79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.08.2021 справа № 914/1705/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: фізичної особи-підприємця Крука Івана Степановича, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-РЕМОНТНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Львів
про стягнення 84 107,95 грн
за участю представників: не викликалися
Обставини розгляду справи.
16.06.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Крука Івана Степановича, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-РЕМОНТНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Львів про стягнення 84 107,95 грн.
Ухвалою від 18.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань. Ухвалою суду від 18.06.2021, зокрема, було встановлено відповідачу для подання відзиву на позов строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.
Відправлення на адресу відповідача ухвали суду про відкриття провадження у справі підтверджується списком рекомендованих листів та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №1910 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 7901413964701).
26.07.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-РЕМОНТНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №17362/21 від 26.07.2021) та клопотання про зменшення розміру пені (вх. №17364/21 від 26.07.2021).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві та відзиві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.10.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір №26 про надання послуг. За цим договором позивач надав відповідачу відповідні послуги на загальну суму 72 270,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами актами надання послуг. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становить 72 270,00 грн. За порушення строків оплати вартості послуг відповідачу нараховано 4 414,54 грн пені, 5 801,62 грн інфляційних, 1 621,79 грн 3% річних. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 84 107,95 грн та судові витрати.
У поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 12.03.2020 на всій території України було запроваджено карантин у зв'язку із поширенням коронавірусу SARS-CoV-2. У зв'язку з наведеним, відповідач не мав можливості належним чином виконати свої зобов'язання за договором. У поданому через канцелярію суду клопотанні про зменшення пені відповідач просив суд зменшити заявлений позивачем розмір пені на 90% з огляду на відсутність заподіяння позивачу збитків.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
01.10.2019 між фізичною особою-підприємцем Круком Іваном Степановичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-РЕМОНТНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (замовник) та було укладено договір №26 про надання послуг.
За цим договором виконавець (позивач) зобов'язувався за завданням замовника (відповідачу) надати замовнику послуги за допомогою спецтехніки, а замовник зобов'язувався оплатити виконавцеві зазначені послуги.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 72 270,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами актами надання послуг №61 від 31.07.2020 та №96 від 26.10.2020.
Згідно п. 3.2.1. договору строк оплати: протягом 2 днів після підписання актів виконаних робіт, в яких зазначаються відпрацьовані мотогодини за відповідний період.
У зв'язку із несплатою вартості наданих послуг, позивач 03.03.2021 надіслав відповідачу претензію №1 від 02.03.2021 про сплату вартості послуг в розмірі 72 270,00 грн, яка залишена без розгляду та задоволення.
Зважаючи на неналежне виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості послуг, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 72 270,00 грн основного боргу, 4 414,54 грн пені, 5 801,62 грн інфляційних, 1 621,79 грн 3% річних.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п. 4.3. договору у разі недотримання строків розрахунків замовник сплачує пеню у розмірі 1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із простроченням відповідачем оплати вартості послуг, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 4 414,54 грн пені, 5 801,62 грн інфляційних, 1 621,79 грн 3% річних.
Судом перевірено розрахунок пені, інфляційних і 3% річних та встановлено, що такі нараховано правильно.
Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення пені на 90% з огляду на відсутність заподіяння позивачу збитків.
Статтею 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 ЦК України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічна норма передбачена і в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України: господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідач у клопотанні про зменшення пені не послався на відповідні виняткові обставини та не довів їх під час розгляду спору у даній справі належними та допустимими доказами. Щодо твердження відповідача про відсутність збитків у відповідача, то сам факт невиконання відповідачем зобов'язання у визначений договором строк позбавляє можливості використання позивачем недоотриманих грошових коштів у своїй господарській діяльності.
Слід також зазначити, що відповідач, уклавши договір про надання послуг, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про пеню.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені, а тому в задоволенні клопотання про зменшення пені слід відмовити.
Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення визначені також і в ст.ст. 173, 193 ГК України.
Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Саме лише посилання на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин.
Відповідачем не надано доказів про наявність форс-мажорних обставин щодо нього, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, яким чином наявність форс-мажорних обставин перешкоджала у його господарській діяльності та отриманні прибутку від такої діяльності. Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що його господарська діяльність на період карантину (його певного періоду) була заборонена чи обмежена, сам факт запровадження карантину не може однозначно свідчити про те, що відповідач взагалі не здійснював жодної господарської діяльності та не отримував у вказаному періоді жодного прибутку.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 72 270,00 грн основного боргу, 4 414,54 грн пені, 5 801,62 грн інфляційних, 1 621,79 грн 3% річних.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-РЕМОНТНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Львів, вул. А.Сахарова, буд. 31, кв. 17 (ідентифікаційний код 41120781) на користь фізичної особи-підприємця Крука Івана Степановича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) 72 270,00 грн основного боргу, 4 414,54 грн пені, 5 801,62 грн інфляційних, 1 621,79 грн 3% річних, 2 270,00 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано 25.08.2021.
Суддя А.Б. Мазовіта