідно пункту 2.2. Договору №ЛТЛ00046, умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід'ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетними є умови зазначені в заявці. Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана сторонами і скріплена їх печаткою.
Факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (пункту 2.4. Договору №ЛТЛ00046).
У пунктах 9.1. та 9.2. Договору №ЛТЛ00046, сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017. Якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не виявить письмового бажання його розірвати, то цей договір вважається продовженим ще на один календарний рік, на тих самих умовах.
13.10.2020 позивач, відповідно до пункту 2.2. Договору №ЛТЛ00046, подав відповідачу заявку на послуги з організації перевезення вантажу - ароматизатора HAZELNUT NN 23050 (надалі за текстом - вантаж) у кількості 250 кг (нетто), загальною вартістю вантажу згідно інвойсу виробника 4 770 євро.
Відповідач підтвердив прийняття заявки підписавши її та скріпивши своєю печаткою, що свідчить про прийняття заявки до виконання.
Маршрут виконання замовлення: м. Мако (Угорщина) - смт. Калинівка, Броварського району, Київської області (Україна).
15.10.2020 вантаж був завантажений у м. Мако в наданий відповідачем автомобіль та в подальшому був перевантажений у Республіці Польща в автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та направлений позивачу.
21.10.2020 вантажний автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 перетнув польсько-український кордон в пункті пропуску "Яготин" де відбулося розмитнення вантажу без його огляду (МД UA 100300_2020_456878).
26.10.2020 автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 прибув в пункт розвантаження (смт. Калинівка, Броварського району, Київської області) де було виявлено відсутність вантажу позивача, а замість нього знаходився вантаж адресований іншому вантажоодержувачу, який і був розмитнений.
12.11.2020 позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією (вих. № 01/20) в якій просив, у строк до 25.11.2020, здійснити доставку відправленого вантажу (ароматизатора HAZELNUT NN 23050 в кількості 250 кг) або відшкодувати позивачу збитки, що завдані втратою вантажу у розмірі його вартості.
У своїй відповіді на претензію відповідач повідомив позивача про наміри звернутися із позовом до перевізника, що помилково пересортував вантажі й таким чином втратив вантаж позивача.
23.02.2021 позивач надіслав відповідачу письмову претензію вих. № 02-23/21 у якій вказував, що в порушення умов Договору №ЛТЛ00046 та прийнятої до виконання заявки, відповідач не здійснив належного надання транспортно-експедиторських послуг, що призвело до втрати вантажу, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків, які позивач просив відшкодувати до 20.03.2021.
Оскільки у визначений строк відповідач не здійснив доставку вантажу та/або не відшкодував завдані збитки, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь завданих збитків у розмірі 202 354,00 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Водночас, статтею 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договору транспортного експедирування.
Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Аналогічні положення містяться у статті 316 Господарського кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Положення глави 65 Цивільного кодексу України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частини 2 та 3 статті 929 Цивільного кдексу України).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору від 04.07.2017 №ЛТЛ00046 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні та заявки від 13.10.2020 на послуги з організації перевезення вантажу, відповідач прийняв на себе зобов'язання з організації перевезення вантажу позивача - ароматизатора HAZELNUT NN 23050 у кількості 250 кг (нетто), за маршрутом з м. Мако (Угорщина) до смт. Калинівка, Броварського району, Київської області (Україна).
Згідно підпункту 3.1.7. Договору №ЛТЛ00046 відповідач, як експедитор, зобов'язувався організувати перевезення, або організувати виконання інших пов'язаних з перевезенням робіт і послуг, якщо вони погоджені в заявці.
Додатковим підтвердженням наявності зобов'язань відповідача перед позивачем з організації перевезення вантажу є наявні в матеріалах справи, довідки відповідача про транспортні витрати від 20.10.2020 вих .№ 78287 та виставлений відповідачем рахунок на оплату послуг № ЛТ1389 від 20.10.2020, що були надані позивачу.
Водночас матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань із організації перевезення вантажу та приймання вантажу позивачем у пункті розвантаження.
Також у своїй відповіді на претензію від 12.11.2020 (вих. №01/20) відповідач визнає факт допущення помилки залученого ним перевізника, в результаті чого вантаж позивача був втрачений.
У відповідності до статті 934 Цивільного кодексу України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
За замістом пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, відшкодування збитків.
Таким чином, у випадку порушення експедитором обов'язків транспортного експедирування, які передбачені законом або договором, наступає майнова відповідальність у вигляді стягнення збитків.
Поряд з цим, статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування; за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування; експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Отже, вказаними правовими положеннями встановлена відповідальність експедитора: 1) перед клієнтом - за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, та невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і Законом; 2) перед іншими особами (крім клієнта) - за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і Законом, а також за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
При цьому відповідальність експедитора за дії третіх осіб необхідно розуміти як дії, які направлені на виконання саме договору транспортного експедирування, а не перевезення.
За таких обставин, діючим законодавством встановлена відповідальність експедитора за втрату вантажу при перевезенні перевізником лише у випадку вказівки про це у договорі транспортного експедирування, а також за наявності випадку, встановленого статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Пунктом 5.7. Договору №ЛТЛ00046 визначено, що сторони несуть матеріальну відповідальність за помилки недогляд осіб, залучених ними до виконання цього договору у розмірах і на умовах, передбачених чинним законодавством і даним договором, як за свої власні.
Відповідно до пункту 5.8. Договору №ЛТЛ00046, експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу. В разі його втрати експедитор зобов'язаний відшкодувати клієнту збитки, окрім конфіскації вантажу за порушення митних правил, які виникли не з вини експедитора, або третіх осіб, залучених ним до виконання цього договору.
Суд не погоджується із твердженням відповідача про припинення дії Договору №ЛТЛ00046 ще 31.12.2017, оскільки сам договір містить умову про пролонгацію строку його дії, а наданий відповідачем рахунок на оплату № ЛТ1389 від 20.10.2020 містить посилання у графі "Договір" на договір з реквізитами - "ЛТЛ00046 від 04.07.2017".
Безпосередньо порядок майнової відповідальності у випадку спричинення збитків у сфері господарювання встановлений положеннями статей 224, 225 та 226 Господарського кодексу України.
Зокрема, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом статті 225 того ж Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються серед іншого: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 3 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Водночас, статтею 226 Господарського кодексу України, визначні умови і порядок відшкодування збитків. Так, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Таким чином, втрата майна у розмірі її вартості складає збитки, які винна сторона повинна відшкодувати іншій стороні.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини правопорушника.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної бездіяльності, яка полягала у відсутності належного та своєчасного контролю за діями залученого відповідачем перевізника, наявністю збитків позивача у виді вартості втраченого вантажу та додаткових витрат, які поніс позивач у зв'язку з перевезенням та розмитненням втраченого вантажу, наявністю причинного зв'язку між протиправною бездіяльністю відповідача та завданими збитками, а також встановленої судом вини відповідача.
Твердження відповідача стосовно того, що позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права і замість відшкодування завданих збитків позивач повинен був звернутися із позовом про витребування свого майна від незаконного володільця не заслуговує на увагу, оскільки таким чином відповідач намагається перекласти негативні наслідки своєї протиправної бездіяльності на позивача.
Окрім того, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Оскільки, згідно умов Договору №ЛТЛ00046, експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, а в разі його втрати експедитор зобов'язаний відшкодувати клієнту збитки, то заявлення позову до відповідача, як експедитора, про відшкодування завданих збитків є належним та ефективним способом захисту, в той час як встановлення фактичного володільця вантажу на території Російської Федерації видається малоймовірним.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком завданих збитків, які складаються з вартості втраченого вантажу у розмірі 166 515,93 грн., що є еквівалентом 4 770 Євро (за офіційним курсом НБУ станом на 11.01.2021), сплаченого позивачем при розмитнені вантажу ПДВ (20%) у розмірі 33 338,32 грн., що підтверджується митною декларацією IM-40-EA №UA100300/2020/456878 від 21/10/2020 та здійсненої позивачем, згідно платіжного доручення №1228 від 05.11.2020, оплати за митне оформлення вантажу у розмірі 2 500,00 грн.
Загальний розмір завданих позивачу збитків становить: 202 354,25 грн. (166 515,93 грн. + 33 338,32 грн. + 2 500,00 грн.).
Згідно статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 ГПК України.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 202 354,00 грн. збитків завданих втратою вантажу, підлягає задоволенню.
Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу адвоката Корнієнко І.А., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1424 від 27.01.2000 у розмірі 24 000,00 грн.
Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на правничу допомогу, позивач зазначає, що ним 27.04.2021 укладено Договір про надання правової допомоги та Додаток №1 від 28.04.2021 до Договору із узгодженням фіксованого розміру адвокатської винагороди у сумі 24 000,00 грн.
Також матеріали справи містять свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1424 від 27.01.2000 адвоката Корнієнко І.А., ордер на надання правової допомоги серія КВ № 365024 від 27.04.2021, акт приймання-передачі послуг від 17.06.2021 на загальну суму 24 000,00 грн., платіжне доручення № 2708 від 29.04.2021 на суму 12 000,00 грн. та платіжне доручення № 7890 від 19.05.2021 на суму 12 000,00 грн.
Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна" про стягнення 202 354,00 грн. - задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 11, ідентифікаційний код 40694399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" (07443, Київська обл., Броварський р-н, селище міського типу Калинівка, вулиця Ігорева, будинок 12, ідентифікаційний код 31117545) 202 354 (двісті дві тисячі триста п'ятдесят чотири) гривні 00 коп. завданих збитків, 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 3 035 (три тисячі тридцять п'ять) гривень 31 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30.08.2021
Суддя С. В. Стасюк