Єдиний унікальний номер справи 654/3259/17
Номер провадження 11-кп/819/811/21 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч. 3 ст. 186 КК України Доповідач: ОСОБА_2
25 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
Суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
Секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні Херсонського апеляційного суду матеріали кримінальних проваджень №12017230150001663 та №12017230150002330 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 липня 2021 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,
Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 липня 2021 року задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13 вересня 2021 року, включно. Визначено відносно обвинуваченого розмір застави.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 липня 2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначив про те, що жодного доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, прокурором не надано.
Прокурор безпідставно зазначив, що обвинувачений неодноразово не з'являвся за викликами в судові засідання, оскільки ОСОБА_6 лише один раз не з'явився в судове засідання у даному кримінальному провадженні, а саме 07.07.2021 року, у зв'язку з відсутністю коштів.
Ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків відсутній, оскільки вказані особи вже допитані судом.
Обвинувачений має постійне місце проживання.
Суд не взяв до уваги стан здоров'я обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_6 хворий на ВІЛ-інфекцію, вірусний гепатит «С», «В», інші хвороби, лікування яких в умовах позбавлення волі неможливе.
Згідно вимог ч.2 ст.184 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання, чого зроблено не було, оскільки прокурор заявив клопотання безпосередньо в судовому засідання, сторонам були вручені копії, після чого головуючий оголосив перерву на 15 хв та розпочав розгляд клопотання.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи, що сторони кримінального провадження повідомлені про дату та час апеляційного розгляду, клопотань про розгляд справи за участю сторін на адресу суду не надходило, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд без участі сторін кримінального провадження.
Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів виділеного провадження на розгляді Голопристанського районного суду Херсонської області перебувають матеріали кримінальних проваджень №12017230150001663 та №12017230150002330 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.
16 липня 2021 року в судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні звернуся до суду із клопотанням, в якому просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Своє клопотання прокурор обґрунтовував тим, що причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, при цьому наявні ризики того, що обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Розглянувши вказане клопотання, суд першої інстанції погодився із доводами клопотання прокурора та дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Перевіривши оскаржуване судове рішення у відповідності із доводами апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст.186 КК України. Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення було предметом перевірки під час досудового розслідування. Згідно змісту апеляційної скарги, вказане питання стороною захисту не ставиться під сумнів.
Що стосується питання існування заявлених прокурором ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, то як вірно зазначив суд першої інстанції вказані ризики на даний час є реальними та не зменшилися. При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, судом надано ретельну оцінку питанню існування кожного заявленого стороною обвинувачення ризику, а доводи апеляційної скарги захисника, які це заперечують, являються безґрунтовними.
Перевіряючи наведені висновки, суд апеляційної інстанції виходить із практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. При цьому у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, свідків. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
При цьому прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні: а) ризик того, що підсудний не з'явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (справи: "Смирнова проти Росії" "Пірузян проти Вірменії", "Тирон проти Румунії").
Так, колегія суддів враховує характер інкримінованого обвинуваченому злочину, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме до 8 років позбавлення волі, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, ухилявся від суду у зв'язку з чим піддавався приводу через органи поліції.
Крім того, обвинувачений офіційно не працевлаштований, постійне джерело доходів відсутнє, міцних соціальних зв'язків, які стримували б його від ухилення від суду, не має, враховуючи також стадію розгляду кримінального провадження, наявні достатні підстави вважати, що у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, перебуваючи на свободі, він може вчинити активні дії щодо переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити злочинну діяльність, що виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні і наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту, як на тому наполягає в апеляційній скарзі захисник.
Таким чином, твердження захисника про недоведеність існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, є безпідставними, та такими, що спростовуються відомостями наявними в матеріалах справи.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з'ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Посилання апеляційної скарги захисника про порушення вимог ст.184 КПК України, зокрема те, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу не було вручено завчасно - позбавлені правових підстав, оскільки відповідно приписів ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою; до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вимога про завчасне вручення стороні захисту копії клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Що стосується посилання апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_6 хворий на ВІЛ-інфекцію, вірусний гепатит «С», «В», інші хвороби, лікування яких в умовах позбавлення волі неможливе, являються такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Медична частина державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим. Вона включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Надання ув'язненим і засудженим невідкладної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525.
Будь-яких доказів того, що стан здоров'я ОСОБА_6 перешкоджає його подальшому перебуванню в умовах СІЗО або того, що працівники ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» відмовили обвинуваченому у наданні медичної допомоги в умовах ізолятора, матеріали кримінального провадження не містять, а доводи апелянта, які це заперечують, являється немотивованими.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Посилання апеляційної скарги захисника про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, є необґрунтованим та зводяться до іншої, суб'єктивної, оцінки апелянтом обставин, встановлених судом.
Апеляційна скарга не містить об'єктивних доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Під час вивчення матеріалів провадження будь-яких фактів порушення конституційних прав обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість, колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 липня 2021 року відносно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.
Головуючий: (підпис) ОСОБА_2
Судді: (підпис) ОСОБА_3
(підпис) ОСОБА_4