ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.08.2021Справа № 910/13546/19
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" про відстрочення виконання рішення у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський"
про стягнення 32 035 987,08 грн.
Представники учасників справи:
від позивача (стягувача): Яковченко Р.Г. (дов. № 331 від 30.12.2020);
від відповідача (боржника): Тарасюк О.І. (ордер серія КС № 576295 від 10.09.2020).
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" про стягнення 32 035 987,08 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/13546/19 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 31 504 298 гривень 10 коп. заборгованості, 531 688 гривень 98 коп. 14% річних, 480 539 гривень 81 коп. судового збору.
08.12.2020 матеріали справи скеровано до Північного апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/13546/19.
21.07.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" надійшла заява про відстрочення виконання рішення у справі № 910/13546/19 до 22.10.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 відкладено вирішення питання про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" про відстрочення виконання рішення у справі до повернення матеріалів справи № 910/13546/19 до Господарського суду міста Києва.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/13546/19 залишено без змін.
29.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/13546/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" про відстрочення виконання рішення призначено на 12.08.2021.
12.08.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача (стягувача) надійшли письмові заперечення.
Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" про відстрочення виконання рішення відкладено на 19.08.2021.
18.08.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача (боржника) надійшли письмові пояснення.
19.08.2021 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" про відстрочення виконання рішення відкладено на 26.08.2021.
26.08.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача (стягувача) надійшли письмові пояснення.
В судовому засіданні 26.08.2021 представник відповідача (боржника) доводи заяви підтримав та просив суд її задовольнити.
Представник позивача (стягувача) у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" про відстрочку виконання рішення.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/13546/19 суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В обґрунтування своєї заяви з урахуванням поданих письмових пояснень, заявник посилається на наступні обставини:
-основним видом діяльності відповідача є проектування та будівництво будівель та споруд промислового призначення, в основному у сфері енергетики. Зважаючи на специфіку робіт та монополізацію відповідних ринків, на яких функціонують замовники відповідача, контрагентами відповідача в основному є державні підприємства, а укладання договорів про закупівлю відбувається за результатами відповідних торгів;
-основними замовниками відповідача є державні підприємства, а договори укладаються за результатами проведення процедур закупівель, - ті договори, які наразі виконуються відповідачем передбачають оплату його робіт лише після їх виконання та прийняття замовниками. Тобто отримання відповідачем передоплати протягом 2020-2021 року за його роботи не відбувалось та не відбувається. Така схема оплати зумовлює необхідність фінансування відповідачем виконання робіт за рахунок власних або позикових коштів;
- фінансова модель провадження відповідачем своєї господарської діяльності полягає у тому, що отриманню ним доходів передує фактичне власне інвестування у процес виконання робіт. А оплату (дохід) за виконані ним роботи відповідач отримує лише у випадку, якщо такі роботи прийнято замовником;
-поточне фінансове становища відповідача - на цей момент не дає можливості фінансувати виконання поточних витрат та спрямовувати кошти на виконання рішення. Залишки коштів на рахунках відповідача вказують на те, що фінансове становище відповідача є незадовільним і фінансових джерел для виконання рішення наразі немає;
-із аналізу фінансової звітності відповідача можна зробити висновок, що у першому кварталі 2021 року, у порівнянні із аналогічним періодом 2020 року, доходи відповідача знизились на 70,4%.;
-із аналізу квартальних та річних даних 2020 року можна зробити висновок, що майже 90% відсотків доходу відповідача за 2020 рік були отримані після І кварталу 2020 року. Аналогічна тенденція очікується і у 2021 році;
-єдиним реальним джерелом для виконання рішення є дохід за договорами, котрі повинні бути виконані відповідачем на початку четвертого кварталу цього року, а реальне отримання такого доходу можливе лише у випадку забезпечення відповідачу можливості фінансування виконання таких робіт;
-надання відповідачу об'єктивної можливості в ході здійснення ним господарської діяльності отримати дохід, якого буде достатньо для реального та повного виконання рішення. Отримання такого доходу, про який детально описано вище, є єдиним можливим джерелом за рахунок якого можливо виконати рішення. Надання об'єктивної можливості здійснення відповідачем господарської діяльності полягає у відстроченні застосування до нього заходів із примусового виконання рішення, що є можливим у випадку відстрочення виконання рішення. Тобто йдеться про відвернення обставин, які роблять виконання рішення неможливим;
- необхідністю фінансуванням відповідачем трьох договорів за яким він аргументовано очікує отримати дохід у розміру, що дозволить повністю виконати рішення суду у даній справі.
Позивач заперечував проти відстрочки виконання рішення з огляду на те, що на думку позивача, будь-які обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відсутні.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на термін, що не перевищує одного року з моменту ухвалення рішення.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд зазначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі до 22.10.2021, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Боржник при зверненні до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення не надав належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання.
Також суд зазначає, що скрутне фінансове становище чи невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.
Суд відзначає, що долучені відповідачем до заяви докази не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.
При цьому, суд наголошує, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, на виконання судового рішення у справі заявник (боржник) повинен повернути стягувачу належне останньому майно (грошові кошти), тому подальше невиконання остаточного судового рішення буде прямим порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що протягом зазначеного заявником строку відстрочення виконання рішення кредитор не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки за практикою Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2016 у справі № 3-1276гс15, "невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення".
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/13546/19.
Згідно з частиною 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/13546/19 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 27.08.2021
Суддя С. В. Стасюк