Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 серпня 2021 року № 520/8431/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі по тексту - третя особа - ГУ ДКСУ у Харківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (вул. Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), викладене в листі 2020-3565/1-05/8-2000/21 від 26.02.2021р., щодо відсутності підстав для повернення ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 25.10.2011р., орган, яким видано: Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна від 04.08.2020р. у розмірі 13 865,00 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1790521912.1 від 04.08.2020р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (вул. Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) звернутись із поданням відповідно до вимог чинного законодавства України до Головного управління Державної Казначейської служби України у Харківській області щодо повернення ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 25.10.2011р., орган, яким видано: Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна від 04.08.2020р. у розмірі 13 865,00 грн. відповідно до квитанції №0.0.1790521912.1 від 04.08.2020р.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (вул. Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 25.10.2011р., орган, яким видано: Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківський області (вул. Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 25.10.2011р., орган, яким видано: Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) - витрати па професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 04.08.2020 року ОСОБА_1 придбала двокімнатну квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_2 . При укладені договору купівлі-продажу, було сплаченого до бюджету збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири, що підтверджується квитанцією № 0.0.1790521912.1 від 04.08.2020р.
Зазначено, що оскільки позивачка придбала житло вперше, то 17.02.2021р. нею було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківський області заяву щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири.
Листом від 26.02.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області відмовило у поверненні помилково сплаченого збору у розмірі 13865,00 грн. пославшись на безпідставність звернення позивачем з заявою про повернення помилково сплачених коштів, оскільки Управління Пенсійного фонду України в Харківській області не наділено повноваженнями щодо збору та перевірки інформації про факт придбання житла вперше.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, у зв'язку з чим просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана та отримана сторонами у справі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач, у встановлений судом строк, надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Вказує, що відповідно до Положення "Про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. № 28-2, органи пенсійного фонду не наділені повноваженнями щодо визначення права власності громадян на нерухоме майно та звільнення від сплати осіб, щодо придбавають майно вперше. Враховуючи зазначене підстави для складення подання на повернення збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна відсутні, оскільки обов'язок щодо сплати збору в розмірі 13865,00 грн. для позивача встановив нотаріус при посвідченні договору, а не орган Пенсійного фонду.
Третя особа, правом надати пояснення, не скористалась.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.
04 серпня 2020 року, відповідно до умов договору купівлі - продажу квартири, ОСОБА_1 придбала у власність квартиру, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11-14).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, що складає 13865,00 грн. згідно квитанції №0.0.1790521912.1 від 04.08.2020 (а.с. 16).
17 лютого 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою щодо повернення збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Листом від 26 лютого 2021 року №2020-3565/І-05/8-2000/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивача про те, що відсутні підстави для складання подання про повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна та зазначено, що первинність придбавання нерухомого майна може бути встановлена в судовому порядку (а.с.18-19).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України).
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон № 400/97-ВР).
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Тобто, вказаною нормою Порядку визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З системного аналізу наведених правових актів слід прийти до висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
У відповідності до п. 5 "Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 25.09.2013 р. за №1650/24182; далі - Порядок №787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (п.8 Порядку №787).
Згідно п.7.2 "Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів", затвердженого постановою правління ПФУ від 27.09.2010 №21-2 (зареєстровано в МЮУ 27.10.2010 за №988/18283), встановлено механізм здійснення органами ПФУ обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №255570533 від 06.05.2021 позивачка є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 1573, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Лук'яновою О.Б. (а.с. 17).
Будь-яких належних та допустимих доказів, достатніх та достовірних доказів в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ, які б спростовували твердження позивача про придбання житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна, або свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, судом під час розгляду справи - не добуто.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позивач дійсно є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 та при оформленні документів безпідставно сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 13865,00 грн. згідно квитанції №0.0.1790521912.1 від 04.08.2020 на вказану суму, який підлягає поверненню.
Відсутність ж механізму перевірки органами ПФУ інформації про те, чи вперше особа придбала житло, не може бути підставою для відмови у поверненні їй помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 січня 2018 року (справа №819/1498/17), від 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17), 20 березня 2018 року (справа №819/1249/17), від 19 червня 2018 року (справа №607/14722/16-а), від 28 листопада 2018 року (справа № 813/1126/17).
Суд звертає увагу, що в листі від 26.02.2021 року №2020-3565/І-05/8-2000/21 відмовляючи позивачу в поверненні сплаченого збору з операції придбання нерухомого майна та у поданому відзиві на адміністративний позов, пенсійний орган зазначив, що для встановлення факту придбання особою житла вперше, береться до уваги відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.
Суд зазначає, що постановою КМУ від 23 вересня 2020 р. № 866 "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" внесено зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, зокрема, доповнено пункт 15-2 вказаного Порядку підпунктами "в" і "г".
Відповідно до підпункту "в" пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 23 вересня 2020 р. № 866), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Вказана постанова КМУ від 23 вересня 2020 р. № 866 "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" набрала чинності 26.09.2020 року.
Суд зазначає, що вказану постанову прийнято 23.09.2020, тобто після придбання квартири позивачем 04.08.2020, а відтак вимоги вказаного пункту не можуть бути застосовано до даних правовідносин.
Отже, посилання в листі ГУ ПФУ в Харківській області від 26.02.2021 року №2020-3565/І-05/8-2000/21 та у відзиві на адміністративний позов на необхідність подання доказів, передбачених підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку є неправомірними.
Враховуючи викладене, задоволенню підлягає вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладене в листі №2020-3565/1-05/8-2000/21 від 26.02.2021р., щодо відсутності підстав для повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 13865,00 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1790521912.1 від 04.08.2020р.
Суд також акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова ВС України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сформувати для подачі до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 13 865,00 грн., відповідно до квитанції №0.0.1790521912.1 від 04.08.2020р.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги вище наведене, враховуючи той факт, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів перед судом належними та допустимими доказами правомірність відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, яке придбавається вперше, суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області діяло поза межами та не у спосіб визначений діючим законодавством України, а відтак позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правила ч.1 ст.139 КАС України, і беручи до уваги результат вирішення спору, присуджує позивачу 908,00 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок владного суб'єкта.
Стосовно вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Продовжуючи розгляд справи у частині вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що у розумінні ч.1 ст.132 та п.1 ч.3 ст.132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу є витратами, пов'язаними із розглядом справи, і тому входять до складу судових витрат.
Частиною 4 ст.132 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Окрім вимоги про підтвердження витрат належно оформленими письмовими документами, згідно з ч.5 ст.132 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; а відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019р. по справі №810/3806/18 (адміністративне провадження №К/9901/11333/19, №К/9901/12479/19), де указано, що за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася заявнику адвокатом Косицькою В.Ю. на підставі договору від 05.04.2021 р. №05/04/2021-1.
Згідно з п. 6 Додатку №1 до договору про надання правової допомоги № 05/04/2021-1 від 05.04.2021, вартість послуг адвоката складає 3000,00 грн. (а.с.20).
До матеріалів позову також надано копію рахунку на оплату №05/04/2021-1 від 05.04.2021р. (а.с.21) та копію меморіального ордеру №@2PL766434 від 26.04.2021 про сплату послуг (а.с.22).
При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 Верховний Суд прийшов до висновків про те, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Дослідивши зміст поданих позивачем документів, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи, суд вважає, що вартість наданих послуг у розмірі 3000грн. є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витрачених на виконання відповідних робіт, обсягом виконаних робіт, у зв'язку з чим приходить до висновку, що вказані витрати підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладене в листі №2020-3565/1-05/8-2000/21 від 26.02.2021р., щодо відсутності підстав для повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 13865,00 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1790521912.1 від 04.08.2020р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) сформувати для подачі до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 13 865,00 грн. (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 00 копійок), відповідно до квитанції №0.0.1790521912.1 від 04.08.2020 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61000 код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 27 серпня 2021 року.
Суддя Бадюков Ю.В.