вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" липня 2021 р. Справа№ 910/3310/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Білоус О.О.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 20.07.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Україна"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 12.04.2021
у справі № 910/3310/21 ( суддя Борисенко І.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-Траст"
до Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Україна",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк розваг планета"
про витребування майна
та за зустрічним
позовом Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-Траст",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк розваг планета"
Про визнання недійсним договору лізингу,
Історія справи
У березні 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-Траст" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк розваг планета" про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів у власність позивача майна відповідно до додатку №1 до договору лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019 та додатку №2 до договору лізингу №01/08/19-ІЛ від 02.08.2019 згідно переліку, викладеного у прохальній частині позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі №910/3310/21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження.
06.04.2021 Приватне акціонерне товариство "Універмаг "Україна" подало до суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-Траст" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк розваг планета" про визнання недійсним договору лізингу №01/08/19-ІЛ від 01.08.2019, укладеного між відповідачами.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/3310/21 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-Траст", Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк розваг планета" про визнання недійсним договору лізингу повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зустрічний позов не є взаємопов'язаний з первісним, оскільки його задоволення не виключає повністю або частково задоволення останнього, їх спільний перегляд є недоцільним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Універмаг "Україна" звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить суд оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду зустрічної позовної заяви, мотивуючи свої вимоги неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те. що обидва позови є взаємопов'язані, виникають з одних правовідносин і їх спільний розгляд є доцільний, на думку скаржника, оскільки задоволення зустрічного позову і визнання недійсним договору лізингу позбавить позивача за первісним позовом - ТОВ «Берег Траст» можливості посилатись на нього як на підтвердження своїх позовних вимог, що виключить задоволення первісного позову.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, ТОВ» Берег Траст» подало відзив, у якому погоджується з оскаржуваною ухвалою як такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Позивач за первісним позовом також вказує на такі обставини:
- договір лізингу є розірваним, а чинним законодавством не передбачено правового механізму для визнання вже розірваного договору недійсним, тим більш, особою, яка не є стороною такого договору та права й інтереси якої не були ним порушені;
- право власності ТОВ «Берег Траст» на спірне майно підтверджується первісними документами, доданими до первісного позову (договори купівлі-продажу, постачання, монтажу, видаткові накладні, бухгалтерська документація про здійсненні оплати);
- факт наявності майна в натурі у незаконному володінні відповідача-1 за первісним позовом підтверджується експертним товарознавчим висновком №64/21 від 11.05.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Парк Розваг Планета» не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, У березні 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-Траст" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк розваг планета" про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів у власність позивача майна відповідно до додатку №1 до договору лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019 та додатку №2 до договору лізингу №01/08/19-ІЛ від 02.08.2019 згідно переліку, викладеного у прохальній частині позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Берег Траст» посилається на те, що укладений між позивачем та відповідачем-1 договір лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019 було розірвано у зв'язку з невиконанням лізингоодержувачем (ТОВ «Парк Планета Розваг») зобов'язань з оплати лізингових платежів. ТОВ «Берег-Траст» також вказує, що спірне майно перебуває у приміщенні, що належить відповідачу-1 (ПрАТ "Універмаг "Україна") і останній не дає можливості позивачу забрати своє майно з цього приміщення. З огляду на вказані обставини позивач за первісним позовом просить повернути передаче за даним договором лізингу належне йому на праві власності майно (на підтвердження права власності ТОВ «Берег Траст» подало договори купівлі-продажу, постачання, монтажу, видаткові накладні, бухгалтерська документація про здійсненні оплати).
У подальшому, Приватне акціонерне товариство "Універмаг "Україна" звернулось до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-Траст" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк розваг планета" про визнання недійсним договору лізингу №01/08/19-ІЛ від 01.08.2019, укладеного між відповідачами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/3310/21 зустрічну позовну заяву повернуто заявнику на підставі частини 6 статті 180 ГПК України.
Суд першої інстанції виходив з того, що зустрічний позов не взаємопов'язаний з первісним, оскільки його задоволення не виключає повністю або частково задоволення останнього, їх спільний розгляд є недоцільним.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Згідно з ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддано обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч 2 ст. 4 ГПК України).
У свою чергу, за змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з положеннями процесуального законодавства позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Учасники справи це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).
Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальні права та обов'язки сторін.
Так, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом (ч.1, п. 3 ч.2 ст. 46 ГПК України).
Згідно частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом (частина 3 статті 180 Господарського процесуального кодексу України).
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу (ч.4 ст. 180 ГПК України).
Частиною 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Враховуючи викладене, право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, встановлених процесуальним законодавством. Тому повернення заявникові зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог частин 1, 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обмеженням доступу до суду.
Зважаючи на положення частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Зокрема, первісний та зустрічний позов можуть виникати з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову. Однак наявність саме таких обставин, не є обов'язковою передумовою, яка є в будь-якому випадку підставою для висновку про доцільність спільного розгляду зазначених позовів.
За таких обставин, взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Така правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі 910/3242/18.
З наявних матеріалів справи вбачається, що предметом первісного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-Траст" про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів у власність позивача майна відповідно до додатків №1 та №2 до договору лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019 згідно переліку, викладеного у прохальній частині позовної заяви.
При цьому, первісний позов ґрунтується на тому, що договір лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019 було розірвано, у зв'язку з чим належне позивачу за первісним позовом на праві власності майно має бути йому повернуто.
Натомість, предметом зустрічного позову є вимога Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Україна" визнання недійсним договору лізингу №01/08/19-ІЛ від 01.08.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Берег-Траст" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк розваг планета" з посиланням на частини 1, 2, 3 статті 203 та статті 227, 232, 234 ЦК України.
Тобто, порівнюючи зміст первісного та зустрічного позовів, не вбачається зв'язку між підставами та предметом цих позовів, первісні та зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на різних правових підставах, вони не обґрунтовані одними доказами, що свідчить про відсутність обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість одночасного розгляду первісного та зустрічного позовів.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для її скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/3310/21 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/3310/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/3310/21 залишити без змін.
Матеріали оскарження № 910/3310/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст складено: 30.08.2021.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Ю.Б. Михальська