Рішення від 18.08.2021 по справі 920/663/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.2021 Справа № 920/663/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/663/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Україна, 01001, місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8),

до відповідачів: 1.Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне

науково-виробниче об'єднання" (Україна, 40004, Сумська обл., місто Суми, вулиця Горького, будинок 58),

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (Україна, 40004, Сумська обл., місто Суми, вулиця Горького, будинок 58),

про стягнення 14 674 914 доларів США 88 центів та 138 794 221 грн. 63 коп. заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3189/2-1 від 05.11.2013,

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне

науково-виробниче об'єднання" (Україна, 40004, Сумська обл., місто Суми, вулиця Горького, будинок 58),

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Україна, 01001, місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (Україна, 40004, Сумська обл., місто Суми, вулиця Горького, будинок 58),

про визнання недійсним договору від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013, укладеного між позивачем та першим відповідачем,

представники учасників справи:

від позивача - Суденко Р.В.;

від першого відповідача - Танчик О.М.;

від другого відповідача - Похилько Л.В.;

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 14 674 914 доларів США 88 центів та 138 794 221 грн. 63 коп., з яких: 10 946 555,78 доларів США - заборгованість по кредиту, 3 728 359,10 доларів США - заборгованість по процентах, 106 292 899 грн. 03 коп. - пеня по кредиту, 15 322 345 грн. 05 коп. - пеня по відсоткам, 13 286 580 грн. 03 коп. - 3% річних по тілу кредиту, 3 217 397 грн. 52 коп. - 3% річних по процентам, 675 000 грн. 00 коп. - штрафу, за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3189/2-1 від 05.11.2013, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Ухвалою від 11.07.2019 Господарський суд Сумської області відкрив провадження у справі № 920/663/19.

Ухвалою від 03.09.2019 Господарський суд Сумської області призначив підготовче засідання на 07.10.2019, 14:00; надав відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про призначення підготовчого засідання для подання відзивів на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзивів на позовну заяву для подання відповіді на відзиви; визначив, що заяви, клопотання і заперечення подаються сторонами в письмовій формі.

07.10.2019 другий відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 8113 від 07.10.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову.

07.10.2019 другий відповідач подав клопотання (вх. № 3145к від 07.10.2019), в якому просить суд витребувати у позивача для огляду у судовому засіданні оригінали письмових доказів, зокрема меморіальних валютних ордерів № 153777 від 30.09.2016, № 105979 від 06.11.2013, № 262782 від 13.11.2013, а також витребувати у позивача та першого відповідача оригінали первинних документів, які підтверджують обставини сплати АТ "Сумське НВО" заборгованості по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 за період з 06.11.2013 по 18.06.2019 для огляду у судовому засіданні, а також завірені належним чином копії для долучення до матеріалів справи.

07.10.2019 другий відповідач подав зустрічну позовну заяву (вх. № 3144зп від 07.10.2019).

Ухвалою від 07.10.2019 господарський суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" у продовженні строку для подання відзиву на позовну заяву; відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (вх. № 8113 від 07.10.2019) залишив без розгляду. Вказаною ухвалою суд відклав підготовче засідання на 23.10.2019, 11:30; доручив Господарському суду Київської області забезпечити проведення судового засідання по справі № 920/663/19 23 жовтня 2019 року об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції. (у судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"); задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" про витребування доказів (вх. № 3145к від 07.10.2019); витребував у позивача оригінали письмових доказів для огляду у судовому засіданні, зокрема меморіальних валютних ордерів № 153777 від 30.09.2016, № 105979 від 06.11.2013, № 262782 від 13.11.2013; оригінали первинних документів, які підтверджують обставини сплати ПАТ "Сумське НВО" заборгованості по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 за період з 06.11.2013 по 18.06.2019 для огляду у судовому засіданні, а також завірені належним чином копії доказів для долучення до матеріалів справи. В разі неможливості подання витребуваних доказів - надати письмові пояснення.

Ухвалою від 07.10.2019 господарський суд повернув зустрічну позовну заяву (вх. № 3144зп від 07.10.2019) Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання".

07.10.2019 перший відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 8116 від 07.10.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що при укладенні кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 та вносячи зміни до вказаного договору шляхом викладення його у новій редакції у відповідності до договору від 30.09.2016 № 20-3189/2-1 -30092016, сторони не встановили строк дії основного договору. Вказівка в кредитному договорі на те, що договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору, свідчить про відсутність визначення в договорі строку його дії. Вказівка на подію, яка має неминуче настати, а саме виконання зобов'язання, є терміном дії договору, що не відповідає вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (в редакції, що діяла на момент вчинення правочину). Додані до позовної заяви копії меморіальних ордерів не містять обов'язкових реквізитів, зокрема підписів осіб відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення, що є порушенням п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 4.8. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2004 року № 254. Банк вимагає від боржника сплати процентів за користування кредитом у відповідності до умов кредитного договору в редакції від 30.09.2016, які не відповідають закону, оскільки банком видано кредит на погашення процентів, на нарахування яких останній не має права в силу закону, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги, згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Банк в порушення норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нараховує пеню не з моменту порушення боржником зобов'язання, а за календарний рік до моменту звернення з позовом до суду. Крім того, банком також необґрунтовано стягнення пені по процентам на загальну суму 15 322 345,05 грн., оскільки відповідно до абз. 2 п. 8.2. кредитного договору в редакції договору від 30.09.2016 № 20-3189/2-1 - 30092016, сторони прийшли до згоди про те, що за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевого терміну його повернення, пеня не нараховується. У зв'язку з необґрунтованим розрахунком процентів за користування кредитом, розрахунок 3% річних по процентам також є необґрунтованим. Оскільки позивачем не додано до позову належних та допустимих доказів наявності обставин, які визначені в довідці-розрахунку штрафу, на думку АТ "Сумське НВО", заявлений банком до стягнення штраф є необґрунтованим та безпідставним.

Перший відповідач подав зустрічну позовну заяву (вх. № 3147 від 07.10.2019), в якій просить суд прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"; визнати недійсним договір від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013, укладений між позивачем та першим відповідачем. В обґрунтування зустрічного позову перший відповідач посилається на те, що у договорі від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 сторони не встановили строк його дії; термін дії договору, визначений у п. 9.3. договору не відповідає за змістом ст. 252 ЦК України, ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки не встановлює час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки. Недійсність пункту 9.3. договору від 30.09.2016, у відповідності до ст. 217 Цивільного кодексу України, тягне за собою недійсність всього договору.

08.10.2019 перший відповідач подав клопотання про поновлення процесуальних строків (вх. № 3161к від 08.10.2019).

Ухвалою від 10.10.2019 господарський суд задовольнив клопотання акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання про поновлення процесуальних строків (вх. № 3161к від 08.10.2019); зобов'язав АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" надіслати учасникам справи копію відзиву на позовну заяву (вх. № 8116 від 07.10.2019); прийняв зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (вх. № 3147 від 07.10.2019) до спільного розгляду з первісним позовом; відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004); публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надав п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на зустрічну позовну заяву (з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України); товариству з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" надав п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання пояснення щодо зустрічного позову.

21.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" подало апеляційну скаргу (вх. № 8553 від 21.10.2019) на ухвалу господарського суду Сумської області від 07.10.2019 про повернення зустрічної позовної заяви (вх. № 3144зп від 07.10.2019)

Ухвалою від 22.10.2019 господарський суд зупини провадження у справі № 920/663/19 до перегляду ухвали господарського суду Сумської області від 07.10.2019 у справі № 920/663/19 про повернення зустрічної позовної заяви в порядку апеляційного провадження та повернення матеріалів справи до Господарського суду Сумської області.

22.10.2019 позивач подав супровідний лист позивача (вх. №8616 від 22.10.2019) про надання оригіналів документів на виконання ухвали суду від 07.10.2019, зокрема меморіальних валютних ордерів №153777 від 30.09.2016, № 105979 від 06.11.2013 та № 262782 від 13.11.2013.

22.10.2019 третя особа подала пояснення щодо зустрічного позову (вх. №8608 від 22.10.2019), в якому зазначає, що не встановлення у кредитному договорі строку його дії, з урахуванням положень ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", має наслідком його недійсність. Третя особа погоджується з обґрунтуваннями позивача за зустрічним позовом про те, що договір № 20-3189/2-1-30092016 в частині видачі другого траншу не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені. Надані позивачем за первісним позовом меморіальні валютні ордери не містять обов'язкових реквізитів згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

04.11.2019 позивач подав відзив на зустрічну позовну заяву (вх. №8917 від 04.11.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову. Позивач за первісним позовом зазначає, що з урахуванням умов кредитного договору між банком та суб'єктом підприємницької діяльності, яким передбачено обов'язок позичальника сплачувати проценти до остаточного повернення всіх отриманих позичальником грошових коштів, а також норм ст. 1048 ЦК України, банк має право нараховувати проценти як плату за кредит після закінчення строку повернення кредиту до дня повного погашення кредиту. Ані порушень прав позивача за зустрічним позовом, ані намірів уникнути реального настання правових наслідків за оспорюваним договором з боку банку не було. Саме Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" ініціювало підписання договорів про внесення змін до кредитного договору. Вчиненням платежів за кредитним договором (оплатою відсотків) відповідач підтвердив факт укладення з банком кредитного договору та договору про внесення змін від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 ухвалу господарського суду Сумської області від 07.10.2019 у справі № 920/663/19 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 17.04.2020 ухвалу господарського суду Сумської області від 07.10.2019 про повернення зустрічної позовної заяви та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 920/663/1 залишено без змін.

Ухвалою від 25.08.2020 господарський суд поновив провадження у справі № 920/663/19; призначив підготовче засідання з повідомленням учасників справи на 08.10.2020, 11:30; доручив Господарському суду Київської області забезпечити проведення судового засідання по справі № 920/663/19 8 жовтня 2020 року об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції. У судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

08.10.2020 перший відповідач подав заяву (вх. № 3083к від 08.10.2020), в якій змінює предмет зустрічного позову та просить суд: 1) визнати недійсним договір від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3189/2-1 від 05.11.2013, укладений між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"; 2) визнати недійсним договір від 21.02.2017 № 20-3189/2-1-21022017 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 3189/2-1 від 05.11.2013, укладений між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"; 3) визнати недійсним договір від 12.12.2017 № 20-3189/2-1-12122017 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20- 3189/2-1 від 05.11.2013, укладений між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання".

08.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, подало пояснення по справі (вх. № 3086к від 08.10.2020), в якому просить суд застосувати до правовідносин сторін наслідки пропущеного строку позовної давності, відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги. Третя особа зазначає, що відповідно до п. 2.1. договору поруки, поручитель, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором зобов'язується виконати зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, а саме погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту 10 947 000,00 доларів США. Таким чином, поручитель відповідає перед кредитором лише в межах основного боргу, договір поруки не передбачає відповідальність поручителя за несплату боржником процентів та неустойки за кредитним договором. Вказівка в кредитному договорі на те, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, свідчить про відсутність визначення в договорі строку його дії, оскільки вказівка на подію, яка має неминуче настати, а саме виконання зобов'язання, є терміном дії договору. Товариство погоджується з обґрунтуванням позивача за зустрічним позовом про те, що в частині видачі траншу-2 на суму 1 464 290,50 доларів США, договір від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 суперечить вимогам п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Договір від 30.09.2016 №20-0516/2-1-30092016, а також договір від 21.02.2017 №20-0516/2-1-21022017, вчинені з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на їх вчинення, а отже їх умови не створюють, не змінюють та не припиняють цивільні права та обов'язки АТ "Сумське НВО". Строк повернення кредиту за умовами кредитного договору, без врахування його недійсних умов, був встановлений до 04.08.2015, відповідно, на дату звернення АТ "Промінвестбанк" з позовом до суду, загальний строк позовної давності закінчився, що є окремою підставою для відмови у задоволенні первісного позову.

У судовому засіданні 08.10.2020, на стадії підготовчого провадження, судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 22.10.2020, 14-00.

Ухвалою від 08.10.2020 господарський суд повідомив другого відповідача за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" про дату, час і місце підготовчого засідання на 22.10.2020, 14:00.

Ухвалою від 08.10.2020 господарський суд доручив Господарському суду Київської області забезпечити проведення судового засідання по справі № 920/663/19 22 жовтня 2020 року о 14 год. 00 хв. в режимі відеоконференції. У судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

20.10.2020 позивач подав відзив на заяву про зміну підстави зустрічного позову (вх. №9228 від 20.10.2020), в якому вважає, що зміст заяви про зміну підстави зустрічного позову не відповідає тим обставинам, які викладені позивачем за зустрічним позовом в самій заяві про зустрічний позов і не може бути за своїм змістом ні заявою про зміну підстави зустрічного позову, ні заявою про зміну предмету зустрічного позову. Позивач вважає зустрічний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Судове засідання 22.10.2020 не відбулось, у зв'язку з лікарняним судді Жерьобкіної Є.А. Суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала на лікарняному у період з 13.10.2020 по 04.11.2020.

Ухвалою від 05.11.2020 господарський суд призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 12.11.2020, 12:00; доручив Господарському суду Київської області забезпечити проведення судового засідання по справі № 920/663/19 12 листопада 2020 року о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції. У судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Ухвалою від 12.11.2020 господарський суд відмовив у прийнятті до розгляду заяви Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" про зміну предмету зустрічного позову (вх. №3083к від 08.10.2020).

Ухвалою від 12.11.2020 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.12.2020, 12:00; доручив Господарському суду Київської області забезпечити проведення судового засідання по справі № 920/663/19 14.12.2020 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції. У судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Перший відповідач подав заяву (вх. №3568к від 24.11.2020) про винесення додаткового рішення по справі № 920/663/19 до ухвали про відмову у прийнятті до розгляду заяви АТ «Сумське НВО» про зміну предмету зустрічного позову.

11.12.2020 позивач подав пояснення щодо нарахування процентів (вх. №11012 від 11.12.2020).

У судове засідання 14.12.2020 з'явилися представники позивача та першого відповідача.

Згідно з актом Господарського суду Сумської області від 14.12.2020 відеоконференція по справі розпочалась у вищезазначений час, але після повернення суду з нарадчої кімнати для оголошення вступної та резолютивної частини ухвали, Господарський суд Сумської області не зміг зв'язатися в системі EasyCon із Господарським судом Київської області, тому відеоконференція по справі № 920/663/19 не була завершена належним чином.

У судовому засіданні 14.12.2020 господарський суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (вх. №3568к від 24.11.2020) про винесення додаткового рішення по справі № 920/663/19 до ухвали про відмову у прийнятті до розгляду заяви АТ «Сумське НВО» про зміну предмету зустрічного позову; встановив, що до пояснення позивача щодо нарахування процентів (вх. №11012 від 11.12.2020) не додано доказів його направлення іншим учасникам справи; постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 05.01.2021, 11:00; зобов'язав позивача направити пояснення по справі щодо нарахування процентів іншим учасникам справи, докази направлення подати суду.

Судове засідання 05.01.2021 не відбулось, у зв'язку з відпусткою Жерьобкіної Є.А. з 04.01.2021 по 06.01.2021.

Станом на 11.01.2021 суд встановив, що 31.12.2020 Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" подало апеляційну скаргу (вх. № 11663 від 31.12.2020) на ухвалу господарського суду Сумської області від 14.12.2020 про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (вх. №3568к від 24.11.2020) про винесення додаткового рішення по справі № 920/663/19.

Ухвалою від 11.01.2021 господарський суд зупинив провадження у справі № 920/663/19 до перегляду ухвали господарського суду Сумської області від 14.12.2020 у справі № 920/663/19 про відмову у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення в порядку апеляційного провадження та повернення матеріалів справи до Господарського суду Сумської області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 ухвалу господарського суду Сумської області від 14.12.2020 у справі № 920/663/19 про відмову у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення залишено без змін. 16.04.2021 матеріали справи повернуті до господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 19.04.2021 господарський суд поновив провадження у справі № 920/663/19; призначив справу до судового розгляду по суті з повідомленням сторін на 12.05.2021, 12:15.

Ухвалою від 30.04.2021 господарський суд задовольнив клопотання Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (вх. № 1921 від 29.04.2021); доручив Північному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання по справі № 920/663/19 12 травня 2021 року о 12 год. 15 хв. в режимі відеоконференції. У судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Станом на 12.05.2021 до суду надійшли письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (вх. №4501 від 12.05.2021), в яких товариство підтримує свою позицію по справі щодо відповідальності поручителя перед кредитором за договором поруки лише в межах основного боргу; зазначає про сплив строку на пред'явлення вимог до поручителя 21.06.2018 відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, враховуючи, що строк виконання основного зобов'язання настав 21.12.2017.

У судовому засіданні 12.05.2021, за участю представників відповідачів, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 02.06.2021, 12:00.

Ухвалою від 13.05.2021 господарський суд повідомив Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про дату, час і місце розгляду справи по суті; доручив Північному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання по справі № 920/663/19 2 червня 2021 року о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції. У судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

01.06.2021 перший відповідач подав письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі (вх. №5250 від 01.06.2021). Відповідач підтримує свою позицію по справі щодо безпідставного нарахування позивачем процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування, щодо неправомірного нарахування пені без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України та умов п. 8.2. договору, щодо необґрунтованого нарахування штрафу. Також перший відповідач зазначає, що вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом, пені, штрафу не підлягають задоволенню, оскільки за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором в межах основного боргу.

У судовому засіданні 02.06.2021, за участю представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 24.06.2021, 11:15 в режимі відеоконфернцзв'язку з Північним апеляційним господарським судом.

Ухвалою від 02.06.2021 господарський суд доручив Північному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання по справі № 920/663/19 24 червня 2021 року об 11 год. 15 хв. в режимі відеоконференції.

22.06.2021 позивач подав пояснення (вх. №5844 від 22.06.2021) щодо прохальної частини позовних вимог (пояснення до розрахунку вимог в частині стягнення процентів та пені на проценти), в якому зазначає, що проценти за неправомірне користування кредитом, які заявлені в позові та розраховані за ставкою 13% річних, підпадають під дію ч. 2 ст. 625 ЦК України. В прохальній частині позовної заяви зазначена загальна сума процентів 3 728 359, 10 доларів США, що складається з суми 590 597, 70 доларів США процентів за правомірне користування кредитом та 3 137 761, 40 доларів США за неправомірне користування кредитом. Щодо посилання відповідача на абз. 2 пункту 8.2. договору від 30.09.2016 про не нарахування пені на проценти після строку повернення кредиту, то цим пунктом передбачено, що пеня не нараховується на проценти, нараховані після строку повернення кредиту. Щодо пені на проценти, нарахованих до дати повернення кредиту (тобто до 21.12.2017), то така пеня нараховується на загальних підставах. Пеня в сумі 1 577 969,05 доларів США нарахована на суму боргу по процентах, що склалась станом на 21.12.2017 за мінусом сум сплачених позичальником. Після дати повернення кредиту пеня на проценти не нарахована.

24.06.2021 позивач подав письмові пояснення (вх. №5970 від 24.06.2021) щодо своєї позиції стосовно заперечень відповідача проти позовних вимог в частині тіла кредиту, який вказує на те, що сума сплачених процентів повинна бути спрямована на погашення тіла кредиту. Позивач зазначає, що сам відповідач (позичальник), як вбачається з виписок по рахунку, зазначав у призначенні платежу часткову сплату відсотків. Позивач просить долучити до справи копію виписки по рахунку АТ СМНВО за період з 30.09.2016 до 23.06.2021. Також, на спростування тверджень відповідача про укладення договору від 30.09.2016 без згоди загальних зборів акціонерів, позивач просить долучити до матеріалів справи копію протоколу № 31 позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" від 25.10.2016.

24.06.2021 перший відповідач подав клопотання (вх. №2562 від 24.06.2021), в якому просить суд зупинити провадження у справі до надання висновку Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/4455/20 щодо застосування положень статей 3, 628, 629, 625, 1048 ЦК України у системному зв'язку з нормами інших законодавчих актів, при прийнятті рішень при розгляді справ, що виникли з кредитних правовідносин.

24.06.2021 представник першого відповідача подав вступне слово у письмовій формі (вх. № 5979 від 24.06.2021).

У судовому засіданні 24.06.2021 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 02.07.2021, 10:00 в режимі відеоконфернцзв'язку з Північним апеляційним господарським судом.

30.06.2021 позивач подав докази надсилання на адресу відповідачів додаткових пояснень вих. № 09-1-8/551 від 23.06.2021, надісланих до суду 24.06.2021 (супровідний лист вх. №6124 від 30.06.2021).

02.07.2021 судове засідання у справі не відбулось, у зв'язку перебуванням судді Жерьобкіної Є.А. у відпустці (відпустка судді з 02.07.2021 до 18.07.2021).

Ухвалою від 19.07.2021 господарський суд призначив судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін на 28.07.2021, 14:00; доручив Північному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання по справі № 920/663/19 28 липня 2021 року о 14 год. 00 хв. в режимі відеоконференції. У судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

21.07.2021 позивач подав клопотання (вх. №6727 від 21.07.2021), в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату в режимі відеоконференції в іншому суді у м. Київ у зв'язку з неможливістю явки представника у судове засідання через перебування у відпустці, яка була оформлена до отримання ухвали суду про призначення розгляду справи на 28.07.2021. Позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання першого відповідача про зупинення провадження у справі, враховуючи, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 справу № 910/4455/20 повернуто для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою від 28.07.2021 господарський суд відклав розгляд справи по суті з повідомленням сторін на 18.08.2021, 14:00; доручив Північному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання по справі № 920/663/19 18 серпня 2021 року о 14 год. 00 хв. в режимі відеоконференції. У судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

18.08.2021 перший відповідач подав клопотання (вх.. № 3136 від 18.08.2021) в якому просить суд застосувати позовну давність до заявлених банком позовних вимог у повному обсязі та застосувати спеціальні строки позовної давності до вимог щодо стягнення пені та штрафу.

У судовому засіданні 18.08.2021 представник першого відповідача заявив клопотання про залишення без розгляду клопотання (вх. №2562 від 24.06.2021) про зупинення провадження у справі. Суд постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання (вх. №2562 від 24.06.2021) про зупинення провадження у справі за заявою відповідача; прийняття до розгляду клопотання першого відповідача (вх. № 3136 від 18.08.2021) про застосування строків позовної давності.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступних висновків.

05.11.2013 між позивачем та першим відповідачем укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 9 500 000, 00 доларів США (ліміт кредитної лінії) на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені договором.

Відповідно до п. 3.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 11,3 процентів річних. При розрахунку процентів по заборгованості в іноземній валюті використовується метод «факт/360», виходячи з розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Згідно з п. 3.3. договору, у випадку порушення позичальником встановлених у пункті 2.2. договору строків повернення отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 13,3 процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п. 3.2. договору.

За умовами пункту 2.2. договору, кінцевий термін погашення кредиту - не пізніше 4 серпня 2014 року.

Кредит надається для поповнення обігових коштів, на інші виробничі потреби (пункту 2.3. договору).

Згідно з пунктами 6.1., 6.8. договору, останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов договору.

Відповідно до меморіальних валютних ордерів № 105979 від 06.11.2013, № 26278 від 13.11.2013 та виписок про рух коштів першому відповідачу надано кредит в сумі 9 500 000 доларів США.

31.07.2014 між позивачем та першим відповідачем укладений договір про внесення змін та доповнень до договору, згідно з яким змінено кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 04.08.2015, встановлено графік зменшення ліміту кредитної лінії, викладено в новій редакції пункту 3.2. договору щодо процентів за користування кредитом та пункт 3.8. договору щодо забезпечення договору заставою майнових прав позичальника на надходження виручки за договорами загальною вартістю 417 436 172, 50 грн.

За умовами пункту 3.2. в новій редакції, проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі: 11,3% процентів річних з дати підписання договору про внесення змін по 03.08.2014 включно; 10% процентів річних з 04.08.2014 по 10.01.2015 включно; 11,3% процентів річних з 11.01.2015 по 04.08.2015. Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

30.09.2016 між позивачем та першим відповідачем укладено договір про внесення змін №20-3189/2-1-30092016 до кредитного договору відповідно до якого кредитний договір №20-3189/2-1 від 05.11.2013 викладено в новій редакції.

За умовами договору в новій редакції, банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття траншевої невідновлювальної кредитної лінії зі встановленням максимального ліміту кредитної лінії у розмірі 10 947 000,00 (десять мільйонів дев'ятсот сорок сім тисяч) доларів США.

Згідно з пунктом 2.1.1. договору, враховуючи наявну у позичальника заборгованість за кредитом в сумі 9 482 265,28 (дев'ять мільйонів чотириста вісімдесят дві тисячі двісті шістдесят п'ять) доларів США, 28 центів, сторони домовились вважати таку заборгованість окремим Траншем (далі - Транш 1), з наступними умовами користування кредитом.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 9,72% (дев'ять цілих сімдесят дві сотих процента) річних на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом починаючи з 01.09.2016 по день остаточного повернення всіх сум кредиту та сплачуються позичальником не пізніше останнього дня строку кредитування, що зазначений в пп. 2.1.1.2. цього Договору.

Порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом, в тому числі процентів за неправомірне користування кредитом, а також зміна розміру процентної ставки відбувається у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Проценти за неправомірне користування Кредитом сплачуються Позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного Кредиту (його частини), на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13% (тринадцять процентів) річних (пункт 2.1.1.1. договору).

Згідно з пунктом 2.1.1.2 договору, кінцевий термін повернення кредиту, наданого в межах Траншу 1 - 30.09.2016 (включно). Строк кредитування починається з 01 вересня 2016 року та закінчується 30 вересня 2016 (включно) та продовжується автоматично на 1 місяць терміном по 20 лютого 2017 року, за умови відсутності у позичальника порушеної справи про банкрутство.

Згідно з пунктом 2.1.2. договору, банк надає позичальнику в межах ліміту кредитної лінії кредит, сума якого не може перевищувати 1 464 734,72 (один мільйон чотириста шістдесят чотири тисячі сімсот тридцять чотири) доларів США, 72 центів (далі - Транш 2) з наступними умовами користування Кредитом.

Проценти за користування Кредитом нараховуються Банком виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 9,72% (дев'ять цілих сімдесят дві сотих процента) річних на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом починаючи з дати отримання по день остаточного повернення всіх сум кредиту та сплачуються Позичальником не пізніше останнього дня строку кредитування, що зазначений в пп. 2.1.1.2. цього Договору.

Порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом, в тому числі процентів за неправомірне користування кредитом, а також зміна розміру відсоткової ставки відбувається у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Проценти за неправомірне користування Кредитом сплачуються Позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного Кредиту (його частини), на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13% (тринадцять процентів) річних.

Сторони домовились, що обов'язок Позичальника сплачувати Проценти за неправомірне користування Кредитом не потребує додаткового укладання угод про внесення змін і відбувається на підставі виключно цього Договору.

Після повернення (сплати) Позичальником простроченого до сплати Кредиту (або його частини), Позичальник продовжує сплачувати за користування Кредитом, строк сплати якого не є простроченим, Проценти за користування Кредитом (пункт 2.1.2.1. договору).

За умовами пункту 2.1.2.2. договору, кінцевий термін повернення Кредиту, наданого в межах Траншу №2 - 30.09.2016 (включно). Строк кредитування закінчується 30 вересня 2016 року (включно) та продовжується автоматично на 1 місяць терміном по 20 лютого 2017 року, за умови відсутності у Позичальника порушеної справи про банкрутство.

Строк кредитування продовжується, якщо жодна зі сторін за 10 календарних днів до настання терміну повернення кредиту не повідомить іншу сторону про відмову від автоматичного продовження строку кредитування.

Перебіг кожного наступного строку кредитування починається з останнього дня попереднього строку кредитування та закінчується через 1 місяць. У випадку, якщо останній день строку кредитування припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, останнім днем строку кредитування вважається останній банківський день напередодні, з якого і починається перебіг наступного строку кредитування.

При продовженні строку кредитування подальше кредитування Позичальника здійснюється на діючих на момент продовження умовах, відповідно до Кредитного договору та всіх договорів про внесення змін до нього.

Відповідно до пункту 2.1.2.3. договору, банк надає позичальнику кредит в межах траншу 2 шляхом перерахування коштів з кредитного рахунку на рахунок позичальника для подальшого направлення коштів на погашення заборгованості за несплаченими позичальником процентами.

Згідно з п. 2.5. договору, строк дії ліміту кредитної лінії по 20 лютого 2017 року (включно). При цьому строк кредитування, встановлений в межах кожного окремого Траншу повинен закінчуватись не пізніше дати, вказаної у цьому пункті договору.

У пункті 2.6. договору сторонами визначені цілі кредитування. Позичальник зобов'язаний використати Кредит виключно за наступним цільовим призначенням: поповнення обігових коштів, інші виробничі потреби, капіталізація нарахованих та несплачених процентів по 31.08.2016 включно. Транш 1 - поповнення обігових коштів, інші виробничі потреби; Транш 2 - капіталізація нарахованих та несплачених процентів по 31.08.2016 включно.

Відповідно до меморіального валютного ордеру № 153777 від 30.09.2016 та виписок про рух коштів першому відповідачу надано кредит в сумі 1 464 290,50 доларів США.

Відповідно до пункту 4.1. договору, за користування кредитом в рамках встановлених траншів, позичальник повинен сплачувати банку проценти, що нараховуються до повного погашення заборгованості по кредиту.

За користування Кредитом в межах строку його погашення, Позичальник сплачує Проценти за користування Кредитом.

У випадку прострочення Позичальником виконання зобов'язань по погашенню Кредиту, Банк надалі нараховує Проценти за неправомірне користування Кредитом на частину Кредиту, що є простроченою до сплати та Проценти за користування Кредитом - на частину Кредиту, строк сплати якої не настав. Якщо Проценти за неправомірне користування кредитом не встановлені Договором (в тому числі Договором про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування), Банк нараховує Проценти за користування Кредитом до повного погашення заборгованості по Кредиту.

Згідно з пунктом 4.3. договору, проценти нараховуються у валюті кредиту. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод «факт/360», виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при настанні дати сплати (повернення) Кредиту - в цю дату, або відповідно до умов, визначених у п. 2.1.1.1., п. 2.1,2.1. цього Договору щодо надання окремих Траншів.

Проценти, які нараховуються на Кредит після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення Кредиту, отриманого в межах Траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), сплачуються Позичальником з наступного робочого дня, за датою виникнення простроченої заборгованості, і надалі щоденно, виходячи із залишку заборгованості на кінець попереднього операційного дня.

Якщо Договором встановлено Проценти за неправомірне користування Кредитом, то вони нараховуються щоденно, при цьому, якщо дата погашення, що визначена у Договорі, припадає на робочий день, то Проценти за неправомірне користування кредитом, починають нараховуватись з дати погашення, яка визначена у договорі.

Відповідальність сторін визначена у розділі 8 договору.

Згідно з пунктом 8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього Договору зобов'язань винна Сторона сплачує іншій Стороні неустойку, передбачену цим Договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою Стороною. При цьому збитки відшкодовуються винною Стороною понад неустойку, передбачену даним Договором.

За умовами пункту 8.2. договору, за несвоєчасне повернення сум Кредиту та/або несвоєчасну сплату Плати за кредит Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.

За несвоєчасну сплату Процентів за користування кредитом, та/або Плати за кредит, та/або Процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення Кредиту, отриманого в межах Траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), пеня не нараховується.

За період з 27.12.2014 по день укладення договору включно, пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту та сум процентів за користування кредитом не нараховується банком та не сплачується позичальником.

Відповідно до пункту 8.4. договору, за невиконання прийнятих на себе зобов'язань позичальник сплачує штраф у наступних розмірах: 1500 грн. за кожне порушення п. 6.2.8. цього договору; 15000 грн. за кожне порушення п. 6.2.6. цього договору; 1500,00 грн. за кожне порушення п. 6.2.2. цього Договору.

У випадку, коли кредит наданий в іноземній валюті, розрахунок неустойки (пені, штрафу), передбаченої цим договором, здійснюється у гривневому еквіваленті, з використанням офіційного щоденного курсу іноземних валют, встановленого Національним банком України. Неустойка (пеня, штраф) сплачуються позичальником у національній валюті України (пункт 8.4. договору).

За умовами пунктів 9.1., 9.3. договору в редакції від 30.09.2016 цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності) та діє до повного повернення Позичальником Кредиту, сплати у повному обсязі Процентів за користування Кредитом та до повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього Договору.

Договір про внесення змін є невід'ємною частиною кредитного договору, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками (пункт 3 договору про внесення змін).

21.02.2017 між позивачем та першим відповідачем укладено договір про внесення змін №20-3189/2-1-21022017 до кредитного договору, відповідно до якого сторонами викладено в новій редакції пункти 2.1.1.1., 2.1.1.2., 2.1.2.1., 2.1.2.2., 2.5., доповнено пункти 4.3. та 6.2. кредитного договору, викладено п. 7.2.2. та третій абзац пункту 8.2. договору в новій редакції.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.1.1.1. договору, проценти за неправомірне користування Кредитом сплачуються Позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного Кредиту (його частини), на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13% (тринадцять процентів) річних. Процентна ставка за користування кредитними коштами 20.02.2017 встановлюється на рівні 9,72% (дев'ять цілих сімдесят дві сотих процента) річних.

Кінцевий термін повернення кредиту, наданого в межах Траншу 1 - 17.03.2017 року (включно). Строк кредитування починається з 20 лютого 2017 року та закінчується 17 березня 2017 року (включно) та продовжується автоматично на 1 місяць терміном по 24 квітня 2017 року, за умови відсутності у Позичальника порушеної справи про банкрутство (абзац перший пункту 2.1.1.2. договору).

Відповідно до третього абзацу пункту 2.1.2.1. договору, проценти за неправомірне користування Кредитом сплачуються Позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного Кредиту (його частини), на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13% (тринадцять процентів) річних. Процентна ставка за користування кредитними коштами 20.02.2017 року встановлюється на рівні 9,72% (дев'ять цілих сімдесят дві сотих процента) річних.

Згідно з першим абзацом п. 2.1.2.2 кредитного договору, кінцевий термін повернення Кредиту, наданого в межах Траншу №2 - 17.03.2017 (включно). Строк кредитування починається з 20 лютого 2017 року та закінчується 17 березня 2017 року (включно) та продовжується автоматично на 1 місяць терміном по 24 квітня 2017 року, за умови відсутності у Позичальника порушеної справи про банкрутство.

Строк дії Ліміту кредитної лінії по 24 квітня 2017 р. (включно). При цьому строк кредитування, встановлений в межах кожного окремого Траншу повинен закінчуватись не пізніше дати, вказаної у цьому пункті Договору (перший абзац п. 2.5. кредитного договору)

Відповідно до третього абзацу пункту 8.2. кредитного договору у новій редакції, 20.02.2017 пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту та сум процентів за користування Кредитом не нараховуються Банком та не сплачуються Позичальником.

Договір про внесення змін є невід'ємною частиною Кредитного договору, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками (пункт 11 договору про внесення змін).

Відповідно до договору про внесення змін №20-3189/2-1-12122017 від 12.12.2017 сторонами, крім іншого, визначено кінцевий строк повернення кредиту, наданого в межах траншів 1 та 2 - 21 грудня 2017 року включно; строк дії ліміту кредитної лінії - по 21 грудня 2017 року (включно); доповнено пункт 4.3. підпунктом 4.3.1. за умовами якого позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом до 20.12.2017 (включно) в сумі 72 000,00 дол. США.; викладено третій абзац пункту 8.2. договору в редакції, згідно з якою з 24.04.2017 по 12.12.2017 пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту та сум процентів за користування Кредитом не нараховуються Банком та не сплачуються Позичальником.

Також сторонами доповнено розділ 8 договору пунктом 8.7., за умовами якого у разі невиконання умов, передбачених пп. 6.2.1-6.2.4 цього договору в сторону зменшення на 10% та більше, Банк має право вимагати дострокового погашення по кредиту та сплати Позичальником штрафу в розмірі 50 000,0 грн. за кожен випадок порушення (моніторинг здійснюється щоквартально на підставі довідок, наданих клієнтом).

Цей Договір про внесення змін є невід'ємною частиною Кредитного договору, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками (пункт 10 договору про внесення змін).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Суд встановив, що факт надання позивачем першому відповідачу кредиту за першим та другим траншем в загальній сумі 10 964 290,50 доларів США підтверджується меморіальними ордерами № 262782 від 13.11.2013, № 105979 від 06.11.2012, № 153777 від 30.09.2016 та виписками про рух коштів. Заборгованість в сумі 9482265,28 доларів США за кредитом, що наданий у 2013 році, підтверджено першим відповідачем станом на 30.09.2016 у договорі про внесення змін.

Доказів погашення кредиту у повному обсязі у встановлені договором строки перший відповідач не подав, заборгованість з урахуванням часткової оплати складає 10 946 555, 78 доларів США.

Оскільки перший відповідач не спростовує факту отримання кредитних коштів в сумі 10 964 290,50 доларів США, суд не приймає посилання відповідача на неналежне оформлення меморіальних ордерів. Відповідно до наданих позивачем оригіналів меморіальних ордерів № 262782 від 13.11.2013, № 105979 від 06.11.2012, № 153777 від 30.09.2016, суд встановив, що останні містять підпис особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013, укладеного між позивачем та першим відповідачем, останній зазначає, що не встановлення у договорі строку його дії не відповідає ст. 252 ЦК України, ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та має наслідком недійсність всього договору.

Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України в цивільному законодавстві діє презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

За приписами ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в редакції на дату укладення оспорюваного договору про внесення змін, фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити в тому числі строк дії договору.

Відповідно до визначення наведеного у ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з цим, визначення строку дії договору наведене у ст. 631 ЦК України згідно з якою строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Реалізуючі свободу договору, сторони у п. 9.3. договору дійшли згоди про те, що він діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Суд також враховує, що сторонами у договорі, зокрема пунктах 2.1.1.2, 2.1.2.2. та 2.5. договору погоджено строк кредитування, кінцевий строк повернення позичальником кредиту, а також строк дії ліміту кредитування.

У зв'язку з зазначеним, суд вважає посилання першого відповідача на невизначення строку дії кредитного договору необґрунтованими, пункт 9.3. оспорюваного договору таким, що відповідає чинному законодавству, підстави, передбачені ст.215 ЦК України для визнання недійсним договору від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 - відсутніми.

Щодо інших підстав, на які вказує перший відповідач, зокрема щодо новації від 30.09.2016, нікчемності умов новації, суми основного боргу та правомірності надання другого траншу для погашення несплачених процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України, зобов'язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені в договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов'язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов'язання); є двостороннім правочином (договором); нове зобов'язання пов'язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов'язання новим, а не на зміну цього зобов'язання.

Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.

До умов новації віднесено такі: нове зобов'язання повинне пов'язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов'язання іншим, а «домовленість про новацію», про яку йдеться в частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов'язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов'язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати в договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов'язання (недійсність первинного зобов'язання веде до недійсності і нового зобов'язання, що випливає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов'язаними первинним зобов'язанням, і новація не відбувається); зміна змісту зобов'язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов'язання новим.

Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.

Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.

Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов'язання.

Угода про заміну первинного зобов'язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.

Такий висновок щодо застосування положень статті 604 ЦК України викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 609/67/18, від 29 січня 2021 року у справі № 569/1037/18.

Суд встановив, що першим відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про досягнення між ним та банком згоди про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням.

Укладаючи договір від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 про внесення змін до кредитного договору, сторони вказаного договору не ставили перед собою завдання замінити одне зобов'язання іншим і, відповідно, не досягли такої мети, що вказує на відсутність наміру сторін вчинити новацію.

Договором від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016, укладеним між банком та першим відповідачем, були змінені певні пункти та внесено доповнення до кредитного договору, в тому числі збільшено ліміт кредитування, змінено терміни повернення кредиту, строк дії ліміту кредитної лінії, тобто відбулася зміна умов договору, які не призвели до заміни самого кредитного зобов'язання на інше: характер прав і обов'язків учасників, а також порядок виконання зобов'язання залишилися незмінними, що не припиняє первісного зобов'язання сторін за кредитним договором. Визначення у договорі траншів пов'язане зі збільшенням ліміту кредитної лінії. У договорі від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 не зазначено, що зобов'язання першого відповідача за кредитним договором припиняються. За умовами пункту 3 договору про внесення змін він є невід'ємною частиною кредитного договору, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками.

Отже, договір від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 до кредитного договору не може бути розцінений як новація в розумінні статті 604 ЦК України.

Також суд вважає безпідставними посилання першого відповідача про вчинення договору від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 про внесення змін до кредитного договору з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на їх вчинення з посиланням на приписи ст. 70, 72 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки протоколом позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" від 25.10.2016, зокрема п. 7.6.3. підтверджується схвалення загальними зборами внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 в частині збільшення суми кредиту за рахунок капіталізації відсотків і встановлення суми кредиту у розмірі не більше 11 млн доларів США, продовження терміну кредитного договору, встановлення максимальної процентної ставки, переведення договору в траншеву кредитну лінію, яке з урахуванням пункту 13.2. ст. 13 Статуту товариства, на який вказує сам відповідач, є належним доказом дотримання порядку прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину. У договорі від 21.02.2017 №20-3189/2-1-21022017 про внесення змін до кредитного договору сторони не збільшували ні суму кредиту, ні розмір процентної ставки.

Посилання першого відповідача на те, що договір в частині видачі другого траншу протирічить вимогам пункту 5 ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, не спрямований на реальне настання правових наслідків, з посиланням на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку, суд вважає необґрунтованими.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦУ України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Нарахування трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.

Якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України іншим способом, ніж той який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору, воно не може ототожнюватися з умовами договору про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, передбаченими у порядку статті 1048 ЦК України, оскільки законодавець не ототожнює підстави правомірного та неправомірного користування кредитними коштами.

Суд встановив, що у договорі з урахуванням внесених змін до нього сторони погодили, що за користування кредитом в межах строку його погашення, позичальник сплачує проценти за користування кредитом. У випадку прострочення позичальником виконання зобов'язань по погашенню кредиту, банк надалі нараховує проценти за неправомірне користування кредитом на частину кредиту, що є простроченою до сплати.

Проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного кредиту (його частини), на частину кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13% (тринадцять процентів) річних.

Передбачена договором умова нарахування процентів за підвищеною ставкою саме за неправомірне користування кредитом відповідає диспозиції норми, викладеній у частині другій статті 625 ЦК України, у зв'язку з чим банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою у зв'язку із простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012.

Таким чином, банком були правомірно, відповідно до умов кредитного договору, нараховані проценти за користування кредитом та проценти за неправомірне користування кредитом за період з 06.11.2013 до 31.08.2016 в загальній сумі 1 464 290 грн. 50 коп., для погашення яких банком надано першому відповідачу кредит в межах траншу № 2 відповідно до договору від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову щодо визнання недійсним договору від 30.09.2016 № 20-3189/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 за його необґрунтованістю.

За цих же обставин суд встановив, що нарахування процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування кредитом, що заявлені банком до стягнення є правомірним, здійснене на підставі договору з урахуванням змін які вносилися сторонами до нього в розмірі погодженому сторонами.

Щодо позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по кредиту та процентам.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки кінцевий термін повернення кредиту в межах двох трашнів відповідно до умов договору №20-3189/2-1 від 05.11.2013 з урахуванням змін настав 21.12.2017, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 10 946 555,78 доларів США в межах трирічного строку позовної давності - 21.06.2019 (згідно з відміткою пошти на поштовому конверті).

Також, з урахуванням встановлених у договорі строків сплати процентів за користування кредитом, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення процентів за правомірне та неправомірне користування кредитом в сумі 3 728 359,10 доларів США, що нараховані за період з 01.09.2016 до 18.06.2019 в межах трирічного строку позовної давності.

У зв'язку з зазначеним, позовні вимоги про стягнення з першого відповідача заборгованості по кредиту за кредитним договором №20-3189/2-1 від 05.11.2013 в сумі 10 946 555,78 доларів США, заборгованості по процентах в сумі 3 728 359,10 доларів США є правомірними та обґрунтованими, підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між банком та відповідачами був укладений договір поруки, за умовами якого другий відповідач (поручитель) у випадку невиконання та/або прострочення виконання першим відповідачем (позичальником) зобов'язань за кредитним договором № 20-3189/2-1 від 05.11.2013 зобов'язується виконати зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, а саме погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту - 10 947 000 доларів США (п. 2.1. договору поруки).

У випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в обсязі, передбаченому п.2.1 цього договору (п. 2.2. договору поруки).

Відповідно до пункту 5.1. договору поруки в редакції договору про внесення змін від 25.05.2018 до договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками Сторін. Порука за цим договором припиняється в наступних випадках: в разі припиненням забезпечених нею зобов'язань; через 3 роки після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, які визначені у п. 2.1. цього договору, в забезпечення виконання яких надана порука, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України); в інших випадках, визначених законодавством України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції чинній станом на 25.05.2018, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк припинення поруки застосовується виключно у тому разі, якщо такий строк не встановлено у самому договорі поруки.

Оскільки у договорі сторони встановили строк, після закінчення якого припиняється порука (через 3 роки після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором), суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання другого відповідача на припинення поруки 21.06.2018 відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, які підлягають застосуванню тільки у разі, якщо відповідний строк не встановлено.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання першим відповідачем зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного та в повному обсязі повернення отриманого кредиту, виходячи з обсягу відповідальності поручителя за договором поруки, суд задовольняє позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості по кредиту за кредитним договором №20-3189/2-1 від 05.11.2013 в сумі 10 946 555,78 доларів США.

Проценти за правомірне та неправомірне користування кредитом в сумі 3 728 359,10 доларів США підлягають стягненню з першого відповідача; в частині солідарного стягнення процентів з другого відповідача суд відмовляє, оскільки відповідно до умов договору поруки другий відповідач поручився перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку тільки по погашенню заборгованості в розмірі наданого кредиту.

Як вже зазначено судом, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 10 946 555, 78 доларів США відповідачу позивач також нарахував 3 % річних в сумі 13286580 грн. 03 коп. за період з 22.12.2017 до 18.06.2019. За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 3217397 грн. 52 коп. за період з 21.12.2017 до 18.06.2019, виходячи з суми заборгованості по процентам на кожен день наростаючим підсумком.

Оскільки суд встановив, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено нарахування за неправомірне користування кредитом процентів за підвищеною ставкою, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення додатково нарахованих 3 % річних в сумі 13286580 грн. 03 коп. за той самий період, за який нараховані проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 13 % річних відповідно до договору.

Також суд зазначає, що зі змісту частини 1 ст. 1050 ЦК України вбачається, що лише у разі несвоєчасного повернення суми позики позичальник сплачує грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. У разі несвоєчасного повернення процентів, законом прямо не передбачені відповідні наслідки.

Таким чином, проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов'язкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів.

З урахуванням зазначеного, суд вважає безпідставним нарахування 3% річних відповідно до ст. 625 цього Кодексу за прострочення сплати нарахованих процентів за користування кредитом, в тому числі тих, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України, оскільки в кредитному договорі відсутні відповідні умови, які б передбачали можливість такого нарахування, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних по процентам в сумі 3217397,52 грн.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 232 ГК України визначає строк та порядок нарахування пені, а не строк та порядок закінчення позовної давності щодо пені, який визначається статтями 254, 258 ЦК України (ВС/КГС у справі 902/959/19 від 20 серпня 2020року).

Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі ст. 258 ЦК України до вимог щодо стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Спеціальний строк позовної давності в один рік, передбачений ст. 258 ЦК України, зокрема його початок, перебіг та закінчення не може бути змінений за згодою сторін. Перебіг позовної давності завжди розпочинається на наступний день після дня, в який зобов'язання повинно було бути виконаним.

Відповідно до частини 5 статті 261 цього Кодексу за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Перший відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені та штрафу.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 8.2. договору в редакції договору від 30.09.2016 за несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату плати за кредит позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.

За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення кредиту, отриманого в межах траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), пеня не нараховується.

Згідно з визначеннями, що наведені у кредитному договорі в редакції від 30.09.2016 плата за кредит - це плата, яка включає проценти за користування кредитом та комісійну винагороду, встановлюється банком та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені цим договором. Під «Процентами» сторони домовились розуміти як проценти за користування кредитом, так і проценти за неправомірне користування кредитом.

Відповідно до розрахунку позивача за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 10 946 555, 78 доларів США відповідачу нарахована пеня в сумі 106 292 899 грн. 03 коп. за період з 19.06.2018 до 18.06.2019.

Також, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, що нараховані до настання кінцевого терміну повернення кредиту в сумі 1 577 969 грн 05 коп. відповідачу нарахована пеня в сумі 15322345 грн. 05 коп. за період з 19.06.2018 до 18.06.2019.

Перевіривши розрахунки пені суд встановив, що пеня частково нарахована з порушенням визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку, поза межами строку позовної давності.

Зобов'язання з повернення кредиту мало бути виконане першим відповідачем відповідно до умов договору 21.12.2017; прострочення виконання цього зобов'язання почалося з 22.12.2017, тому відповідно до строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки інший строк договором не встановлений, правомірним є нарахування пені з 22.12.2017 до 21.06.2018 і з 22.06.2018 таке нарахування припиняється.

Таким чином, правомірними та обґрунтованими є вимоги позивача в межах періоду заявленого до стягнення в сумі 1614720 грн. 95 коп. за період з 19.06.2018 до 21.06.2018 включно.

Також, з урахуванням встановлених у договорі строків сплати процентів за користування кредитом (проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при настанні дати сплати (повернення) кредиту - в цю дату), в межах строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України правомірною є пеня, що нарахована за період з 19.06.2018 до 21.06.2018 на суму процентів за правомірне користування кредитом в розмірі 29555,70 доларів США нарахованих за період з 12.12.2017 до 21.12.2017 включно, строк сплати яких настав 21.12.2017.

В іншій частині пеня нарахована неправомірно, зокрема поза межами строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, в тому числі на проценти за неправомірне користування кредитом, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України та відповідно до умов договору сплачуються позичальником з наступного робочого дня, за датою виникнення простроченої заборгованості, і надалі щоденно, виходячи із залишку заборгованості на кінець попереднього операційного дня.

Пеня за період з 19.06.2018 до 21.06.2018 на суму процентів за правомірне користування кредитом в розмірі 29555,70 доларів США нарахованих за період з 12.12.2017 до 21.12.2017 включно становить 2181 грн 90 коп.

Разом з цим, суд встановив, що правомірно нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за правомірне користування кредитом за період з 19.06.2018 до 20.06.2018 заявлена поза межами строку позовної давності, оскільки з позовом про її стягнення позивач звернувся до суду 21.06.2019 (згідно з відміткою на поштовому конверті).

В межах річного строку позовної давності позивачем заявлена до стягнення пеня нарахована за 21.06.2018.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання першим відповідачем зобов'язань стосовно своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з першого відповідача пені за прострочення сплати кредиту в сумі 808109 грн 72 коп. (нарахована за 21.06.2018), пені за прострочення сплати процентів за правомірне користування кредитом в сумі 728 грн 92 коп. (нарахована за 21.06.2018, виходячи з суми заборгованості за процентами в розмірі 29555,70 доларів США (гривневий еквівалент станом на 21.06.2018 - 782515,09 грн)).

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє за необґрунтованістю та у зв'язку зі спливом позовної давності - за період з 19.06.2018 до 20.06.2018.

В частині солідарного стягнення пені з другого відповідача суд відмовляє, оскільки відповідно до умов договору поруки другий відповідач поручився перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку тільки по погашенню заборгованості в розмірі наданого кредиту.

Відповідно до розрахунку позивача, за невиконання першим відповідачем умов договору, зокрема пунктів 6.2.7.4., 6.2.7.5., 6.2.2., 6.2.4., 6.2.3. на підставі пункту 8.4. кредитного договору в редакції від 30.09.2016, п. 8.7. кредитного договору в редакції від 12.12.2017, позивачем нарахований штраф в загальній сумі 675 000 грн.

Відповідач не подав доказів виконання зобов'язань: згідно з пунктом 6.2.7.4. договору щодо надання за підсумками 4 кварталу 2018 року та 1 кварталу 2019 року довідок з інформацією про обороти коштів, середньоденні залишки та валютно-обмінні операції (штраф в розмірі 15 000 грн. нарахований станом на 28.02.2019 та 30.04.2019, всього 30 000 грн); згідно з п. 6.2.7.5. щодо надання щоквартально до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом, довідки про наявну заборгованість за кредитами на перше число кварталу, із зазначенням в т.ч. банківських установ, суми кредиту за договором, дати повернення, залишку боргу, інформації щодо наявності/відсутності простроченої заборгованості та оформленого забезпечення (штраф в розмірі 15 000 грн. нарахований станом на 10.10.2018, 10.01.2019, 10.04.2019, всього 45 000 грн); згідно з п. 6.2.2. договору щодо проведення щоквартально кредитових оборотів по рахунках, відкритих в ПАТ «Промінвестбанк» в розмірі не менше 40% від загальних кредитових оборотів позичальника (штраф в розмірі 50 000 грн. нарахований станом на 01.07.2018, 01.10.2018, 01.01.2019, 01.04.2019, всього 200 000 грн); згідно з пунктом 6.2.4 договору щодо забезпечення щоквартально рівня середньоденних залишків на рахунках, відкритих в ПАТ «Промінвестбанк» в розмірі, не менше 40% від загального обсягу залишків позичальника (штраф в розмірі 50 000 грн. нарахований станом на 01.07.2018, 01.10.2018, 01.01.2019, 01.04.2019, всього 200 000 грн); згідно з п. 6.2.3. договору щодо проведення щоквартально валютно-обмінних операцій по рахунках, відкритих в ПАТ «Промінвестбанк» в розмірі, не менше 40% від загального обсягу таких операцій позичальника (штраф в розмірі 50 000 грн. нарахований станом на 01.07.2018, 01.10.2018, 01.01.2019, 01.04.2019, всього 200 000 грн).

У зв'язку з зазначеним, оскільки стягнення штрафу за невиконання першим відповідачем зазначених зобов'язань передбачене договором, вимоги про стягнення штрафу заявлені позивачем до стягнення в межах річного строку позовної давності, суд задовольняє вимоги позивача в цій частині шляхом стягнення штрафу в сумі 675000 грн. з першого відповідача.

В частині солідарного стягнення штрафу з другого відповідача суд відмовляє, оскільки відповідно до умов договору поруки другий відповідач поручився перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку тільки по погашенню заборгованості в розмірі наданого кредиту.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на першого відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (Україна, 40004, Сумська обл., місто Суми, вулиця Горького, будинок 58, ідентифікаційний код 05747991) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (Україна, 40004, Сумська обл., місто Суми, вулиця Горького, будинок 58, ідентифікаційний код 34013028) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Україна, 01001, місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8, ідентифікаційний код 00039002) заборгованість по кредиту в сумі 10 946 555,78 доларів США.

3. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» щодо солідарного стягнення - відмовити.

4. Стягнути з акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (Україна, 40004, Сумська обл., місто Суми, вулиця Горького, будинок 58, ідентифікаційний код 05747991) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Україна, 01001, місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8, ідентифікаційний код 00039002) заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 3 728 359,10 доларів США, пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 808109 грн 72 коп., пеню за прострочення сплати процентів за правомірне користування кредитом в сумі 728 грн 92 коп., штраф в сумі 675 000 грн.

5. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог до акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» - відмовити.

6. Стягнути з акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (Україна, 40004, Сумська обл., місто Суми, вулиця Горького, будинок 58, ідентифікаційний код 05747991) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Україна, 01001, місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8, ідентифікаційний код 00039002) 672350 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

7.У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

8. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.

9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 28.08.2021.

Суддя Є.А. Жерьобкіна