Справа №2-а-786/2010
Іменем України
«14» червня 2010 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі : головуючого судді Іващенко Ю.А. ,
при секретарі Очередько Н.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ОРД Березанського взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області Бодянського Івана Івановича, УДАІ ГУ МВС України в Київській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ОРД Березанського взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області Бодянського Івана Івановича, УДАІ ГУ МВС України в Київській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, мотивуючи тим, що 07 квітня 2010 р. близько 12 години він керував власним автомобілем «Деу» на 106 км автодороги Київ-Харків в напрямку м. Лубни, де був зупинений працівниками ДАІ, які показали йому прилад для вимірювання швидкості «Беркут», на якому було визначено швидкість 75 км/год.
На підставі даних показників приладу відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення АІ № 257436 та винесено постанову АІ № 213518 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП за те, що він перевищив швидкість більш ніж на 20 кмгод. в межах дії знаку 3.80. ПДР України «швидкість руху 50 км год. при проведенні дорожніх робіт».
Вказане рішення вважав незаконним, оскільки їхав зі швидкістю 60 км.\год., правил дорожнього руху не порушував. Прилад, яким вимірювалася швидкість руху його автомобіля «Беркут» не може працювати в автоматичному режимі, при фіксації швидкості знаходився в руках інспектора, тому його покази викликають сумніви, даний прилад не фіксує методом кіно- фото- відеозйомки. В автомобілі була особа, яку він запропонував в якості свідка по справі, на що інспектор відмовив. Коли було проведено зупинку, в цей час був дуже інтенсивний дорожній рух у всіх рядах і вважати, що швидкість саме його автомобіля було зафіксовано приладом «Беркут» немає підстав. Також інспектором його не було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КпАП України.
На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 прохав суд скасувати постанову АІ №213518 від 07.04.2010 року по справі про адміністративне правопорушення на накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити, пояснив, що 07.04.2010 року він керував автомобілем на а/д Київ - Харків зі швидкістю 60 кмгод. в зоні дії знаку обмеження швидкості руху 50 кмгод, де був зупинений працівниками ДАІ, які склали на нього протокол про адміністративне правопорушення та притягнули до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України нібито за те, що він рухався в цьому місці зі швидкістю 75 кмгод.
Відповідач інспектор ОРД Березанського взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області Бодянський Іван Іванович, представник відповідача УДАІ ГУ МВС України в Київській області в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідмолені належним чином.
Від УДАІ ГУ МВС України в Київській області надійшли письмові заперечення, в яких відповідач прохав розглядати справи за відсутності їх представника. В запереченнях зазначалося, що 07.04.2010 року інспектором ДПС Бодянським І.І. на 106 км. ад Київ - Харків за допомогою приладу «Беркут» заводський номер 0801091 виявлено порушення п. 12.9 ПДР України водієм автомобіля ДЕУ ОСОБА_1 , за яке передбачена відповідальність ст. 122 ч.1 КпАП України, у зв»язку з чим відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, яка є законною.
Враховуючи обставини справи, думку позивача, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідачів.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що згідно постанови від 07.04.2010 року, складеної на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, позивач ОСОБА_1 о 12 год. 10 хв. 07.04.2010 року на 106 км. Київ-Харків Київської області Яготинського району рухався в зоні дії дорожнього знаку 3.29 (обмеження швидкості 50 км.\год.) при проведенні дорожних робіт, керуючи автомобілем Део д.н. НОМЕР_1. Порушення зафіксоване приладом «Беркут» №0801091.
За дане правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 300 грн.
Під час розгляду справи відповідачами не надано заперечень, щодо спростування доводів позивача про те, що ним не було допущено порушень правил дорожнього руху , а саме п. 12.9 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КпАП України.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Судом листами від 13.05.2010 року та 31.05.2010 року неодноразово пропонувалося відповідачу УДАІ ГУ МВС України в Київській області надати докази на підтвердження заперечень проти позову.
Жодного доказу на підтвердження письмових заперечень проти позову від 26.05.2010 року до суду не надано.
Крім цього, у самих запереченнях УДАІ ГУ МВС України в Київській області вказується, що вимірювач швидкості «Беркут» №0801091 пройшов повірку, що підтверджується сертифікатом, дійсним до 09 лютого 2010 року, а події щодо яких складено протокол мали місце 07.04.2010 року.
У відповідності до ст..ст.10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів відповідачами суду надано не було.
Також суду не надано докази про розміри похибок вимірювання, що у відповідності до вимог зазначеного закону, перешкоджає використанню результатів вимірювань.
Окрім того, суду не наведені дані про допуск даного засобу вимірювальної техніки для використання в Україні, повірці, похибці при вимірах, що роблять виміри незаконними згідно з Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
У відповідності до ч.4 ст. 70 КАС України певна величина швидкості руху транспортного засобу не може бути підтверджена поясненнями сторони чи показаннями свідка.
Згідно п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 № 1111) до роботи зі спеціальними технічними засобами допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з правил їх застосування. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Однак ні в протоколі, ні в постанові не вказано, хто саме робив вимірювання швидкості за допомогою приладу "Беркут", в матеріалах справи відсутні дані про допуск до роботи з даним приладом відповідного працівника.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачі не надали жодного доказу у підтвердження того, що позивач дійсно порушив Правила дорожнього руху України і вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку, що постанову серія АІ № 213518 від 07.04.2010 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної. відповідальності за ст.122 ч. 1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення слід скасувати, адміністративну справу закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122 ч. 1 КупАП.
Керуючись ст.ст. 122, 268, 283 - 284, 287-289, 293-294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 10-12, 71, 86, 158 -160, 163 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ОРД Березанського взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області Бодянського Івана Івановича, УДАІ ГУ МВС України в Київській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Постанову серії АІ № 213518 від 07.04.2010 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч. 1 КпАП України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн. скасувати, справу закрити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області до Харківського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду Ю.А. Іващенко