Номер провадження № 1-кп/243/692/2021
Номер справи 243/8758/20
25 серпня 2021 року м. Слов'янськ
Колегія суддів Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у судовому засіданні за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів в залі суду № 3 кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12020050510001490 від 01 серпня 2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Єнакієво, Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, який офіційно не працевлаштований, не одружений, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.13 ч. 2 ст.115 КК України, -
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.13 ч. 2 ст.115 КК України.
Під час судового засідання від прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У клопотанні прокурор просить продовжити до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Прокурор вважає, що ризики, відповідно до яких було обрано цей запобіжний захід до теперішнього часу не відпали. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Зазначив, що необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді
тримання під вартою обумовлена ризиками, передбаченими ст.177 КПК України, а саме:
1)Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)Незаконно впливати на потерпілих та свідків.
Ризик можливого переховування від органів досудового розслідування та суду обумовлений тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , відноситься до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, та будучи особою раніше судимою за вчинення злочину проти життя та здоров'я особи, судимість якого у встановленому законом порядку не знята та не погашена, усвідомлюючи що за скоєння цього злочину йому буде призначене покарання передбачене санкцією інкримінованою статтею у вигляді позбавлення волі на тривалий час, може побудити його дії на спроби ухилення від органів досудового слідства, прокуратури та суду.
Ризик можливого незаконного впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні обумовлений тим, що на даному етапі досудового розслідування ще не встановлені повною мірою всі обставини кримінального правопорушення. А отже ОСОБА_6 шляхом психологічного або фізичного впливу може здійснити тиск на свідків, потерпілих, з метою надання ними неправдивих показань, або зміни раніше наданих показань на інші, що значно буде ускладнювати об'єктивність досудового розслідування.
Прокурор зазначає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України, окрім тримання під вартою, не може запобігти викладеним вище ризикам, тому необхідність обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованою.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав своє клопотання, просив його задовольнити, продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Бахмутська державна установа виконання покарань №6 у Донецькій області».
Представник потерпілого ОСОБА_8 просив розлянути клопотання на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора про продовження стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно його підзахисного.
Заслухавши сторони кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм докази.
Відповідно до положень ч.1,2 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Враховуючи, що положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання суд користується
практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так у своїх рішеннях, а саме «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Суд, враховуючи відомості про сукупність обставин пред'явленого обвинувачення, що інкримінується ОСОБА_6 та обсяг відомостей, які були повідомленні в судовому засіданні прокурором в його клопотанні, приходить до переконання, що висновки, викладені в клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого - не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.
Згідно ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
З огляду на вищевказане суд зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи.
Приймаючи до уваги вищезазначене, суд разом з тим враховує позиції, думки та доводи обвинуваченого на свою користь та його захисника, однак зазначає, що у даному кримінальному провадженні, в контексті пред'явленого обсягу обвинувачення за ч.2 ст.15, п.13 ч. 2 ст.115 КК України, не перевищують саме суспільного інтересу у даній кримінальній справі, який з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, та його тяжкості є наявним в даній справі та полягає у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Так існування ризиків незаконного впливу на ще недопитаних потерпілого та свідків та можливість переховування від правосуддя у випадку зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на не пов'язаний з триманням під вартою, прокурор в клопотанні обґрунтовує тим, що оскільки обставини та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_6 свідчать про те, що, покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, то обвинувачений задля уникнення покарання може, знаходячись поза межами установи виконання покарань, здійснити дії щодо примушування недопитаних свідків до зміни своїх показів на свою користь, або ж
перешкоджання судовому розгляду шляхом переховування від правосуддя.
Оцінивши у своїй сукупності доводи прокурора про існування вищевказаних ризиків, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні повністю довела, що на теперішній час існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду задля уникнення покарання.
Крім того, суд також зазначає, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство), вчинене особою, яка раніше вчинила умисне убивство, що свідчить про те, що жодний інший запобіжний захід не стане на заваді продовжити кримінальну діяльність. За вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного ув'язнення, а тому зазначена обставина вже сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Суд зазначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження з приводу заявленого клопотання прокурора, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей про вчинення обвинуваченим злочину особливої тяжкості, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у кримінальному правопорушенні, а саме позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічного ув'язнення; вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , відсутність доказів та медичних відомостей, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою та свідчили б, що стан здоров'я обвинуваченого виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором у клопотанні та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, зокрема ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_6 у разі зміни запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою може переховуватись від суду задля уникнення кримінальної відповідальності, оскільки можливість уникнення покарання може бути для обвинуваченого меншим злом ніж процедура його відбування у разі визнання його винним, суд вважає доведеним, що на теперішній час ризики, відповідно до яких обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відпали, у зв'язку з чим як під час досудового розслідування, так і на судовому засіданні відносно нього є підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд зважає на те, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство), вчинене особою, яка раніше вчинила умисне убивство, що ризик продовження вчинення
кримінальних правопорушень та ризик втечі існують з високим ступенем ймовірності.
Суд вважає, що зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про недостатність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою, для запобігання виникненню ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим суд вважає доцільним продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».
Суд також у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону розглянув й альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, які передбачені ст. 176 КПК України, однак вважає, що прокурором в судовому засіданні обґрунтовано було доведено, з посиланням на об'єктивні обставини справи, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 132, 177, 178 183, 193, 196, 199, 314 КПК України, -
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.15, п.13 ч. 2 ст.115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 25.08.2021 року до 23.10.2021 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.
Ухвала про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3