Справа №443/669/21
Провадження №2/443/1048/21
іменем України
26 серпня 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
з участю: секретаря судового засідання Кушнір М.І.
представника позивача адвоката Яременка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Соколівка в особі Бібрської міської ради Львівської області про встановлення факту належності правовстановлючого документу та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просить: встановити факт належності ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 правовстановлюючого документа, а саме Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) Серія ЛВ №6256, виданого Соколівською сільською радою Жидачівського району Львівської області на ім'я "ОСОБА_2 "; визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) площею 2,37 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6256, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 13.05.1997 року №281 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №584; визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 0,9244 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія II-ЛВ №015041 від 26.02.2001 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) площею 2,37 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Соколівської сільської ради Жидачівського району, належне померлому згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6256, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 13.05.1997 року №281 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №584. Зазначає, що ОСОБА_2 був дійсно прописаний та проживав в АДРЕСА_1 , до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіту від імені ОСОБА_2 у Соколівській сільській раді не посвідчувалося. Зазначає, що крім позивачки, іншим спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 була його дружина ОСОБА_3 . Оскільки матір позивачки ОСОБА_3 постійно проживала із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, то вона вступила у володіння спадковим майном, вважалася такою, що прийняла спадщину, однак юридично її не оформляла.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соколівської сільської ради, загальною площею 0,9244 га, що належали померлій, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія II-ЛВ №015041 від 26.02.2001 року. Також у склад спадщини увійшло право на земельну частку (пай) площею 2,37 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Соколівської сільської ради Жидачівського району, яке вона фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , однак юридично не оформила. Позивачка стверджує, що згідно довідки Бібрської міської ради №8 від 03.03.2021 року, ОСОБА_3 дійсно була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті з нею проживала дочка ОСОБА_1 . У виконкомі Соколівської сільської ради за реєстровим №75 від 02.10.2009 року від ОСОБА_3 посвідчувався заповіт в користь дочки ОСОБА_1 . Даний заповіт на день смерті не змінено і не скасовано. Стверджує, що крім позивачки, інших спадкоємців за заповітом і за законом на час смерті ОСОБА_3 не було та оскільки позивачка постійно проживала із матір'ю на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то вважається такою, що її прийняла, проте юридично не оформила.
18.03.2021 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , однак нотаріус відмовив у його видачі, у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів на земельні ділянки на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлій і є спадковим майном. Крім того, із довідки Відділу у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 22.12.2020 року, вбачається, що сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6256 від 30.05.1997 року, видано на ім'я ОСОБА_2 , тобто допущена помилка в написанні по-батькові: " ОСОБА_4 " - " ОСОБА_5 ".
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 23.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 14.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задоволити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданим Соколівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 15.12.1995 року (а.с.14).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) площею 2,37 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Соколівської сільської ради Жидачівського району, належне померлому згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6256, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 13.05.1997 року №281 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №584 (а.с.18).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
Відповідно до довідки Бібрської міської ради №10 від 03.03.2021 року ОСОБА_2 був дійсно прописаний та проживав в АДРЕСА_1 , до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті з ним проживала його дружина ОСОБА_3 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_1 . Заповіту від імені ОСОБА_2 у Соколівській сільській раді не посвідчувалося (а.с.15).
Оскільки заповіту ОСОБА_2 не залишав, то спадкування відбулося за законом.
Стаття 529 ЦК УРСР 1963 року визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Окрім позивачки, іншим спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 була його дружина ОСОБА_3 .
Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Оскільки матір позивачки ОСОБА_3 постійно проживала із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, то вона вступила у володіння спадковим майном, а на підставі ст.549 ЦК УРСР 1963 року, вважалася такою, що прийняла спадщину, однак юридично її не оформляла.
Відповідно до витягу зі спадкового реєстру №63770373 від 02.03.2021 року відсутня інформація про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 , виданим Соколівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 16.11.2009 року (а.с.19).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соколівської сільської ради, загальною площею 0,9244 га, що належали померлій, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія II-ЛВ №015041 від 26.02.2001 року (а.с.24).
Також у склад спадщини увійшло право на земельну частку (пай) площею 2,37 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Соколівської сільської ради Жидачівського району, яке вона фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , однак юридично не оформила.
Згідно довідки Бібрської міської ради №8 від 03.03.2021 року, ОСОБА_3 дійсно була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті з нею проживала дочка ОСОБА_1 . У виконкомі Соколівської сільської ради за реєстровим №75 від 02.10.2009 року від ОСОБА_3 посвідчувався заповіт в користь дочки ОСОБА_1 (а.с.20).
За життя ОСОБА_3 було складено заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Соколівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 75, згідно якого остання заповіла усе своє майно своїй дочці - ОСОБА_1 (а.с.21).
Відповідно до витягу зі спадкового реєстру №63770490 від 02.03.2021 року, відсутня інформація про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22).
Відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 , 06.05.1960 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.13).
Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_7 її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.12).
Згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_5 , 10.10.1987 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 (а.с.13).
Листом-відповіддю приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Посацькою А.О. від 18.03.2021 року (а.с.25) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Відповідно до положень ст. ст.1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із приписами ст.ст.1268, 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право протягом шестимісячного строку подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
У п.2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз'яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Відповідно до листа Верховного Суду України 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту.
Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
У своїй позовній заяві позивач зазначає, що згіднодовідки Відділу у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 22.12.2020 року, вбачається, що сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6256 від 30.05.1997 року, видано на ім'я ОСОБА_2 , тобто допущена помилка в написанні по-батькові: " ОСОБА_4 " - " ОСОБА_5 ".
Факт належності ОСОБА_2 вищезазначеного правовстановлюючого документу підтверджується наступним:
- копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 (а.с.13), згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одружились 06.05.1960 року. Прізвище дружини після одруження « ОСОБА_11 »;
- копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14);
- довідкою Бібрської міської ради №10 від 03.03.2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 був дійсно прописаний та проживав в АДРЕСА_1 ;
- копією Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) Серія ЛВ №6256 від 30.05.1997 року, виданого на ім'я "ОСОБА_2 ", з якого видно, що головою Соколівської сільської ради будо виправлено помилку на вказаному документі та вказано "Виправленому вірити з ОСОБА_5 на ОСОБА_4 ".
У цих документах вірно вказано прізвище, ім'я та по-батькові ОСОБА_2 .
Таким чином, з врахуванням вищенаведеного у судовому засіданні знайшов підтвердження факт того, що правовстановлюючий документ, а саме Сертифікат на право приватної власності на землю (середню земельну частку) Серія ЛВ №6256, виданого Соколівською сільською радою Жидачівського району Львівської області на ім'я "ОСОБА_2 " належить ОСОБА_2 , а тому позов в частині встановлення факту належності правовстановлюючих документів підлягає задоволенню.
Крім того, згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права на спадкове майно.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Оскільки оригінал Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6256, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 13.05.1997 року №281 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №584 втрачено то доказом того, що ОСОБА_2 мав право на земельну частку (пай) розміром 2,37 в умовних кадастрових гектарах на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, яке належало останьому на підставі сертифіката на земельну частку (пай) серія ЛВ №6256, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 13.05.1997 року №281 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №584, є довідка №21-13-0.22-186/104-20 від 22.12.2020 видана Відділом у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та копія вказаного сертифікату (а.с. 17, 18).
Оскільки оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку втрачено, то доказом того, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належали земельні ділянки на території Соколівської сільської ради загальною площею 0,9244 га є довідка від 15.04.2021 надана Відділом у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, згідно якої у книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області на ОСОБА_3 зареєстрований Державний акт на право приватної власності на землю ІI-ЛВ №015041 від 26.02.2001 року та копія вказаного державного акту (а.с.23,24).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у неї правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Відсутність у позивача правовстановлюючих документів на вказане вище нерухоме майно, а також відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 , перешкоджає їй в реалізації спадкових прав.
Відтак, враховуючи вищевикладене, вимога про визнання за позивачем права власності на земельні ділянки площею 2,37 га. та 0,9244 гектари, розташовані на території Соколівської сільської ради, також підлягає до задоволення.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Встановити факт належності ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа, а саме Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) Серія ЛВ №6256, виданого Соколівською сільською радою Жидачівського району Львівської області на ім'я "ОСОБА_2 ".
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) площею 2,37 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №6256, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 13.05.1997 року №281 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №584.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соколівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 0,9244 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія II-ЛВ №015041 від 26.02.2001 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27 серпня 2021 року.
Головуючий суддя С.І Сливка