Провадження № 2/235/1305/21
Справа № 235/3258/21
25 серпня 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.
за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
В травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
В обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем по справі перебувала в шлюбі з 26.02.2005 року, який рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25.06.2015 року було розірвано. В шлюбі у них народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з нею та перебувають на повному її утриманні. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2015 року з відповідача на її користь стягнуті аліменти на утримання дітей в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 25.09.2015 року, до досягнення повноліття. Суд, визначаючи розмір аліментів, виходив з того, що у відповідача наявні інші неповнолітні діти та особи, що перебувають на його утриманні, а саме дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якої відповідач сплачує аліменти, та наявність на утриманні відповідача непрацездатних батьків ОСОБА_6 , 1957 року народження, та ОСОБА_7 , 1960 року народження. Позивач вважала, що стягнутий судовим рішенням розмір аліментів підлягає збільшенню, оскільки дочка відповідача від іншого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 досягла повноліття. Таким чином, у відповідача відсутні зобов'язання утримувати свою повнолітню дочку навіть якщо вона продовжила навчання. Крім того, відповідач навіть після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, ухиляється від їх сплати. 26.09.2020 року вона уклала договір з Приватним вищим навчальним закладом «Київський міжнародний університет» про надання освітніх послуг з жовтня 2020 року по травень 2021 року для поглибленого навчання їх з відповідачем сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачуючи щомісяця 825,00 грн.
На підставі наведеного просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на підставі рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2015 року на утримання дітей до 1/3 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття з дня пред'явлення позову (а.с.1-2).
Позивач та його представник ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, надали клопотання, в яких просили справу розглянути за їх відсутності, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином - шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, не повідомив про причини неявки, у встановлений судом строк відзив не надав.
Згідно ст.281 ЦПК України по справі ухвалено заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.
Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.
ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 26 лютого 2005 року, який рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25.06.2015 року було розірвано.
Від шлюбу з ОСОБА_2 позивач має двох синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких за рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2015 року з нього стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 25 вересня 2015 року до досягнення дітьми повноліття (а.с.3-6).
Згідно довідки Територіального сервісного центру МВС № 1444 в Донецькій області від 06.07.2021 № 31/5-1444-1951 відповідно до інформації Єдиного державного реєстру ГСЦ МВС за ОСОБА_2 , зареєстровано транспортний засіб, а саме 08.02.2017 року був первинно зареєстрований легковий автомобіль OPEL ASTRA, ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , 2013р.в., та станом на 25.06.2021 року перебуває на обліку.
Згідно довідки Головного управління ДПС у Донецькій області № 19395/6/05-99-12-03-16 від 30.06.2021р. за даними інформаційної системи ДПС України станом на 23.06.2021 ОСОБА_2 перебував на обліку як фізична особа-підприємець з 17.04.2006р.р. по 20.06.2017 в Східній державній податковій інспекції ГУ ДПС у Донецькій області. Податкова звітність ним за період з 01.01.2015 по 20.06.2017 не надавалась. 06.03.2019 його знято з податкового обліку у зв'язку з прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням, але він продовжує обліковуватись в Києво-Святошинській ДПІ як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності.
Крім того, суд враховує, що дочка відповідача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 досягла повнолітня, тобто на теперішній час у відповідача відсутній обов'язок по її утриманню.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі N 6-143цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (збільшення) розміру аліментів, позивач посилалася на те, що у відповідача змінився матеріальний стан, оскільки його дочка від першого шлюбу, на утримання якої він сплачував аліменти, досягла повноліття.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 16.09.2020р., винесеної у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460 св 20).
Проаналізувавши докази по справі, суд приходить до висновку про те, що матеріальний та сімейний стан відповідача змінився, що є підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
Відповідно до ст.ст.181, 192 СК України, керуючись ст.ст.4, 13, 19, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) задовольнити повністю.
Збільшити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2015 року.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 13 травня 2021 року, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу дитину, за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, починаючи стягнення від дня набрання рішенням законної сили.
Припинити стягнення аліментів за рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2015 року, ухваленому у цивільній справі № 235/8538/15-ц (провадження № 2/235/4158/15), відкликавши з органу або особи, які здійснюють примусове виконання рішення, виконавчий лист, виданий на виконання рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2015 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Г.В. Назаренко