Дата документу 04.08.2021
Справа № 334/3912/21
Провадження № 2/334/2942/21
(заочне)
04 серпня 2021 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Коломаренко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» /далі АТ КБ «ПриватБанк»/ до ОСОБА_1 /далі ОСОБА_1 / про стягнення заборгованості, -
В червні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В позові АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого з 14.06.2018 є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, в зв'язку з чим підписав заяву б/н від 21.05.2007. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті Банку, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений із умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг, розміщені на сайті Банку, є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Заявою позичальника підтверджується, що він повністю поінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Позивач зазначає, що такими формулярами та стандартними формами є саме «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи», розміщені на сайті Банку, згідно з якими обслуговується відповідач. Заявою відповідача підтверджується його поінформованість про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Підписанням заяви між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського рахунку (ст.1066 ЦК України) та кредитного договору (ст.1054 ЦК України). 07.08.2007 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового переіоду». В цій же довіці відповідач власним підписом підтвердив, що з «З фінансовими умровами надання Кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений». Відповідачу було відкрито картковий рахунок та початковий кредитний ліміт було встановлено у розмірі, що зазначений у довідці довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову. У подальшому кредитний ліміт було збільшено до 7700 грн. При встановленні та зміні кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору, на які відповідач надав згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу, від суми заборгованості, який встановлено договором. Але в процесі користуванні кредитним рахунком відповідач не надав банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, в порушення п. 6.5 договору зобов'язання за договором не виконав. Станом на 30.04.2021 року заборгованість відповідача у зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором, з врахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, складає 27542,76 грн, з яких: 4875,27 грн. - заборгованість за тілом кредита, 20567,40 грн. - заборгованість за відсотками; 2100,09 - нарахована пеня. З урахуванням викладеного, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг у сумі 25637,67 грн., яка складається з 4875,27 грн. - заборгованість за тілом кредита, 20567,40 грн. - заборгованість за відсотками; 195,00 - заборгованість за пенею та судові витрати.
Ухвалою суду від 09.06.2021 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
В судове засідання представник позивача не з'явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи судом повідомлена у встановленому законом порядку, матеріали справи містять поштове відправлення, яке направлялось судом на адресу реєстрації місця проживання та повернулось до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Також про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за адресою зареєстрованого місця проживання простим листом, шляхом розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме. Про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, з урахуванням змісту статей 223, 280 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.
Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. роцентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зістаттею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема: заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за процентами, пеню.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги складових заборгованості, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості та витягу з Тарифів банку та витягу з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємних частин спірного договору, посилався на Заяву № б/н від 21.05.2007 року, в якій сторонами погоджена сума кредитного ліміту - 5000,00грн; базова відсоткова ставка, яка становить 3 % в місяць на залишок заборгованості (а.с. 21 зворот), а також на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій сторонами погоджено базову процентну ставку в місяць в 3%, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, комісію за несвоєчасне погашення заборгованості - 1% від загальної суми заборгованості (а.с. 22).
З виписки руху коштів за рахунком (а.с. 15-18) вбачається, що ОСОБА_1 отримав та використовував кредитні кошти, в подальшому неодноразово порушував умови договору, бо не сплачував обов'язкові платежі у встановлені строки. Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, кредитний ліміт збільшувався до 7700,00 грн. (а.с. 19).
Також позичальнику видавалася кредитна картка зі строком її дії до травня 2011 року.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третійстатті 509 ЦК Українивказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідачем фактично за увесь період користування кредитною карткою використано кредитних коштів у загальному розмірі 5905,50 грн., водночас, відповідачем на користь позивача сплачені грошові кошти в розмірі 1975,00 грн.
Відповідачем погоджено в Заяві від 21.05.2007 нарахування процентів за користування кредитом у розмірі відсоткової ставки, яка становить 3% в місяць на залишок заборгованості, а тому позивач обгрунтовано проводив розрахунок заборгованості за кредитом з урахуванням процентної ставки.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору щодо своєчасного й повного повернення тіла кредиту та сплати процентів, унаслідок чого виникла заборгованість, позов підлягає частковому задоволенню - стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості по фактично отриманому тілу кредиту у сумі 4875,27 грн.
Щодо стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що між сторонами погоджено базову процентну ставку, про що свідчить підпис позичальника в Заяві.
У матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за договором б/н 21.05.2007, виданий Банком із якої вбачається, що ОСОБА_1 частково погашав заборгованість, а тому станом на 30.04.2021 заборгованість за відсотками становила 20567,40 грн.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України вказує, що щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 заначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.
Разом з тим, у матеріалах справи наявна довідка із якої вбачається, що термін дії виданих кредитних карток на підставі договору б/н від 21.05.2007 встановлено до травня 2011 року.
А тому сума заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 21.05.2007 по 31.05.2011 та з урахуванням часткового погашення такої заборгованості позичальником, її сума становить 6224,36 грн (12 стовпчик розрахунку, а.с. 10 зворот).
Щодо вимог про стягнення пені, суд виходить з того, що відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка особисто підписана відповідачем, погоджено комісію за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 1% від загальної суми заборгованості. (а.с. 22).
Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість позивача за пенею станом на 31.05.2011 року становить1901,25 грн. Разом з тим, за позовними вимогами позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за пенею у розмірі 195,00 грн. За таких обставин, позов в цій частині підлягає задоволенню у сумі 195,00 грн.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 11 294 грн. 63 коп. заборгованості, яка складається з 4 875, 27 грн - заборгованості за тілом кредиту, 6 224,36 грн - заборгованості по відсоткам за користування кредитниими коштами, 195,00 грн. пені.
Згідно ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 1000,05 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.12,81,263,265,274,279 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 11294 (одинадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) гривні 63 копійки, в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1000 (одну тисячу) гривень 05 копійок судових витрат.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
Позивач Комерційний банк «ПриватБанк», знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Ленінського районного суду м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Коломаренко К. А.