вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" серпня 2021 р. Справа№ 910/8147/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Алданової С.О.
Зубець Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна"
на додаткове
рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 р.
у справі № 910/8147/20 (суддя - Плотницька Н.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-
виробниче об'єднання "Спецпромкомплекс"
про стягнення 113 719 грн 70 коп.
без виклику учасників справи
10.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Спецпромкомплекс" про стягнення 113 719 грн 70 коп. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 12.12.2017 № 121217-1, в тому числі: 113 219 грн 70 коп. штрафу у розмірі завданих збитків та 500 грн 00 коп. штрафу згідно пункту 9.6. договору.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки нафтопродуктів від 12.12.2017 № 121217-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання в частині надання в строк документів, які підтверджують цільове використання палива для реактивних двигунів, а саме акцизної накладної, у зв'язку з чим позивачем нараховано 113 219 грн 70 коп. штрафу у розмірі завданих збитків та 500 грн 00 коп. штрафу згідно пункту 9.6. договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2020, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі № 910/8147/20, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Спецпромкомплекс" про стягнення 113 719 грн 70 коп. відмовлено повністю.
07.10.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000 грн 00 коп.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача вказує, що отримав повний текст рішення 01.10.2020, тобто після закінчення встановленого строку для подання відповідних доказів. При цьому іншої можливості дізнатися про рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 не було, у зв'язку із впровадженням карантинних заходів.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 року по справі № 910/8147/20 клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Поновлено відповідачу строк для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу. Заяву адвоката Січевлюка Володимира Антоновича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Спецпромкомплекс" витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. Після набрання додатковим рішенням законної сили видано наказ.
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 року по справі № 910/8147/20 та постановити нове рішення, яким залишити без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Спецпромкомплекс" про ухвалення додаткового рішення. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" просить поновити строк на апеляційне оскарження додаткового рішення.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Алданова С.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" просить поновити строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 року по справі № 910/8147/20 посилаючись на те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 року по справі № 910/8147/20 Товариству з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" надійшло 28.05.2021 року. Апелянт зазначає, що представлення інтересів позивача в межах даної справи здійснювалося єдиним представником Солошенко С.В., який в період з 07.06.2021 року по 18.06.2021 року перебував у відпустці, тому позивач не мав можливості своєчасно підготувати і подати апеляційну скаргу .
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 року по справі № 910/8147/20 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 року по справі № 910/8147/20. Зупинено дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 року по справі № 910/8147/20. Витребувано з Господарського суду міста Києва справу №910/8147/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Спецпромкомплекс" про стягнення 113 719 грн 70 коп. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
09.07.2021р. на виконання вимог запиту Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 № 910/8147/20/09.1-14/1217/21 надійшли матеріали справи № 910/8147/20 у 2-х томах.
Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, не висловив змістовних та обґрунтованих заперечень з приводу викладених в апеляційній скарзі обставин, внаслідок чого справа розглядається за наявними матеріалами.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
За приписами ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
У ст. 244 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2020 між Адвокатським об'єднанням "Арсенал" (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпромкомплекс" (клієнт за договором) укладено договір про надання правничої допомоги № 03/02-2020-1 (далі - договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а виконавець приймає доручення про надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до пунктів 2.1. - 2.3. договору винагорода (гонорар) виконавця обчислюється та сплачується виходячи з тарифу 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. за одну годину послуг правничої допомоги без ПДВ.
Сплата гонорару може здійснюватися шляхом перерахування коштів по безготівковому перерахунку в національній валюті України - гривні на поточний рахунок виконавця.
Розрахунки між сторонами здійснюються на підставі акту приймання-передачі послуг, у якому сторони фіксують обсяг наданих послуг та їх ціну протягом трьох робочих днів з дня укладання акту. Авансовий платіж може бути здійснено на підставі рахунку виконавця.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до змісту ст. 126 ГПК до суду представником відповідача надано на підтвердження витрат на професійну правничу в розмірі 34 000 грн 00 коп.:
- копію договору про надання правничої допомоги від 03.02.2020 № 03/02-2020-1, копію ордера серії АА № 1036533 від 01.07.2020;
- копію додаткового договору від 01.07.2020 № 1 до договору про надання правничої допомоги № 03/02-2020-1;
- копію акта приймання-передачі послуг від 05.10.2020 за договором про надання правничої допомоги № 03/02-2020-1.
Згідно із частинами 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповіді на відзив на позовну заяву позивач заявив клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, мотивуючи тим, що сума витрат на професійну правничу допомогу значно завищена, перелік послуг наданих адвокатом не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, відзив значною мірою відтворює доводи, викладені позивачем в позовній заяві та його виготовлення не вимагало значного обсягу робіт. Також, за твердженнями позивача, представник відповідача зазначає про аналіз прецедентної практики та правових висновків Верховного суду за аналогічними справами, але не робить посилання на такі висновки. Також, як зазначає позивач, вказуючи на ознайомлення з первинними документами, а також ознайомлення з процесуальними документами, поданими позивачем, відповідач фактично дублює одну й ту саму роботу та штучно збільшує обсяг робіт і витраченого часу.
Як вбачається з акту приймання-передачі послуг від 05.10.2020 за договором про надання правничої допомоги від 03.02.2020 № 03/02-2020-1 відповідно до умов договору виконавець надав, а клієнт прийняв послуги правничої допомоги, передбачені договором та додатковим договором до договору від 01.07.2020 № 1, зокрема, юридичні консультації, представництво та розробку документів, що стосуються розгляду позову.
Згідно із пунктом 2 акта обсяг наданих послуг становить 17 годин 00 хвилин і включає:
- зустріч з клієнтом, консультація та узгодження правової позиції - 2 години;
- ознайомлення з матеріалами справи, зокрема, із первинними документами (договори, акти, накладні тощо) - 3 години;
- ознайомлення із процесуальними документами, поданими позивачем (позовна заява, додатки) в приміщенні Господарського суду міста Києва - 0,5 години;
- аналіз обставин, викладених у позові, аргументації позивача та його правової позиції - 1,5 години;
- аналіз прецедентної практики та правових висновків Верховного суду за аналогічними справами - 2 години;
- складання відзиву на позовну заяву, комплектація та засвідчення додатків - 5,5 години;
- складання та подання попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат на правничу допомогу - 0,5 годин;
- складання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 1,5 годин;
- складання клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу - 0,5 годин.
У пункті 3 акта сторонами погоджено, що відповідно до тарифу 1 година послуг коштує 2 000 грн 00 коп. без ПДВ, ціна наданих послуг становить 34 000 грн 00 коп. без ПДВ.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову на відповідача;
2) у разі відмови в позові на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд вірно зазначив, що пункти 2 (ознайомлення з матеріалами справи, зокрема, із первинними документами (договори, акти, накладні тощо) та 3 (ознайомлення із процесуальними документами, поданими позивачем (позовна заява, додатки) фактично дублюють один одного, оскільки документи, додані позивачем до позовної заяви і є первинними документами та наявні у відповідача.
Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а відтак, колегія суддів вважає, що місцевим судом правомірно частково задоволено клопотання про стягнення розміру 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку.
Апелянтом переконливих аргументів щодо наявності підстав для залишення без розгляду заяви відповідача ухвалення додаткового рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов'язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване додаткове рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна".
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2021р. у справі № 910/8147/20 - без змін.
2. Поновити дію додаткового рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2021р. у справі № 910/8147/20.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна".
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 30.08.2021р., в зв'язку з виходом судді Зубець Л.П. з відпустки.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді С.О. Алданова
Л.П. Зубець