ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 серпня 2021 року м. Київ № 640/20154/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомНаціонального банку України
доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 липня 2019 року №0560731210,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Національний банк України (далі по тексту - позивач, НБУ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 липня 2019 року №0560731210.
В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті камеральної перевірки та які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення від 08 липня 2019 року №0560731210, оскільки ГУ ДПС у м. Києві не мало права проводити камеральну перевірку НБУ.
Крім того, на думку позивача, уточнюючий розрахунок з екологічного податку поданий у строк, коли граничний термін його сплати не настав, а тому заниження суми податкових зобов'язань минулих періодів не відбулось.
Ухвалою від 25 жовтня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
21 листопада 2019 року представник ГУ ДПС у м. Києві надав суду відзив, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а тому підстав для скасування спірного податково повідомлення - рішення не вбачається.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ГУ ДПС у м. Києві на підставі статей 75, 76, 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку за звітний податковий період (1 квартал 2019 року) по податковій декларації з екологічного податку.
За результатами проведення камеральної перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт про результати камеральної перевірки податкової звітності з екологічного податку від 13 червня 2019 року №2063/26-15-12-10/00032106 (далі по тексту - Акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, в результаті чого в уточнюючому розрахунку не нараховано штрафну санкцію у зв'язку з самостійним виправленням помилки у сумі 13,41 грн. Дане порушення тягне за собою накладення штрафної санкції відповідно до вимог пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України у розмірі 5 % від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати) у сумі 22,36 грн.
НБУ, не погоджуючись з висновками Акта перевірки, 21 червня 2019 року подав до ГУ ДПС у м. Києві письмові заперечення.
ГУ ДПС у м. Києві листом від 03 липня 2019 року №125700/10/26-15-12-10-18 повідомило позивача про залишення висновків Акта перевірки без змін.
У подальшому, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення від 08 липня 2019 року №0560731210, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 22,36 грн.
Вказане податкове повідомлення - рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (далі по тексту - ДПС).
За результатами розгляду скарги НБУ, ДПС прийнято рішення від 16 вересня 2019 року №445/5/99-00-08-05-05, яким залишено податкове повідомлення - рішення від 08 липня 2019 року №0560731210 без змін, а скаргу - без задоволення.
Незгода позивача з вказаним податковим повідомленням - рішенням зумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) встановлено право контролюючих органів проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Правова основа діяльності Національного банку України визначається Законом України «Про Національний банк України», відповідно до статей 2, 4 якого Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису адміністративних витрат, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до вимог статті 5-1 Закону України «Про Національний банк України» одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку.
Відповідно до вимог статті 42 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює поміж іншого такі операції:
- здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком;
- купує (крім купівлі в емітента) та продає цінні папери в установленому законодавством порядку. Обмеження, встановлене цим пунктом, не поширюється на придбання цінних паперів у емітента у випадках, передбачених пунктом 3 частини другої статті 71 цього Закону;
- купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;
- зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;
- виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;
- здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України, в тому числі за рішенням суду;
Національний банк має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.
Національний банк має право встановлювати плату за надані ним відповідно до закону послуги (здійснені операції).
Відповідно до вимог статті 53 Закону України «Про Національний банк України» не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та цим Законом.
Національний банк подає звітність та надає інформацію органам державної влади та іншим державним органам у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом.
Відповідно до статті 72 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк сплачує податки відповідно до законів України з питань оподаткування.
Разом з тим, відповідно до вимог статей 69, 70 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк утворює підрозділ внутрішнього аудиту, який здійснює оцінювання ефективності процесів управління ризиками, внутрішнього контролю та виконання управлінських функцій, що забезпечуються структурними підрозділами Національного банку, у відповідності з міжнародними стандартами професійної практики внутрішнього аудиту.
Аудит річної фінансової звітності Національного банку, складеної за міжнародними стандартами фінансової звітності, проводиться не рідше одного разу на рік аудиторською фірмою, яка має досвід проведення аудиту центральних банків. Аудит річної фінансової звітності Національного банку проводиться за міжнародними стандартами аудиту.
Рада Національного банку затверджує аудиторську фірму для перевірки річної фінансової звітності Національного банку за результатами проведення процедури закупівлі згідно із Законом України «Про публічні закупівлі».
Рахункова палата в порядку здійснення контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України та використанням коштів Державного бюджету України здійснює перевірку виконання кошторису адміністративних витрат Національного банку.
З системного аналізу наведених правових норм, вбачається, що Національний банк України є платником податків, а здійснення перевірок правильності та повноти обрахування та сплати ним до державного бюджету податків не є компетенцією контролюючих органів, визначених статтею 41 Податкового кодексу України.
Таким чином, у даному випадку, відповідач вийшов за межі своєї компетенції, у зв'язку з чим акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Відповідно, прийняте на його підставі податкове повідомлення - рішення не є правомірним.
Щодо суті порушень, викладених в Акті перевірки, суд встановив таке.
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу України).
Порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 Податкового кодексу України.
Так, пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Отже законодавством передбачена можливість виправити помилки у вже поданій декларації платником податку. Якщо граничний строк подання податкової декларації за звітний період сплив, то платник податків може або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. У такий спосіб платник податку самостійно визначає суму штрафу та сплачує її разом із сумою податкового зобов'язання.
У зв'язку із цим слід зазначити, що згідно пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).
При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.
Зміст зазначених положень податкового законодавства, застосування яких оспорюються в контексті конкретних обставин справи, дає підстави для такого правового висновку.
Юридичним фактом, який зумовлює застосування до платника податків штрафу, передбаченого пунктом 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, є виправлення таким платником податків у раніше поданій ним звітності суми грошового зобов'язання, яка не була сплачена у встановлені цим Кодексом строки, без самостійної сплати штрафу, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України. Розмір штрафу фактично залежить від суми заниженого податкового зобов'язання.
У разі ж подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку, яким вносяться зміни до раніше поданої податкової звітності, що не пов'язані із заниженням податкового зобов'язання минулих періодів, підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, у контролюючого органу відсутні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2020 року у справі №826/6972/16 (адміністративне провадження №К/9901/26361/18).
Разом з тим, відповідно до приписів пункту 249.1 статті 249, пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку, платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Таким чином, останнім днем граничного строку подання податкової декларації з екологічного податку за 2019 рік було 10 травня 2019 року, а останнім днем сплати податку - 20 травня 2019 року.
Матеріалами справи встановлено, що в квітні 2019 року НБУ подано податкову декларацію з екологічного податку за І квартал 2019 року у рядку 4 якої визначена сума податкових зобов'язань у розмірі 135,81 грн.
В травні 2019 року НБУ подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з екологічного податку за І квартал 2019 року у рядку 4 якої збільшено суму податкових зобов'язань шляхом зазначення вказаного показника у розмірі 447,29 грн. Разом з тим, у рядку 7 уточнюючої декларації позивачем зазначено «-».
Сплата податкових зобов'язань за поданими НБУ деклараціями (звітною та уточнюючою) підтверджується меморіальними ордерами від 14 травня 2019 року №1539004234 на суму 135,81 грн та від 16 травня 2019 року №1539004325 на суму 447,29 грн.
Таким чином, НБУ сплачено податкові зобов'язання, визначені у податкових деклараціях (звітній та уточнюючій) до моменту закінчення граничного строку сплати податкових зобов'язань, тобто до 20 травня 2019 року, а тому заниження суми податкових зобов'язань внаслідок цього не відбулося.
З огляду на викладене, у контролюючого органу не було підстав для застосування до НБУ штрафних санкцій, передбачених пунктом 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, що свідчить про протиправність висновків, викладених в Акті перевірки та, як наслідок, і податкового повідомлення - рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, ГУ ДПС у м. Києві приймаючи оскаржуване рішення, діяло поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Крім того, згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Національного банку України задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08 липня 2019 року №0560731210, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.
4. Стягнути на користь Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко