26.08.21
22-ц/812/1635/21
Провадження №22-ц/812/1635/21
Іменем України
26 серпня 2021 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Колосовою О.М.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 489/3624/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Ленінський районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Губницького Дмитра Григоровича у приміщенні цього суду 01 липня 2021 року, повний текст якого складений того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань за договором, відшкодування збитків та моральної шкоди,
У серпні 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Підприємство) про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань за договором, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 01 липня 2016 року він подав до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності у межах Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області площею 2 га. На виконання вказаної заяви Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області видано відповідний наказ від 15 вересня 2016 року №14-8702/14-16-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 . Між позивачем та ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» 27 жовтня 2016 р. укладено договір №19587 на розробку земельно-кадастрових робіт та надання послуг зі строком виконання - 3 місяці. На виконання вказаного договору позивачем підприємству було сплачено грошові кошти - 1500 грн. вартості робіт. Однак, до 11 вересня 2019 р. вказаний договір виконано не було, чим були порушені 3-місячні строки його виконання. Факт прострочення зобов'язання підтверджений відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на адвокатський запит від 12 листопада 2019 р.
Посилаючись на викладене, положення статей 22, 23, 612 ЦК України, частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь пеню за прострочення виконання зобов'язання за договором у розмірі 43065 грн. за 957 днів (з 27 січня 2017 року по 11 вересня 2019 року), 14733 грн. 72 коп. у відшкодування майнової шкоди, яка складається з неотриманої за час прострочки виконання договору орендної плати, та 25000 грн. моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, фізичному болю, ушкодженні здоров'я і завдана йому як фізичній особі, учаснику бойових дій.
25 вересня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила в позові відмовити в повному обсязі.
Відзив мотивований тим, що згідно укладеного сторонами 27 жовтня 2016 року договору на розробку земельно-кадастрових робіт на надання послуг замовник зобов'язаний був надати виконавцеві вихідні дані, необхідні характеристики щодо об'єкта, визначеного в пункті 1.1 договору у строк, не пізніше 5 календарних днів після набуття чинності договору. на час розробки проекту землеустрою відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» складовою частиною проекту землеустрою була довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та їх розподіл за власниками земель, землекористувачами, угіддями. Така довідка була передана до інституту у січні 2017 року. У зв'язку з тим, що позивачем несвоєчасно були надані усі необхідні для виконання замовлених робіт документи, а погодні умови не дозволяли виїхати на місцевість для проведення геодезичних робіт по кадастровій зйомці земельної ділянки, ці роботи були проведені 05 травня 2017 року, після чого проект направлено на погодження відповідно до статті 186 ЗК України та отримано позитивний висновок. Проте на час подання проекту землеустрою до Державного кадастрового реєстратора на державну реєстрацію земельної ділянки в Національній кадастровій системі, що згідно пункту 4.5 договору є обов'язком замовника, встановлено, що земельна ділянка вже зайнята іншою особою. Тобто, Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області на одну й ту саму земельну ділянку надано декілька дозволів на розробку документації землеустрою щодо приватизації земельної ділянки. Отже, на думку, відповідача, ним була виконана робота, передбачена договором, що підтверджується актом приймання та здачі земельно-кадастрових робіт (послуг) від 26 липня 2017 року. Наявні затримки у виконання робіт виникли з вини замовника та не залежали від інституту. Також звернуто увагу на те, що позивачем пропущені строки позовної давності стосовно вимог про стягнення неустойки, який закінчився 26 липня 2017 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виконання зобов'язання договору на розробку земельно-кадастрових робіт та надання послуг №19587 від 27 жовтня 2016 року в розмірі 3000 грн.
Стягнуто з ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у Миколаївській області на користь держави 32 грн. 90 коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав роботи за Договором №19587 від 27 жовтня 2016 року у строк, встановлений цим Договором.
При цьому суд вважав недоведеним, що через прострочення відповідача позивач не отримав земельну ділянку, стосовно якої виконувався проект землеустрою, оскільки це є лише його припущенням (наприклад, пріоритет іншої особи на дану земельну ділянки міг виникнути і в межах строку договору землеустрою ).
ОСОБА_1 розрахував пеню за період з 27 січня 2017 року по 11 вересня 2019 року за 957 календарних дні на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 43065,00 грн. (1500 х 0,03% х 957 = 43065,00 грн.).
Але суд вважав, що позивач помилково зазначив період невиконання договору до 11 вересня 2019 року, адже згідно акту № 1 приймання та здачі земельно-кадастрових робіт до договору №19587 робота здана 26 липня 2017 року. Тому суд дійшов висновку, що є підстави для нарахування пені з 27 січня 2017 року по 26 липня 2017 року за 211 календарних днів, що становить у сумі 9495 грн., а також вважав, що з урахуванням положень частини 3 статті 551 ЦК, виходячи із розумних принципів та дивлячись на те, що позивач сплатив за роботу 1500 грн., є підстави для зменшення розміру нарахованої пені та стягнув 3000 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, суд послався на те, що земельна ділянка не була набута у власність на той момент, тому розрахунки щодо упущеної вигоди є лише бездоказовими припущеннями, які не можуть бути прийняті до уваги судом для визначення збитків.
Щодо моральної шкоди суд виходив з того, що вимоги позивача про її стягнення ґрунтуються на різних підставах а саме: душевні страждання, фізичний біль, ушкодження здоров'я і жодна з них не обґрунтована з посиланням на факти.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, задовольнивши при цьому його вимоги щодо стягнення пені у розмірі 43065 грн. та про відшкодування майнової шкоди у розмірі 14733 грн. 72 коп.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем виконані усі умови укладеного з відповідачем договору про надання послуг, надані усі необхідні документи, факт прострочення відповідачем зобов'язання фактично підтверджений у відповіді Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12 листопада 2019 року №111-173/0-190/0/63-19, в акті приймання та здачі земельно-кадастрових робіт до договору №19587 від 26.07.2017 року відсутній конкретний перелік виконаних робіт, які здані замовнику, відсутні підтверджуючі документи на ці роботи, та відсутній наказ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення. Даний наказ з'явився аж 11 вересня 2019 року. Відсутність даного наказу унеможливлює подальше оформлення земельної ділянки.
Тому, на думку позивача, пеню слід розрахувати саме з 27 січня 2017 року по дату видання наказу про затвердження документації із землеустрою - 11 вересня 2019 року, що становить 957 днів, а сума пені за цей період - 43045 грн.
Договір №21241 від 09 серпня 2018 року ніяким чином не відміняє зобов'язання договору №19587 від 2016 року, не зупиняє його юридичну силу. Розірвання договору теж не було.
Розрахунок майнової шкоди здійснювався позивачем на підставі відповіді виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 02 липня 2020 року №Н-144/02.02.03-09, письмової відповіді Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 24.06.2020 року №ПІ- 134/0-144/0/63-20 та Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Відділу у Снігурівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 липня 2020 року №315.
Договір оренди землі був підписаний позивачем у 2019 році не нижче та не вище 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що ще раз підтверджує, що позивач поніс майнову шкоду (втратив гроші, які міг заробити за 3 роки з 2016 року по 2018 рік включно) через некомпетентність представників інституту землеустрою щодо своєї справи.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про його час та місце були повідомлені засобами поштового зв'язку. 26 серпня 2021 року електронною поштою позивач ОСОБА_1 надіслав до апеляційного суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, посилаючись на виконання службових обов'язків.
Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з'явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, взявши до уваги також заяву позивача про розгляд справи у його відсутність, а також, що у справі є достатньо матеріалів для її розгляду.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 264 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону не в повній мірі.
Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 вересня 2016 року №14-8702/14-16-СГ ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,00 га ріллі із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
27 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 (замовником) та Державним підприємством «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (виконавцем) укладений договір № 19 587 на розробку земельно-кадастрових робіт та надання послуг (далі - Договір).
За пунктом 1.1 цього договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати з дотриманням вимог чинного законодавства розроблення проекту землеустрою землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2,00 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (а.с. 12).
За такого між сторонами: позивачем як замовником та відповідачем як виконавцем був укладений договір підряду на проектні та пошукові роботи та між ними виник спір щодо належного виконання умов цього договору.
Питання укладання та виконання договорів підряду на проектні та пошукові роботи, якій є видом договору підряду, врегульовані параграфами 1, 4 Глави 61 ЦК України.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 887 ЦК України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Предметом Договору сторони визначили розроблення проекту землеустрою щодо відведення позивачеві земельної ділянки площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.
Згідно зі статтями 1, 25 Закону України «Про землеустрій» (тут і далі у редакції закону, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою - це один з видів документації із землеустрою, який представляє собою сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок (частина 1 статті 50 Закону України «Про землеустрій»).
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України (частина 2 статті 50 Закону України «Про землеустрій»).
Статтею 28 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що розробники документації із землеустрою зобов'язані, зокрема, виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.
Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.
Згідно пункту 3.1 Договору замовник зобов'язаний надати виконавцеві вихідні дані, необхідні характеристики щодо об'єкта, визначеного в п.1.1 цього Договору, у строк не пізніше 5 календарних днів після набуття чинності Договору; відшкодувати виконавцеві додаткові витрати, пов'язані із зміною вихідних даних для проведення проектних робіт внаслідок обставин, що не залежать від виконавця.
Відповідно до п. 3.2 Договору виконавець зобов'язаний: виконувати роботу відповідно до вихідних даних для проведення проектування згідно Договору; передати замовникові готову технічну документацію та результати проектних робіт.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що початок робіт - з моменту підписання договору та надання замовником виконавцю необхідного пакету документів та здійснення попередньої оплати в розмірі 100%. Закінчення - через 3 місяці шляхом підписання акту виконаних робіт.
Вартість робіт за домовленістю сторін склала 1500 грн. (пункт 2.1 Договору) і була сплачена ОСОБА_1 27 жовтня 2016 року на рахунок виконавця, зазначений у Договорі (а.с. 20).
Відповідно до п. 4.2 Договору при несвоєчасному наданні замовником вихідних даних, необхідних виконавцю для виконання робіт, строк виконання робіт переноситься на термін затримки вихідних даних.
20 грудня 2016 року ОСОБА_1 отримав у відділі Держгеокадастру у Снігурівському районі Миколаївської області довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (а.с. 16), яку передав відповідачу у січні 2017 року.
На час розробки проекту землеустрою згідно статті 50 Закону України «Про землеустрій», складовою частиною проекту землеустрою була довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.
Геодезичні роботи були проведені відповідачем 05 травня 2017 року.
Згідно акту № 1 приймання та здачі земельно-кадастрових робіт до договору №19 587, який складений 26 липня 2017 року, представник виконавця здав, а замовник прийняв земельно-кадастрові роботи та послуги, а саме - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2,00 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Павлівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, підписами сторін засвідчено, що земельно-кадастрові роботи (послуги) задовольняють вимогам договору і належно оформлені.
Посилаючись на те, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання за договором, що завдало йому збитків та моральної шкоди, а також є підставою для нарахування пені, позивач звернувся до суду із позовом.
Оскільки виконавцем за укладеним сторонами Договором є суб'єкт господарювання, який виконує роботи та надає послуги, - ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», а позивач (фізична особа) замовив у цього виконавця послуги, результат яких мав намір використати для особистих потреб, спірні правовідносини регулюються також положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» (статті 1, 1-1 цього Закону).
Згідно статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на , зокрема, захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) визначені також статтею 10 Закону.
Так, в силу частини 1 цієї статті споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Відповідно до частини 10 статті 10 Закону виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.
Як встановив суд першої інстанції і відповідачем такі обставини не оспорюються в апеляційному порядку, ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» як виконавець робіт (послуг) припустився порушення строків виконання Договору.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК (частина 2 статті 509 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Укладаючи Договір, сторони не передбачили правових наслідків порушення зобов'язань, зокрема, затримки виконання робіт виконавцем.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до положень частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
Відповідач не виконав роботи за Договором у встановлений його умовами строк, що є підставою для нарахування пені на підставі частини 5 статті 10 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
ОСОБА_1 розрахував пеню за період з 27 січня 2017 року (дата закінчення тримісячного строку виконання договору відповідачем) по 11 вересня 2019 року (дата видання наказу №6460/0/14-19-СГ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення (а.с. 23)) за 957 календарних днів на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 43065,00 гривен (1500 х 0,03% х 957 = 43065,00 грн.).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважав, що період прострочення виконання відповідачем умов Договору слід обмежити 26 липня 2017 року, та відхиляє аргументи апеляційної скарги про помилковість таких висновків, враховуючи наступне.
Згідно із вимогами частин 1-3 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У пунктів 4.6, 4.7 Договору сторони передбачили, що при завершенні робіт/етапу робіт виконавець надає замовникові акти здачі-прийняття виконаних робіт/етапу робіт з розробки технічної документації. При відсутності зауважень замовник зобов'язується підписати акт приймання та здачі земельно-кадастрових робіт (послуг) протягом 3 календарних днів.
Згідно акту № 1 приймання та здачі земельно-кадастрових робіт до договору №19587, який складений 26 липня 2017 року, відповідач здав, а позивач прийняв без зауважень та застережень проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таке є підтвердженням того, що відповідачем замовлені позивачем роботи були закінчені та їх результат переданий позивачеві саме 26 липня 2017 року, а не 11 вересня 2019 року.
ОСОБА_1 помилково пов'язує виконання відповідачем обов'язків за договором з датою видання Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області наказу №6460/0/14-19-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення.
Так, пунктом 4.5 договору подання проекту землеустрою до Державного кадастрового реєстратора, добровільної Державної землевпорядної експертизи та на погодження з відповідними організаціями та установами є обов'язком замовника, а не виконавця.
Як встановив суд першої інстанції, після проведення геодезичних робіт та виготовлення самого проекту землеустрою, проект був направлений на погодження відповідно до вимог статті 186 Земельного кодексу України в порядку екстериторіальності та отримано позитивний висновок.
Проте, на час подання проекту землеустрою до Державного кадастрового реєстратора на державну реєстрацію земельної ділянки в Національній кадастровій системі, що згідно пункту 4.5 Договору є обов'язком замовника встановлено, що земельна ділянка вже зайнята іншою особою.
Згідно із статтею 888 Закону України «Про землеустрій» за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.
Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
В силу частини 1 статті 891 цього ж Закону підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт.
За такого апеляційний суд вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на те, що саме з вини відповідача позивач вчасно не отримав земельну ділянку, оскільки на відповідача Договором покладений обов'язок виготовлення проекту землеустрою відведення земельної ділянки на підставі наданих позивачем вихідних даних, але не його погодження.
Тому апеляційний суд погоджується з розрахунком пені суду першої інстанції за період з 27 січня 2017 року по 26 липня 2017 року (розмір пені за 211 календарних днів становить 9495,00 грн.).
Також згідно з положеннями частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, який застосувавши дискреційні повноваження, визначені наведеною нормою закону, врахувавши обставини справи, сплачені позивачем суми за Договором, зменшив розмір пені, що стягується з відповідача до 3000 грн.
Щодо вирішення судом першої інстанції позовних вимог про відшкодування збитків у вигляді неотриманих доходів від оренди земельної ділянки.
Згідно 2 статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
За змістом цієї статті для відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.
В силу положень частини 1 статті 81 ЦПК України обов'язок довести ці обставини покладається на позивача.
В силу частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки майно (земельна ділянка) так не була набута у власність позивачем на день закінчення робіт за договором, а наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням строків виконання Договору відповідачем та настанням збитків не підтверджена, то й розрахунки щодо упущеної вигоди є лише припущенням позивача, тому суд першої інстанції вірно вважав, що позовні вимоги про стягнення збитків є недоведеними та обґрунтовано відмовив в їх задоволенні. За такого доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення збитків є помилковими.
Щодо вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Судом першої інстанції ці позовні вимоги залишені без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга не містить обґрунтування неправильності такого висновку суду першої інстанції та позивач не просив в апеляційній скарзі про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд не вбачає підстав для перегляду оскаржуваного рішення в цій частині.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, правильно вирішив спір по суті, але припустився неправильного застосування норм матеріального права, внаслідок чого помилково визначився із характером спірних правовідносин, а саме - вважав, що сторонами укладений договір про надання послуг, тоді як позивач та відповідач уклали договір підряду на проектні та пошукові роботи, тому застосував положення Глави 63 ЦК України, тоді як спірні правовідносини врегульовані параграфами 1, 4 Глави 61 ЦК України. За такого колегія суддів вважає за необхідне з урахуванням положень частини 4 статті 367, пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України вийти за межі доводів апеляційної скарги, рішення суду змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а за наслідками апеляційного перегляду рішення суду в частині вирішення спору по суті не змінилося, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складений 26 серпня 2021 року