вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" серпня 2021 р. Справа№ 911/3150/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Алданової С.О.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання: Пастернак О.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 10.08.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області
від 17.02.2021 (повний текст складено - 24.02.2021)
у справі 911/3150/20 (суддя - Грабець С.Ю.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Калинівська керуюча компанія з
обслуговування житлового фонду "Громадський сервіс"
Калинівської селищної ради
про стягнення заборгованості в сумі 1 787 261, 05 грн
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач, АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Калинівська керуюча компанія з обслуговування житлового фонду "Громадський сервіс" Калинівської селищної ради (надалі - відповідач, КП "КККОЖФ "Громадський сервіс" Калинівської селищної ради) про стягнення заборгованості у сумі 1 787 261, 05 грн, з яких 1 435 903, 96 грн основного боргу, 111 104, 57 грн пені, 67 744, 26 грн 3% річних та 172 508, 26 грн інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу №2363/1718-ТЕ-17 від 24.10.2017, в частині оплати отриманого природного газу, за період з жовтня 2017 року до березня 2018 року.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2021, з урахуванням ухвали від 04.03.2021 про виправлення описки, у справі №911/3150/20 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 435 903, 96 грн основного боргу, 111 104, 57 грн пені, 67 744, 26 грн 3% річних, 171 457, 68 грн суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 26 793,15 грн витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем було здійснено оплату поставленого газу з порушенням строку, встановленого договором постачання природного газу №2363/1718-ТЕ-17 від 24.10.2017. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 1 435 903, 96 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Водночас, перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум пені, 3% річних та втрат від інфляції та періодів їх нарахування, суд встановив, що сума пені розрахована правильно, сума 3% річних є меншою сумою ніж розраховано судом, однак відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України стягненню підлягає саме сума розрахована позивачем. Сума втрат від інфляції, за перерахунком суду, розраховані позивачем неправильно, а тому вимога в цій частині задоволена частково, у розмірі 171 457 ,68 грн, у стягненні решти суми (1 050, 58 грн) втрат від інфляції відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/3150/20 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в сумі 1 050, 58 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення в оскаржуваній частині прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, оскаржуване рішення у відповідній частині ухвалено із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не враховано методики нарахування інфляційних втрат, викладеної у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, розділі 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, а також правової позиції Верховного Суду щодо порядку нарахування інфляційних втрат, наведеної у постановах від 10.09.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18, від 05.07.2019 №905/600/18, від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що відмовивши у стягненні частини інфляційних втрат у сумі 1 050, 58 грн, місцевий господарський суд у мотивувальній частині оскаржуваного рішення не зазначив, який порядок та методика були ним застосовані при здійсненні відповідного перерахунку, які суми боргу були взяті за основу при нарахуванні інфляційних втрат, за який період прострочення, які індекси інфляції застосовувалися судом та чи врахував суд інфляційне збільшення минулого періоду до суми боргу, з якої вираховуються інфляційні втрати у наступному місяці.
Скаржник наголошує, що відповідно до положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при здійсненні розрахунку інфляційних втрат він використовує методику розрахунку, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду буде використана сума боргу, збільшена на індекс інфляції попереднього місяця. Таким чином, нарахуванню згідно з інфляційними процесами підлягають не тільки основна сума боргу, а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.
Окрім того, скаржником у тексті апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, з обґрунтуванням причин такого пропуску.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021 апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/3150/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 3 153, 00 грн.
15.04.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім долучено докази сплати судового збору за апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/3150/20 у розмірі 3 153, 00 грн (платіжне доручення №0000016681 від 07.04.2021).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №911/3150/20 за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 22.06.2021.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду не подав.
У зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 прийнято справу №911/3150/20 за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 відкладено розгляд справи №911/3150/20 за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на 10.08.2021.
У судове засідання 10.08.2021 з'явився представник позивача. Відповідач представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
В силу приписів статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
У судовому засіданні 10.08.2021 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/3150/20 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в сумі 1 050, 58 грн та, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 10.08.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 24.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Калинівська керуюча компанія з обслуговування житлового фонду "Громадський сервіс" Калинівської селищної ради був укладений договір постачання природного газу №2363/1718-ТЕ-17 (надалі-Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити у власність відповідача природний газ, а відповідач зобов'язувався його прийняти та оплатити.
Згідно з п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до п. 2.1. Договору, позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 603.0 тис. куб. метрів (шістсот три тисячі куб. метрів) у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень 58.0 тис. куб.м., листопад 118.0 тис. куб.м., грудень 120.0 тис. куб.м., січень 120.0 тис. куб.м., лютий 117.0 тис. куб.м., березень 70.0 тис. куб.м.
Пунктом 3.7. Договору встановлено, що приймання - передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Згідно з п. 3.8 Договору, відповідач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, відповідачу, зокрема, підписані відповідачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Відповідно до п. 5.2. Договору, ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять грн. 40 коп.).
Згідно з п. 6.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Відповідно до п. 8.2. Договору, у разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється позивачем на суми оплат, проведені відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20.
11.01.2018 сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору (надалі - додаткова угода №1), згідно з якою п. 8.2 Договору викладено у наступній редакції:
"8.2. У разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється позивачем на суми оплат, проведені відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256".
05.04.2018 сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору (надалі - додаткова угода №2), згідно з якою п. 2.1 Договору доповнено абзацом у наступній редакції:
"2.1. Позивач передає відповідачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 120,0 тис. куб. метрів (сто двадцять тисяч куб. метрів): квітень 70.0 тис. куб.м., травень 50.0 тис. куб.м.".
Місцевий господарський суд встановив, що на виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ за період з жовтня 2017 року до березня 2018 року, на загальну суму 2 362 054, 60 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 79 455, 50 грн, від 30.11.2017 на суму 385 185, 41 грн, від 31.12.2017 на суму 419 154, 74 грн, від 31 січня 2018 року на суму 501 326, 36 грн, від 28 лютого 2018 року на суму 478 168, 15 грн, від 31.03.2018 на суму 498 764, 44 грн, копії яких долучені до матеріалів справи.
Натомість відповідач свої зобов'язання за Договором з оплати отриманого природного газу за період з жовтня 2017 року до березня 2018 року виконав лише частково, що підтверджується копіями банківських виписок, долученими до матеріалів справи.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати, за ним утворилась заборгованість у сумі 1 435 903, 96 грн.
Звертаючись за захистом своїх прав, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив про порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим заявлено до стягнення 1 435 903, 96 грн основного боргу, 111 104, 57 грн пені, 67 744, 26 грн 3% річних та 172 508, 26 грн інфляційних втрат.
Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, доводи апеляційної скарги ґрунтуються лише на невірному перерахунку, та як наслідок зменшення на 1 050, 58 грн, судом першої інстанції суми інфляційних втрат, тому у відповідності до ст. 269 ГПК України, колегія суддів переглядає рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, заперечуючи проти здійсненого місцевим господарським судом розрахунку інфляційних втрат, позивач посилається на неврахування ним листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, а також правової позиції Верховного Суду щодо порядку нарахування інфляційних втрат, наведеної у постановах від 10.09.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18, від 05.07.2019 №905/600/18, від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі наданих позивачем доказів місцевий господарський суд встановив наявність у відповідача боргу перед позивачем за отриманий на підставі Договору природний газ, на загальну суму 1 435 90, 96 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіряючи розрахунки позивача та суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанцій виходить з такого.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наданими у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум, отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли стосовно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16.
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 172 508, 26 грн.
Місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, а саме:
- за січень 2018 року: в період з 27.02.2018 до 30.04.2018: у березні 2018 року - 101,1% (УК №70 від 12.04.2018); квітні - 100,8% (УК №89 від 12.05.2018), від суми 501 326, 36 грн, складає 9 569, 32 грн; в період з 01.05.2018 до 31.07.2020: у травні 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018); червні - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018); липні - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018), серпні - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018); вересні - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018); жовтні - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018); листопаді - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018); грудні - 100,8% (УК №6 від 11.01.2019); у січні 2019 року - 101,0% (УК №28 від 12.02.2019); лютому - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020), від суми 458 971, 37 грн, складає 50 388,92 грн;
- за лютий 2018 року: в період з 27.03.2018 до 31.07.2020: у квітні - 100,8% (УК №89 від 12.05.2018); травні 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018); червні - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018); липні - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018), серпні - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018); вересні - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018); жовтні - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018); листопаді - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018); грудні - 100,8% (УК №6 від 11.01.2019); у січні 2019 року - 101,0% (УК №28 від 12.02.2019); лютому - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020), від суми 478 168, 15 грн, складає 56 741, 78 грн;
- за березень 2018 року: в період з 26.04.2018 до 31.07.2020: у травні 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018); червні - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018); липні - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018), серпні - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018); вересні - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018); жовтні - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018); листопаді - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018); грудні - 100,8% (УК №6 від 11.01.2019); у січні 2019 року - 101,0% (УК №28 від 12.02.2019); лютому - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020), від суми 498 764, 44 грн, складає 54 757, 66 грн.
Разом, за розрахунком суду, сума на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції становить 171 457, 68 грн.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив, що розмір інфляційних втрат за вказаний позивачем період складає 171 457, 68 грн.
Перевіривши розрахунки місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційної інстанції не виявила у ньому арифметичних помилок та/або невідповідності законодавству чи судовій практиці, у зв'язку із чим відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги як необґрунтовані.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги, що обумовлює залишення її без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/3150/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
У зв'язку з цим, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/3150/20.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхилені колегією суддів апеляційної інстанції як такі, що є необґрунтованими та не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/3150/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/3150/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
4. Матеріали справи №911/3150/20 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 30.08.2021.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді С.О. Алданова
А.І. Мартюк