ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 серпня 2021 року м. Київ № 757/23718/20-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1
до Пенсійного фонду України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9),
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
(10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
До Печерського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) з позовом до Пенсійного фонду України (надалі по тексту також - відповідач-1), в якому просив:
- визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2014 року;
- зобов'язати Пенсійний фонд України відновити виплату пенсії шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк» з 01 березня 2014 року та виплатити у повному обсязі заборгованість з компенсацією втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року адміністративну справу №757/23718/20-а передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва на підставі п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (надалі по тексту також - відповідач-2) залучено до участі у справі в якості співвідповідача.
Заявлені позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач при припиненні виплати пенсії, порушивши процедуру, ніяких рішень щодо припинення виплати пенсії не приймав. Крім того, застосування норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин є пріоритетним, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.
У відзиві на адміністративний позов представник Пенсійного фонду України зазначив, що Пенсійним органом України не приймалось жодних рішень з питань пенсійного забезпечення позивача, в розумінні приписів статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, які можуть бути оскаржені до суду.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відзиві на адміністративний позов повідомив, що на даний час пенсійна справа до Управління не надходила. Водночас, 10 жовтня 2018 року листом виконавчої дирекції Пенсійного фонду Російської Федерації №19-26/19877 Головне управління повідомлено про те, що запит №11349/04-02 від 10 вересня 2018 року надісланий за належність до відділення Пенсійного фонду Республіки Крим. Відтак, управління не має законних підстав для поновлення виплати пенсії позивачу за відсутності матеріалів пенсійної справи. При цьому, усі можливі дії щодо витребування пенсійної справи позивача вчинені управлінням відповідно до наданих державною повноважень.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва № НОМЕР_1 , виданого 10 грудня 2003 року Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 є пенсіонером.
Згідно посвідчення № НОМЕР_2 серії ПВ-5 позивачу пенсія призначена за вислугу років (21 рік) згідно з законодавством про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу з 26 березня 2003 року та ОСОБА_1 перебував на обліку у відділі Пенсійного фонду України у місті Керч АРК.
Як стверджує позивач, у березні 2014 року виплату пенсійного забезпечення припинено.
Також позивач повідомив, що у зв'язку з анексією АР Крим, він переселився до с. Стара-Гута Житомирської області, однак за місцем нової реєстрації виплата пенсії не здійснюється внаслідок відсутності матеріалів пенсійної справи.
З наявного в матеріалах справи листа Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 11 вересня 2019 року №К-3989, К-4067 вбачається, що для витребування пенсійної справи ОСОБА_1 (з усіма необхідними для призначення пенсії документами) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області неодноразово направлялись запити до Пенсійного фонду Російської Федерації від 27 червня 2017 року №6623/03-02, від 10 вересня 2018 року №11349/04-02 та від 05 вересня 2019 року №25895/02 за адресою м. Москва, вул. Шаболовка, буд. 4.
Також повідомлено позивачу, що станом на дату надання відповіді пенсійна справа до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не надходила. Крім того, 10 жовтня 2018 року №19-26/19877 листом виконавчої дирекції Пенсійного фонду України Російської Федерації Головне управління було повідомлено, що запит від 10 вересня 2018 року №11349/04-02 надісланий за належність до Пенсійного фонду Республіки Крим.
Зі змісту листа Пенсійного фонду України від 19 вересня 2019 року №23688/К-11, №226/К-11 вбачається, що для призначення пенсії позивачу за новим місцем проживання відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви від 23 червня 2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було направлено запит від 27 червня 2017 року за №6623/03-02, від 10 вересня 2018 року №11349/04-02 та від 05 вересня 2019 року №25895/02 до Пенсійного фонду Російської Федерації щодо направлення пенсійної справи позивача та атестату про припинення виплати пенсії на території Російської федерації. Однак, станом на 17 вересня 2019 року пенсійна справа на адресу Головного управління не надходила, питання щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» буде вирішене після надходження пенсійної справи з Російської Федерації.
Незгода позивача із діями відповідачів щодо припинення виплати його пенсійного забезпечення зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (далі-Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N1522 (1522-2006-п) "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1.
Пунктом 4 вказаного Порядку №3-1 передбачено, що заява про запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивач 23 червня 2017 року звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про запит його пенсійної справи у зв'язку з переселенням з окупованої АР Крим.
Так, листом від 27 червня 2017 року №6629/09-02 відповідачем-2 надіслано до Пенсійного фонду Російської Федерації запит щодо витребування пенсійної справи ОСОБА_1 .
Також, запит аналогічного змісту направлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області 10 вересня 2018 року №11349/04-02 до Пенсійного фонду України Російської Федерації.
Листом від 10 жовтня 2018 року №19-26/19877 Пенсійний фонд Російської Федерації скерував запит на пенсійну справу позивача до відділу Пенсійного фонду Російської федерації по Республіці Крим та просив про результати проведеної роботи повідомити Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
В подальшому, 05 вересня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно звернулось із запитом №25895/02 щодо витребування пенсійної справи позивача до Пенсійного фонду Російської Федерації. В даному листі відповідач-2 повідомляв, що пенсійна справа необхідна для продовження виплати пенсії за новим місцем проживання в Житомирській області.
При цьому, листом від 23 жовтня 2019 року №19-26/22573 Пенсійний фонд Російської Федерації скерував запит на пенсійну справу позивача до відділу Пенсійного фонду Російської федерації по Республіці Крим та просив про результати проведеної роботи повідомити Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Наведені обставини справи свідчать, що відповідачем-2 вживались заходи щодо витребування матеріалів пенсійної справи позивача з метою відновлення виплати йому пенсійного забезпечення, однак матеріали справи доказів надходження матеріалів пенсійної справи не містять.
Щодо покликань відповідача на необхідність витребування оригіналу пенсійної справи, суд враховує, що особливості виплати пенсій мешканцям АР Крим, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації регулюються Порядком затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №234 від 02.06.2014 (надалі по тексту - Порядок №234).
Згідно даного порядку, особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.
Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Тобто необхідність витребування матеріалів пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, а оскільки позивач зареєстрований у Житомирській області, то очевидно що він до таких не належить.
В той же час, суд враховує, що згідно пункту 4 Порядку №234 виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить, що для поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання можливе за наявності інформації стосовно дати припинення виплати пенсії за місцем попереднього отримання пенсії. При цьому, така інформація наявна в матеріалах пенсійної справи, яку на запити відповідача-2 Пенсійний фонд Російської Федерації не скеровує до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Крім того, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів перебування позивача на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Додатково суд враховує, що статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.
Як зазначалося, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не має права відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.
Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Оскільки матеріали справи не містять доказів перебування позивача на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, як і не містять доказів припинення виплати позивачу пенсійного забезпечення, а дії щодо невзяття позивача на облік не є предметом оскарження в межах даного спору, суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин відсутні докази порушення прав та законних інтересів відповідачем, відтак підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на відмову в задоволенні адміністративного позову, підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук