25 серпня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/3751/21
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Ковбій О.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Суворовської районної у м. Херсоні ради, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Суворовської районної у м. Херсоні ради та Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі встановленого ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Суворовської районної у м. Херсоні ради та Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, згідно вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та здійснити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою від 02.08.2021 року позовну заяву залишено без руху для надання можливості позивачу звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення з позовними вимогами.
17.08.2021 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Стосовно обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами, суд зазначає наступне.
Так, позивачем подано заяву про усунення недоліків, в якій вказано, що строк звернення до суду підлягає обчисленню з дати отримання листів від Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління праці та соціального захисту населення Суворовської районної у м. Херсоні ради, яким відповідач відмовив у виплаті позивачу суми щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік в бажаному ним розмірі.
А тому, позивач вважає, що строк звернення ним не пропущено.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого клопотання позивача суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Тобто практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Для визначення дати з якого слід починати обрахунок місячного строку звернення до суду слід визначити дату з якої позивач дізнався про порушення свого права.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Разом з тим, процесуальний закон обмежує право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванню учасників судового процесу. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд, як і в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначає, що виплата допомоги до 5 травня є періодичним платежем, який виплачується щорічно, а отже, особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги.
Так, згідно з статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на наведене, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року.
Ця позиція аналогічна висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 по справі №607/7919/17, а саме, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована.
Тобто перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога, а не з дати отримання листів від Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління праці та соціального захисту населення Суворовської районної у м. Херсоні ради, яким відповідачі відмовив у виплаті позивачу суми щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік в бажаному ним розмірі.
Додатково суд звертає увагу, що в згаданій судом справі Верховного Суду предметом дослідження також було й посилання позивача на те, що строк не пропущено, оскільки про порушення прав особа дізналась після отримання листа управління соціальної політики.
З цього приводу суд вказав, що виходячи з того, що отримавши разову грошову допомогу до 5 травня, позивач міг дізнатися про порушення своїх прав. При цьому, 30 вересня - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.
Наведені висновки Верховного Суду, мають бути справедливо застосовані й в даній справі, враховуючи релевантність спірних правовідносин та обгрунтування позивача.
Посилання позивача на те, що він не обізнаний в юридичних питаннях, а сума грошової допомоги надходила на його картковий рахунок разом з сумами часткової компенсації за комунальні послуги, а тому позивач не міг визначити конкретний розмір виплаченої йому суми суд оцінює критично в силу наступного.
Так, на сьогодні в адміністративному процесуальному законодавстві немає чіткої норми, яка б визначала поняття "поважна причина", її загальні ознаки. Також немає переліку поважних причин чи певного кола обставин, які можна вважати підставою для поновлення пропущених процесуальних строків.
Натомість, законодавець передбачив, що причини поважності пропуску процесуального строку суд оцінює, зважаючи на обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів. Така оцінка відбувається з дотриманням норм ст.90 КАС України, яка встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному розгляді.
Як правило, поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Так, Верховним Судом, зокрема, в постанові від 14.08.2020 року по справі №536/2248/17 вказано, що строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Обставини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом не є поважними, оскільки вони не відповідають вказаним вище критеріям в їх сукупності. При цьому варто зауважити, що перелічені позивачем обставини, на кшталт незнання про складові виплачених йому сум компенсації за комунальні послуги носять виключно суб'єктивний характер, не є непереборними та пов'язані з поведінкою позивача у спірних правовідносинах.
Аналогічні висновки стосовно того, що перешкоди, які носять суб'єктивний характер не є підставою для визнання пропуску строку поважним дотримується Верховний Суд в постанові від 14.08.2020 року по справі №536/2248/17.
Позивачем не вказано жодної обставини, яка об'єктивно унеможливила б його звернення до суду за захистом своїх прав протягом визначеного законом строку в шість місяців.
З цього слідує, що про порушення прав позивачу було відомо, з 30 вересня 2020 року, а з позовом він звернувся до суду 27.07.2021 року, тобто з пропуском встановленого ст.122 КАС України шестимісячного строку.
По-суті позивачем не вказано обставин, що заважали його зверненню до суду, а лише наведена правова позиція з приводу того, що строк звернення до суду має обраховуватись з дати отримання ним відмови органу соціального захисту.
Таким чином, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Тому, з наведених вище обґрунтувань, суд визнає неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду викладені позивачем в заяві від 17.08.2021 року та застосовує наслідки, передбачені ч. 2 ст. 123 КАС України у вигляді повернення позовної заяви позивачу
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу .
Керуючись ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Суворовської районної у м. Херсоні ради, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій разом з доданими документами повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.
Суддя О.В. Ковбій