ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.08.2021Справа № 910/9122/21
За позовом Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Тетяни Миколаївни (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергума" (м. Київ)
про стягнення 116.480,32 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Фізична особа-підприємець Дмитрієва Тетяна Миколаївна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергума" про стягнення 343.180,32 грн, з яких: 226.700,00 грн основного боргу, 113.350,00 грн штрафу, 2.608,60 грн пені, 521,72 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди нежитлового приміщення № 3 від 09.02.21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.21. відкрито провадження у справі № 910/9122/21 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
01.07.21. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить суд «відмовити (зменшити) у стягнення неустойки у формі штрафу в розмірі 113.350,00 грн у зв'язку з їх не співмірністю та необґрунтованістю».
07.07.21. відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 226.700,00 грн основного боргу з підстав відсутності предмета спору, оскільки, за твердженням відповідача, ним було сплачено позивачу 226.700,00 грн.
Жодних доказів оплати вказаної суми відповідачем до клопотання не додано, як і не додано доказів його направлення позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.21. зобов'язано сторін в порядку ч. 4 ст. 74 ГПК України надати докази.
Після постановлення ухвали від 12.07.21. до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач вказує, що відповідачем сплачено 226.700,00 грн основного боргу та просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 113.350,00 грн штрафу, 2.608,60 грн пені, 521,72 грн 3% річних.
Також позивачем подано відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.21. прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) заяву Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Тетяни Миколаївни про зменшення розміру позовних вимог.
З означених підстав клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення 226.700,00 грн основного боргу з підстав відсутності предмета спору залишається судом без розгляду.
16.07.21. позивачем подано письмові пояснення по справі.
21.07.21. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи всі пояснення сторін.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Дату постановлення даного рішення визначено з врахуванням перебування судді у відпустці з 02.08.21. по 20.08.21.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
09.02.21. між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 3 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у Орендодавця в оренду нерухоме майно, а саме: складські приміщення площею 123,9 кв.м, а також офісні приміщення площею 117,2 кв.м, загальна площа приміщень становить 241,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м Київ, вул. В.Брожка, 64 (об'єкт оренди).
Строк оренди сторонами погоджено пунктом 7.1 з моменту підписання Договору та акту приймання-передачі об'єкта оренди та діє до 31.12.21.
Факт передачі об'єкта оренди оформляється двостороннім актом приймання-передачі, який складається і підписується одночасно з підписанням Договору (п. 1.3 Договору).
На виконання на умов Договору між сторонами 10.02.21. було підписано акт приймання-передачі в користування до Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Положенням пункту 2.1 Договору зафіксовано, що за користування об'єктом оренди встановлюється місячна орендна плата в розмірі 650,00 грн без ПДВ за 1 кв.м офісних приміщень, 300 грн без ПДВ за 1 кв.м складських приміщень.
Згідно з п. 2.4 Договору орендна плата за період з 10.02.21. по 28.02.21. сплачується не пізніше 20 лютого 2021 року. Орендна плата починаючи з березня 2021 року перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця на наступний місяць.
Оскільки відповідач не сплатив позивачу орендну плату за Договором за травень, червень 2021 року, Орендодавець вказував на наявність заборгованості Орендаря за вказані місяці в сумі 226.700,00 грн (113.350,00 + 113.350,00).
При цьому орендна плата за травень 2021 року підлягала сплаті по 20.04.21. включно, за червень 2021 року підлягала сплаті по 20.05.21. включно.
Під час розгляду даної справи відповідач оплатив вказану заборгованість з орендної плати наступним чином:
- за травень 2021 року - 03.06.21. платіжним дорученням № 2222;
- за червень 2021 року - 08.06.21. платіжним дорученням № 2225.
За вказаних підстав позивачем було подано, а судом прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Отже, предметом спору в даній справі є вимоги про стягнення 113.350,00 грн штрафу, 2.608,60 грн пені, 521,72 грн 3% річних.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як унормовано ч. ч. 1-3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, згідно чинного законодавства.
У разі прострочення Орендарем виконання зобов'язань по сплаті платежів передбачених Договором (орендної плати) більше, ніж на 10 днів, Орендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити Орендодавцеві штраф в розмірі 50% орендної плати за місяць (п. 2.4 Договору).
Позивач нараховує пеню наступним чином:
- на заборгованість за травень 2021 року в сумі 113.350,00 грн з 21.04.21. по 02.06.21.:
- на заборгованість за червень 2021 року в сумі 113.350,00 грн з 21.05.21. по 02.06.21.
Судом встановлено, що означені періоди є вірними, здійснено перерахунок та встановлено, що розмір належної до стягнення з відповідача на корись позивача пені становить 2.608,60 грн.
Штраф позивачем також розраховано вірно, з огляду на що розмір належного до стягнення з відповідача на корись позивача штрафу становить 113.350,00 грн.
Щодо клопотання відповідача про «відмову (зменшення) у стягненні неустойки у формі штрафу в розмірі 113.350,00 грн у зв'язку з їх неспівмірністю та необґрунтованістю» суд відзначає наступне.
Клопотання обґрунтовано тим, що прострочення виконання зобов'язання мало місце з підстав необхідності акумулювання коштів для виконання зобов'язань за кредитним договором, про що, за твердженням відповідача, позивачу відомо. Також відповідач посилається на економічну ситуацію в країні, яка погіршилась коронавірусною загрозою, на незначність допущеного прострочення, що не завдало істотних збитків Орендодавцю. Крім означеного Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергума" вказує, що сума штрафу є надмірною, та такою, що не відповідає принципам добросовісності та розумності.
Нормами чинного законодавства України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК).
У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Згідно з п. 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Разом з тим, відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, підписуючи Договір, відповідач усвідомлював необхідність систематичного виконання зобов'язань як за кредитним договором, так і за Договором оренди.
Судом враховано, що нарахування штрафу є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання.
Також суд відзначає, що зменшення розміру неустойки у виняткових випадках є правом, а не обов'язком суду.
Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання та надавши належну оцінку обставинам такого невиконання, врахувавши розмір несвоєчасно виконаного зобов'язання та розмір нарахованого штрафу, майновий стан позивача та відповідача, суд не знаходить підстав для зменшення суми нарахованого штрафу.
Отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 113.350,00 грн штрафу, 2.608,60 грн пені, а позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.
Також позивачем пред'явлено до стягнення 521,72 грн 3% річних.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, за здійсненим перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 521,72 грн 3% річних, а позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Щодо стягнення з відповідача 15.000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
До стягнення позивачем за рахунок відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу на підставі: Договору від 27.05.21. про надання правової допомоги, додатку № 1 до нього, платіжного доручення № 61965431, акту приймання-передачі наданих послуг від 01.06.21., відповідно до якого надано наступні послуги:
- вивчення документів, аналіз правової позиції 2 год.;
- аналіз судової практики ВС 2 год;
- підготовка та надсилання претензії 1 год;
- підготовка та подача позовної заяви до ТОВ «Інтергума» про стягнення заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення № 3 від 09.02.21. 4 год.
З урахуванням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а також часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець та тривалість розгляду і складність справи, суд вважає, що:
- аналіз судової практики ВС входить до аналізу правової позиції, а в позовній заяві відсутні будь-які посилання на практику Верховного суду, з огляду на що витрати на професійну правничу допомогу за 2 години не підлягають стягненню з відповідача;
- задовольняються судом витрати за підготовку та надсиланян претензії з розрахунку 30 хв. Витраченого часу, оскільки з тексту претензії від 12.05.21. вбачається, що її підготовлено на дві юридичні особи за двома договорами оренди - ТОВ «Інтергума» та ПП «Хімтєкс» (до якого пред'явлено позов в межах справи № 910/10642/21).
Таким чином, суд визнає обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 10.833,33 грн за 6,5, а не 9 годин роботи, які і належить стягнути з відповідача.
Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.19. у справі № 915/237/18.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10.833,33 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергума" (03069, м. Київ, вул. В.Брожка, б. 64; ідентифікаційний код 33233796) на користь Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 113.350,00 грн штрафу, 2.608,60 грн пені, 521,72 грн 3% річних, 5.147 70 коп. судового збору та 10.833 33 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко