Справа №265/6323/21
Провадження №2-о/265/983/21
26 серпня 2021 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Козлова Д. О.,
за участю секретаря судового засідання Дрьомової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за заявою адвоката Білозьорова Олексія Борисовича, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , про встановлення факту народження особи в певний час,
заінтересована особа: Лівобережний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків),-
Адвокат Білозьоров О.Б., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з даною заявою, якою просить встановити факт народження ОСОБА_1 дитини чоловічої статі, ОСОБА_2 , який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харцизьк Донецької області, батьком дитини на підставі ст. 135 СК України зазначити ОСОБА_3 .
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харцизьк Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ОСОБА_1 народила дитину чоловічої статі. Оскільки факт народження відбувся на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а будь-який акт, виданий таким органом, не породжує правових наслідків, заявник не може отримати свідоцтво про народження дитини, яке видано державним органом України. Через наведені обставини звертається з даною заявою до суду.
Заявник та її представник Білозьоров О.Б. до суду не прибули, до заяви про встановлення факту народження додали заяви, якими просять розглядати справу за їх відсутності, вимоги заяви підтримують.
Від заінтересованої особи - Лівобережного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків), надійшла заява з проханням розглянути справу за відсутності представника відділу, на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст.13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про громадянство України", особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
За даними паспорту громадянина України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , виданого Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області, вбачається, що остання народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Харцизьк Донецької області, є громадянкою України.
На підтвердження факту народження дитини заявник надала копію медичного свідоцтва про народження №90/77 від 29 травня 2021 року, що видане установою, розташованою на території міста Харцизьк Донецької області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження згідно до Переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р. Згідно наданих документів ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06-30 год. народила хлопчика; місце народження - місто Харцизьк Донецької області.
За положеннями ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Проте, оцінюючи надані заявником документи про народження, суд виходить з того, що народження особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну, виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. Крім того, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Отже, з метою захисту прав і свобод новонародженої дитини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви в частині встановлення факту народження ОСОБА_1 дитини чоловічої статі, який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Харцизьк Донецької області.
Надання дитині прізвища, ім'я та по-батькові, а також внесення відомостей про батька у відповідності до положень ст.ст. 126, 135 СК України, при розгляді справ даної категорії до компетенції суду не входить та є виключною компетенцією органів реєстрації актів цивільного стану, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви в цій частині.
Таким чином, заява підлягає задоволенню частково.
За наведених обставин, керуючись ст.ст. 81, 259, 263, 264, 265, 315, 317, 354 ЦПК України, суд -
Заяву Білозьорова Олексія Борисовича , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 про встановлення факту народження особи в певний час - задовольнити частково.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка міста Харцизьк Донецької області, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Харцизьк Донецької області, Україна, народила дитину чоловічої статі.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Лівобережному відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків), зареєструвати народження дитини на підставі даного рішення.
Рішення суду в частині встановлення факту народження підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст даного рішення складено 26 серпня 2021 року.
Суддя Козлов Д.О.