вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" серпня 2021 р. Справа№ 927/354/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Алданової С.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Вікторія",
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2021 р.
у справі № 927/354/21 (суддя - Романенко А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі - Агро"
до Фермерського господарства "Вікторія"
про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 187200грн
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фозі - Агро" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною завою до Фермерського господарства "Вікторія" (надалі - ФГ "Вікторія") про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 187200грн за непоставку товару (фуражного зерна кукурудзи) в кількості 200т, обумовленого договором поставки сільськогосподарської продукції №23.10/21 від 10.03.2021 (надалі - Договір).
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної поставки товару, що виходячи з умов п.4.1.2. Договору є підставою для нарахування та стягнення штрафу в розмірі 12% від вартості непоставленого товару (1560000грн х 12%).
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2021 року по справі № 927/354/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" до Фермерського господарства "Вікторія" про стягнення 187200грн задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Фермерського господарства "Вікторія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" 187200грн штрафу та 2 808грн судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Вікторія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2021 року по справі № 927/354/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" до Фермерського господарства "Вікторія".
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 р. апеляційну скаргу Фермерського господарства "Вікторія". передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Вікторія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2021 року по справі № 927/354/21. Витребувано з Господарського суду Чернігівської області справу №927/354/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" до Фермерського господарства "Вікторія" про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 187200грн. Роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
09.07.2021р. на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 надійшли матеріали справи № 927/354/21 в 1-му томі.
30.07.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2021 року по справі № 927/354/21 без змін.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 10.03.2021, між ФГ «Вікторія» (Постачальник) та ТОВ «Фозі-Агро» (Покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №23.10/21 (надалі - Договір) за п.1.1. та п.1.3. якого Постачальник зобов'язався продати (передати в власність), а Покупець - прийняти у власність та оплатити кукурудзу українського походження, врожаю 2020 року (надалі - товар). Найменування товару: кукурудза фуражна (ІІІ клас) ДСТУ 4525:2006, у кількості 200 тонн, за ціною 7 800 грн за 1тонну (з ПДВ), загальною вартістю товару 1 560 000грн (з ПДВ).
Якість товару, що підлягає поставці, повинна відповідати наступним вимогам: сміттєва домішка не більше 5%, вологості не більше 15%, зернова домішка не більше 15%, зараженість шкідниками не допускається, крім зараженості кліщем не вище 1 ступеня. Показники, які не вказані в Договорі, повинні відповідати ДСТУ 4525:2006 (п.1.4. Договору).
За пунктами 2.1. - 2.4. Договору строк поставки товару - до 17.03.2021 включно. Якщо кінцева дата передачі товару випадає на вихідний або святковий день, кінцева дата передачі товару автоматично переноситься на перший робочий день, що йде за кінцевою датою передачі. Товар може передаватись Покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений в цьому Договорі, має бути переданий у термін, установлений п.2.1. Договору. Датою поставки товару вважається дата поставки товару на зерновий склад Покупця. Товар, що передається за цим Договором, переходить у власність Покупця після завантаження транспорту наданого Покупцем. При передачі товару Продавець зобов'язується надати Покупцю або вказаній ним особі: оригінал даного Договору, підписаного уповноваженим представником Постачальника і завіреного печаткою; рахунок-фактуру; видаткову накладну, виписану в день передачі товару. У разі неможливості виконання цього пункту (незалежно від обставин) Постачальник зобов'язується надіслати оригінали документів на поштову адресу Покупця до 15.03.2021.
Сторони п. 3.1. Договору погодили, що 100% оплати контрактної партії товару здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом одного банківського дня з дати поставки товару. Форма оплати - безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.3.2. Договору).
Виходячи з умов п.4.1. Договору Покупець надає транспорт (власний або найманий) до 19.03.2021 включно. Покупець виписує товарно-транспортну документацію після повного виконання п.2.3. та п.2.4. Договору (п.4.2. Договору).
Сторони домовились, що в разі виникнення спорів чи розбіжностей, товар, що передається за цим Договором, має бути збережений Постачальником у належній кількості та якості, до повного вирішення всіх спорів та розбіжностей (п.4.4.3. Договору).
Строк дії Договору встановлюється з дня його підписання сторонами і до 31.12.2021, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань (п.6.1. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання прийнятих ТОВ «Фозі-Агро» зобов'язань до ФГ «Вікторія» за Договором, у пункт завантаження (с. Головеньки, м. Борзна, Борзнянського району, Чернігівської області), 16.03.2021 прибув повноважний представник позивача Савін О.О., з метою обміну сторонами оригіналами документів, що підтверджують перехід права власності сільськогосподарської продукції, обумовленої Договором, про що зокрема свідчить наказ про відрядження № 09 від 15.03.2021 та посвідчення про відрядження від 16.03.2021, з відміткою ФГ «Вікторія» про прибуття згаданого представника.
17.03.2021, ФГ «Вікторія», на підставі отриманої від ТОВ «Фозі-Агро» довіреності № 2 від 15.03.2021 (якою Савіна О.О. уповноважено на отримання товару за Договором) надано ТОВ «Фозі Агро» накладну № 4 від 17.03.2021 на поставку за Договором частини товару, зерна кукурудзи фуражної (ІІІ класу) в обсязі 97,81 тон вартістю 762 917,41грн (з ПДВ) (складена відповідачем у односторонньому порядку) та виставлено до сплати позивачу рахунок № 4 від 11.03.2021.
Зазначені обставини повноважним представником відповідача не спростовувались.
З метою виконання договірних зобов'язань, в частині своєчасного забезпечення подачі транспортних засобів під завантаження товару, що мав бути поставлений за Договором у строк по 17.03.2021, між позивачем та фізичною особою - підприємцем Стадниченко М.М. укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 15-03/21 від 15.03.2021; між позивачем та фізичними особами - підприємцями Жгадло В.А., Франчук В.О. , Бабч П.В. та Богдан П.В. - разові договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом №№1-17 від 17.03.2021, 2-17 від 17.03.2021, 3-17 від 17.03.2021 та 4-17 від 17.03.2021.
Виходячи з умов разових договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом №№1-17 від 17.03.2021, 2-17 від 17.03.2021, 3-17 від 17.03.2021 та 4-17 від 17.03.2021, адреса завантаження (подачі) автотранспорту: 17.03.2021, с. Нові Млини, Борзнянський район, Чернігівська область, з 11:00 по 11:30. За заявкою №1 від 15.03.2021 до договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №15-03/21 від 15.03.2021 маршрут: с. Головеньки, Борзнянський район, Чернігівська область (17.03.2021, місце завантаження) - м. Миколаїв, Миколаївська область (18.03.2021, місце розвантаження).
Як вбачається з актів від 17.03.2021, складених у двосторонньому порядку між замовником - ТОВ «Фозі-Агро» та перевізниками, автотранспорт прибув 17.03.2021 під завантаження у належний час (об 11:00). Відповідно до примітки в указаних актах, за вказівкою керівника ФГ «Вікторія», місце завантаження товару: с. Нові Млини (де знаходиться необхідна кількість товару).
17.03.2021, на підставі договору поставки №23.10/21 від 10.03.2021, згідно з товарно-транспортними накладними №22/11Р від 17.03.2021, №22/13Р від 17.03.2021, №22/14Р від 17.03.2021 та №22/15Р від 17.03.2021, позивачу відвантажено частину товару (зерно кукурудзи) в обсязі 97,81тонн (маса нетто). У подальшому навантажені автомобілі були зважені та закриті на території складу: с. Велика Доча Борзнянського району.
20.03.2021, весь вантаж було вивантажено з транспортних засобів, а в видаткових накладних №22/11Р від 17.03.2021, №22/13Р від 17.03.2021, №22/14Р від 17.03.2021 та №22/15Р від 17.03.2021, керівником ФГ «Вікторія», зроблено відмітку про те, що автотранспорт позивача був завантажений помилково зерном кукурудзи, загальною вагою 97,81тонн (маса нетто), що належало на праві власності іншому суб'єкту господарювання.
Судом встановлено, що після відповідачем жодних дій щодо повідомлення позивача про необхідність направлення транспорту за іншим місцем відвантаження товару вчинено не було. Товар, обумовлений договором поставки сільськогосподарської продукції №23.10/21 від 10.03.2021, позивачу до цього часу не поставлений. Наведені обставини відповідачем не заперечувались.
Предметом позову в даній справі є стягнення договірних штрафних санкцій за порушення відповідачем строків поставки товару, погодженого п.4.1.2. Договору.
Враховуючи, що сторонами не вчинялись будь-які дії направленні на дострокове припинення договірних відносин у порядку передбаченому Договором, суд, керуючись умовами п.6.1., дійшов висновку, що цей Договір є діючим (по 31.12.2021), а в випадку невиконання сторонами договірних зобов'язань - до повного виконання.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві в строк, установлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За умовами Договору п.2.1., строк поставки товару по 17.03.2021.
Відповідно статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором установлений обов'язок продавця доставити товар (1); надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (2). Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо в строк, установлений договором, він готовий до передання покупцеві в належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні,обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Судом встановлено, що відповідачем порушено договірні зобов'язання, а саме поставку товару в погоджений строк (по 17.03.2021) не виконано, зокрема до цього часу. При цьому, виходячи з умов п.4.4.3. Договору, на відповідача покладено обов'язок забезпечити збереження товару, обумовленого цим Договором, до вирішення сторонами всіх спорів та розбіжностей.
Судом відхилено як безпідставні доводи відповідача щодо відсутності його вини в несвоєчасній поставці товару, що на його переконання, зумовлено саме поведінкою позивача, а саме незабезпеченням останнім прибуття автотранспорту в погоджене місце відвантаження товару: с. Нові Млини Борзнянського району Чернігівської області.
За приписами частин 1-3 статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку в установлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
За пунктами 2 та 3 частини 1 статті 532 ЦК України якщо місце виконання зобов'язання не встановлено в договорі виконання провадиться: за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.
Колегія суддів зазначає, що провівши аналіз умов Договору, місцевий суд дійшов вірного висновку, що сторонами не погоджено місце поставки товару, натомість, установлено обов'язок покупця надати транспорт до 19.03.2021 включно.
Доводи відповідача про те, що завантаження транспорту позивача мало бути саме в населеному пункті: с. Нові Млини Борзнянського району Чернігівської області не ґрунтуються на жодних доказах у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у належній формі не проінформував позивача про необхідність прибуття його автотранспорту саме до с. Нові Млини Борзнянського району Чернігівської області або в будь-яке інше місце (п.3 частини 1 статті 532 та частина 2 статті 664 ЦК України). Натомість за місцем прибуття автотранспорту позивача (в погоджений строк - 17.03.2021) було завантажено частину товару, обумовленого Договором, про що свідчать товарно-транспортні накладні, з відміткою ФГ «Вікторія» про помилкове завантаження (копії наявні в матеріалах справи). При цьому, дії щодо повідомлення позивача про необхідність прибуття його автотранспорту за іншим місцем поставки ФГ «Вікторія» вчинено не було, що його представником не заперечувалось.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що відповідачем не було вжито вичерпних заходів для належного виконання зобов'язання перед позивачем щодо своєчасної поставки товару, обумовленого Договором. Встановивши, що за місцем прибуття автотранспорту позивача було недостатньо погодженого сторонами товару, ФГ «Вікторія» жодних дій, в тому числі узгодження з позивачем направлення транспорту за належним місцем, вчинено не було, на відміну від позивача, який забезпечив прибуття транспорту в належний строк.
Доводи відповідача про відсутність попередньої оплати за товар судом відхилено.
За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За умовами Договору (п.3.1.) 100% оплати контрактної партії товару здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом одного банківського дня з дати поставки товару. Тобто, оплата товару мала бути проведена позивачем у перший банківський день, що слідує після поставки цього товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.4.1.2. Договору сторони погодили, що за прострочення передачі або завантаження товару на строк до 3 календарних днів Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 6% від вартості несвоєчасно переданого товару, а в разі прострочення передачі більш ніж на 3 дні - штраф у розмірі 12% від вартості несвоєчасно переданого або завантаженого товару.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу в сумі 187 200грн (12% від вартості непоставленого товару), оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем виконання зобов'язання з поставки товару, прострочення виконання якого до цього часу триває.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %, колегія суддів зазначає наступне.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За частиною 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання відповідача, оскільки відповідачем не доведено належними і допустимими доказами наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 187 200грн штрафних санкцій відповідно до умов п.4.2.1. Договору.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов'язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийняте місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Фермерське господарство "Вікторія".
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Вікторія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2021 р. у справі № 927/354/21 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Фермерське господарство "Вікторія".
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 30.08.2021р., в зв'язку з виходом судді Зубець Л.П. з відпустки.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
С.О. Алданова