вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" серпня 2021 р. Справа№ 910/16174/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
За участю представників сторін
від позивача - Курило Р.М.,
Михайловська О.Р.,
від відповідача - Онищенко О.А.,
від третьої особи - Лісовенко О.О.,
розглянувши апеляційну скаргу
Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 (повний текст рішення складено 05.04.2021)
у справі №910/16174/20 (суддя Павленко Є.В.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Кабінет Міністрів України
про стягнення 4 554 859, 29 грн., -
У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 4 554 859, 29 грн.
Позов обґрунтовано тим, що враховуючи настання строку здійснення розрахунків між сторонами та часткову оплату за придбану відповідачем електричну енергію по договору у березні-листопаді 2020 року, проте відсутність здійснення остаточного розрахунку, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3 890 777, 39 грн. Також за прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 275 455, 97 грн. пені, 381 546, 61 грн. 7% штрафу, 7 079, 32 грн. інфляційного збільшення суми боргу.
19.01.2021 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 3 890 777, 39 грн. - основного боргу, 275 455,97 грн. - пені, 381 546,61 грн. - штрафу, 7 079,32 грн. - інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" 3 890 777 грн. 39 коп. основного боргу, 224 706 грн. 06 коп. пені, 301 153 грн. 12 коп. штрафу, 5 288 грн. 56 коп. інфляційних втрат, а також 66 328 грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленої позивачем електричної енергії, з огляду на що вимоги про стягнення вартості такої енергії є законними та обґрунтованими. Місцевий господарський суд також встановив, що розрахунок інфляційних втрат за березень 2020 року був помилково здійснений позивачем у три етапи, виходячи з оперативних даних щодо обсягів відпущеної електричної енергії. Також суд першої інстанції здійснивши власний розрахунок дійшов висновку, що вірною сумою, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 5 288,56 грн. інфляційних втрат, 224 706,06 грн. пені та 301 153,12 грн. штрафу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 33, 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 174, 793, 196 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 №810-ІХ, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236 та параграф 2-4 Глави 6 ГПК України.
Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано специфіку правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов'язання відповідачем, а також визначає джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, у тому числі позивача. Так відповідач зазначив про те, що: спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на приватну акціонерну компанію НЕК "Укренерго". Крім того скаржник наголошує, що джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов'язані з оплатою ПАТ НЕК "Укренерго" послуг Гарантованого покупця із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел; оскільки ПАТ НЕК "Укренерго" не здійснює своєчасних розрахунків з відповідачем, це виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем. Також скаржник вважає, що відсутність хоча б однієї з умов, що передбачені п. 10.4. Порядку, виключає виникнення зобов'язання Гарантованого покупця з оплати 100% вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця. Втім, на думку скаржника місцевим господарським судом не встановлено дату отримання позивачем актів купівлі-продажу спірного періоду, тоді як матеріали справи не містять підтвердження направлення актів купівлі-продажу та доказів, що підтверджують дати отримання Гарантованим покупцем таких актів купівлі-продажу. Також відповідач звертає увагу на те, що відповідно до п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років. Й наостанок скаржник вважає, що при внесенні оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом не було зазначено мотивів незастосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 99 493 грн. 32 коп.
21.05.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 року з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 року у справі №910/16174/20 та призначено розгляд справи на 07.07.2021 року.
10.06.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.
10.06.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки та інфляційних втрат до 1 грн.
07.07.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Державного підприємства "Гарантований покупець", відповідача у справі, надійшли клопотання, про залучення в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Кабінет Міністрів України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 року розгляд справи відкладено на 26.08.2021 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 року виправлено технічну описку, допущену в описовій частині ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 року у справі №911/3068/20 шляхом внесення наступних змін:
"З приводу клопотання про залучення Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг колегія суддів зазначає, що відповідач не довів належними засобами доказування, що рішення у цьому спорі може вплинути на права та обов'язки Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а тому колегія суддів не вбачає необхідності у залученні цієї особи до участі у справі, оскільки рішення у цьому спорі не вплине на права та обов'язки зазначених осіб.
З приводу клопотання про залучення Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи той факт, що Кабінет Міністрів України є органом управління відповідача, колегія суддів вважає, що оскільки оскаржене рішення може вплинути на права та обов'язки Кабінету Міністрів України, доцільне буде залучити до розгляду справи Кабінет Міністрів України в якості 3-ої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача."
Виправлено технічну описку, допущену в пункті 1 та 2 резолютивної частині ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 року у справі №911/3068/20 шляхом внесення наступних змін:
"1. В задоволенні клопотання про залучення Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору відмовити.
2. Залучити до участі у справі на сторона відповідача третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Кабінет Міністрів України (01008, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 12/2 ЄДРПОУ: 00019442).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" надати до суду докази направлення Кабінету Міністрів України копії позовної заяви з додатками, а Державному підприємству "Гарантований покупець" копії апеляційної скарги з додатками.".
30.07.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи надійшли письмові пояснення.
03.08.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідачем на виконання вимог суду надано докази направлення на адресу Кабінету Міністрів України копії скарги разом з доданими до неї документами.
06.08.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача на виконання вимог суду надано докази направлення на адресу Кабінету Міністрів України копії позовної заяви з додатками.
В судовому засіданні 26.08.2021 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.06.2010 року між державним підприємством "Енергоринок" та Товариством було укладено договір № 6256/02, відповідно до умов якого останнє зобов'язалося продавати, а державне підприємство "Енергоринок" - купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору. (т.1, а.с. 8-13).
В подальшому, 30.06.2019 року між Товариством, Підприємством та державним підприємством "Енергоринок" було укладено додаткову угоду № 146/01 до вищевказаного договору, в якій сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 даного правочину статтями 1-8 у новій редакції. Згідно з умовами даної угоди відбулася зміна покупця у вказаному зобов'язанні за договором - новим покупцем стало Підприємство. (т.1, а.с. 25-31).
Відповідно до пункту 1.1 договору виробник за "зеленим тарифом" зобов'язався продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок).
Згідно п.2.2 договору, купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умовами членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.
Відповідно до п. 2.3 договору узгоджено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Пунктом п. 2.5 договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).
За пунктом 3.3 додаткової угоди оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Згідно з п. 10.1 Порядку № 641 визначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
Відповідно до п. 3.1 договору, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
Пунктом 5.1 договору передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цієї угоди.
Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
У п. 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф продавцю, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).
В матеріалах справи наявні акти купівлі-продажу електроенергії, що підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками цих підприємств з яких вбачається, що сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої електричної енергії: у березні 2020 року складає 1 212 898, 23 грн., у квітні 2020 року - 522 118, 38 грн., у травні 2020 року - 678 083, 54 грн., у червні 2020 року - 1 187 734, 22 грн., у липні 2020 року - 993 537, 55 грн., у серпні 2020 року - 543 296, 17 грн., у вересні 2020 року - 387 604, 36 грн., у жовтні 2020 року - 1 343 855, 12 грн., у листопаді 2020 року - 1 191 092, 82 грн. (т.1, а.с. 32-38, т.2, а.с. 94-95).
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за відпущену електричну енергію за "зеленим" тарифом у вказаний період виконав частково, що вбачається з долучених до матеріалів справи банківських виписок по рахунку позивача. (т.1, а.с. 43-68, т.2, а.с. 100-162).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції, яке є законним та вмотивованим та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України).
За приписами частини 1 статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, за умовами якого, у відповідності до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 ГК України.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у березні-листопаді 2020 року позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії у березні 2020 року складає 1 212 898, 23 грн., у квітні 2020 року - 522 118, 38 грн., у травні 2020 року - 678 083, 54 грн., у червні 2020 року - 1 187 734, 22 грн., у липні 2020 року - 993 537, 55 грн., у серпні 2020 року - 543 296, 17 грн., у вересні 2020 року - 387 604, 36 грн., у жовтні 2020 року - 1 343 855, 12 грн., у листопаді 2020 року - 1 191 092, 82 грн. (т.1, а.с. 32-38, т.2, а.с. 94-95).
Відповідно до частини 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Пунктами 3.2., 3.3 договору (в редакції додаткової угоди) сторони погодили, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2802 від 13.12.2019 року до Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (нова назва - Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії) внесені зміни, які набрали чинності з 28.12.2019 року.
Відповідно до п.10.1 Порядку у новій редакції до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку у новій редакції після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємству: у березні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 29 квітня 2020 року № 902, у квітні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 27 травня 2020 року № 995, у травні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 24 червня 2020 року № 1211, у червні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 22 липня 2020 року № 1435, у липні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 19 серпня 2020 року № 1600, у серпні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 23 вересня 2020 року № 1740, у вересні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 21 жовтня 2020 року № 1937, у жовтні 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 20 листопада 2020 року № 2138, у листопаді 2020 року - затверджено постановою НКРЕКП від 23 грудня 2020 року № 2682.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив, що виходячи з положень договору та чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, остаточний розрахунок за отриману електричну енергію відповідач повинен був здійснити: за березень 2020 року - до 4 травня 2020 року, за квітень 2020 року - до 29 травня 2020 року, за травень 2020 року - до 26 червня 2020 року, за червень 2020 року - до 24 липня 2020 року, за липень 2020 року - до 20 серпня 2020 року, за серпень 2020 року - до 25 вересня 2020 року, за вересень 2020 року - до 24 жовтня 2020 року, за жовтень 2020 року - до 22 листопада 2020 року, за листопад 2020 року - до 25 грудня 2020 року (після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці), а прострочення платежів за кожен спірний місяць виникло з наступного дня після визначених вище кінцевих дат по оплаті електроенергії.
Колегією суддів встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання з продажу відповідачеві електроенергії за договором, однак відповідач свої зобов'язання з її оплати у строк, визначений пунктом 10.4 Порядку виконав не у повному обсязі, у зв'язку з чим на даний час має заборгованість перед позивачем у розмірі 3 890 777, 39 грн., з урахуванням часткової оплати.
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 890 777, 39 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання, колегією суддів відхиляються, оскільки, по-перше, за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, в тому числі Порядку №641, по-друге, саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим" тарифом отриманої у березні-листопаді 2020 року.
Також, підлягають відхиленню посилання відповідача на те, що виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем встановлено на законодавчому рівні та повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 року, що набрав чинності 01.08.2020 року, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Проте, наразі відсутній нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком, а відтак, проводити розрахунки за електроенергію відповідач повинен у відповідності до визначених Договором та вищевказаним Порядком умов.
Зазначена правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 12.05.2021 року у справі №910/11830/20.
Щодо посилань відповідача на те, що його обов'язок оплатити 100% вартості відпущеної позивачем електричної енергії попереднього розрахункового місяця виникає лише після отримання відповідачем підписаного позивачем акту купівлі продажу електроенергії, проте, оскільки позивачем не підтверджено доказами дати надходження на адресу відповідача спірного акту купівлі-продажу електричної енергії після підписання його позивачем, позивачем не було обґрунтовано дати виникнення зобов'язань відповідача з остаточної оплати спірної електричної енергії, та, відповідно, дати виникнення прострочення зобов'язання з оплати електричної енергії спірних періодів, колегія суддів зазначає про те, що зі змісту спірних актів купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року складає 1 212 898, 23 грн., за квітень 2020 року - 522 118, 38 грн., за травень 2020 року - 678 083, 54 грн., за червень 2020 року - 1 187 734, 22 грн., за липень 2020 року - 993 537, 55 грн., за серпень 2020 року - 543 296, 17 грн., за вересень 2020 року - 387 604, 36 грн., за жовтень 2020 року - 1 343 855, 12 грн., за листопад 2020 року - 1 191 092, 82 грн. (т.1, а.с. 32-38, т.2, а.с. 94-95) слідує, що вони датовані 31.03.2020 року, 30.10.2020 року, 31.05.2020 року, 30.06.2020 року, 31.07.2020 року, 31.08.2020 року, 30.09.2020 року, 31.10.2020 року, 30.11.2020 року, а відтак, саме вказані дати є датами, у яку відповідачем було такі акти отримано.
До того ж відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про неотриманням ним зазначених актів.
Щодо вимог про стягнення пені в сумі 275 455,97 грн., штрафу в сумі 381 546,61 грн., та інфляційних втрат в сумі 7 079,32 грн. за окремі розраховані позивачем періоди загалом з травня 2020 року по грудень 2020 року. (т.1, а.с. 70-127, т.2, а.с. 163-224) колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з оплати поставленої за Договором у спірний період електричної енергії, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що відповідач несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку №641. Відповідачу нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком №641 суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З відповідача може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком №641 суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманої за Договором у березні-листопаді 2020 року теплової енергії, позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань пеню та штраф а відповідно до положень ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.
Колегія суддів перевіривши розрахунки позивача, погоджується з місцевим господарським судом, що розрахунок інфляційних втрат за березень 2020 року був помилково здійснений позивачем у три етапи, виходячи з оперативних даних щодо обсягів відпущеної електричної енергії, а тому вірною сумою, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 5 288,56 грн. інфляційних втрат. При цьому, щодо штрафних санкції, з урахуванням того, що період прострочення сплати електричної енергії має розпочинається після спливу двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вірною сумою пені і штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є 224 706,06 грн. та 301 153,12 грн. відповідно.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 року у справі № 912/1703/18.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
В свою чергу в статті 233 ГК України визначає в якості обставин, які беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть учать у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Судова практика виходить з того, що істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.
При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (абзац 3 пункту 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).
Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не сплачено основну суму заборгованості, крім того, відповідачем не доведено наявності обставин тяжкого фінансового стану відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.
Крім того, в даній ситуації, договір укладений між сторонами за типовою формою, яка затверджена Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 року за № 641, тобто розмір штрафних санкцій врегульований нормативно-правовим актом.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України та з наявністю яких законодавець пов'язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
З цих же підстав колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про зменшення розміру штрафних санкцій поданого в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 року у справі №910/16174/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 року у справі № 910/16174/20 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16174/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.08.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко