61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
28.08.2021 Справа № 905/1160/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
розглянувши матеріали за позовом Добропільської міської ради Донецької області, м.Добропілля, Донецька область,
до відповідача ОСОБА_1 , м.Добропілля, Донецька область,
про стягнення 4859,59 грн.,
Добропільська міська рада Донецької області звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 4859,59 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням з боку відповідача договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад міст та селищ та знаходиться в управлінні Добропільської міської ради №101 від 16.02.2017 року в частині здійснення орендних платежів за період з березня 2020 по червень 2020.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1160/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Після відкриття провадження у справі позивач не надав суду будь-яких документів по суті спору.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
За змістом ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлений на адресу відповідача конверт з ухвалою суду від 29.06.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі 905/1160/21, повернутий до Господарського суду Донецької області 10.08.2021 із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Отже, повернення до суду копії ухвали, направленої на юридичну адресу відповідача, з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» вважається належним повідомленням відповідача про відкриття провадження у справі в розумінні ст. 242 ГПК України.
Крім того, ухвала суду від 29.06.2021 про відкриття провадження у справі № 905/1160/21 розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.ст. 165, 202 Господарського процесуального кодексу України без участі відповідачів за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.
Судом враховано, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 12.05.2020 здійснено запис про припинення здійснення відповідачем підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадах, зокрема справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За змістом ст.ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст.ст. 202-208 Господарського кодексу України, ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, з урахуванням наведених приписів та ч. 1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України спори, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності та якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною особою, зареєстрованою підприємцем, розглядаються в порядку господарського судочинства.
Аналогічну позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.73).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
16.02.2017 року між Добропільською міською радою (далі - Орендодавець) та ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна що належить до спільної власності територіальних громад міст та селищ та знаходиться в управлінні Добропільської міської ради № 101 (далі - Договір), згідно з п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно що належить до спільної власності територіальних громад міст та селищ та знаходиться в управлінні Добропільської міської ради, вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 70,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Затишок», вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.12.2014 і становить за незалежною оцінкою 41458,00 грн.
Відповідно до п.2.1. Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.
За приписами п.3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Добропільської міської ради і складає без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - лютий 2017. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2017 становить 947,58 грн.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 Договору).
Орендна плата перераховується до міського бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за який здійснюється платіж (п.3.6 Договору).
Згідно з п.9.1. Договір укладено строком до 28.02.2018 року включно.
Договір підписаний сторонами у встановленому законодавством порядку.
14.02.2020 сторонами підписано додаткову, згідно п.1 якої, договір №101 від 16.02.2017 року є чинним до 14.02.2022.
Постановою КМУ №211 від 11.03.2020р. на усій території України з 12.03.2020р. установлено карантин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540 до Цивільного кодексу України були внесені зміни, згідно з п. 14 якого передбачено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".
Згідно рішення Добропільської міської ради №7/70-11 від 15.04.2020, з 18 березня до 11 травня 2020 року (з урахуванням рішення Добропільської міської ради №7/71-11 від 20.05.2020), звільнено від плати за оренду нерухомого майна, що перебуває в комунальній власності Добропільської міської ради, орендарів, які не використовують майно через обставини, за які не відповідають, за видами діяльності: для розміщення діючих закладів громадського харчування (ресторанів, кафе, закусочних тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного обслуговування (магазини та ринки з продажу промислових товарів) і побутового обслуговування (перукарні, ательє, майстерні з ремонту взуття та інші), крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
16.04.2020 відповідач звертався до позивача із заявою про звільнення від плати за оренду майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, на період з 18.03.2020 по 24.04.2020 на період карантину.
Враховуючи вище зазначене, рішення Добропільської міської ради №7/70-11 від 15.04.2020, з 18 березня до 11 травня 2020 року (з урахуванням рішення Добропільської міської ради №7/71-11 від 20.05.2020), а також, що за п.1.2. Договору оренди №101 від 16.02.2017 року, майно відповідачу передавалося з метою розміщення магазину промислових товарів, та що основним видом діяльності відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, то за період з 18 березня до 11 травня 2020 року відповідач був звільнений від плати за оренду нерухомого майна за Договором №101.
14.05.2020 відповідач звернувся до позивача із заявою про припинення дії договору оренди, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності.
Також, 20.05.2020 відповідач звертався до позивача із заявою про звільнення від плати за оренду майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, на період з 18.04.2020 по 11.05.2020 у зв'язку з припиненням діяльності.
Рішенням Добропільської міської ради №245 від 10.06.2020 припинено договір оренди вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 70,5 кв.м в АДРЕСА_2 зі ОСОБА_1 за взаємною згодою сторін.
Актом приймання-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна від 10.06.2020 нежитлового приміщення загальною площею 70,5 кв.м в АДРЕСА_2.
02.11.2020 та 10.02.2021 позивач звертався до відповідача з претензіями №03/1408-09/02 та №03/0181-14/02, в яких вимагав сплатити наявну у відповідача заборгованість у розмірі 4509,16 грн. за період з березня 2020 по червень 2020 року.
Як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем частково було сплачено заборгованість за договором оренди за березень 2020 в сумі 960,00 грн. Проте несплаченою залишилась заборгованість за період з 01.03.2020 по 17.03.2020 в сумі 959,30 грн., за період з 12.05.2020 по 31.05.2020 в сумі 2294,27 грн., за період з 01.06.2020 по 10.06.2020 в сумі 1070,04 грн.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору №101 від 16.02.2017 в частині здійснення в повному обсязі орендних платежів за період з 01.03.2020 по 17.03.2020, з 12.05.2020 по 10.06.2020, внаслідок чого позивачем нарахована неустойка у розмірі 535,98 грн., останній звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст. 1-3 Господарського кодексу України регламентуються, насамперед, статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статями 11, 202, 509, 629, 759-786 Цивільного кодексу України, положенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умовами договору оренди №101 від 16.02.2017р.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у статті 283 Господарського кодексу України.
Згідно з нормами частин 1, 3, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено ч. 1 ст. ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Згідно приписів ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (частини перша та 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач розрахував та пред'явив до стягнення з відповідача основний борг з орендної плати за період з 01.03.2020 по 17.03.2020 в сумі 959,30 грн., за період з 12.05.2020 по 31.05.2020 в сумі 2294,27 грн., за період з 01.06.2020 по 10.06.2020 в сумі 1070,04 грн., а всього в розмірі 4323,61 грн.
В матеріалах справи відсутні і сторонами не подано документального підтвердження здійснення відповідачем розрахунків за договором оренди за спірний період.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, правові підстави, порядок нарахування, суд дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині у пред'явленому до стягнення розмірі.
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Як встановлено судом, сторони визначили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному розмірі відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.7. договору).
Суд, перевіривши розрахунок пені встановив, що позивач правомірно нарахував неустойку за період з 16.04.2020 по 01.06.2021 на суму заборгованості 959,30 грн., за період з 16.06.2020 по 01.06.2021 на суму заборгованості 2294,27 грн., за період з 16.07.2020 по 01.06.2021 на суму заборгованості 1070,04 грн.
Проте, за наслідками проведеної судом перерахунки розміру пені за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН за визначений позивачем період, встановлено що загальна сума пені складає менший розмір ніж заявлено позивачем, у зв'язку з чим, вимога позивача в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню - в сумі 535,23 грн.
Судовий збір у вигляді судового збору у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 247, 252, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги Добропільської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення 4859,59 грн. задовольнити частково - в сумі 4858,84 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Добропільської міської ради (адреса: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул.Першотравнева, 83; UA 268999980314030544000005652, отримувач Донецьке ГУК/Добропільс.МТГ/24060300, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.) код платежу 24060300, ЄДРПОУ 37967785) основний борг в розмірі 4323,61 грн., пеню в розмірі 535,23 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2269,64 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя К.С. Харакоз