61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
20.07.2021р. м.Харків Справа № 905/12/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Друккері Д.Д.,
розглянувши справу №905/12/21
за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Регалсс»
про стягнення 1 783 755,65 грн.,
за участю представників:
від прокуратури: Кадацька Д.М. прокурор, на підставі посвідчення
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Керівник Лівобережної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ «Регалсс» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати 1 783 755,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог керівник Лівобережної окружної прокуратури посилається на користування відповідачем земельною ділянкою за відсутності договору оренди земельної ділянки та без внесення орендної плати за таке користування.
Під час розгляду справи господарський суд одержав заяву позивача, в якій останній позовні вимоги прокурора підтримує та зазначає, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 01.01.2018р. діяла на підставі рішення Маріупольської міської ради від 15.12.2009р. №5/38-6108 (зі змінами та доповненнями). 01.01.2019р. відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 13.07.2018р. №7/32-2922 «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Маріуполя» нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки змінилася та є чинною до теперішнього часу. З огляду на відсутність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за минулі періоди Відділом у м. Маріуполь ГУ Держгеокадастру у Донецькій області надано лист від 20.12.2019р. №2067/105-19 з наведенням нормативної грошової оцінки спірної ділянки за весь спірний період. При цьому, базова вартість земель населеного пункту в спірний період не змінювалась, а різниця нормативно грошової оцінки землі за період 2018р. - 2019р. обумовлюється різними коефіцієнтами функціонального призначення, який в період з 01.01.2017р. по 16.07.2018р. складав 2, з 17.07.2018р. складав 3.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позову відмовити з посиланням на те, що прокурор для підрахунку збитків та визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки використовував відомості листа Відділу у м. Маріуполь ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, що не є належним та допустимим доказом нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Також, відповідач зазначає, що згідно інформаційної довідки Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку особою, яка володіє правом оренди спірної земельної ділянки є МПП «Галакс».
У додаткових пояснення до відзиву на позов відповідач з розрахунком збитків, який здійснений прокурором не погоджується з посиланням на те, що ним фактично використовується земельна ділянка площею 1,3276 га, а не 3, 0778 га. Зазначає, що у 2014р. ТОВ «Регалсс» звертався до Маріупольської міської ради для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3276 га по вул. Ткачова, 57, м. Маріуполь Донецької області, однак рішенням Маріупольської міської ради №6/42-4904 від 30.10.2014р. відмовлено останньому у розробці проекту землеустрою. 25.09.2019р. після повторного звернення відповідача, рішенням Маріупольської надано ТОВ «Регалсс» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3276 га для розміщення та експлуатації будівель та споруд за адресою: вул. Ткачова, 57, м. Маріуполь Донецької області. Тому, на думку відповідача, розрахунок збитків повинен нараховуватись за користування земельною ділянкою площею 1,3276 га, а не 3,0778 га, як зазначено в розрахунку прокурора. Між тим, відповідач позовні вимоги прокурора не визнає, оскільки земельна ділянка площею 1,3276 га як об'єкт цивільних прав ще не сформована.
У відповіді на відзив прокурор з запереченнями відповідача не погодився та зазначив, що після отримання відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень до відповіді на відзив Маріупольська міська рада звернулась до уповноваженого органу Держгеокадастру та отримала витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель №1107 від 09.04.2021р. Повідомив, що дійсно 25.09.2019р. рішенням Маріупольської міської ради №7/45-4426 надано ТОВ «Регалсс» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3276 га для розміщення та експлуатації будівель та споруд за адресою: вул. Ткачова, 57, м. Маріуполь Донецької області, однак заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надійшла лише 03.12.2020р. та її було розглянуто на сесії міської ради 12.02.2021р. Вказані обставини, на думку прокурора, не спростовують використання відповідачем без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 3,0778 га у період з 21.05.2018р. по 31.12.2019р.
Позивач у заяві про долучення доказів надав суду витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки №1107 від 09.04.2021р., з якого вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,0778 га з кадастровим номером 1412300000:01:016:0068, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Ткачова, 57 станом на 01.01.2019р. становить 15 274 999,17 грн.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач з доводами прокурора та позивача не погоджується, позов не визнає.
Справа розглянута за правилами загального позовного провадження.
Прокурор у судовому засіданні 20.07.2021р. позов підтримав, просив суд його задовольнити.
Представник позивача у судове засідання 20.07.2021р. не з'явився, при цьому, про дату, час і місце судового засідання позивач повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду від 04.06.2021р. на його юридичну адресу, яка отримана ним 09.07.2021р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102255829377.
Представник відповідача у судове засідання 20.07.2021р. не з'явився, при цьому 20.07.2021р. за вх.№07-10/1088 господарський суд одержав заяву відповідача про розгляд справи без участі його представника.
Приймаючи до уваги наведене, а також положення ч. 1 ст. 202 ГПК України, суд визнав за можливе вирішити справу у даному судовому засіданні.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 20.07.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив:
29.07.2008р. між Маріупольською міською радою (орендодавець, позивач) та МПП «Галакс» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого орендодавець, згідно до рішення Маріупольської міської ради від 20.05.2008р. №5/21-3723, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Ткачова, 57 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполь.
В оренду передається земельна ділянка площею 3,0778 га. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна: виробничо-адміністративний комплекс, будівлі (перелік, характеристика і стан будинків, будівель, споруд та інших об'єктів), а також інші об'єкти інфраструктури згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п.2.1., 2.2. договору).
Договір укладено терміном на 10 років до 20.05.2018р. (п.3.1. договору).
Земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для керівництва підприємством, виробництва меблів для офісів та магазинів складування (функціонування виробничо-адміністративного комплексу та самочинно збудованих будівель) (п.5.1. договору).
Вказаний договір зареєстровано у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №04.08.162.00446 від 11.08.2008р.
11.08.2008р. відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки Маріупольська міська рада передала, а ТОВ «Галакс» прийняло у користування земельну ділянку з кадастровим номером 1412300000:01:016:0068, розташовану за адресою: вул. Ткачова, 57 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.02.2019р. №156798474 право власності на комплекс, який знаходиться за адресою: вул. Ткачова, 57, м. Маріуполь Донецької області, загальною площею 3 976,6 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2051787, зареєстровано за ТОВ «Регалсс» на підставі свідоцтва про право власності САС №183394 від 10.07.2012р., виданого виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області та договору купівлі-продажу №2365 від 14.06.2011р.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.02.2019р. №156795063 вказане нерухоме майно відповідача розташовано на земельній ділянці площею 3,0778 га з кадастровим номером 1412300000:01:016:0068.
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 07.03.2021р. земельна ділянка площею 3,0778 га з кадастровим номером 1412300000:01:016:0068, яка розташована за адресою Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Ткачова, 57, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування будівлі комплексу та під'їзних шляхів), належить до комунальної власності.
Зі змісту наданого позивачем витягу №1107 із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 07.04.2021р., вбачається що нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 15 274 999,17 грн. та складається із середньої вартості земель населеного пункту станом на 01.01.2019р. з урахуванням коефіцієнту функціональності 1,2, інших коефіцієнтів, зокрема, коефіцієнту індексації нормативно грошової оцінки за 2019р. - 2020р.
Матеріали справи містять повідомлення №26.6.3-3388-09 від 17.01.2020р. заступника Маріупольського міського голови директору ТОВ «Регалсс», яким на підставі Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам запрошено відповідача на засідання комісії з визначення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Зазначено, що на даній комісії будуть розглянуті матеріали про розрахунок збитків, які нанесені відповідачем Маріупольській міській раді внаслідок користування земельною ділянкою з порушенням вимог законодавства про плату за земельну ділянку по вул.Ткачова, 57. Вказане повідомлення було вручено відповідачу 21.01.2020р.
17.04.2020р. позивач направив відповідачу повідомлення №26.6.3-22565-09, в якому довів до відома відповідача результати вищевказаного засідання та розмір нарахованих збитків. Зокрема, товариству запропоновано у 10-денний термін з дня надходження розглянути повідомлення та повідомити про результати розгляду у письмовій формі, а також вказано про можливість добровільного відшкодування збитків у сумі. Матеріалами справи підтверджується, що дане повідомлення вручено відповідачу 22.04.2020р.
Відповідач відповіді на повідомлення не надав, у визначений термін добровільно збитки не відшкодував.
З огляду на те, що ТОВ «Регалсс», як власник об'єкта нерухомості не звернулось у встановленому порядку для оформлення права оренди на спірну земельну ділянку та не вносило плату за її використання в період з 21.05.2018р. по 31.12.2019р., прокурор звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 783 755,65 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, на яку покладаються функції, серед яких представництво інтересів держави в суді у випадках і в порядку, передбаченому законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 ЗУ «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність захисту» може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/19.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, є об'єктами права власності Українського народу. Згідно ст. 14 Конституції України, з якими узгоджуються приписи ч. 1 ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладених законодавчих положень, зважаючи на те, що земля є об'єктом права власності Українського народу, основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, можна дійти висновку, що порушення прав на землю, у тому числі у сфері незаконного користування нею, призводить як до порушення інтересів народу, суспільного інтересу, так і інтересів держави, яка в особі органів державної влади та органів місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, здійснює права власника від імені Українського народу.
Відповідно до ст. 327 ЦК України, ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
За приписами ст. 140 Конституції України та ч.1 ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
В силу п.п. а, в ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
У відповідності до ч.5 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно ст. 4 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема на принципі судового захисту прав місцевого самоврядування.
За ст. 189 ЗК України, самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Статтею 18-1 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 07.03.2021р. спірна земельна ділянка належить до комунальної форми власності та перебуває у власності Маріупольської міської ради Донецької області.
Приймаючи до уваги наведене, уповноваженим органом на розпорядження земельною ділянкою площею 3,0778 га з кадастровим номером 1412300000:01:016:0068, яка розташована за адресою: вул. Ткачова, 57, м. Маріуполь, Донецька обл. є Маріупольська міська рада Донецької області
З метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру та звернення до суду з позовною заявою, прокурор звернувся до Маріупольського міського голови з листом №39-4255вих-19 від 19.11.2019р., в якому зазначив що строк дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1412300000:01:016:0068, який укладено між Маріупольською міською радою та ТОВ «Галакс» закінчився 20.05.2018р., однак на вказаній земельній ділянці перебуває об'єкт нерухомості, який належить ТОВ «Регалсс» на праві власності та просив, враховуючи наведені обставини, внести на розгляд комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам питання щодо визначення розміру збитків за використання землі без правовстановлюючих документів, а також надіслати копії актів про визначення обсягу збитків на адресу прокуратури.
31.01.2020р. Маріупольською міською радою складено акт №6 про визначення обсягу збитків, у зв'язку з чим, щонайменше, починаючи з 31.01.2020р. остання була обізнана про наявність порушених прав територіальної громади у вигляді неотримання від відповідача грошових коштів за користування земельною ділянкою, на якій розміщене його нерухоме майно.
17.04.2020р. позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення №26.6.3-22564-09 з пропозицією у десятиденний термін з дня надходження вказаного повідомлення розглянути його разом з актом про визначення збитків власнику землі від 31.01.2020р. №6 та повідомити Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради про результати їх розгляду. Просив у разі визнання вимог, добровільно відшкодувати кошти та зазначив, що у разі відмови добровільно відшкодувати завдані збитки, відповідні матеріали будуть направлені до юридичного відділу Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради для підготовки позову до суду про примусове відшкодування збитків та вжиття інших заходів, спрямованих на поновлення порушених прав територіальної громади у сфері земельних відносин.
30.06.2020р. прокурором заступнику Маріупольського міського голови направлено лист №39-2712вих-20 в якому зазначено, що на засіданні, яке відбулось 31.01.2020р., були розглянуті матеріали про розрахунок збитків, які нанесені в т.ч. ТОВ «Регалсс» (земельна ділянка по вул. Ткачова, 57) та підлягають відшкодуванню внаслідок використання земельної ділянки з порушенням вимог законодавства про плату за землю, у зв'язку з чим просив повідомити чи зверталась Маріупольська міська рада до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою. У випадку, якщо не зверталось, повідомити про причини, які перешкоджали цьому.
Відповіді Маріупольської міської ради на зазначений лист прокурора матеріали справи не містять.
01.09.2020р. прокурор, на підставі ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» повідомив про намір звернутись до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до ТОВ «Регалсс» про стягнення безпідставно збережених коштів.
07.10.2020р. позивач надав відповідь на повідомлення прокурора від 01.09.2020р., в якому зазначив, що, у зв'язку з обмеженим асигнуванням на оплату судового збору, зокрема пов'язаних з перепрофілюванням наявного фінансування на боротьбу з короновірусною хворобою COVID-19, не заперечує щодо звернення прокурора до суду з позовом до ТОВ «Регалсс».
Отже, фактичні обставини свідчать, що з 31.01.2020р. Маріупольска міська рада Донецької області як уповноважений орган не вживала самостійних заходів щодо стягнення збитків за використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів та лише обмежилася направленням на адресу відповідача повідомлення за вих. №26.6.3-3388-09 від 17.01.2020р. із зазначенням, що у випадку відмови від добровільного відшкодування збитків, відповідні матеріали будуть передані до юридичного відділу Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради для підготовки позову до суду про примусове відшкодування збитків та вжиття інших заходів, спрямованих на поновлення порушених прав територіальної громади.
Між тим, такі заходи не вжито Маріупольською міською радою Донецької області і після отримання повідомлення прокуратури про представництво інтересів держави у суді № 39-3628вих-20 від 01.09.2020р.
Наведене свідчить про неналежне виконання Маріупольською міською радою Донецької області своїх повноважень та про зволікання нею щодо захисту інтересів держави, внаслідок чого відбувається незаконне, без відповідної правової підстави використання спірної земельної ділянки, що призводить до втрат значних коштів місцевим бюджетом, а отже і про наявність у цьому випадку підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі ( ст.2 ЗУ «Про оренду землі»).
За змістом глави 15 ЗК України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Приписами ч.1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» ч.1 ст. 96 ЗК України).
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 ЗК України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вже встановлено судом, 11.07.2012р. ТОВ «Регалсс» на підставі свідоцтва про право власності САС №183394 від 10.07.2012р., виданого виконавчим комітетом Маріупольської міської ради, здійснено державну реєстрацію права власності на комплекс, загальною площею 3 976,6 га, який розташований за адресою: вул. Ткачова, б.57, м. Маріуполь, Донецька обл.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав об'єкт нерухомого майна - комплекс розташований на земельній ділянці Маріупольської міської ради площею 3,0778 га з кадастровим номером 1412300000:01:016:068, яка перебуває в користуванні МПП «Галакс» на праві оренди до 20.05.2018р.
У відповідності до ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ст. 141 ЗК України право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Отже, з моменту набуття ТОВ «Регалсс» у власність комплексу, розташованого за адресою: вул. Ткачова, б.57, м. Маріуполь, Донецька обл., припинилось право користування у попереднього землекористувача в силу положень ст.377 ЦК України, ст. 120 та ст. 141 ЗК України.
Обставина набуття відповідачем права власності на нерухоме майно в силу вказаних приписів законодавства надає право новому власнику користуватися земельною ділянкою, що розташована під його власністю.
Зважаючи на ці положення, новий власник (користувач) земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, а також обов'язок по сплаті орендної плати за користування такою земельною ділянкою.
Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Статтею 13 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За приписами ст.17 ЗУ «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Між тим, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування спірною земельною ділянкою у період з 21.05.2018р. по 31.12.2019р., при цьому факт користування земельною ділянкою не спростований відповідачем під час розгляду справи.
Згідно з чч. 1-4, 9 ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Враховуючи вищевикладене, земельна ділянка площею 3,0778 га під кадастровим номером 1412300000:01:016:0068, яка знаходиться за адресою: вул. Ткачова, 57 м.Маріуполь упродовж періоду, який взятий для розрахунку неодержаного Маріупольською міською радою Донецької області доходу у формі орендної плати, була сформована як об'єкт речових прав.
Про необхідність застосування ст. 791 ЗК України та положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр» при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019р. у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019р. у справі № 922/391/18, від 12.04.2019р. у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Керівник Лівобережної окружної прокуратури просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Твердження відповідача про те, що протягом спірного періоду ним фактично використовувалася земельна ділянка площею 1,3276 га, а не 3,0778 га відхиляються судом, оскільки володіння і використання відповідачем належного йому на праві власності об'єкта нерухомого майна, само по собі свідчить про фактичне використання відповідачем спірної земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.05.2020р. у справі №922/2843/19.
Водночас, суд зауважує, що звернення відповідача до Маріупольської міської ради Донецької області та прийняття останньою рішення №6/42-4904 від 30.10.2014р. про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,3276 га для розміщення та експлуатації будівель та споруд за адресою: вул. Ткачова, 57, м. Маріуполь з метою подальшого оформлення права користування її частиною, лише свідчить про намір відповідача отримати її у користування, але аж ніяк не є підтвердженням фактичного використання відповідачем цієї земельної ділянки у меншому розмірі.
Предметом регулювання гл. 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень гл. 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Як встановлено вище, відповідач у спірному періоді був власником об'єкту нерухомого майна, який розташований на спірній земельній ділянці.
Відтак, з часу виникнення права власності на це нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, а також обов'язок по сплаті орендної плати за користування такою земельною ділянкою.
Однак, відповідач, маючи на праві власності об'єкт нерухомого майна - комплекс за адресою: вул. Ткачова, 57 м. Маріуполь, належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій перебуває зазначена будівля, та не уклав з Маріупольською міською радою відповідного договору оренди.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палата Верховного суду від 20.11.2018р. по справі №922/3412/17.
З урахуванням викладеного суд, встановивши факт використання ТОВ «Регалсс» земельної ділянки у спірний період без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212 - 1214 ЦК України, оскільки для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Отже, у даному випадку обов'язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.
При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.
Таким чином, набувач земельної ділянки фактично зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а власник землі (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати).
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п.14.1 ст. 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).
За приписами ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Звідси підлягає дослідженню розмір безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без належних на те правових підстав.
Згідно ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Статтею 13 ЗУ «Про оцінку земель» встановлено, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться обов'язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.07.2018р. №318 «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затвердження Положення про неї» створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затверджено її склад, в тому числі затверджено Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Пунктом 21 Положення, що є Додатком 2 до вказаного рішення, визначено формулу, за якою розраховується розмір збитків за тимчасове заняття земельної ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою (без укладання договору оренди).
За результатами оскарження рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №318 від 18.07.2018р. «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам та затвердження положення про неї» в частині затвердження додатку №2 «Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2019р. у справі №200/14508/18-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019р., визнано протиправним та скасовано пункт 21 розділу 6 Додатку 2 вказаного Положення.
Таким чином, прийняте судове рішення скасувало лише пункт 21 розділу 6 Додатку 2 Положення, в якому містилася формула розрахунку розміру збитків.
Частиною третьою ст. 157 ЗК України встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (п. 3 Порядку).
У Порядку дано визначення поняттю неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Відповідно до п.2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Так, спеціальною комісією, яка створена відповідно до рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.07.2018р. №318, здійснено розрахунок збитків, завданих територіальній громаді у зв'язку з фактичним використанням земельної ділянки за період з 21.05.2018р. по 31.12.2019р., відповідно до якого розмір збитків складає 1 783 755,65 грн., про що складено Акт №6 від 31.01.2020р.
За змістом акту, комісією під час підрахунку було прийнято до уваги, що рішенням Маріупольської міської ради від 25.09.2019р. №7/45-4426 ТОВ «Регалсс» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,3276 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування та експлуатації виробничої та адміністративної будівель) по вул. Ткачова, 57 в Лівобережному районі міста, однак станом на 31.12.2019р. заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від ТОВ «Регалсс» до Маріупольської міської ради не надходило, з огляду на що розмір земельної ділянки, яка використовувалася з 21.05.2018р. по 31.12.2019р. складала 3,0778га.
За складовими підрахунку розмір збитків, завданих територіальній громаді м. Маріуполь складає:
- за період з 21.05.2018р. по 16.07.2018р. - 125 702,98 грн.;
- за період з 17.07.2018р. по 31.12.2018р. - 555 741,60 грн.;
- за період з 01.01.2019р. по 08.12.2019р. - 1 073 434,81 грн.;
- за період з 09.12.2019р. по 31.12.2019р. - 28 876,26 грн.
Щодо доводів відповідача про відсутність в матеріалах справи грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності та відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про оцінку земель» оформлюється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, що видається центральним органом виконавчої влади, суд зазначає наступне.
Розрахунок безпідставно збережених коштів за користування відповідачем земельною ділянкою площею 3,0778 га, без належного оформлення права користування нею, нарахованих за період з 21.05.2018р. по 31.12.2019р. у розмірі 1 783 755,65 грн. орендної плати, здійснено позивачем на підставі даних про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки, що зазначені в листі Відділу у м. Маріуполі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 20.12.2019р. №2067/105/19, копія якого наявна в матеріалах справи.
Позивачем при проведенні розрахунку спірної суми застосований базовий коефіцієнт розміру ставки орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням кількості днів фактичного користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 20 ЗУ «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Приписами ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про оцінку земель» передбачено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За змістом вищезазначених норм, єдиним належним та допустимим доказом нормативно грошової оцінки земельної ділянки є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а тому наданий позивачем лист ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 20.12.2019р. № 2067/105-19 з додатком не є належним доказом на підтвердження такої грошової оцінки земельної ділянки.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку про його часткову обґрунтованість за наступних відстав.
Позивачем стверджується та відповідачем не заперечується, що базова вартість земель населеного пункту в спірний період не змінювалася, а різниця нормативно грошової оцінки землі період 2018р. - 2019р. обумовлюється різними коефіцієнтами функціональності призначення, який в період з 01.01.2017р. по 01.01.2018р. складав 2, з 17.07.2018р. - 3, а з 01.01.2019р. - 1.2.
Зазначений висновок позивачем обґрунтовується посиланням на додаток 1 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489 з урахуванням змін до Порядку, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018р. №162.
Проте, таке посилання є доречним лише у разі наявності у позивача права самостійно застосовувати відповідні коефіцієнти та визначати нормативно грошову оцінку землі, що протирічить вищенаведеним вимогам ЗУ « Про оцінку землі».
Разом з тим, зі змісту наданого позивачем витягу №1107 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 07.04.2021р., вбачається, що нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 15 274 999,17 грн., яка складається із середньої вартості земель населеного пункту станом на 01.01.2019р. з урахуванням коефіцієнту функціональності 1,2, інших коефіцієнтів, зокрема, коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки за 2019р.-2020р.
Згідно з висновком, який викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2020р. у справі №922/2843/19, чинне земельне законодавство, в тому числі ст. 20 ЗУ «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; 2)витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Отже, враховуючи, що діючим законодавством не передбачено складання витягів із з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожний спірний період, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами більший розмір грошової оцінки спірної земельної ділянки за попередні спірні періоди 2018р.-2019р., суд дійшов висновку, що нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки в розмірі 15 274 999,17 грн. є такою, що має бути застосована для визначення спірної суми безпідставно збережених коштів зі сплати орендної плати за користування спірної земельною ділянкою за весь період 21.05.2018р. по 31.12.2019р.
З урахуванням заявленої позивачем мінімальної встановленої ПК України 3% від грошової оцінки землі, плата за період 21.05.2018р. по 31.12.2019р. року становить 740 732,84 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у суму 740 732,84 грн., а отже і про їх задоволення в цій частині.
Щодо судових витрат.
На підставі платіжного доручення №3487 від 09.12.2020р. за подання до суду даного позову прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 26 757 грн., що, з огляду на його ціну - 1 783 755,65 грн., перевищує встановлений законом розмір, який підлягав сплаті - 26 756,34 грн. (ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).
Отже, прокуратурі з Державного бюджету України може бути повернуто судовий збір у розмірі 0,66 грн. у разі подання нею відповідного клопотання відповідно до п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір». Решта сплаченого судового відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача - 11 110,99 грн., на прокуратуру - 15 645,35 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Керівника Лівобережної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регалсс» (87505, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Ткачова,б.57; ідент. код ЄДР 37746499) на користь Маріупольської міської ради Донецької області (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Мира, б.70, ідент. код ЄДР 33852448) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 740 732 (сімсот сорок тисяч сімсот тридцять дві) грн. 84 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регалсс» (87505, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Ткачова,б.57; ідент. код ЄДР 37746499) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, ідент. код ЄДР 25707002; рахунок UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України, МФО 820172, отримувач - Донецька обласна прокуратура) судовий збір у розмірі 11 110 (одинадцять тисяч сто десять) грн. 99 коп.
4. В решті позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 30.07.2021р.
Суддя Л.В. Ніколаєва