Дата документу 28.08.2021
ЄУ № 942/249/21
Провадження №2/942/234/21
19 серпня 2021 року
Новопсковський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді Стеценко О.С.
за участю секретаря судового засідання Рожкової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Козлівської сільської ради Новопсковського району Луганської області про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності на спадкове майно,
Короткий зміст позовних вимог
1. Позивач звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить: встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на час її смерті; визнати за нею право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку (пай) № НОМЕР_1 , загальною площею 9,0953 га, розташовану на території Козлівської сільської ради, та права на земельну частку (пай) площею 2,36 в умовних кадастрових гектарах із земель КСП «Колос» Козлівської сільської ради.
2. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є матір'ю позивача ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) сільськогосподарських угідь площею 2,36 га із земель КСП «Колос» Козлівської сільської ради Новопсковського району та земельної ділянки (паю) № 65 ріллі загальною площею 9,0953 га, розташованої на території Козлівської сільської ради Новопсковського району Луганської області. На час смерті матері позивач проживала разом з нею, однак надати належні документи на підтвердження даної обставини позивач не має можливості, оскільки м. Сорокине Луганської області є територією тимчасово непідконтрольною владі України. Спільне проживання позивача з її матір'ю підтверджується довідкою, однак вона видана органом, що знаходиться на тимчасово окупованій території України, і нотаріусом вона не може бути прийнята. Позивач зазначає, що відповідно до Консультативного висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії («намібійські винятки») довідка про спільне проживання є належним доказом її проживання разом з матір'ю. Інших спадкоємців, крім позивача, після смерті ОСОБА_2 не залишилося, тому ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги.
3.Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що встановлення факту спільного проживання пов'язано з реалізацією нею права на спадкове майно.
Короткий зміст заперечень відповідача
4.Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. У заявах від 31.03.2021 та від 25.05.2021 представник відповідача проти позовних вимог не заперечував.
Заяви та клопотання сторін
5. У заявах від 31.03.2021 та від 25.05.2021 представник відповідача просив справу розглянути без його участі.
6. У заяві від 19.08.2021 представник позивача просив долучити до матеріалів справи копію особистого паспорта ОСОБА_2 , довідку № 1, видану на тимчасово непідконтрольній території села Верхньошевирівка від 25.01.2021, довідку про поховання, видану на тимчасово непідконтрольній території села Верхньошевирівка від 13.12.2019, копію рішення Сватівського районного суду Луганської області від 05.10.2020.
7. У заяві від 19.08.2021 представник позивача просив справу розглянути без його участі та участі позивача.
Процесуальні дії у справі
8.Ухвалою суду від 02.03.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.03.2021.
9. Ухвалою суду від 28.04.2021 підготовче судове засідання відкладено до 19.05.2021, строк проведення підготовчого судового засідання продовжено до 31.05.2021.
10. Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 08.07.2021 підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 28.07.2021.
11. 28.07.2021 розгляд справи відкладено до 19.08.2021 у зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача.
Фактичні обставини, встановлені судом
12. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий 20.11.1997 Краснодонським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 . Згідно із паспортом громадянина України серія НОМЕР_3 , виданого 14.03.2003 Краснодонським РВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Новобіла Новопсковського району Луганської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
14.Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , виданого 20.10.2020 Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 років у м. Сорокине Луганська область.
15. Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 , виданого 16.02.1977 Артемівським відділом ЗАГС м. Ворошиловград, відповідно до якого батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
16. Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_6 , виданого Верхньошевирівською сільською радою Краснодонського району Луганської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 06.09.1994 уклали шлюб, актовий запис № 15. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 .
17. Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_7 , виданого «Верхнешевыревским сельским советом Краснодонского района Ворошиловградской области» (мовою оригіналу) 06.04.1987, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 06.04.1987 уклали шлюб, актовий запис № 5. Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_9 .
18. Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Басовою О.В. 31.07.2019, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є спадкоємцем майна ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина складається з права на земельну частку (пай) сільськогосподарських угідь, площею 2,36 в умовних кадастрових гектарах із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» Козлівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛГ № 0058458 від 16.12.1996.
19. Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Басовою О.В. 31.07.2019, на підставі заповіту, посвідченого 19.09.2013 секретарем Верхньошевирівської сільської ради Краснодонського району Луганської області, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина складається із земельної ділянки паю № НОМЕР_1 ріллі, загальною площею 9,0953 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Козлівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ІV-ЛГ № 084212 від 17.01.2002.
20. Приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Басова О.В. у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.12.2020 відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав того, що спадкоємець ОСОБА_1 в строк, зазначений у п.1 ст. 1270 Цивільного кодексу України, спадкове майно не прийняла. Спадкоємець також не прийняла спадщину згідно із п.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України.
21. З довідки № 1, виданої 25.01.2021 установою, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території, вбачається, що ОСОБА_1 , яка проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , на день смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом, вели спільне господарство та ОСОБА_1 здійснила поховання останньої.
22. Відповідно до довідки від 13.12.2019, виданої установою, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території, ОСОБА_1 13.12.2019 здійснила поховання ОСОБА_2 на кладовищі с. Шевирівка Краснодонського району.
23. На даний час позивач, як спадкоємець після смерті матері ОСОБА_2 , бажає скористатись своїм правом та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, але не може цього зробити, оскільки отримала відмову у його видачі від приватного нотаріуса Старобільського районного нотаріального округу.
Оцінка аргументів учасників сторін
24. Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
25. Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
26. Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкоємцем першої черги за законом є позивач - ОСОБА_1 .
27. В силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст. ст. 1268, 1269 ЦК України діями, які свідчать про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
28. Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
29. Пунктом 9 Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» також визначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин зі спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.
30. Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
31.Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
32.З огляду на положення наведеної норми Закону, Верховний Суд у справі № 404/2163/16-ц від 04.07.2018 виклав свою позицію, згідно якої: відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.
33. Оцінюючи надану заявником довідку про фактичне місце проживання, виданою установою, яка знаходиться на тимчасово не підконтрольній Україні території,суд виходить з того, що встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є юридичним фактом, що має наслідком виникнення, припинення та зміну багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
34. Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
35. Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
36. Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
37. Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів на підтвердження фактичного проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
38. З довідки № 1 від 25.01.2021, виданої установою, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній території України, вбачається, що позивач проживала без реєстрації та вела спільне господарство разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 . Інших доказів на спростування цього факту сторонами не надано.
39. Оскільки позивачем ОСОБА_1 підтверджено факт постійного її проживання разом з матір'ю ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 , суд вважає позовну вимогу про встановлення факту спільного проживання такою, що підлягає задоволенню, оскільки вона законна, обґрунтована, підтверджена наявними в справі письмовими доказами.
40. Щодо вимоги позивача про визнання за нею права власності на спадкове майно, суд зазначає наступне.
41. Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
42. Згідно із вимогами статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
43.Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
44.Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
45. Зі змісту постанови приватного нотаріуса Старобільського районного нотаріального округу у Луганській області Басової О.В. вбачається, що підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом стало те, що ОСОБА_1 протягом встановленого законодавством строку спадщину не прийняла та не надала доказів, що постійно проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент її смерті.
46.Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
47. З огляду на вищенаведене та з врахуванням того, що даним судовим рішенням встановлено факт спільного проживання позивача ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, позивач не позбавлена можливості звернутися до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину.
48. Відповідно до п.1 Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", "Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.
49. Позивач клопотання про витребування доказів, а саме спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , не подала, а тому у суду не має можливості пересвідчитися у відсутності інших спадкоємців майна померлої ОСОБА_2 , які можуть мати обов'язкову частку у спадщині.
50. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
51.Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
52.Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
53.У частині 6 ст.81 ЦПК України зазначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
54.Позивачем не надано доказів того, що вона є єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_2 .
55. Таким чином, враховуючи надані у справі докази, суд вважає позовну заяву ОСОБА_1 такою, що підлягає частковому задоволенню шляхом встановлення факту спільного проживанняпозивача ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 . Позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , задоволенню не підлягають, оскільки заявлені позивачем передчасно, а тому є необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Козлівської сільської ради Новопсковського району Луганської області про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності на спадкове майно, задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом з ОСОБА_2 на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 .
В задоволенні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий 20.11.1997 Краснодонським РВ УМВС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Представник позивача - ОСОБА_11 , який дії на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 572 від 05.03.2000, адреса: вул. Центральна, 82/20, м. Старобільськ, Луганська область.
Відповідач - Козлівська сільська рада Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04528815, адреса місцезнаходження: вул. Центральна, 6, с. Козлове, Старобільський район, Луганська область.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28.08.2021.
Суддя: О.С. Стеценко