вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" серпня 2021 р. Cправа № 902/639/21
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
до: Вінницького національного аграрного університету (вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, 21008) в особі: Чернятинського фахового коледжу Вінницького національного аграрного університету (вул. Графа Львова, 28, с. Чернятин, Жмеринський район, Вінницька область, 23124)
про стягнення 3689,13 грн.
Акціонерне товариство "Національна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницького національного аграрного університету в особі Чернятинського фахового коледжу Вінницького національного аграрного університету про стягнення 3 689,13 грн. заборгованості, з яких 1 539,06 грн. - пені, 301,77 грн. - 3% річних, 1 848,30 грн. - збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №9404/19-ТЕ(Т)-1 від 04.01.2019 в частині оплати за поставлений природний газ.
Ухвалою суду від 23.06.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/639/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Вказана ухвала направлена позивачу та відповідачу на електронні адреси зазначені в позовній заяві.
Крім того, відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі направлялась, засобами поштового зв'язку, на дві адреси: вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, 21008 та вул. Графа Львова, 28, с. Чернятин, Жмеринський район, Вінницька область, 23124.
14.07.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення штрафних санкцій. У відзиві відповідач проти позовних вимог заперечив, вважаючи їх недостатньо обґрунтованими тому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Окрім того, у клопотанні відповідач просив суд зменшити розмір пені на 80% до 307,81 грн.
У визначений судом строк відповіді на відзив відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
04.01.2019 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в договорі - "Постачальник") та відповідачем - Чернятинським коледжем Вінницького національного аграрного університету (в договорі - "Споживач") укладено договір №9404/19-ТЕ(Т)-1 постачання природного газу (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язувався поставити Споживачеві природний газ, за кодом ДК 021:201509120000-6 - Газове паливо (Природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2. Договору).
Постачальник передає Споживачу в період з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 51 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень - 15, лютий - 16, березень - 15, квітень - 5 (п. 2.1. Договору).
Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього Договору повністю покривають потреби Споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених пунктом 1.2 цього Договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення (п. 2.2. Договору).
Перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися за ініціативою - Споживача шляхом підписання додаткової угоди. Для цього Споживач зобов'язаний надати Постачальнику не пізніше ніж за робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим Договором (п. 2.4. Договору).
Допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п'ять відсотків) від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди (п. 2.5. Договору).
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.8. Договору).
Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 цього Договору), Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього Договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином: якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсяіу) природного газу, за відповідною формулою В= (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Постачальником Споживачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1. цього Договору; Ц - ціна природного газу за цим Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (п. 3.13. Договору).
Ціна за 1000 куб.м газу становить 6235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн. (п.4.2. Договору).
Відповідно до п.5.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 7.2. договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1.,5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За змістом пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Пунктом 11.1. договору визначено, що останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2019 по 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Крім того, між сторонами було підписано ряд Додаткових угод, якими вносились зміни до договору щодо: вступу в дію відповідних пунктів договору з 01.03.2019 та втрати певних пунктів договору чинності з 01.03.2019 (Додаткова угода №1 від 19.03.2019), зміни найменування Постачальника (Додаткова угода №2 від 29.03.2019), загального обсягу природного газу станом на 30.04.2019 та загальної вартості фактично переданого природного газу (Додаткова угода №3 від 20.08.2019).
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору у період січень 2019 - квітень 2019 (включно) було передано відповідачу природний газ на загальну суму 289966,19 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 34-37).
Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за отриманий товар здійснив несвоєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 5.1. Договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по операціях за договором №9404/19-ТЕ(Т)-1" за період з 01.01.2019 по 28.02.2021 (а.с.21).
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зверталось до відповідача з актами - претензіями про стягнення суми збитків (а.с. 40-41, 46-47). Крім того, по даним актам-претензіям позивачем здійснено перерахунок суми збитків відповідно до роз'яснень НКРЕКП. Як вбачається із матеріалів справи акти - претензії та перерахунки по актам-претензіям відповідачем отримані.
16.07.2019 відповідачем направлено лист позивачу, в якому відповідач погоджується сплатити завдані збитки, але у зв'язку із відсутністю достатнього фінансування, оплату за завдані збитки зобов'язувався здійснити до 20.08.2019 року.
Проте збитки останнім сплачені не були.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 3 689,13 грн. заборгованості, з яких 1 539,06 грн. - пені, 301,77 грн. - 3% річних, 1 848,30 грн. - збитків.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що за поставлений природний газ розрахувався в повній мірі, а незначні відхилення від строків оплати не призвели позивачу ні яких збитків. Крім того, у відзиві та у клопотанні про зменшення штрафних санкцій, відповідач зазначає, що фінансується із державного бюджету, неналежне фінансування витрат бюджетних установ стало причиною неналежного виконання зобов'язання відповідачем. З огляду на викладене просить відмовити в задоволені позову, а вразі задоволення зменшити розмір пені на 80%.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач/постачальник) та Чернятинським фаховим коледжем Вінницького національного аграрного університету (відповідач/споживач) щодо правомірності нарахування позивачем-постачальником пені, 3% річних та збитків у зв'язку з порушенням відповідачем-споживачем, умов договору постачання природного газу в частині розрахунків за природний газ.
За змістом статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено поняття договору поставки як договору, за яким одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (частина друга статті 265 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов'язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина 3 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу").
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір постачання природного газу № 9404/19-ТЕ(Т)-1 від 04.01.2019 з урахуванням додаткових угод, є договором поставки, згідно з яким за приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Штрафними санкціями, в розумінні ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За змістом п. 7.2. договору сторонами обумовлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1.,5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п. 7.2 Договору передбачена майнова відповідальність, суд погоджується з розрахунком позивача і зазначає про обґрунтованість вимог позивача та правомірність нарахування пені в розмірі 1539,06 грн за прострочення відповідачем оплати за отриманий газ за договором № 9404/19-ТЕ(Т)-1 від 04.01.2019 про постачання природного газу.
Також позивач просить стягнути з відповідача 301,77 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних, враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача має місце та зважаючи на те, що позивачем дотримано порядку їх нарахування, суд визнає його правомірним та арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 301,77 грн підлягають задоволенню.
Разом з тим, відповідач у клопотанні просить суд зменшити розмір пені на 80% до 307,81 грн.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
З огляду на викладене суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, не вбачає обставин, за яких можливе зменшення неустойки у даній справі, а тому в клопотанні відповідача про зменшення пені відмовляє у повному обсязі.
Окрім того, суд розглянувши заявлену позивача вимогу про стягнення 1848,30 грн збитків дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.
19.03.2019 між сторонами підписана Додаткова угода до договору №1 про те, що з 01.03.2019 у правовідносинах між позивачем та відповідачем за договором застосовуються пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2 п.6.4 договору, та не застосовуються пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 Договору.
Пунктом 3.13. договору передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. договору), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7. договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В=(Vф - Vn) х Ц х К,
де: Vф - об"єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений позивачем відповідачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання - передачі природного газу;
Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п.2.1. Договору;
Ц - ціна природного газу за цим договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7. договору передбачено, що відшкодування Позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13. Договору здійснюється наступним чином:
- позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9. договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору;
- позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту- претензії, зобов'язаний відшкодувати Позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп.8) п.6.2. договору, відповідач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 договору.
Відповідно до підп. 4) п.6.3. договору, позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків , що виникли через порушення відповідачем умов п. 2.1. договору у разі, якщо відхилення фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Вказані пункти договору узгоджується з положеннями п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (із змінами).
Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 15,0 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 9,102 тис.куб.м.
Таким чином, Відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 5,89800 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
14.05.2019 Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26- 678-19, якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 15 887,68 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного Відповідачем в березні 2019 природного газу за Договором, згідно детального розрахунку збитків.
Акт-претензія від 14.05.2019 за вих.№ 26-678-19 отриманий Відповідачем 21.05.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки Позивача в добровільному порядку Відповідачем не відшкодовані.
21.11.2019 Позивачем на адресу Відповідача відправлено лист № 26-3870-19 щодо перерахунку по Акту-претензії за вих.№ 26-678-19 від 14.05.2019, яким Позивач уточний суму вимоги та вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1 349,36 грн.
Лист № 26-3870-19 щодо перерахунку по Акту-претензії за вих.№ 26-678-19 від 14.05.2019 отриманий Відповідачем 29.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки Позивача в добровільному порядку Відповідачем не відшкодовані.
Крім того, відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 5,0 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 30.04.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 2,73600 тис.куб.м.
Таким чином, Відповідач в квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 2,26400 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору. 12.06.2019 Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26- 2102-19, якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 5 929,22 грн. за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного Відповідачем в квітні 2019 природного газу за Договором.
Акт-претензія від 12.06.2019 за вих.№ 26-2102-19 отриманий Відповідачем 01.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки Позивача в добровільному порядку Відповідачем не відшкодовані.
21.11.2019 Позивачем на адресу Відповідача відправлено лист № 26-3866-19 щодо перерахунку по Акту-претензії за вих.№ 26-2102-19 від 12.06.2019, яким Позивач уточний суму вимоги та вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 498,94 грн.
Лист № 26-3866-19 щодо перерахунку по Акту-претензії за вих.№ 26-2102-19 від 12.06.2019 отриманий Відповідачем 29.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки Позивача в добровільному порядку Відповідачем не відшкодовані.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.1 ст. 623 ЦК України).
Перевіривши поданий позивачем розрахунок збитків, суд дійшов висновку, що загальний розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п. 2.1. договору, розрахований на підставі п. 3.13. та 5.7. договору та п. 1 Розділу VI Правил, складає - 1848,30 грн.
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
При винесенні даного рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). При цьому суд зазначає, що інші доводи сторін жодним чином не спростовують викладених судом підстав для задоволення позову.
На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Вінницького національного аграрного університету (вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, 21008, код ЄДРПОУ 00497236) в особі Чернятинського фахового коледжу Вінницького національного аграрного університету (вул. Графа Львова, 28, с. Чернятин, Жмеринський район, Вінницька область, 23124, код ЄДРПОУ ВП: 05471922) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 1539,06 грн - пені; 301,77 грн - 3% річних; 1848,30 грн збитків та 2270,00 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 28 серпня 2021 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
3,4 - відповідачу (вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, 21008) (вул. Графа Львова, 28, с. Чернятин, Жмеринський район, Вінницька область, 23124)