Справа № 266/296/21
Провадження № 2/266/392/21
27 серпня 2021 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Іванця О.Д. за участю секретаря Сологуб Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 10 листопада 2014 року в розмірі 40029 грн. 14 коп., в якій зазначено, що відповідно до договору, укладеного 10 листопада 2014 року відповідач отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, у подальшому збільшеного банком до 15000грн., на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно п. 2.1.1.12.7.2. договору вразі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору. У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. Відповідно до п.п. 2.1.1.12.10. договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно з п. 2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд". Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Відповідач ОСОБА_1 систематично порушував свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості. Приймаючи до уваги, що позичальник неналежним чином не виконував передбачені договором зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, позивач просить стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 10 листопада 2014 року станом на 26 жовтня 2020 року, у загальній сумі 40029,14 грн., яка складається із: 28188,49 грн. - заборгованість за тілом кредита; 7959,25 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3881,40 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; судові витрати у сумі сплаченого судового збору 2102,00грн. покласти на відповідача.
Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя від 12.02.2021р. по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
16.03.2021р. відповідач ОСОБА_1 до суду надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки паспорт споживчого кредитування від 07.02.2018р. він не підписував та заявляє клопотання про витребування оригіналу зазначеного доказу для призначення почеркознавчої експертизи. Без надання підтвердження про конкретні запропоновані йому «Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи обслуговування кредитних карт банку», відсутність в анкеті - заяві б/н від 10.11.2014 року домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані позивачем «Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи обслуговування кредитних карт банку» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ним кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем «Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи обслуговування кредитних карт банку» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору. Також позивач не надав суду окремого розрахунку процентів по ст. 625 ЦК України і не зазначив періоду їх нарахування, тому дана вимога є необґрунтованою. Він сплачував заборгованість по кредиту, яку позивач у своїй позовній заяві не врахував, а саме з 19.02.2019р. по 01.03.2020р. у сумі 31757,26грн., однак позивач неправомірно зарахував цю суму грошових коштів на погашення процентів, штрафів, комісій, та інших заборгованостей.
30.03.2021р.представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, спростовуючи посилання відповідача, які викладені у відзиві.
05.04.2021р. та 07.04.2021р. відповідач ОСОБА_1 до суду надав заперечення на відповідь позивача.
21.04.2021р.представник позивача надіслав до суду письмові пояснення.
Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя від 16.06.2021р. у позивача витребувані документи, в тому числі оригінал паспорту споживчого кредитування.
18.06.2021р.та 10.08.2021р. представник позивача надіслав до суду ідентичні заяви з виписками по рахунку, зазначив про неможливість надати суду витребуваний оригінал паспорту споживчого кредитування через виконання підпису відповідачем на вказаному паспорту за допомогою планшету, цифрового підпису, зазначив, що найближчим часом до суду буде надіслано уточнену позовну заяву.
18.08.2021р. відповідач ОСОБА_1 до суду надіслав клопотання про приєднання доказів, виписки по особовому рахунку, зазначив, що позивач з моменту порушення провадження в даній справі незаконно утримав з його заробітної плати грошові кошти в рахунок погашення кредиту у загальному розмірі 27964,23грн., яку просив врахувати під час винесення судового рішення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи до суду не з'явився, 18.08.2021р. надіслав до суду клопотання про приєднання доказів.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 10 листопада 2014 року між позивачем і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку. У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і погоджується з його умовами(а.с. 15).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також виписку за договором №б/н станом на 29 жовтня 2020 року (а.с.18-47, 57-65).
07 лютого 2018 року кредитодавцем та ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, тип кредитного продукту «Універсальна», «Універсальна ГОЛД», у якому наведені основні умови кредитування та орієнтовна загальна вартість кредиту: тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці; сума/ліміт кредиту «Універсальна» до 50 000 грн., «Універсальна ГОЛД» до 75 000 грн.; строк кредитування до 240 місяців; процентна ставка у межах пільгового періоду 0,01% річних, за межами пільгового періоду - Універсальна» 43,2 % річних, «Універсальна ГОЛД» - 42% річних; тип фіксована; а також порядок повернення кредиту щомісяця до 25 числа поточного місяця 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн. (а.с. 16-17).
Як зазначено у даному паспорті споживчого кредиту, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Дата надання інформації 07 лютого 2018 року. Ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 22 лютого 2018 року, тобто фактично на півмісяця.
Згідно із довідкою АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 за кредитним договором б/н були видані кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 07.02.2018р., терміном дії до лютого 2022 року; НОМЕР_2 , дата відкриття 08.02.2019р., терміном дії до лютого 2023 року (а.с. 13).
Відповідно до довідки позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім'я ОСОБА_1 07 лютого 2018 року мав місце старт карткового рахунку № НОМЕР_1 , встановлення кредитного ліміту 15 000,00 грн.; 07 лютого 2018 року зміна кредитного ліміту (зменшення) 15000,00 грн.; 19 грудня 2019 року зміна кредитного ліміту (зменшення) 0,00 грн. (а.с. 14).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором б/н від 10.11.2014 року станом на 26 жовтня 2020 року, складає 40029,14грн., яка складається із: 28188,49 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7959,25 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3881,40 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України (а.с. 9-12).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Визначальним у даній категорії справ є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у заяві позичальника, підписаною відповідачем, відсутні умови договору про розмір відсоткової ставки, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В поданій позовній заяві АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що 10.11.2014року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якого АТ КБ «Приватбанк» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості.
На підтвердження умов договору АТ КБ «Приватбанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, а також виписку за договором №б/н станом на 29 жовтня 2020 року, та за період з 07.02.2018р. по 16.06.2021р.
Разом з тим, зазначені документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування.
Як вбачається з поданих матеріалів, ані Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ані витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку підпису ОСОБА_1 не містять.
Надана позивачем копія паспорту споживчого кредиту з урахуванням змісту анкети-заяви від 10.11.2014 року не є складовою укладеного сторонами кредитного договору, наведена в ньому інформація є орієнтовною.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.11.2014 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, у тому числі, у письмових поясненнях, при цьому вказує у позовній заяві, що заборгованість за відсотками нарахована також на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов і Правил надання банківських послуг ознайомився і погодився ОСОБА_1 , підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також підтвердження того, що оригінали цих документів кредитором були передані відповідачеві, і того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування, а так само умови щодо відповідальності за прострочення виконання зобов'язань. Документ, який би засвідчував отримання відповідачем під підпис пам'ятки, яка містить тарифи і основні умови кредитування, до суду також не було надано.
Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови і Правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, а тому, відповідно, вказані Умови та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 10.11.2014 року.
На момент підписання анкети-заяви відповідачем у 2014 році Закон України «Про споживче кредитування», яким закріплені положення щодо інституту паспорта споживчого кредиту ще не був прийнятий.
Натомість в редакції Закону України «Про споживче кредитування» дійсного на час наданого позивачем паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 статтею 9 закріплено, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Споживач зобов'язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Паспорт споживчого кредиту, долучений стороною позивача до позовної заяви, не може вважатися документом, який посвідчує конкретні умови, на яких в дійсності укладено договір кредиту, адже відповідна інформація є вимогою закону та покликана надати споживачу можливість до укладання договору здійснити порівняння різних пропозицій кредитодавця та за результатами такого порівняння прийняти обґрунтоване рішення про укладення договору кредиту, в тому числі, з урахуванням обраного ним певного типу кредитування.
З урахуванням зазначеного, паспорт споживчого кредитування не може вважатися належним доказом на підтвердження позиції банку, оскільки не містить відомостей про обраний відповідачем тип кредитування та умови нарахування відсотків, оскільки містить інформацію, яка стосується як кредитної картки «Універсальна», так і кредитної картки «Універсальна ГОЛД».
Таким чином, даний документ, не може слугувати належним доказом досягнення між сторонами кредитного договору конкретних умов стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою (до укладення договору кредиту) та містить два типи кредитного продукту без зазначення який саме з них обирає позичальник. Крім того, паспорт споживчого кредиту був підписаний ОСОБА_1 більш ніж через три роки після підписання анкети-заяви у 2014 році.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи даний спір, суд враховує висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, у яких зазначено, що надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямоївказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
З урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, до правовідносин, що виникли у даному випадку, неможливо застосувати правила частини першої ст. 634 ЦК України.
В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів»).
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10.11.2014 року шляхом підписання заяви-анкети.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір відсотків за користування кредитними коштами.
Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Як вже зазначалось вище у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Разом з тим, оскільки строк повернення відповідачем грошових коштів не було встановлено в анкеті-заяві, а відповідно до наданої позивачем довідки термін дії кредитної картки добігає кінця у лютому 2022 року, то вимоги банку у цій частині є передчасними.
Позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем, щодо розміру процентів, порядку користування кредитними коштами.
Отже, АТ КБ «Приват Банк» має право на стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України з моменту пред'явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом або ж після закінчення строку кредитування, тобто строку дії кредитної картки.
За змістом позовної заяви, вимоги про стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, пред'явлені станом на 26 жовтня 2020 року, й матеріали справи не містять відомостей щодо того, в якому ж саме порядку заявлено ці вимоги - з моменту пред'явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом, або ж після закінчення строку кредитування, тобто строку діє кредитної картки.
За викладених обставин суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по простроченими відсотками у розмірі 7959,25 грн. та відсотків за користування кредитом у порядку ст.625 ЦК України у розмірі 3881,40 грн.
Докази у підтвердження узгодження сторонами таких умов збільшення процентів від суми неповернутого у строк кредиту на час підписання відповідачем анкети-заяви банку відсутні.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти, як це вбачається з виписки по картковому рахунку, з урахуванням довідки про зміну кредитного ліміту, в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Крім того, із наданих представником позивача та відповідачем виписок по особовому рахунку вбачається, що за період з 26.10.2020 року по 07.08.2021 року позивачем було здійснено автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти відповідача № НОМЕР_2 на загальну суму 27964,23грн., що суд вважає підтвердженням сплати боргу відповідачем.
Відповідно до розрахунку наданого банком, відповідачем за кредитним договором від 10.11.2014 року станом на 26.10.2020 року фактично використано кредитних коштів у розмірі 28188,49 грн., а внесено за період з 26.10.2020 року по 07.08.2021 року на погашення простроченої заборгованості 27964,23 грн. Оскільки нарахування відсотків є незаконним, то здійснені позивачем автоматичні відрахування мають бути віднесені на погашення виключно тіла позики.
Таким чином заборгованість за тілом кредиту у відповідача складає 224 грн. 26 коп., яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог 40029,14/ 224,26 = 0,56%, а саме судовий збір (2102*0,56%=11,77) в розмірі 11 грн. 77 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 130, 141, 223, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.11.2014 року в розмірі 224 (двісті двадцять чотири грн. 26 коп.) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 11 (одинадцять) грн. 77 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Іванець О. Д.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570), вул. Грушевського, буд. 1д, м. Київ, 01001; р/р НОМЕР_3 , МФО 305299
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 , м. Маріуполь