Єдиний унікальний номер судової справи: 225/2802/16-ц
Номер провадження: 6/225/227/2021
28 серпня 2021 року м. Торецьк
Суддя Дзержинського міського суду Донецької області Мигалевич В.В., перевірив матеріали цивільної справи за заявою Лапай Артема Васильовича, який діє в інтересах Акціонерного товариства «Альфа-Банк», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 про заміну сторони її правонаступником,
Представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк» за довіреністю № 015347/21 від 21.04.2021 року - ОСОБА_2 , звернувся до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.
У заяві заявник просить суд:
Замінити за виконавчим листом № 2/225/9/2018 від 29.01.2018 що видав Дзержинський міський суд Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» суми боргу стягувача АТ «Укрсоцбанк» його правонаступником, а саме Акціонерним товариством «Альфа-Банк», ЄДРПОУ: 23494714, МФО 300346, п/р № ІВАN НОМЕР_1 . Місцезнаходження: 03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100. Розгляд заяви здійснити без участі представника АТ Альфа-Банк.
Перевірив матеріали заяви про заміну сторони її правонаступником, суддя зазначає таке:
Як встановлено судом, заявник просить про заміну стягувача за виконавчим листом № 2/225/9/2018 від 29.01.2018 що видав Дзержинський міський суд Донецької області на виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідно до матеріалів справи, ціна зазначеного позову складала 812363,63 грн.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», скарги, заяви та подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до заяви, підписаної представником заявника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника заявника.
Відповідно до положень ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положеннями ст. 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 58 ЦПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до положень ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Документами, що підтверджують повноваження адвоката як представника є довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (ч.4 ст.62 ЦПК України).
Згідно зі ст.131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Розділом ХV Перехідних Положень Конституції України, а саме: п.п.11 п.16-1 визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Таким чином, норма Закону №1401-VIII відповідно до п. 3 ч.1 ст.131-2 Конституції України щодо представництва виключно адвокатами в судах першої інстанції - почала діяти з 01 січня 2019 року.
Згідно з ч.6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями п. 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України визначено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що представник за довіреністю не є особою, яка може здійснювати представництво інтересів сторони у даній справі, оскільки має місце розгляд заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, яка регулюється Розділом VI ЦПК України та не відноситься до категорії малозначних справ.
Зазначені положення не суперечать конституційній нормі щодо права особи на отримання професійної правничої допомоги. Законодавче закріплення доручення саме адвокатам представництва інтересів особи у справах, які не відносяться до категорії малозначних, внаслідок складності та істотності правових наслідків, покликане забезпечити дотримання прав та інтересів особи, їх належний захист та виконання завдань цивільного судочинства.
Натомість, на підтвердження повноважень на представництво інтересів АТ Акціонерного товариства «Альфа-Банк» в суді представником заявника надано лише довіреність АТ Акціонерного товариства «Альфа-Банк» № 015347/21 від 21.04.2021 року. Отже, доказів наявності у представника статусу адвоката, відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", чи/або доказів наявності відповідних повноважень для здійснення самопредставництва юридичної особи - не представлено. До визначених Законом винятків щодо представництва в суді зазначена категорія справи також не відноситься.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 02 липня 2021 року зазначену вище заяву Лапай Артема Васильовича, який діє в інтересах Акціонерного товариства «Альфа-Банк», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 про заміну сторони її правонаступником залишено без руху, та надано заявнику десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для виправлення недоліків, а саме для надання належних доказів наявності повноважень представника. При цьому, заявнику було роз'яснено, що в разі не усунення недоліків в строк, визначений судом, заява буде вважатися неподаною та повернута.
З наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, вбачається факт отримання заявником 27.07.2021 року вказаної вище ухвали суду від 02 липня 2021 року.
Однак, станом на 28.08.2021 року недоліки, які зазначені в ухвалі Дзержинського міського суду Донецької області від 02 липня 2021 року, заявником не усунуті.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
З огляду на те, що судове рішення про залишення заяви без руху залишено не виконаним заявником, жодних причин неможливості усунення недоліків не наведено, за таких обставин суд доходить висновку, що заява підлягає поверненню.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків заявник має право повторно звернутися до суду із вказаною заявою, суд вважає за необхідне заяву визнати неподаною та повернути заявникові, в зв'язку з не усуненням недоліків.
Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, заява вважається неподаною і повертається заявникові, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме не усуне недоліки заяви, яку залишено без руху.
Суддя повертає заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 5 ст. 185 ЦПК України).
Про повернення заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення заяви може бути оскаржено. Копія заяви залишається в суді (ч.6 ст.185 ЦПК України).
З огляду на те, що заявником недоліки заяви не усунуті у відповідності до ухвали Дзержинського міського суду Донецької області від 02 липня 2021 року, за таких обставин суд доходить висновку, що заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 43, 44, 185, 260 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_2 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ), який діє в інтересах Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ 23494714), заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про заміну сторони її правонаступником - вважати неподаною та повернути заявникові.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо вона не проголошувалася з дати складання повного її тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Суддя: Мигалевич В.В.