"16" серпня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/837/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Мукієнко Д.С.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: адвокат Майор І.В. - ордер,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/837/21
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» (вул. Малопідвальна, № 12/10, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 30725226)
до відповідача: Державного підприємства «Дослідне господарство імені О.В. Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» (вул. Суворова, № 12, селище Оксамитне(п), Болградський р-н, Одеська обл., 68740, код ЄДРПОУ 00413208)
про стягнення 1 748 416,69 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
29.03.2021р. Приватне акціонерне товариство «Агріматко-Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Дослідне господарство імені О.В. Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором №КМП-415000005 від 24.03.2020р. в розмірі 1 748 416,69 грн., з яких: суму основного боргу в розмірі 1 599 865,48 грн., суму збитків від інфляції в розмірі 56 642,47 грн., пеню в сумі 73 526,99 грн., суму 3% річних 18 381,75 грн. та суму судового збору 26 226,25 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що зобов'язання відповідача виникли на підставі Договору №КМП-415000005 від 24.03.2020р., укладеного між ПрАТ «Агріматко-Україна» та ДП «Дослідне господарство імені О.В. Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова», в порушення умов якого відповідач не здійснив оплату вартості поставленого товару в повному обсязі у передбачений термін.
Так, позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором позивачем виконані в повному обсязі, на адресу відповідача був поставлений обумовлений договором товар на суму 1901930 грн.99 коп.
За поставлений по договору товар, відповідач здійснив оплату в сумі 302065 грн. 51 коп. При цьому, за твердження позивача, строки розрахунку за поставлений товар, відображені в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною та остаточний розрахунок за товар, поставлений в межах договору, відповідач повинен був здійснити до 15.10.2020р.
В результаті порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного розрахунку за товар, та не повного розрахунку за поставлений товар за ним утворилась заборгованість в сумі 1 599 865,48 грн.
Крім того, позивачем на підставі п. 6.2 Договору нарахована відповідачу пеня, а на підставі ч.2.ст.625 ЦК України нараховані збитки від інфляції та 3% річних.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021 року позовна заява вх.№ 866/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2021р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» (вх.№866/21 від 29.03.2021р.) залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків.
20.04.2021 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№11025/21), із змісту якої вбачається усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 31.03.2021р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2021р. було прийнято позовну заяву (вх.№ 866/21) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/837/21. Справу №916/837/21 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "13" травня 2021 р. о 12:00 год.
13.05.2021р. ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання по справі № 916/837/21 відкладено до "25" травня 2021 р. об 11:40 год. у зв'язку з неявкою учасників справи.
25.05.2021р. у судовому засіданні по справі № 916/837/21 оголошено перерву до 08.06.2021р. о 14:20год., про що було відображено в протоколі судового засідання та повідомлено ДП «Дослідне господарство імені О.В. Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» ухвалою суду від 25.05.2021р. в порядку ст. 120 ГПК України.
31.05.2021 року через канцелярію до суду надійшло клопотання відповідача за вх.№14663/21 про відкладення розгляду справи у зв'язку з проведенням перемови з позивачем щодо укладання мирової угоди.
07.06.2021р. до через канцелярію до суду також надійшло клопотання відповідача за вх.№15466/21 про відкладення розгляду справи у зв'язку з проведенням перемовин з позивачем щодо укладання мирової угоди.
08.06.2021 року ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання по справі № 916/837/21 "22" червня 2021 р. о 14:20 год.
22.06.2021 року ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/837/21 за ініціативою суду на 15 днів. Закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/837/21 до судового розгляду по суті. Судове засідання по суті призначено на "09" липня 2021 р. о 12:20 год.
02 липня 2021р. за вх. №17715/21 до суду від Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
02.07.2021 року ухвалою суду задоволено заяву Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» (вх.№17715/21 від 02.07.2021р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та постановлено здійснити проведення судового засідання по справі №916/837/21 "09" липня 2021 р. о 12:20год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
08.07.2021 року від відповідача до суду надійшла заява (вх. № 18345/21 від 08.07.2021р.) про відкладення судового засідання та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Того ж дня, відповідачем до суду подано відзив/пояснення на позовну заяву (вх. № 18347/21 від 08.07.2021р.).
09.07.2021 року ухвалою суду відкладено судове засідання по суті у справі № 916/837/21 на "09" серпня 2021 р. о 14:20 год., у зв'язку з неявкою учасників справи.
02.08.2021 року до суду позивачем подано відповідь на відзив (вх. № 20483/21), до якої були додані додаткові пояснення.
09.08.2021 року від відповідача до суду надійшла заява (вх. № 21085/21 від 09.08.2021р.) про відкладення судового засідання у зв'язку із зайнятістю представника в судовому засіданні Закарпатського апеляційного суду у справі № 306/861/19.
09.08.2021 року, враховуючи заяву відповідача, ухвалою суду відкладено судове засідання по суті у справі № 916/837/21 на "16" серпня 2021 р. о 12:00год.
10.08.2021р. від представника ДП «Дослідне господарство імені О.В. Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
13.08.2021 року позивачем до суду надано заяву (вх. № 21649/21) про проведення судового засідання за відсутності представника позивача ПрАТ «Агріматко-Україна».
16.08.2021 року ухвалою суду задоволено заяву Державного підприємства «Дослідне господарство імені О.В. Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» (вх. №21342/21 від 10.08.2021р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 916/837/21 та встановлено проводити судове засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.
При цьому, суд зазначає, що відзив відповідача на позов (вх. № 18348/21 від 08.07.2021р.) судом долучені до матеріалів справи.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати повернення поштового повідомлення про отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено до 16.06.2021 року (включно).
08.07.2021 року (з пропущенням встановленого судом строку) відповідачем було надіслано до суду відзив на позовну заяву, в якому ним зазначено, що укладений між сторонами договір та специфікації підписаний неповноважною особою з боку позивача.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Приписами частин 1, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Однак, відповідачем до відзиву не додано відповідне клопотання про поновлення пропущеного ним процесуального строку, оскільки відзив відповідачем надіслано до суду вже після 16.06.2021 року.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи клопотання відповідача про поновлення пропущеного ним процесуального строку, відзив поданий відповідачем, долучений до матеріалів справи без надання йому відповідної правової оцінки.
Під час розгляду справи по суті відповідач виступив із вступною промовою, проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В судове засідання, призначене на 16.08.2021р., позивач не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, надавав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
16.08.2021р. в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
24.03.2020р. між Приватним акціонерним товариством «Агріматко-Україна» (позивач, постачальник) та Державним підприємством «Дослідне господарство імені О.В. Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» (відповідач, покупець) укладено договір поставки № КМП-415000005, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача на умовах DDP Одеська область, Болградський район с. Оксамитне (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010р.) товари за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій, які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами, а відповідач зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях до договору вартість в строки та в порядку, передбаченому договором та специфікаціями до нього (п 1.1 договору).
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів вказуються в специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами. Загальна сума договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціях до цього договору. Строки поставки товару погоджуються сторонами та відображаються в специфікаціях. Якість товару, що постачається, підтверджується сертифікатами якості, копія яких надається покупцю.
Згідно з п.п.4.1., 4.2., 4.3. покупець здійснює обов'язкову часткову попередню оплату у розмірі 20% від суми договору, яка розраховується згідно п.2.1. Сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації. На решту суми постачальник надає покупцеві відсрочку по оплаті. Покупець сплачує решту суми згідно строків, які відображено в специфікації. Ціни на товари є договірними і вказані у специфікаціях.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що ціни на товари, які постачальник придбавав за зовнішньоекономічними контрактами або контрактами, в яких розрахунки прив'язані до курсу іноземних валют, розраховуються за формулою:
Ц = (Цвз * Пп * Ко) + (Цвз * Пк * Кд) де:
Ц - ціна товару;
Цвз - відпускна ціна товару Постачальника у іноземній валюті що зазначена в Спеціфікації;
Пп - відсоток попередньої оплати згідно п.4.1;
Ко - курс валюти закупівлі імпортного товару до гривні, встановлений АТ "ОТП Банк" (м. Київ) для безготівкових операцій на день укладення специфікації,
Пк - відсоток вартості товару, на який надається товарний кредит,
Кд - узгоджений сторонами курс валюти закупівлі імпортного товару до гривні ("договірний курс") який указується у специфікаціях.
Відповідно до п. 4.5 договору, на момент проведення остаточного розрахунку та з урахуванням п.п.1,2 ст. 67, п.5 ст. 180 Господарського кодексу України, п/п.п/п. 3,4 п.1 ст.3,6, 627, 632 Цивільного кодексу України, сума, що підлягає сплаті відповідно до п. 4.2 Договору, підлягає коригуванню у наступних випадках:
а) у бік збільшення, якщо курс встановлений AT "ОТП Банк" (м. Київ) для безготівкових операцій для іноземної валюти, що зазначена в специфікації, збільшився по відношенню до договірного курсу, визначеного Сторонами в специфікації.
При настанні наведеної вище обставини, сума, що підлягає сплаті відповідно до пункту 2.1. Договору, в українській гривні розраховується за формулою:
З = Сп * (Ко / Кд) де:
З - сума здорожчання;
Сп - узгоджена сторонами сума в гривнях, розрахована за договірним курсом, яка підлягає сплаті згідно специфікації;
Кд - договірний курс;
Ко - курс валюти закупівлі імпортного товару до гривні, встановлений AT "ОТП Банк" (м. Київ) для безготівкових операцій на день розрахунку. У разі затримання остаточного розрахунку більше ніж узгоджено сторонами, цей курс не може бути нижчий, ніж курс встановлений А Т "ОТП Банк" (м. Київ) для безготівкових операцій на дату остаточного розрахунку визначену в Договорі. В будь-якому випадку курс не може бути нижчим ніж курс встановлений AT "ОТП Банк" (м. Київ) для безготівкових операцій на дату укладання Специфікації до цього Договору.
б) у бік зменшення, якщо курс встановлений AT "ОТП Банк" (м. Київ) для безготівкових операцій для іноземної валюти, що зазначена у специфікації, зменшився по відношенню до договірного курсу, визначеного Сторонами в специфікації.
Постачальник надає Покупцю знижку на ціну товару, яка розраховується за формулою:
З = Сп - Сп * (Ко / Кд)
де:
З - сумма знижки;
Сп - узгоджена сторонами сума в гривнях, розрахована за договірним курсом, яка підлягає сплаті згідно специфікації;
Кд - договірний курс;
Ко - курс імпортної валюти зазначеної в Специфікації до гривні, встановлений AT "ОТП Банк" (м. Київ) для безготівкових операцій на день розрахунку. У разі затримання остаточного розрахунку більше ніж узгоджено сторонами, цей курс не може бути нижчий, ніж: курс встановлений AT "ОТП Банк" (м. Київ) для безготівкових операцій на дату остаточного розрахунку визначену в Договорі. В будь-якому випадку курс не може бути нижчим ніж курс встановлений AT "ОТП Банк" (м. Київ) для безготівкових операцій на дату укладання Специфікації до цього Договору.
У випадку порушення строків остаточного розрахунку більше ніж на 15 календарних днів, сума розрахованої знижки зменшується на 1 % за кожен день прострочки.
Згідно з п. 5.2 договору, передача товару постачальником представнику покупця здійснюється виключно за умови надання представником покупця документу, що підтверджує його повноваження на отримання товару (довіреності).
За умовами п. 6.2. договору у випадку затримки оплати з вини покупця, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно з п. 7.1. договору право власності на товар покупець набуває з моменту передачі товару.
Відповідно до п.9.3. договору сторони погодили, що згідно з положеннями, викладеними у ст.259 ЦК України, сторони домовились встановити загальний строк позовної давності - 5 (п'ять) років та спеціальний строк позовної давності в частині стягнення пені - 5 (п'ять) років.
За умовами п.10.3. договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Специфікацією від 24.03.2020р. №00001 до договору сторони погодили здійснення поставки на суму 506727,68 грн., встановивши строк оплати товару наступним чином: 24.03.2020р. - попередня оплата на суму 76755,21 грн; 15.10.2020р. - погашення товарного кредиту на суму 429972,47 грн.
Специфікацією від 31.03.2020р. №00003 до договору сторони погодили здійснення поставки на суму 8,40 грн, встановивши строк оплати товару наступним чином: 31.03.2020р. - попередня оплата на суму 1,68 грн; 15.10.2020р. - погашення товарного кредиту на суму 6,72 грн.
Специфікацією від 22.05.2020р. №00006 до договору сторони погодили здійснення поставки на суму 42046,28 грн, встановивши строк оплати товару наступним чином: 22.05.2020р. - попередня оплата на суму 6766,21 грн; 15.10.2020р. - погашення товарного кредиту на суму 35280,07 грн.
Специфікацією від 04.06.2020р. №00007 до договору сторони погодили здійснення поставки на суму 791790,00 грн, встановивши строк оплати товару наступним чином: 04.06.2020р. - попередня оплата на суму 127242,22 грн; 15.10.2020р. - погашення товарного кредиту на суму 664547,78 грн.
Специфікацією від 02.07.2020р. №00008 до договору сторони погодили здійснення поставки на суму 15885,63 грн, встановивши строк оплати товару наступним чином: 02.07.2020р. - попередня оплата на суму 2556,19 грн; 15.10.2020р. - погашення товарного кредиту на суму 13329,44 грн.
Специфікацією від 07.07.2020р. №00009 до договору сторони погодили здійснення поставки на суму 545473,00 грн, встановивши строк оплати товару наступним чином: 07.07.2020р. - попередня оплата на суму 88737,28 грн; 15.10.2020р. - погашення товарного кредиту на суму 456735,72 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, погоджену сторонами поставку товару за вищевказаними специфікаціями на загальну суму 1901930,99 грн позивачем на користь відповідача було здійснено в повному обсязі згідно з видатковими накладними: від 31.03.2020р. №331024 на суму 506727,68 грн; від 01.04.2020р. №401006 на суму 8,40 грн; від 25.05.2020р. №525015 на суму 7448,18 грн; від 29.05.2020р. №529008 на суму 34598,10 грн; від 09.06.2020р. №609008 на суму 791790,00 грн.; від 06.07.2020р. №706010 на суму 10733,33 грн.; від 13.07.2020р. №713017 на суму 5152,30 грн.; від 20.07.2020р. №720006 на суму 545473,00 грн.
Судом встановлено, що зазначені вище видаткові накладні на відпуск ПрАТ «Агріматко-Україна» відповідачу товару та його отримання, підписані уповноваженим представникам сторін, скріплені відтисками печаток суб'єктів господарювання, містять в собі всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору поставки, господарських операцій.
За отриманий від позивача товар за вищевказаними специфікаціями та видатковими накладними відповідач розрахувався частково, сплативши на користь позивача кошти в сумі 302065,51 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями від 17.07.2020р. №1262 на суму 88737,28 грн., від 03.07.2020р. №1247 на суму 2556,19 грн., від 04.06.2020р. №1211 на суму 127242,22 грн., від 22.05.2020р. №1191 на суму 6766,21 грн., від 31.03.2020р. №1119 на суму 8,40 грн., від 31.03.2020р. №1112 на суму 76755,21 грн.
На підтвердження здійснення відповідачем іншої оплати по спірній поставці матеріали справи жодного доказу не містять.
21.01.2021 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №874/1, в якому вимагав від відповідача сплатити заборгованість за договором від 24.03.2020р. №КМП-415000005 на суму 1599865,48 грн. Як пояснив позивач, відповідач на вищевказану претензію не відреагував, спірні кошти не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом, що розглядається в межах цієї справи.
Отже, за вищевикладених обставин судом встановлено, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий від останнього товар за договором поставки від 24.03.2020р. №КМП-415000005 становить 1599865,48 грн. Вказане підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та жодним чином не спростовано відповідачем.
Водночас, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач, окрім основного боргу, також заявив до стягнення з відповідача 73526,99 грн. пені, 56642,47 грн. інфляційних втрат та 18381,75 грн 3% річних. Розрахунок позивачем здійснено на загальну суму заборгованості 159986548 грн. в межах наступного періоду: пені та 3% річних - з 16.10.2020р. по 04.03.2021р.; інфляційних втрат - листопад 2020р. - січень 2021р.
Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.
4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу п. 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У ч.2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Суд встановив, що в даному випадку відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір поставки №КМП-415000005 від 24.03.2020р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.
Як встановлено судом, на підставі вищезазначених видаткових накладних позивачем було поставлено, а відповідачем без жодних зауважень та заперечень прийнято товар на загальну суму 1901930,99 грн.
Суд при ухваленні рішення враховує та бере до уваги те, що підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому усі видаткові накладні, за якими відбувалось відвантаження товару, підписані відповідачем та скріплені печаткою. Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить.
Відповідач набувши право власності на товар, що відчужувався на підставі вищезазначених видаткових накладних, тим самим погодився із такою його ціною.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно зазначених платіжних доручень було здійснено оплату поставленого товару на суму 302065,51 грн., інша частина вартості товару, станом на момент розгляду спору по суті, залишена без оплати, що не спростовано відповідачем.
Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору специфікацій та видаткових накладних.
Оскільки матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1599865,48 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Поряд з цим, пунктом 6.2 договору визначено, що у випадку затримки оплати з вини покупця, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставка Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.
При цьому суд зазначає, що визначені положення договору недійсними чи зміненими не визнавалися, відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару не виконав, в зв'язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину, а, відтак, сплата пені є договірним зобов'язанням відповідача, а означені вимоги заявлено позивачем у відповідності до умов укладеного договору та чинного законодавства України.
Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Проаналізувавши розрахунок пені, наданий позивачем, здійснені відповідачем оплати, судом встановлено порушення відповідачем строків оплати, визначених специфікаціями, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочка оплати за поставлений товар і відповідачу нараховано пеню за несвоєчасну оплату товару.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено невірно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
За результатами здійсненої за допомогою калькулятора штрафів інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства, обрахований виходячи із суми заборгованості та визначеного позивачем періоду прострочення, становить 73496,81 грн. пені, а отже є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 73496,81 грн.
У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом позовної заяви та розрахунку наданим позивачем, нарахування 3 % річних - є правомірним.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 відсотка річних у розмірі 18381,75 грн. - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши відповідність здійснених позивачем обчислень з урахуванням дати виникнення зобов'язання, дати прострочення виконання зобов'язання, суд встановив, що розмір інфляційних нарахувань складає 73207,55 грн.
Суд зауважує, що при здійсненні перерахунків він керується закріпленим у ст. 14 ГПК України принципом диспозитивності господарського судочинства, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При цьому суд, здійснюючи перерахунок, не виходить за межі визначених позивачем періодів здійснення нарахувань.
Оскільки суд не може виходити за межі заявлених до стягнення сум, то суд зазначає, що стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі, визначеній позивачем, а саме 56642,47 грн.
Суд зазначає, що відповідач в ході вирішення спору фактично не виконав вимоги закону щодо доведення тих обставин на які він посилається, як на підставу своїх заперечень.
Таким чином, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б засвідчували існування об'єктивних перешкод у своєчасному виконанні відповідачем грошових зобов'язань до 15.10.2020 р., чи підтверджували інші виняткові обставини, які завадили цьому, у суду відсутні правові підстави для зменшення спірних сум річних та пені.
Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача за договором поставки №КМП-415000005 від 24.03.2020 року підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню в сумі 1599865,48 грн основної заборгованості, 73496,81 грн. пені, 18381,75 грн. - 3% річних та 56642,47 інфляційних втрат. В решті позову слід відмовити.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (Руїс Торіха проти Іспанії).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (Гірвісаарі проти Фінляндії).
Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд враховує нормативні приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, оскільки позовна вимога у цій справі задоволена судом частково, на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору у сумі 26225,80 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство імені О.В. Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» (вул. Суворова, № 12, селище Оксамитне(п), Болградський р-н, Одеська обл., 68740, код ЄДРПОУ 00413208) на користь Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» (вул. Малопідвальна, № 12/10, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 30725226) суму основної заборгованості у розмірі 1 599 865 (один мільйон п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 48 коп., пеню в розмірі 73 496 (сімдесят три тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. 81 коп., суму 3% річних в розмірі 18 381 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 56 642 (п'ятдесят шість тисяч шістсот сорок дві) грн. 47 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 26 225 (двадцять шість тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 80 коп.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 26 серпня 2021 р.
Суддя О.В. Цісельський