про залишення позовної заяви без руху
25 серпня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/4408/21
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Ковбій О.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління соціальної політики Херсонської обласної державної адміністрації Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить
- визнати протиправною бездіяльність Херсонської районної Державної Адміністрації Херсонської області Управління соціальної політики та Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки ОСОБА_1 у розмірі семи пенсій за віком;
- зобов'язати Херсонської район тої Державної Адміністрації Херсонської області Управління соціальної політики та Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки ОСОБА_1 у розмірі семи пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.161 КАС України з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного вище вбачається, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав.
Зі змісту позовних вимог встановлено, що позивач просить захистити порушені права шляхом визнання протиправної бездіяльності відповідачів щодо нездійснення нарахувань в належному розмірі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за два періоди: 2020, 2021 року.
Таким чином, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру.
Стосовно заявлених позовних вимог та вимог процесуального законодавства при зверненні до суду слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно положень ч.ч.1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Так, згідно ст.4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі з 1 січня 2021 року - 2270 гривні.
Враховуючи, що позивачем подано позов з двома вимогами немайнового характеру - судовий збір становить 1816,00 грн (2270,00 грн.*0,4*2=1816,00 грн)
Дослідивши адміністративний позов та додані до нього документи судом встановлено, що позивачем не надано доказів сплати судового збору.
Натомість, позивач вважає, що його звільнено від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Надаючи оцінку наведеному доводу суд виходить з наступного.
Так, п.8 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" дійсно передбачає звільнення від сплати судового збору осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Однак, оглядом доданої до матеріалів справи копії посвідчення серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи і має право на пільки, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, тобто позивач не є особою з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та членом сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти.
Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є прирівняними до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни суд зазначає, що з аналізу положень згаданого закону вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни та має право на пільги, встановлені ст. 13 наведеного закону, проте, в законі не йдеться, що він є прирівняним до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни.
Таким чином судом не встановлено правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Отже, на даний час сума судового збору, що підлягає сплаті становить 1816,00 грн.
Факультативно, суд зазначає, що позивач може навести конкретну норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка, на його думку, прирівнює осіби з інвалідністю внаслідок війни третьої групи до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни для надання судом більш предметної правової оцінки з вказаного приводу.
Також, ч.ч. 1, 4 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч.ч.2, 4, 5 ст.94 КАС України письмовими доказами є документ (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Позивачем в порушення вказаних вимог до позовної заяви долучено копії документів, які не засвідчені в установленому законом порядку.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виплата допомоги до 5 травня є періодичним платежем, який виплачується щорічно, а отже, особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги.
Так, згідно з статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на наведене, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року.
Ця позиція аналогічна висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 по справі №607/7919/17, а саме, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована.
Тобто перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
З цього слідує, що про порушення прав позивачу було відомо, з 30 вересня кожного відповідного року, а з позовом він звернувся до суду 18.08.2021 р., тобто з пропуском встановленого ст.122 КАС України шестимісячного строку.
Між тим, позивачем не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та не обґрунтовано поважність пропуску цього строку, як і не надано доказів того, що строк звернення до суду не пропущено.
Враховуючи викладені обставини вбачаються підстави для залишення позовної заяви без руху для надання можливості позивачу звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення (в разі необхідності), вказати інші підстави для поновлення строку або надати докази, що строк не пропущено, а також для надання строку на подання заяви про усунення недоліків:
- подання належним чином засвідчених копій документів, які долучено до позовної заяви;
- подання доказів сплати судового збору в розмірі 1816,00 грн.
Тому така заява відповідно до ч.1 ст. 123, ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалила:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/4408/21 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя О.В. Ковбій