ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
26 серпня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1205/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання Земляк А.В.,
за участю представників:
від Чаплинського сільського споживчого товариства - Кушнеренко Т.В.,
від Чаплинської селищної ради - участі не брали,
від Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни - участі не брали,
від Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради - участі не брали,
розглянувши апеляційну скаргу Чаплинського сільського споживчого товариства
на рішення Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021, прийняте суддею Павленко Н.А., м. Херсон, повний текст складено 15.04.2021,
у справі №923/1205/20
за позовом: Чаплинського сільського споживчого товариства
до відповідачів:
-Чаплинської селищної ради;
-Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни;
-Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради
про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності
У листопаді 2020 р. Чаплинське сільське споживче товариство звернулося з позовом до Чаплинської селищної ради та Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни, в якому з урахуванням заяви б/н від 26.11.2020 (вх.№9166/20 від 01.12.2020) просило визнати незаконним та скасувати підпункт 2.12 пункту 2 та виключити з пункту 3 слова "Жогло А.С." рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020, а також припинити право власності Жогло Альони Сергіївни на магазин літ. "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин літ. "Б" загальною площею 102,5 кв.м і магазин літ. "В" загальною площею 80,8 кв.м, які розташовані по вул. Грушевського, 75-а/14/1 в смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав Чаплинського сільського споживчого товариства як землекористувача тим, що рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020, яким змінено номер поштової адреси тимчасової споруди, розташованої на земельній ділянці, наданій позивачу в постійне користування, позбавило його права на отримання прибутку від здачі в оренду майна та права на вільне користування частиною земельної ділянки. Крім того, позивач посилається на незаконність набуття Фізичною особою-підприємцем Жогло Альоною Сергіївною права власності на магазини за адресою: Херсонська обл., Чаплинський р-н, смт. Чаплинка, вул. Грушевського, 75-а/14/1, розташовані на земельній ділянці, право постійного користування якою належить Чаплинському сільському споживчому товариству.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 14.12.2020 відкрито провадження у справі №923/1205/20 та в подальшому ухвалою суду від 27.01.2021 залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача - Виконавчий комітет Чаплинської селищної ради.
23.12.2020 до суду першої інстанції від Чаплинського сільського споживчого товариства надійшла заява про уточнення змісту позовних вимог б/н від 22.12.2020 (вх.№9843/20 від 23.12.2020), в якій позивач доповнив позов вимогою про скасування державної реєстрації права власності Жогло Альони Сергіївни на магазин літ. "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин літ. "Б" загальною площею 102,5 кв.м і магазин літ. "В" загальною площею 80,8 кв.м, які розташовані по вул. Грушевського, 75-а/14/1 в смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області (номер запису: 36376935).
Вказана заява мотивована тим, що відповідно до вимог Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та ї обтяжень" ухвалення судом рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.01.2021 у справі №923/1205/20 відмовлено у задоволенні заяви Чаплинського сільського споживчого товариства про уточнення змісту позовних вимог б/н від 22.12.2020 (вх.№9843/20 від 23.12.2020).
В обґрунтування вищенаведеної ухвали місцевий господарський суд послався на те, що заявлення позивачем додаткової позовної вимоги немайнового характеру в силу процесуального закону не може розцінюватися як уточнення позовних вимог або збільшення їх розміру.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 у справі №923/1205/20 (суддя Павленко Н.А.) закрито провадження у справі в частині позовних вимог Чаплинського сільського споживчого товариства до Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради про визнання незаконним та скасування підпункту 2.12 пункту 2 і виключення з пункту 3 слова "Жогло А.С." рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020; відмовлено у задоволенні позовних вимог Чаплинського сільського споживчого товариства до Чаплинської селищної ради про визнання незаконним та скасування підпункту 2.12 пункту 2 і виключення з пункту 3 слова "Жогло А.С." рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020; відмовлено у задоволенні позовних вимог Чаплинського сільського споживчого товариства до Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни про припинення права власності Жогло Альони Сергіївни на магазин літ. "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин літ. "Б" загальною площею 102,5 кв.м, магазин літ. "В" загальною площею 80,8 кв.м, які розташовані по вул. Грушевського, 75-а/14/1 в смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області.
Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни обґрунтоване неналежністю обраного позивачем способу захисту, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Чаплинської селищної ради - неналежністю вказаного відповідача, оскільки оспорюване Чаплинським сільським споживчим товариством рішення №23 від 26.03.2020 було прийнято Виконавчим комітетом Чаплинської селищної ради, а не зазначеною селищною радою. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог Чаплинського сільського споживчого товариства до Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради про визнання незаконним та скасування підпункту 2.12 пункту 2 і виключення з пункту 3 слова "Жогло А.С." рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020, місцевий господарський суд послався на те, що, виходячи з предмету спірних правовідносин та враховуючи наявність у Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради у спірних правовідносинах ознак суб'єкта владних повноважень, даним правовідносинам притаманні ознаки публічно-правового спору, розгляд якого належить до юрисдикції адміністративних судів.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Чаплинське сільське споживче товариство звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 у справі №923/1205/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що Фізична особа-підприємець Жогло Альона Сергіївна не мала законних підстав для звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про зміну або присвоєння адреси, адже чинним законодавством встановлена неможливість присвоєння (зміни) адреси тимчасовій споруді і, тим більше, торгівельному місцю. Крім того, апелянт зауважує на тому, що останній звертався до місцевого господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій з урахуванням положень Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та ї обтяжень" заявляв позовну вимогу про скасування державної реєстрації права власності, між тим вказана заява Господарським судом Херсонської області безпідставно не була прийнята до уваги. Скаржник також посилається на те, що зі змісту спірних правовідносин вбачається те, що спір у даній справі за своєю природою є приватно-правовим, а заявлені вимоги є нерозривними та взаємопов'язаними між собою.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 05.07.2021 (вх.№2012/21/Д2 від 09.07.2021) Фізична особа-підприємець Жогло Альона Сергіївна зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, даний відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що присвоєння поштових адрес є адміністративною послугою, а не дією, яка створює, припиняє або змінює цивільні або господарські правовідносини, оскільки така дія не пов'язана з тим, що певна особа набуває цивільне право, при цьому той факт, що в подальшому поштова адреса використовувалась для отримання права власності, жодним чином не впливає на юрисдикцію спору стосовно поштової адреси, який належить розглядати за правилами господарського судочинства. Крім того, вказаний відповідач наголошує на тому, що позивач не є власником земельної ділянки, на якій розміщено належний Фізичній особі-підприємцю Жогло Альоні Сергіївні об'єкт, а тому Чаплинське сільське споживче товариство, яке посилається на право володіння земельною ділянкою, не є належним позивачем у даній справі, тим більше, що останній не ставить питання ані про усунення перешкод у користуванні ділянкою, ані про те, що даний відповідач заволодів майном позивача.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 18.06.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначити дану справу до розгляду на 11.08.2021 о 12:00.
З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 11.08.2021 шляхом постановлення протокольної ухвали було вирішено розглянути апеляційну скаргу Чаплинського сільського споживчого товариства на рішення Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 у справі №923/1205/20 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного апеляційного перегляду відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, та відкладено розгляд даної справи на 14:00 год 26.08.2021.
У судовому засіданні 26.08.2021, проведеному в режимі відеоконференції, представник Чаплинського сільського споживчого товариства апеляційну скаргу підтримав; представники Чаплинської селищної ради, Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни та Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІ а.с.65-67).
Чаплинська селищна рада та Виконавчий комітет Чаплинської селищної ради своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХС XVIII від 24.02.1994 Чаплинському сільському споживчому товариству Радою народних депутатів Чаплинського району Херсонської області України було надано у постійне користування земельну ділянку площею 2,45 га в межах згідно з планом землекористування. На плані землекористування земельна ділянка, що передана в постійне користування, зазначена як ринок.
На вказаній земельній ділянці розташований ринок (адреса господарської одиниці: 75200, Херсонська обл., Чаплинський р-н, смт. Чаплинка, вул. Леніна (нова назва - Грушевського), 75/А/14), про що свідчить реєстраційне посвідчення №2121000459, видане Головним управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Постановою правління Чаплинського сільського споживчого товариства №18 від 15.11.2018 було вирішено надати в оренду Фізичній особі-підприємцю Жогло Альоні Сергіївні для здійснення торгівельної діяльності торгівельні місця на земельній ділянці Чаплинського сільського споживчого товариства.
Згідно з постановою правління Чаплинського сільського споживчого товариства №20 від 15.11.2018 було вирішено надати в оренду Фізичній особі-підприємцю Жогло Альоні Сергіївні 188 торгівельних місць (375 кв.м) на земельній ділянці Чаплинського сільського споживчого товариства для встановлення тимчасових споруд для здійснення торгівельної діяльності.
В подальшому 01.05.2019 між Чаплинським сільським споживчим товариством ("Орендодавець") та Фізичною особою-підприємцем Жогло Альоною Сергіївною ("Орендар") укладено договір оренди торгівельного місця Чаплинського ринку №169 (далі - договір №169).
За умовами пункту 1.1 договору №169 предметом останнього є надання Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торгівельної діяльності та/або надання послуг промисловими товарами торгівельного місця №169 загальною площею 375 кв.м, що розташоване на території ринку за адресою: Грушевського, 75а/14. Під поняттям "торгівельне місце" у даному договорі розуміється - торгівельна площа, зокрема, замощені чи заасфальтовані ділянки території ринку, встановлених згідно з планом території ринку розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг суб'єктами господарювання чи фізичними особами у павільйонах і спорудах з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках, інших малих архітектурних формах.
Пунктами 1.2, 1.3 договору №169 передбачено, що передача об'єкта оренди в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на цей об'єкт. Власником майна залишається Орендодавець. Об'єкт оренди надається Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торговельної діяльності промисловими товарами та/або надання послуг зі здійснення торгівельної діяльності.
В силу пунктів 2.1, 2.2 договору №169 Орендодавець передає Орендарю об'єкт оренди протягом 3 робочих днів після укладання цього договору за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору та в якому сторони зазначають стан об'єкта оренди на момент передачі. Обов'язок зі складання акта приймання-передачі покладається на Орендодавця. Орендар набуває права користування об'єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі.
У підпункті 4.3.2 пункту 4.3 договору №169 визначено, що Орендодавець зобов'язується використовувати об'єкт оренди за його цільовим призначенням відповідно до пункту 1.3 договору, не змінювати групу товару і вид послуг, не використовувати тоговельне місце як складське приміщення. При зміні виду діяльності, групи товарів або виду послуг Орендар має право на укладення договору оренди іншого торговельного місця, що відповідає такому виду діяльності (за наявності такого).
Договір діє з 01.05.2019 до 01.05.2029 включно (пункт 6.1 договору №169).
29.05.2019 Відділом містобудування та комунального майна Чаплинської селищної ради на замовлення Жогло А.С. було видано паспорт прив'язки групи тимчасових споруд (п'ять торгових павільйонів промислових товарів) для провадження підприємницької діяльності за адресою: смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, вул. Грушевського, 75а/14 строком дії до 01.03.2029 та два паспорти прив'язки групи тимчасових споруд (три торгові павільйони промислових товарів) для провадження підприємницької діяльності за адресою: смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, вул. Грушевського, 75а/14 строком дії до 01.03.2029.
26.03.2020 Виконавчим комітетом Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області було прийнято рішення №23 "Про внесення змін до рішень виконавчого комітету та поштових адрес".
Згідно з преамбулою цього рішення останнє було прийнято з метою приведення у відповідність поштових адрес об'єктів нерухомого майна, яке розташоване в межах вулиць Гагаріна, Грушевського, Кримська, Меліораторів, Партизанська, Спартака, Шевченко, Шкільна, Франко в смт. Чаплинка, вулиць Центральної, Шевченка та Першотравнева с. Преображенка Чаплинського району Херсонської області.
Відповідно до підпункту 2.12 пункту 2 вказаного рішення на підставі заяви Жогло Альони Сергіївни та наданих документів (договір оренди торгівельного місця Чаплинського ринку "Чаплинське споживче товариство", розташованого за адресою: вул. Грушевського, №75"а"/14, смт. Чаплинка, Херсонська область) вирішено зміни поштову адресу з "Україна, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Грушевського, №75"а"/14" на "Україна, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Грушевського, №75"а"/14/1".
Пунктом 3 вищенаведеного рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області було доручено низці громадян, у тому числі і Жогло Альоні Сергіївні, привести у відповідність з цим рішенням технічну та правоустановчу документацію на об'єкт нерухомого майна, звернувшись до державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно для перереєстрації документів з новою поштовою адресою нерухомого майна; внести зміни до технічного паспорту в технічному бюро інвентаризації; внести уточнюючу інформацію до державного земельного кадастру в частині зміни місця розташування земельних ділянок (у разі наявності права власності на земельну ділянку).
В адресованій позивачу заяві №1 від 21.07.2020 Жогло Альона Сергіївна повідомила про набуття нею права власності на об'єкт нерухомого майна - магазин за адресою: Херсонська обл., Чаплинський р-н, смт. Чаплинка, вул. Грушевського, 75-а/14/1, у зв'язку з чим з метою реалізації конституційного права користування землею та формування нової земельної ділянки для відведення її в оренду просила надати письмову нотаріально засвідчену згоду землекористувача на вилучення з постійного користування Чаплинського сільського споживчого товариства згідно з державним актом серії ХС №50 від 24.02.1994 на право постійного користування землею площею 2,45 га земельної ділянки площею 0,05 га, на якій розташований належний Жогло Альоні Сергіївні об'єкт нерухомості - вищенаведений магазин.
Листом №75 від 18.08.2020 позивач повідомив Жогло Альону Сергіївну про відому у задоволенні її заяви №1 від 21.07.2020, адже об'єкт останньої розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні Чаплинського сільського споживчого товариства, при цьому надання нотаріально засвідченої згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки з постійного користування землею суперечить чинному законодавству.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №207907807 від 30.04.2020 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №231191094 від 05.11.2020 вбачається, що 24.04.2020 було проведено державну реєстрацію права приватної власності Жогло Альони Сергіївни на магазини за адресою: Херсонська обл., смт. Чаплинка, вул. Грушевського, №75-а/14/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2075025065254; складові частини об'єкта нерухомого майна: магазин "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин "Б" загальною площею 102,5 кв.м та магазин "В" загальною площею 80,8 кв.м). Підставами для державної реєстрації права власності зазначено: видані Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області декларації про готовність об'єкта до експлуатації ХС141200600015 від 29.02.2020, ХС141200680036 від 08.03.2020 та ХС101200929875 без дати, виданий Чаплинською селищною радою витяг з рішення №23 від 26.03.2020 та виданий Приватним підприємством "САЛЕНА" технічний паспорт б/н від 16.04.2020.
Чаплинське сільське споживче товариство звернулося до Чаплинського селищного голови з листом №80 від 28.08.2020, в якому просило негайно скасувати рішення №23 від 26.03.2020 щодо зміни поштової адреси "смт. Чаплинка, вул. Грушевського, 75-а/14", посилаючись на те, вказаним рішенням орган місцевого самоврядування протиправно втрутився в господарську діяльність позивача.
У відповідь на вищенаведене звернення Чаплинський селищний голова листом №1694/02-19 від 15.09.2020 повідомив позивача про те, що рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області №23 від 26.03.2020 стало підставою для реєстрації права власності фізичної особи на магазини за адресою: Херсонська обл., смт. Чаплинка, вул. Грушевського, №75а/14/1, у зв'язку з чим орган місцевого самоврядування не має можливості скасувати вказане рішення, натомість Чаплинське сільське споживче товариство може вирішити питання про скасування даного рішення виконавчого комітету в судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни, місцевий господарський суд послався на неналежність обраного позивачем способу захисту, оскільки останнім не заявлені вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача на об'єкт, розташований на земельній ділянці, право користування якою належить Чаплинському сільському споживчому товариству, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Чаплинської селищної ради - на неналежність вказаного відповідача, оскільки оспорюване позивачем рішення №23 від 26.03.2020 було прийнято Виконавчим комітетом Чаплинської селищної ради, а не зазначеною селищною радою. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог до Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради про визнання незаконним та скасування підпункту 2.12 пункту 2 і виключення з пункту 3 слова "Жогло А.С." рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020, суд першої інстанції зазначив про те, що, виходячи з предмету спірних правовідносин та враховуючи наявність у Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради у спірних правовідносинах ознак суб'єкта владних повноважень, даним правовідносинам притаманні ознаки публічно-правового спору, розгляд якого належить до юрисдикції адміністративних судів.
Колегія суддів не погоджується з вищенаведеними висновками Господарського суду Херсонської області з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 22.07.2021 у справі №910/18389/20.
Як вбачається з позовної заяви в редакції, доданій до заяви б/н від 26.11.2020 (вх.№9166/20 від 01.12.2020), позивач просив визнати незаконним та скасувати підпункт 2.12 пункту 2 та виключити з пункту 3 слова "Жогло А.С." рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020, а також припинити право власності Жогло Альони Сергіївни на магазин літ. "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин літ. "Б" загальною площею 102,5 кв.м і магазин літ. "В" загальною площею 80,8 кв.м, які розташовані по вул. Грушевського, 75-а/14/1 в смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області.
В подальшому 23.12.2020, тобто до закінчення підготовчого провадження у даній справі, позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про уточнення змісту позовних вимог б/н від 22.12.2020 (вх.№9843/20 від 23.12.2020), в якій Чаплинське сільське споживче товариство доповнило позов вимогою про скасування державної реєстрації права власності Жогло Альони Сергіївни на магазин літ. "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин літ. "Б" загальною площею 102,5 кв.м і магазин літ. "В" загальною площею 80,8 кв.м, які розташовані по вул. Грушевського, 75-а/14/1 в смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області (номер запису: 36376935).
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.01.2021 у справі №923/1205/20 відмовлено у задоволенні заяви Чаплинського сільського споживчого товариства про уточнення змісту позовних вимог б/н від 22.12.2020 (вх.№9843/20 від 23.12.2020).
Дана ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що заявлення позивачем додаткової позовної вимоги немайнового характеру в силу процесуального закону не може розцінюватися як уточнення позовних вимог або збільшення їх розміру.
Колегія суддів наголошує на тому, що процесуальним законом не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, тому у разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладено в постанові від 17.08.2021 у справі №910/19210/15.
Вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції, який помилково відмовив у прийнятті заяви позивача б/н від 22.12.2020 (вх.№9843/20 від 23.12.2020) та не врахував надане позивачу безпосередньо процесуальним законом право змінювати предмет позову до закінчення підготовчого провадження. Між тим вказана заява за своїм змістом та природою є заявою про зміну предмета позову. При цьому позивач не змінював підстави позову, а лише виклав позовні вимоги у редакції, що відповідає належно обраному способу захисту з урахуванням приписів частини третьої статті 26 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та ї обтяжень".
Як зазначалося вище, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХС XVIII від 24.02.1994 Чаплинському сільському споживчому товариству Радою народних депутатів Чаплинського району Херсонської області України було надано у постійне користування земельну ділянку площею 2,45 га в межах згідно з планом землекористування, на якій згідно з реєстраційним посвідченням №2121000459 розміщений ринок.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право постійного користування земельною ділянкою є речовим правом.
Право постійного користування регламентується насамперед статтею 92 Земельного кодексу України, частиною першою якої передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
За змістом частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частиною першою статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
З наведених приписів законодавства вбачається, що Чаплинське сільське споживче товариство як постійний користувач земельної ділянки, наданої Радою народних депутатів Чаплинського району Херсонської області України, наділений правомочностями володіння та користування даною земельною ділянкою, а також правом спорудження на ній жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд.
Водночас нормами Земельного кодексу України не регламентовані відносини щодо набуття права власності на майно, збудоване на земельній ділянці, яка належить особі на праві постійного користування, тому до відносин щодо права постійного користування землею, наданою для забудови, за аналогією закону слід застосовувати норми глави 34 "Право користування чужою земельною ділянкою для забудови" Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16).
За таких обставин, не допускається набуття права власності на об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.
Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю. Оскільки суб'єктом права постійного користування земельною ділянкою є Чаплинське сільське споживче товариство, тобто саме йому надане право будівництва на цій ділянці, то лише дане товариство і набуває права власності на збудовані на такій земельній ділянці об'єкти.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
В судовому засіданні 26.08.2021 судом апеляційної інстанції було встановлено, що ні власником земельної ділянки, ні постійним землекористувачем не передавалась відповідачеві земельна ділянка, на якій ним було зведено об'єкти нерухомого майна (магазини), що свідчить про самочинний характер вказаного будівництва.
Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, в силу приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.
Саме такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/15.
Колегія суддів вбачає, що у позовній заяві Чаплинське сільське споживче товариство зазначає про те, що рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020, яким змінено номер поштової адреси тимчасової споруди, та подальше набуття Фізичною особою-підприємцем Жогло Альоною Сергіївною права власності на магазини за адресою: Херсонська обл., Чаплинський р-н, смт. Чаплинка, вул. Грушевського, 75-а/14/1, позбавили позивача права на вільне користування частиною земельної ділянки, постійним землекористувачем якої він є, що, власне, і зумовило необхідність звернення позивача до суду з даним позовом про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності.
З огляду на те, що однією із позовних вимог є вимога про визнання незаконним та скасування в частині окремих пунктів рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020, апеляційний господарський суд вважає за необхідне спочатку вирішити питання юрисдикції даної справи в частині вказаної вимоги.
Реалізація фундаментального права на захист судом прав особи, закріпленого у національній правовій системі Конституцією України, неможлива без утвердження в Україні комплексу необхідних умов для забезпечення кожному права на "справедливий суд" як однієї з основних конвенційних засад, встановлених пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства є чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень судів окремих ланок системи судоустрою, а також судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення судових справ. Важливим кроком на шляху до розгляду справи компетентним судом є правильне визначення юрисдикції конкретної справи, оскільки це традиційно вважається необхідною передумовою практичного втілення права на звернення до суду.
Захист прав, свобод та законних інтересів особи, гарантованих національною правовою системою та загальновизнаними міжнародними стандартами, є декларативним та малоефективним без формування усталеного та зрозумілого механізму реалізації такого захисту, що повинен сприяти належному здійсненню процесуального порядку діяльності судової гілки влади як системи найбільш авторитетних суб'єктів правозахисту.
У зазначеному контексті дотримання правових основ здійснення судочинства має фундаментальне значення для осіб, які беруть участь у судовому процесі, зокрема, під час розгляду справ господарської юрисдикції. Насамперед, до таких засад традиційно включають об'єктивність (неупередженість), компетентність та незалежність суду, законність та справедливість при розгляді справи. Зазначені процесуальні канони реалізуються виключно у випадку, коли розгляд справи здійснюється судом, якому держава делегувала повноваження розглянути вказану конкретну справу.
Керівні принципи, які глобально запроваджують у правову реальність сьогодення основні засади здійснення судочинства, містяться серед положень міжнародно-правових актів. Одним із таких еталонних орієнтирів є право на розгляд справи судом, встановленим законом.
Так, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року закріплюється право на розгляд справи з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.
Крім того, пунктом 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Водночас у рішенні у справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява №7360/76) судом наголошено на тому, що термін "суд, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви №29458/04 та №29465/04).
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.12.2009 у справі "Безимянная проти Росії" (заява №21851/03) наголосив на тому, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак, ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За умовами статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
В силу частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Здійснення судочинства ґрунтується на загальновизнаних принципах та нормативних положеннях міжнародного права, що характеризуються субсидіарним характером їх застосування та, враховуючи міжнародні зобов'язання України, виступають частиною національного законодавства і складовими державної правової системи. Реалізація зазначених принципів насамперед забезпечується ефективною діяльністю судової гілки влади шляхом публічного та справедливого розгляду справ компетентним, незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону (пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Право на розгляд справи компетентним судом, тобто тим органом судової влади, до юрисдикції якого така справа віднесена законом, відіграє роль однієї із найважливіших складових права на доступ до правосуддя, гарантією запобігання зловживання процесуальними правами.
Право особи на розгляд справи компетентним судом є юридично забезпеченою можливістю особи звернутися за захистом до суду, який законодавством наділений необхідною сукупністю повноважень щодо розгляду даної справи.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Отже, під час відкриття провадження для розгляду певної господарської справи виникає об'єктивна необхідність вирішення питання щодо підвідомчості та підсудності даної справи суду, тобто постає нагальна потреба у з'ясуванні того, який суд повинен її розглядати. Саме для цього у господарському процесі запроваджено питання визначення юрисдикції.
Суд апеляційної інстанції враховує, що юрисдикція є багатоаспектним явищем, зміст якого неможливо повністю розкрити, застосовуючи лише один критерій.
Серед найбільш значимих характеристик "юрисдикції" як фундаментальної правової категорії господарського процесуального права слід зазначати наступні: юрисдикція стосується здатності конкретного суду вирішувати справу; відзначається поширеністю компетенції конкретного суду на конкретну територію (судовий округ); залежна від місця виникнення обставин справи (місце відкриття провадження у справі визначає місце закінчення її розгляду); встановлюється, виходячи із правил певного виду судочинства (цивільного, кримінального, господарського, адміністративного).
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, сторонами яких у судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.
Отже, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
У пунктах 1, 2, 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України наведено такі визначення:
-адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
-публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
-суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Статтями 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Водночас визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив визнати незаконним та скасувати підпункт 2.12 пункту 2 і виключити з пункту 3 слова "Жогло А.С." рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020, мотивуючи вказану вимогу тим, що дане рішення органу місцевого самоврядування, яке було прийнято з порушення вимог чинного законодавства, стало однією з підстав (головною підставою, оскільки без зміни адреси державна реєстрація права власності не була б проведена) для проведення державної реєстрації права власності Жогло Альони Сергіївни на магазин літ. "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин літ. "Б" загальною площею 102,5 кв.м і магазин літ. "В" загальною площею 80,8 кв.м, які розташовані по вул. Грушевського, 75-а/14/1 в смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області (номер запису: 36376935), внаслідок чого позивач був протиправно позбавлений права на вільне користування частиною земельної ділянки, постійним землекористувачем якої він є.
Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією права власності суб'єктом господарської діяльності, регулюються, зокрема, Цивільним і Господарським кодексами України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права -право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.
Частиною четвертою статті 147 Господарського кодексу України передбачено, що право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу, серед яких, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
В силу пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За умовами пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 Цивільного кодексу України).
Рішення суб'єкта владних повноважень може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і його скасування - розглядатися за правилами господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у певної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України (статтею 20 Господарського кодексу України) та пред'являти до суду для розгляду за правилами господарського судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оспорювання речового права (права власності), що виникло внаслідок реалізації відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, з огляду на те, що позивачем оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте за результатами розгляду заяви фізичної особи, яка в подальшому на підставі цього оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування здійснила державну реєстрацію свого цивільного права - права власності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у даній справі вбачається спір про право між Чаплинським сільським споживчим товариством та Фізичною особою-підприємцем Жогло Альоною Сергіївною щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися в порядку господарського судочинства, у той час як висновок Господарського суду Херсонської області про закриття провадження у справі №923/1205/20 в частині позовних вимог Чаплинського сільського споживчого товариства до Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради про визнання незаконним та скасування підпункт 2.12 пункту 2 і виключення з пункту 3 слова "Жогло А.С." рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020 є помилковим.
Як зазначалося вище, пунктом 1.1 укладеного між Чаплинським сільським споживчим товариством ("Орендодавець") та Фізичною особою-підприємцем Жогло Альоною Сергіївною ("Орендар") договору №169 передбачено, що предметом останнього є надання Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торгівельної діяльності та/або надання послуг промисловими товарами торгівельного місця №169 загальною площею 375 кв.м, що розташоване на території ринку за адресою: Грушевського, 75а/14. Під поняттям "торгівельне місце" у даному договорі розуміється - торгівельна площа, зокрема, замощені чи заасфальтовані ділянки території ринку, встановлених згідно з планом території ринку розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг суб'єктами господарювання чи фізичними особами у павільйонах і спорудах з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках, інших малих архітектурних формах.
У пунктах 1.2, 1.3 договору №169 узгоджено, що передача об'єкта оренди в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на цей об'єкт. Власником майна залишається Орендодавець. Об'єкт оренди надається Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торговельної діяльності промисловими товарами та/або надання послуг зі здійснення торгівельної діяльності.
29.05.2019 Відділом містобудування та комунального майна Чаплинської селищної ради на замовлення Жогло А.С. було видано паспорт прив'язки групи тимчасових споруд (п'ять торгових павільйонів промислових товарів) для провадження підприємницької діяльності за адресою: смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, вул. Грушевського, 75а/14 строком дії до 01.03.2029 та два паспорти прив'язки групи тимчасових споруд (три торгові павільйони промислових товарів) для провадження підприємницької діяльності за адресою: смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, вул. Грушевського, 75а/14 строком дії до 01.03.2029.
При цьому 26.03.2020 Виконавчим комітетом Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області було прийнято рішення №23 "Про внесення змін до рішень виконавчого комітету та поштових адрес", згідно з преамбулою якого останнє було прийнято з метою приведення у відповідність поштових адрес об'єктів нерухомого майна, яке розташоване в межах вулиць Гагаріна, Грушевського, Кримська, Меліораторів, Партизанська, Спартака, Шевченко, Шкільна, Франко в смт. Чаплинка, вулиць Центральної, Шевченка та Першотравнева с. Преображенка Чаплинського району Херсонської області.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регламентовані Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Адресою об'єкта нерухомого майна є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості (частина перша статті 263 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Згідно з частиною третьою статті 263 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" адреса присвоюється об'єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об'єктами нерухомого майна. Адреса не присвоюється: 1) тимчасовим спорудам; 2) будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною; 3) іншим об'єктам нерухомого майна, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна. Порядок присвоєння адрес, визначений цим Законом, не поширюється на земельні ділянки.
Тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності не є об'єктом нерухомого майна та в будь якому випадку право на неї не може бути зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, чинним законодавством встановлено заборону присвоєння адреси тимчасовим спорудам, до яких, зокрема, належать і торгові павільйони промислових товарів.
Відповідно до частини дванадцятої статті 263 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта у разі його об'єднання, поділу або виділення частки (крім квартири, житлового або нежитлового приміщення тощо) подаються такі документи:
1) заява власника (співвласників) закінченого будівництвом об'єкта про зміну адреси із зазначенням прізвища, імені, по батькові власника (співвласників) та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) - для фізичної особи або найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - для юридичної особи, відомостей про адресу, ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви), реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у разі якщо право власності на об'єкт зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);
2) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його об'єднання, поділу або виділення частки, - у разі, якщо право власності на об'єкт не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
3) копія договору про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду - у разі, якщо об'єкт перебуває у спільній власності;
4) документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, якщо об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу, об'єднання або виділення без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення), - у разі, якщо відомості про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта не внесено до Реєстру будівельної діяльності;
5) технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна - у разі, якщо технічний паспорт створений без використання Реєстру будівельної діяльності;
6) копія документа, що посвідчує особу заявника, - у разі подання документів поштовим відправленням;
7) копія документа, що засвідчує повноваження представника, - у разі подання документів представником поштовим відправленням або в електронній формі.
Копії документів, що подаються для зміни адреси об'єкта нерухомого майна, засвідчуються заявником (його представником).
Між тим зі змісту підпункту 2.12 пункту 2 рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020 вбачається, що всупереч вимогам вищенаведеної норми рішення про зміну поштової адреси було прийняте виключно на підставі заяви Жогло Альони Сергіївни, до якої було додано лише договір оренди торгівельного місця Чаплинського ринку "Чаплинське споживче товариство", розташованого за адресою: вул. Грушевського, №75"а"/14, смт. Чаплинка, Херсонська область.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на доведеність позивачем невідповідності оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування приписам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги Чаплинського сільського споживчого товариства до Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області про визнання незаконним та скасування підпункту 2.12 пункту 2 та пункту 3 в частині, що стосується Жогло А.С., рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області №23 від 26.03.2020.
При цьому колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо неправильно обраного позивачем способу захисту з тих підстав, що реєстрація права власності Жогло Альони Сергіївни на спірне майно була здійснена не лише на підставі рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020, з огляду на таке.
Як зазначалося вище, державна реєстрація права власності Жогло Альони Сергіївни на магазини, розташовані за адресою: Херсонська обл., смт. Чаплинка, вул. Грушевського, №75-а/14/1, було проведено на підставі зазначеного вище рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020, технічного паспорту б/н від 16.04.2020, а також декларацій, виданих Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області, про готовність об'єкта до експлуатації ХС141200600015 від 29.02.2020, ХС141200680036 від 08.03.2020 та ХС101200929875 без дати.
Між тим після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомого майна на підставі зареєстрованих декларацій про готовність об'єктів до експлуатації, останні вичерпали свою дію фактом виконання, у зв'язку з чим деклараціями будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації декларацій не буде нести будь-яких правових наслідків.
Саме таку правову позицію було викладено Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №916/1986/18 при формулюванні висновку щодо обрання належного способу захисту.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що вищенаведена позовна вимога про визнання недійсним та скасування рішення №23 від 26.03.2020 в частині окремих пунктів заявлена Чаплинським сільським споживчим товариством не лише до Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області та до Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни, але і до Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
За змістом частини другої статті 48 Господарського процесуального кодексу України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що право визначення відповідача у справі належить позивачу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
По суті, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним необхідно встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Встановлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Крім того суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.
При цьому пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.
Таким чином, беручи до уваги те, що оскаржуване позивачем рішення №23 від 26.03.2020 було прийнято саме Виконавчим комітетом Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, який є окремим виконавчим органом вказаної селищної ради та самостійною юридичною особою, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, колегія суддів зазначає про те, що Чаплинська селищна рада Чаплинського району Херсонської області не є належним відповідачем у даній справі за вказаною вимогою, тим більше, що позивачем взагалі не конкретизовано, які саме права та охоронювані інтереси останнього були порушені безпосередньо селищною радою.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Чаплинського сільського споживчого товариства до Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, регламентовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав встановлені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015.
Згідно з пунктом 41 вищенаведеного Порядку для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (стаття 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Відповідно до абзаців 1-3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2020 було проведено державну реєстрацію права приватної власності Жогло Альони Сергіївни на магазини за адресою: Херсонська обл., смт. Чаплинка, вул. Грушевського, №75-а/14/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2075025065254; складові частини об'єкта нерухомого майна: магазин "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин "Б" загальною площею 102,5 кв.м та магазин "В" загальною площею 80,8 кв.м).
Підставами для державної реєстрації права власності зазначено: видані Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області декларації про готовність об'єкта до експлуатації ХС141200600015 від 29.02.2020, ХС141200680036 від 08.03.2020 та ХС101200929875 без дати, виданий Чаплинською селищною радою витяг з рішення №23 від 26.03.2020 та виданий Приватним підприємством "САЛЕНА" технічний паспорт б/н від 16.04.2020, про що свідчать витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №207907807 від 30.04.2020 та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №231191094 від 05.11.2020.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на визнання незаконним і скасування підпункту 2.12 пункту 2 та пункту 3 в частині, що стосується Жогло А.С., рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області №23 від 26.03.2020, яке стало підставою та надало можливість провести за позивачем державну реєстрацію права приватної власності на спірні магазини, беручи до уваги той факт, що відповідачем за відсутності згоди як власника земельної ділянки, так і постійного землекористувача, було зведено на ній об'єкти нерухомого майна (самочинне будівництво), Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність скасування державної реєстрації права власності (номер запису 36376935) та припинення права власності Жогло Альони Сергіївни на магазин під літерою "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин під літерою "Б" загальною площею 102,5 кв.м, магазин під літерою "В" загальною площею 80,8 кв.м, які розташовані по вул. Грушевського, 75-а/14/1 в смт Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, у зв'язку з чим позов Чаплинського сільського споживчого товариства в частині зазначених позовних вимог, заявлених до Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни, підлягає задоволенню.
Колегія суддів також враховує, що Чаплинське сільське споживче товариство звернулося до Господарського суду Херсонської області з заявою б/н від 04.01.2021 (вх.№176/21 від 11.01.2021) про стягнення процесуальних витрат, в якій просило, зокрема, під час ухвалення рішення вирішити питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2020 між Чаплинським сільським споживчим товариством ("Клієнт") та адвокатом Кушнеренко Тамарою Валеріївною ("Адвокат") укладено договір про надання правової допомоги б/н (далі - договір б/н від 09.09.2020), за умовами пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокат зобов'язується надати послуги у справі про скасування права власності та визнання незаконним рішення селищної ради.
В силу пунктів 3.2, 5.1 договору б/н від 09.09.2020 сума гонорару сплачується одразу при укладенні договору (основна сума гонорару). Договір вступає в силу з дати його підписання та припиняється з повним виконанням доручення.
Відповідно до звіту б/н від 04.01.2021 про списання суми гонорару за надання послуг у вигляді складення процесуальних документів та представництво інтересів Чаплинського сільського споживчого товариства за договором про надання правової допомоги б/н від 09.09.2020 загальна сума гонорару складає 6000 грн (година роботи адвоката становить 700 грн).
У вказаному звіті зазначено про те, що за вищенаведеним договором було надано наступний перелік послуг: надання усних консультацій; підготовка позовної заяви, інших заяв та клопотань, у тому числі виготовлення їх копій та додатків до них, їх засвідчення; участь у судових процесах. Всього надання вказаних послуг зайняло 10 год, що становить суму 7000 грн, між тим сторони дійшли згоди про остаточну сплату гонорару в сумі 6000 грн.
Згідно з видатковим касовим ордером б/н від 12.11.2020 Чаплинське сільське споживче товариство сплатило Кушнеренко Тамарі Валеріївні 6000 грн. В графі "Підстава" даного видаткового касового ордеру зазначено "оплата за надані послуги (послуги адвоката)", а в графах "Одержав" та "Підпис одержувача" відсутні відомості та підпис відповідно.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, враховуючи частини п'яту-сьому, дев'яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
Колегія суддів вбачає, що у договорі б/н від 09.09.2020 адвокат Кушнеренко Тамара Валеріївна та Чаплинське сільське споживче товариство узгодили надання правової допомоги у справі про скасування права власності та визнання незаконним рішення селищної ради, між тим предметом спору у даній справі є інші вимоги, а саме: вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету (а не селищної ради), припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності.
Крім того, вказаний договір не містить жодних посилань на те, що правова допомога надається позивачу вищенаведеним адвокатом саме у спорі Чаплинського сільського споживчого товариства з Виконавчим комітетом Чаплинської селищної ради та Фізичною особою-підприємцем Жогло Альоною Сергіївною, а не з будь-якими іншими органами місцевого самоврядування та фізичними або юридичними особами, як і посилань на те, що такий спір стосується права власності на магазин літ. "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин літ. "Б" загальною площею 102,5 кв.м та магазин літ. "В" загальною площею 80,8 кв.м, які розташовані по вул. Грушевського, 75-а/14/1 в смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області.
Поданий позивачем звіт б/н від 04.01.2021 про списання суми гонорару за надання послуг у вигляді складення процесуальних документів та представництво інтересів Чаплинського сільського споживчого товариства за договором про надання правової допомоги б/н від 09.09.2020 також не містить жодних відомостей про те, що професійна правнича допомога надавалася саме у справі №923/1205/20, зокрема, у даному звіті не вказано ні номер справи, ні предмет спору, ні кола відповідачів, ні найменування суду, в якому така допомога надавалась, ні будь-яких інших посилань, які б свідчили про факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Кушнеренко Тамарою Валеріївною саме при розгляді цієї судової справи.
З огляду на вищевикладене та враховуючи відсутність належного документального підтвердження позивачем факту понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн саме у зв'язку з розглядом даної справи місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви б/н від 04.01.2021 (вх.№176/21 від 11.01.2021) та, відповідно, стягнення з відповідачів вказаної суми на користь Чаплинського сільського споживчого товариства.
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 у справі №923/1205/20 не відповідає вказаним вище вимогам у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення позовних Чаплинського сільського споживчого товариства до Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни, Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області та відмову у задоволенні позовних вимог до Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на Фізичну особу-підприємця Жогло Альону Сергіївну та Виконавчий комітет Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, при цьому при проведенні розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції враховується, що під час розгляду даної справи місцевим господарський судом у відзиві №53/02-19 від 13.01.2021 позовні вимоги Чаплинського сільського споживчого товариства були визнані Чаплинською селищною радою Чаплинського району Херсонської області, у задоволенні вимог до якої судом відмовлено, а не Виконавчим комітетом Чаплинської селищної ради Чаплинського району, який свою правову позицію щодо позовної заяви та апеляційної скарги, як самостійна юридична особа, не висловив.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Чаплинського сільського споживчого товариства задовольнити.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 у справі №923/1205/20 скасувати.
Позовні вимоги Чаплинського сільського споживчого товариства до Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни, Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати підпункт 2.12 пункту 2 та виключити з пункту 3 слова "Жогло А.С." рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області №23 від 26.03.2020.
Скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису 36376935) та припинити право власності Жогло Альони Сергіївни на магазин під літерою "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин під літерою "Б" загальною площею 102,5 кв.м, магазин під літерою "В" загальною площею 80,8 кв.м, які розташовані по вул. Грушевського, 75-а/14/1 в смт Чаплинка Чаплинського району Херсонської області.
У задоволенні позовних вимог Чаплинського сільського споживчого товариства до Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни на користь Чаплинського сільського споживчого товариства 3153 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 4729,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області на користь Чаплинського сільського споживчого товариства 1051 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1576,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 30.08.2021.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя Л.В. Поліщук