Єдиний унікальний номер справи 661/2645/21
Номер провадження 11-кп/819/835/21 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач: ОСОБА_2
25 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
Суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
Секретарі ОСОБА_5
З участю прокурора ОСОБА_6
Обвинуваченого ОСОБА_7
Захисника адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні Херсонського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №12021231070000270 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 липня 2021 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 липня 2021 року задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 вересня 2021 року, включно. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 відмовлено.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить змінити обраний відносно нього запобіжний захід.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений зазначив про відсутність його вини в інкримінованому злочині.
Зауважує, що більш м'який запобіжний захід буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Заслухавши суддю - доповідача, захисника, обвинуваченого, прокурора, в судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів виділеного провадження на розгляді Новокаховського міського суду Херсонської області перебувають матеріали кримінального провадження №12021231070000270 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
20 липня 2021 року в судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні звернуся до суду із клопотанням, в якому просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Своє клопотання прокурор обґрунтовував тим, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, при цьому наявні ризики того, що обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Розглянувши вказане клопотання, суд першої інстанції погодився із доводами клопотання прокурора та дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Перевіривши оскаржуване судове рішення у відповідності із доводами апеляційної скарги обвинуваченого, суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення було предметом перевірки під час досудового розслідування.
Що стосується питання існування заявлених прокурором ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, то як вірно зазначив суд першої інстанції вказані ризики на даний час є реальними та не зменшилися. При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, судом надано ретельну оцінку питанню існування кожного заявленого стороною обвинувачення ризику.
Перевіряючи наведені висновки, суд апеляційної інстанції виходить із практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. При цьому у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, свідків. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
При цьому прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні: а) ризик того, що підсудний не з'явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (справи: "Смирнова проти Росії" "Пірузян проти Вірменії", "Тирон проти Румунії").
Так, колегія суддів враховує характер інкримінованого обвинуваченому злочину, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме до 6 років позбавлення волі, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, проте на шлях виправлення не став, новий злочин вчинив в період незнятої та непогашеної у встановленому законом порядку судимості, що свідчить про стійкість злочинної спрямованості дій обвинуваченого.
Крім того, обвинувачений офіційно не працевлаштований, постійне джерело доходів відсутнє, неодружений, утриманців не має, тобто міцні соціальні зв'язки, які стримували б його від ухилення від суду, відсутні, враховуючи також стадію розгляду кримінального провадження, наявні достатні підстави вважати, що у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, перебуваючи на свободі, він може вчинити активні дії щодо переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити злочинну діяльність, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні і наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, як на тому наполягає в апеляційній скарзі обвинувачений.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з'ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про відсутність його вини в інкримінованому злочині, позбавлені правових підстав, оскільки колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо продовження строку дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого. Так, судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_7 триває, питання про доведеність чи не доведеність вини останнього судом першої інстанції не вирішено, а тому доводи апелянта не є предметом розгляду у даному апеляційному провадженні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Посилання апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, є необґрунтованим та зводяться до іншої, суб'єктивної, оцінки апелянтом обставин, встановлених судом.
Апеляційна скарга не містить об'єктивних доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Під час вивчення матеріалів провадження будь-яких фактів порушення конституційних прав обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість, колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 липня 2021 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.
Головуючий: (підпис) ОСОБА_2
Судді: (підпис) ОСОБА_3
(підпис) ОСОБА_4