ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.08.2021Справа № 910/9055/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 14 820,87 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 14 820,87 грн., нарахованого у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 6 березня 2020 року № 43-41564379/2020-001.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
18 червня 2021 року до суду надішли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 червня 2021 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9055/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
12 липня 2021 року до суду надійшов відзив Залізниці від 7 липня 2021 року № НЮ-1/2347 на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення штрафу за порушення термінів доставки вантажу за залізничними накладними № 40589624 та № 42961185, оскільки вантаж не було вивезено позивачем зі станції впродовж доби, а також вказувала на те, що строк доставки вантажу по накладних № 41905936 та № 41905886 не пропущено, оскільки вагони за цими накладними перебували на ремонті, у зв'язку з чим штраф по наведених накладних також не підлягає нарахуванню. Крім того, у вказаному відзиві Залізниця просила суд зменшити розмір нарахованого Товариством штрафу до 10 % від заявленої до стягнення суми.
27 липня 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь від 23 липня 2021 року на вищевказаний відзив, в якій останній заперечив проти викладених відповідачем доводів.
11 серпня 2021 року до суду надійшли заперечення Залізниці від 9 серпня 2021 року № НЮ-1/2737 на відповідь на відзив.
Будь-яких інших заяв по суті спору від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
6 березня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Товариства, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до пункту 8.1 договору сторони домовилися про використання електронного документообігу.
Згідно з пунктом 8.7 договору у випадку судового розгляду справи, чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
За умовами пункту 12.1 цієї угоди вона діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору, здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення даного правочину.
З матеріалів справи вбачається, що 20 листопада 2020 року Залізницею згідно перевізних документів (накладних): № 40589624, № 40589483, № 40589459, № 40589541, № 40589517, № 40589434, № 40589301, № 40589467, № 40589335 та № 40589327 прийнято до перевезення по станції Чорноморськ-Порт Одеської Залізниці вантаж - залізничні вагони на власних осях не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Іваничі (Здолбунів) Львівської залізниці, відстань перевезення за видатковою накладною № 40589624 - 758 км, відстань перевезення іншими накладними - 1054 км. Одержувачем цих вагонів було зазначено Товариство.
23 грудня 2020 року Залізницею згідно перевізних документів (накладних) № 41905886 та № 41905936 прийнято до перевезення по станції Чорноморська (для ОПЗ) Одеської Залізниці вантаж - залізничні вагони на власних осях не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Красне (Ходоров) Львівської залізниці, відстань перевезення - 880 км. Одержувачем цих вагонів було зазначено Товариство.
26 січня 2021 року Залізницею згідно накладної № 42961185 прийнято до перевезення по станції Одеса-Порт Одеської Залізниці вантаж - залізничні вагони на власних осях не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Збараж Львівської залізниці, відстань перевезення - 636 км. Одержувачем цих вагонів було зазначено Товариство.
Крім того, 22 січня 2021 року Залізницею згідно перевізного документа (накладна) № 42798983 прийнято до перевезення по станції Одеса-Порт Одеської Залізниці вантаж - залізничні вагони на власних осях не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Гніздичів (Дубно) Львівської залізниці, відстань перевезення - 780 км. Одержувачем цих вагонів було зазначено Товариство.
Відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 644 (далі - Правила), граничний термін доставки вантажу по перевізному документу № 40589624 є 26 листопада 2020 року, по перевізних документах № 40589483, № 40589459, № 40589541, № 40589517, № 40589434, № 40589301, № 40589467, № 40589335 та № 40589327 - 28 листопада 2019 року, по перевізних документах № 41905886 та № 41905936 - 30 грудня 2020 року, по перевізному документу № 42961185 - 31 січня 2021 року, по перевізному документу № 42798983 - 28 січня 2021 року.
У той же час судом встановлено, що вантаж за накладною № 40589624 було доставлено Залізницею за призначенням лише 1 грудня 2020 року, вантаж за накладними № 40589483, № 40589459, № 40589541, № 40589517, № 40589434, № 40589301, № 40589467, № 40589335 та № 40589327 - 2 грудня 2020 року, вантаж за накладними № 41905886 та № 41905936 - 5 січня 2021 року, вантаж за накладною № 42961185 - 3 лютого 2021 року, вантаж за накладною № 42798983 - 4 лютого 2021 року.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами позивач звертався до відповідача з претензіями від 4 грудня 2020 року № 800, № 801 та № 802, від 6 січня 2021 № 7, від 4 лютого 2021 року № 67 та від 8 лютого 2021 року № 77 про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вищенаведених вантажів.
Листами від 29 грудня 2020 року № 59-МЮЗ, від 26 січня 2021 року № 2-МЮЗ, від 16 квітня 2021 року № М-1/860 Залізниця повідомила позивача про те, що його претензії прийняті до розгляду та просили останнього відкликати вищезазначені претензії.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на порушення відповідачем термінів доставки вантажу за вищевказаними накладними, визначених статтею 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут) та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв'язку з чим просив суд на підставі статті 116 Статуту стягнути з відповідача 14 820,87 грн. штрафу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, за частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 908 ЦК України унормовано, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 6 статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також частиною 2 статті 307 ГК України.
Таким чином, відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі складеної залізничної накладної, копія якої наявна в матеріалах справи.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначено Статутом. Вказаним актом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
На підставі Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів; б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до частини 1 статті 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно з пунктом 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
За пунктами 1.1, 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на __число __місяць" (пункт 2.1 Правил).
Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу, а також у разі переадресування вантажів.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).
Разом із тим слід зазначити, що у наявних у матеріалах справи копіях накладних відсутні завірені підписом працівника відповідної станції відмітки щодо причин затримки вантажу, які дають право Залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки.
Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом.
Відповідно до пункту 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Суд звертає увагу на те, що нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується відбитком календарного штемпеля на вищевказаних накладних, копії яких додані до позовної заяви, вантаж за накладною № 40589624 було доставлено Залізницею за призначенням лише 1 грудня 2020 року (із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту та Правилами, та простроченням на 4 доби), вантаж за накладними № 40589483, № 40589459, № 40589541, № 40589517, № 40589434, № 40589301, № 40589467, № 40589335 та № 40589327 - 2 грудня 2020 року (із порушенням терміну доставки на 3 доби), вантаж за накладними № 41905886 та № 41905936 - 5 січня 2021 року (із порушенням терміну доставки на 5 діб), вантаж за накладною № 42961185 - 3 лютого 2021 року (із порушенням терміну доставки на 2 доби), вантаж за накладною № 42798983 - 4 лютого 2021 року (із порушенням терміну доставки на 6 діб).
Одразу після доставки вантажу (впродовж доби) Товариством було здійснено розкредитування відповідних перевізних документів, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за прострочення доставки вантажу склала 14 820,87 грн.
У той же час зі здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми вказаної штрафної санкції, розрахованої із застосуванням відповідного розміру ставки штрафу, передбаченого пунктом 116 Статуту, вбачається, що зазначений штраф було обраховано позивачем у зв'язку з прострочення відповідачем доставки вантажу, шляхом визначення 30 % (за накладними № 40589624, № 41905886 та № 41905936), 20 % (за накладними № 40589483, № 40589459, № 40589541, № 40589517, № 40589434, № 40589301, № 40589467, № 40589335, № 40589327 та № 42798983) та 10 % (за накладною № 42961185) від загальної суми платежів у розмірі 66 827,50 грн., вказаної в графі № 31 (провізна плата) цих залізничних накладних.
Щодо заперечень відповідача відносно перевізних документів № 40589624 та № 42961185, за якими вантаж не було вивезено одержувачем впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття, що, на думку відповідача є підставою для звільнення від сплати штрафу, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 41 Статуту встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Приписами абзацу 5 статті 41 Статуту передбачено, що у разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Аналогічні норми містяться в Правилах.
Так, згідно пунктом 2.10 наведених Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Приписами пункту 2.11 Правил також передбачено, що у разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення, до закінчення встановленого терміну доставки.
Суд погоджується з доводами позивача, що причиною складання актів загальної форми, на які посилається відповідач та котрі складені вже після прибуття вантажу із порушенням терміну доставки, є саме очікування звільнення вантажного фронту, тобто обставини, які виникли вже після прибуття вантажу та котрі не звільняють відповідача від зобов'язань щодо своєчасної доставки вантажу.
Саме тому вантаж по перевізним документам № 40589624 та № 42961185 є таким, що прибув із порушенням терміну доставки.
Згідно з абзацом 2 статті 116 Статуту штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Судом встановлено, що перевізні документи № 40589624 та № 42961185 позивачем розкредитовані впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу, а відтак положення абзацу 2 статті 116 Статуту в частині звільнення від сплати штрафу на відповідача не поширюються.
Щодо посилань відповідача на відсутність підстав для нарахування штрафу за видатковими накладними № 41905886 та № 41905936 у зв'язку зі збільшенням терміну доставки вантажу через перебування вагонів за вказаними перевізними документами на ремонті, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 313 ГК України перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.
Частиною 1 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом.
Як було зазначено вище за умовами пункту 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Згідно з пунктом 116 Статуту залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Пунктом 2.9 Правил встановлено у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, Залізниця звільняється від відповідальності за порушення терміну доставки вантажу, якщо таке порушення сталося не з її вини.
Водночас посилання відповідача на подані ним повідомлення форми ВУ-23М від 25 грудня 2020 року та акти загальної форми ГУ23 від 1 січня 2021 року № 5007 та № 501 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки такі документи не підтверджують того, що порушення строків доставки цих вагонів сталося з незалежних від нього обставин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 910/9765/18 та від вересня 2019 року в справі № 910/10427/18.
У зв'язку з викладеним суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, дійшов висновку про те, що сума штрафу в розмірі 14 820,87 грн., нарахованого Товариством на підставі статей 116, 130 Статуту за наслідками перевезення вантажів за спірними накладними з перевищенням нормативних строків перевезення, є обґрунтованою.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України, доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що відповідач не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо своєчасної доставки вантажу, а також доказів, які свідчать про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь Товариства підлягає штраф у розмірі 14 820,87 грн.
У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Товариства у повному обсязі.
Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу до 10 % від заявленої суми суд зазначає наступне.
В силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Оскільки відповідач не довів належними і допустимими доказами наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, беручи до уваги інтереси обох сторін, а також зважаючи на спричинення позивачу негативних наслідків, які полягали у несвоєчасній доставці Товариству вантажу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання Залізниці.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з Залізниці на користь Товариства суми штрафу в розмірі 14 820,87 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код 41564379) 14 820 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 87 коп. штрафу, а також 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26 серпня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко