Справа № 2- 368/ 10 р.
25 травня 2010 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Дігтяр М.І. при секретарі П»явка Н.І., з участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зіньків справу за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики , -
Позивач просить суд постановити рішення, яким поновити пропущений строк позовної давності для звернення до суду із заявою про стягнення з відповідачки боргу за договором позики, посилаючись на те, що 28 жовтня 2001 року між ними був укладений договір позики згідно якого він передав відповідачці 500 дол. США, які вона зобов»язалась повернути до 28.01.2002 року, про що власноручно написала відповідну розписку.
Під час судового розгляду позивач підтримуючи заявлені вимоги пояснив, що після строку договірних зобов»язань він неодноразово звертався до відповідачки про повернення боргу, але вона прохала його почекати, доки в неї з»являться кошти. Знаючи, що в разі неповернення боргу він має право на протязі 3 років звернутися до суду із заявою про примусове стягнення, тому йшов на зустріч проханням ОСОБА_3. Але 23.09.2004 року він був взятий під варту, а 25.04.2005 року був засуджений за вчинення злочину і звільнився по відбуттю покарання в кінці січня 2010 року.
Із цієї прочини він не міг своєчасно звернутися до суду із даними вимогами через відсутність під час відбуття покарання розписки. Знайшовши розписку, яка зберігалася у нього вдома він звернувся до відповідачки, яка на даний час проживає у м. Зіньків, із вимогами повернути борг. Коди вона відмовила в цьому він вирішив звернутися до суду із даною позовною заявою.
Відповідачка під судового розгляду заявлені вимоги не визнала і пояснила, що дійсно вона позичала у позивача 500 дол. США, про що написала відповідну розписку. Але коли закінчився строк договору позики при зверненні позивача вона повернула борг. Крім того вона 75 дол. США віддала йому в рахунок процентної ставки. Але тоді позивач розписку їй не повернув посилаючись, що він забув її вдома і поверне при нагоді пізніше. При зустрічі з ним через деякий час вона нагадала позивачу про повернення розписки на що той відповів, що поверне її лише коли вона за це йому дасть 10 дол. США.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_4 пояснили, що коли до них приїздив ОСОБА_2, то в будинку, де вони проживали в їх присутності мати ОСОБА_3 повернула борг в іноземній валюті.
Судом встановлено, що 28.10.2001 року між сторонами відбувся договір позики в наслідок якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 отримала від нього в борг 500 дол. США, які згідно складеної нею власноручно розписки зобов»язувалася повернути до 28.01.2002 року.
Із закінченням строку договірних зобов»язань слід відраховувати трьохрічний сплив позовної давності для звернення позивача до судових органів про примусове стягнення з боржника наданий в позику коштів.
Але до закінчення строку позовної давності позивач був заарештований і засуджений до позбавлення волі і практично не міг звернутися з такими вимогами через відсутність при ньому боргової розписки, яка являлася основним документом доказового значення. По звільненню за відбутим покаранням він відшукав у себе вдома розписку та встановивши де проживає відповідачка він звернувся до неї з вимогами повернути борг і отримавши негативну відповідь вирішив звернутися до суду.
Факт знаходження позивача з 23.09.2004 року по 21.01.2010 року в місцях позбавлення волі підтверджується довідкою про звільнення серія ДНП № 06104. Тому враховуючи, що позивач звернувся до суду із даними позовними вимогами 09.01.2010 року слід вважати, що перебіг позовної давності, незважаючи на заперечення відповідача був зупинений із поважної причини і підлягає поновленню.
Згідно чинного законодавства договір позики укладається між сторонами і може підтверджуватись відповідною розпискою складеною боржником і переданої при отриманні коштів позикодавцю. При поверненні боргу позикодавець зобов»язаний при отриманні коштів повернути боржнику боргову розписку.
Позивач як основний документ доказового значення у підтвердження заявлених вимог надав таку розписку. Тому його вимоги вважається обгрунтованими. В той же час відповідачка не заперечує проти фактичних даних вказаних у ній, не визнає позовні вимоги мотивуючи фактом повернення боргу і посилається на свідчення своїх дітей .
При таких обставинах коли позивач наполягає на своїх вимогах, що підтверджується документом письмової форми усні доводи з врахуванням зацікавленості свідків, які знаходяться з відповідачкою в родинних відносинах не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення трьохпроцентних річних за 8 років, так як перебіг строку позовної давності, хоч і був зупинений із поважної причини, але із вини його самого.
Згідно наданої банківської довідки курс національної валюти по відношенню до валюти США становить 7,925 грн. за 1 долар США. Таким чином заявлені вимоги в частині спору по договірним зобов»язанням підлягають частковому задоволенню в розмірі 7, 925 грн. * 500 дол. США, а також у повному розмірі за понесені судові витрати та надання юридичної допомоги.
Керуючись ст.. ст.. 208, 218 ЦПК України; 202, 203, 205, 207, 208, 251, 256, 257, 264, 628, 827, 828 ЦК України, суд
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3962 грн. 50 коп. в рахунок погашення боргу, 120 грн. Понесених судових витрат та 500 грн. Витрат за надання юридичної допомоги, а загалом 4582 грн. 50 коп..
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду полтавської області через Зіньківський районний суд на протязі 20 днів після подачі заяви про оскарження у 10-тиденний термін .
Суддя : підпис
З оригіналом вірно
Рішення не вступило в законну силу.
Голова Зіньківського
районного суду М.І. Герасименко