25.08.21
22-ц/812/1611/21
Провадження 22-ц/812/1611/21 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Постанова
Іменем України
25 серпня 2021 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого Кушнірової Т.Б.,
суддів: Серебрякової Т.В., Яворської Ж.М.,
із секретарем Андрієнко Л.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Безвезюк» - Вуїв Оксани Вікторівни на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, ухваленого 11 червня 2021 року під головуванням судді Старжинської О.Є., в приміщенні цього ж суду, о 10 год. 35хв., повний текст судового рішення від цієї ж дати суд склав 18 червня 2021 року, у справі № 473/382/20, за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Безвезюк» про повернення земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, неустойки (пені),
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Приватного підприємства «Безвезюк» (далі - ПП «Безвезюк») про повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 6,28 га з кадастровими номерами 4822085000:04:000:0030; 4822085000:04:000:0031; 4822085000:09:000:0154, що знаходиться на території Трикратської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК № 064122 від 15 жовтня 2004 року.
У 2011 році між ОСОБА_1 та ПП «Безвезюк» був укладений договір оренди землі, згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Трикратської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.
Вказаний договір оренди землі було укладено строком на 8 років та зареєстрований у відділі Держкомзему у Вознесенському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 липня 2011 року за № 482208504000616.
Позивачка передала ПП « Безвезюк » на підставі акту приймання-передачі об'єкта оренди земельної ділянки, належну їй земельну ділянку загальною площею 6,28 га. Вказана земельна ділянка складається з трьох окремих земельних ділянок: земельної ділянки 1 площею 4,79 га; земельної ділянки 2 площею 1,06 га; земельної ділянки 3 площею 0,43 га. З часу укладення договору оренди відповідач використовує земельні ділянки.
07 липня 2019 року строк дії договору оренди закінчився і відповідач не повідомив її у строк, визначений договором (не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку договору) про намір поновити договір на новий строк.
На її письмове звернення до відповідача про відмову укладати новий договір та про повернення земельної ділянки від 21 жовтня 2019 року від ПП «Безвезюк» надійшла відповідь від 06 листопада 2019 року, що відповідач вважає договір оренди земельної ділянки продовженим.
Вказувала, що вона не продовжувала договору оренди землі з відповідачем від дня закінчення дії договору, тобто після 07 липня 2019 року.
Крім того, зазначала, що відповідач заборгував їй орендну плату за 2017 -2019 роки, у строки, обумовлені договором оренди. Сума заборгованості склала 3094 грн 60 коп.
Враховуючи вищевикладене, просила суд витребувати від відповідача земельну ділянку загальною площею 6,28 га, що знаходиться в межах Трикратівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області; стягнути заборгованість по орендній платі у розмірі 3094 грн 60 коп. та судовий збір.
19 квітня 2021 року позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог, та посилаючись на обставини, наведені вище, просила суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період 2017 -2019 роки у розмірі 7929 грн 11 коп, пеню за несвоєчасну виплату орендної плати в сумі 12719 грн 68 коп., виходячи із 0,3% від суми за кожний день прострочення. Також просила суд стягнути з відповідача сплачений нею податок на землю за 2018 -2019 роки у розмірі 3 265 грн та вартість виконаних позивачкою робіт по встановленню межових знаків на спірних земельних ділянках у розмірі 3100 грн.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2021 року позовна заява в частині стягнення податку на землю за 2018 -2019 роки у розмірі 3 265 грн та вартості виконаних позивачкою робіт по встановленню межових знаків на спірних земельних ділянках, повернута позивачці.
В частині стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 7 929 грн 11 коп. та неустойки (пені) в сумі 12 719 грн 68 коп. прийнята судом до розгляду.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Покладено обов'язок на ПП «Безвезюк» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 6,28 га, яка складається із земельної ділянки 1 площею 4,79 га (кадастровий номер 4222085000:04:000:0030), земельної ділянки НОМЕР_3 площею 1,06 га (кадастровий номер 4222085000:04:000:0031), земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,43 га (кадастровий номер 4222085000:09:000:0154), план меж яких позначено в плані згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 15 жовтня 2004 року ОСОБА_1 .
Стягнуто з Приватного підприємства «Безвезюк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по оплаті орендної плати в сумі 6587,36 грн, неустойку (пеню) - 5000 грн, а всього 11587,36 грн.
Стягнуто з Приватного підприємства «Безвезюк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1469,56 грн, по оплаті правової допомоги - 1403 грн, а всього - 2872,56 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем умови договору оренди землі в частині сплати орендної плати не виконувалися, тому на користь позивачки підлягає стягненню орендна плата за 2017-2019 роки, в загальній сумі 6578 грн 36 коп., а також пеня за невнесення орендної плати у розмірі 10276 грн 23 коп. З урахуванням того, що розмір пені перевищує розмір заборгованості за орендною платою, на яку ця пеня нараховувалася, суд, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України зменшив її розмір до 5000 грн.
Також суд виходив з того, що після закінчення дії строку договору оренди земельної ділянки ПП « Безвезюк » не дотримано передбаченої процедури поновлення строку дії договору, відповідач незаконно володіє та розпоряджається належним позивачці нерухомим майном, відтак земельна ділянка підлягає поверненню власнику.
В апеляційній скарзі представник ПП «Безвезюк», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині покладення обов'язку на відповідача повернути позивачці земельні ділянки, просить скасувати судове рішення та в цій частині ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на невірну оцінку судом доказів у справі та неповне з'ясування обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, під час ухвалення рішення суд не врахував, що на час проведення судом підготовчого судового засідання у даній справі, дві земельні ділянки, які були предметом спірного договору оренди землі, зокрема площею 4,79 га (кадастровий номер 4822085000:04:000:0030) та площею 1,06 га (кадастровий номер 4822085000:04:000:0031) з березня 2020 року перейшли у фактичне користування позивачки. ОСОБА_1 знищила посіви, які належали ПП « Безвезюк » та самостійно почала обробляти свої земельні ділянки. Цей факт не заперечувався та визнавався позивачкою в суді першої інстанції. Отже, предмет спору в частині повернення вказаних земельних ділянок відсутній, а відтак суд мав закрити провадження у справі або відмовити в позові.
Що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4822085000:09:000:0154, то суд не з'ясував чи дійсно відповідач продовжує нею користуватися, тоді як таких доказів позивачкою не надано.
Звертає увагу, що спірна земельна ділянка згідно Державного акта хоча і має загальну площу 6,28 га, але складається із трьох ділянок, які є окремим об'єктом захисту цивільних прав. Відтак, суд першої інстанції повинен був з'ясувати чи знаходиться окремо кожна земельна ділянка у користуванні відповідача.
Апеляційна скарга також містить посилання на те, що суд самостійно визначив спосіб захисту порушеного права позивачки та поклав обов'язок на відповідача про повернення земельної ділянки, чим порушив принцип диспозитивності.
11 серпня 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому остання просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що договір оренди спірної земельної ділянки припинив свою дію, отже земельна ділянка підлягає поверненню власнику. Також позивачка зазначала, що поданий нею віндикаційний позов є належним способом захисту порушених прав.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по орендній платі та пені не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до правил ст. 367 ЦПК України не перевіряється.
Перевіривши оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,28 га, в межах території Трикратівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вказане підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК № 064122 від 15 жовтня 2004 року. З Державного акта вбачається, що земельна ділянка площею 6,28 га поділена на три частини, кожна з яких має кадастрові номери. Так, земельна ділянка площею 4,79 га кадастровий номер 4822085000:04:000:0030, земельна ділянка площею 1,06 га кадастровий номер 4822085000:04:000:0031, земельна ділянка площею 0,43 га кадастровий номер 4822085000:09:000:0154 (а.с.10).
Між ОСОБА_1 та ПП «Безвезюк» було укладено договір оренди на земельну ділянку площею 6.28 га, терміном на вісім років, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Вознесенському районі, про що у Державному реєстрі земель від 07 липня 2011 року зроблено запис за № 482208504000616 (а.с.8-9).
Земельна ділянка площею 6,28 га була передана орендодавцем орендарю після укладення договору оренду землі, що підтверджується актом прийому - передачі об'єкта оренди без дати в 2011 році (а. с. 10).
Перед закінченням терміну дії договору оренди землі і після його закінчення ОСОБА_1 , як орендодавця, не повідомляв орендар про намір укласти договір оренди на новий строк.
21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повідомила ПП « Безвезюк » про те, що вона не бажає укладати новий договір оренди земельної ділянки, просила повернути належну їй земельну ділянку.
На лист ОСОБА_1 від 21 жовтня 2019 року ПП «Безвезюк» повідомило її, що відповідно до положень частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» вважає продовженим між ними договір оренди земельної ділянки, а тому не вбачає підстав для її повернення.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що спірна земельна ділянка належить їй на праві власності, а після закінчення договору оренди, укладеного між нею та ПП «Безвезюк», підприємство не повернуло та продовжує її використання, що є порушенням положень Закону України «Про оренду землі» та умов укладеного договору оренди землі.
Заперечуючи проти задоволення позову, ПП «Безвезюк» посилалося на те, що оскільки орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець у місячний термін після закінчення строку дії договору листа-повідомлення орендарю про заперечення у поновленні договору оренди землі не надіслав, тому договір оренди землі вважав поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами першою-другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частини друга та третя статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини вісім та дев'ять статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (частина перша статті 34 Закону України «Про оренду землі»).
Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження 14-65цс18).
Пунктом 8 договору оренди землі, укладеного між сторонами передбачено, що договір укладено на 8 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Матеріали справи не містять доказів надіслання орендарем на адресу орендодавця повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі орендодавцю разом із додатковою угодою, відсутні докази укладення між сторонами відповідної додаткової угоди.
Відтак, відсутні підстави вважати, що такий договір укладено на новий строк й на тих же умовах.
Повідомлення орендодавцем орендаря у жовтні 2019 року про небажання продовжувати дію спірного договору та вимогою повернути належну їй земельну ділянку свідчить про відсутність волевиявлення позивача на пролонгацію договору оренди землі.
Відповідно до пункту 35 вказаного договору оренди землі дія договору оренди припиняється у разі, серед іншого, закінчення строку, на який його було укладено.
Аналіз обставин справи та наведених матеріально - правових норм дозволяє дійти висновку, що договір оренди землі є припиненим.
У справі, що розглядається, встановлено, що на момент припинення строку дії договору оренди землі, відповідач продовжував користуватись земельною ділянкою, а тому позивачка правомірно звернулася в суд за захистом її порушеного права.
Вирішуючи спір, між сторонами, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення земельної ділянки власнику.
Водночас, покладаючи обов'язок на відповідача про повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 4822085000:04:000:0030, 4822085000:04:000:0031, суд першої інстанції не звернув увагу на наступне.
Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК № 064122 від 15 жовтня 2004 року, спірна земельна ділянка має загальну площу 6,28 га. План меж земельної ділянки у вказаному державному акті та кадастровий план земельної ділянки відображають три окремі земельні ділянки з окремими унікальними кадастровими номерами : ділянка № НОМЕР_2 площею 4,79 га має кадастровий номер 4822085000:04:000:0030; ділянка № НОМЕР_3 площею 1,06 га з кадастровим номером 4822085000:04:000:0031; ділянка № НОМЕР_1 площею 0,43 га з кадастровим номером 4822085000:09:000:0154, отже є окремим об'єктом захисту цивільних прав.
Із матеріалів справи вбачається, що вказані земельні ділянки площею 4,79 га з кадастровим номером 4822085000:04:000:0030 та 1,06 га з кадастровим номером 4822085000:04:000:0031 на час розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення судового рішення були повернуті позивачці.
В суді першої інстанції позивачка, та її представник з посиланням на Акт прийому - передачі межових знаків на зберігання від 08 травня 2020 року, підтвердили, що починаючи з травня 2020 року ОСОБА_1 відновила межові знаки та почала самостійно обробляти зазначені земельні ділянки, відповідач ними не користується, що підтверджується технічним записом судового процесу.
Положеннями частин 1, 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Встановивши, що відповідач фактично припинив користуватися земельними ділянками з кадастровими номерами 4822085000:04:000:0030, 4822085000:04:000:0031, не утримує їх, спір між сторонами в цій частині врегульовано та немає невизначеності у правах і обов'язках сторін, суд першої інстанції помилково поклав на відповідача обов'язок щодо їх повернення позивачці.
За таких обставин, оскаржуване судове рішення в частині покладення обов'язку на ПП «Безвезюк» про повернення ОСОБА_1 земельної ділянки НОМЕР_2 площею 4,79 га з кадастровим номером 4822085000:04:000:0030 та земельної ділянки НОМЕР_3 площею 1,06 га з кадастровим номером 4822085000:04:000:0031, відповідно до п.п.3,3 ч.1 ст. 376 ЦПК України слід скасувати, а в позові в цій частині відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає частковому скасуванню, тому із врахуванням обсягу задоволених вимог та виходячи із положень частин першої ст.141 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що на користь ОСОБА_1 із ПП «Безвезюк» підлягає стягненню 899,03 грн. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви.
В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на наявність підстав для закриття провадження у справі в частині повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 4822085000:04:000:0030, 4822085000:04:000:0031, не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тлумачення наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову.
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду у лютому 2020 року, нею оспорювалися дії відповідача, які полягали у не поверненні їй, як власнику, земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди, тобто з липня 2019 року.
Згідно частини 1статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом вимог частин 2, 3 статті 49 ЦПК України правом розпоряджатися предметом спору наділено лише позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка клопотання про відмову від свого позову не заявляла.
Саме по собі припинення відповідачем користування земельними ділянками із вказаними кадастровими номерами внаслідок їх примусового повернення позивачкою, не свідчить про відсутність предмета спору.
Що стосується земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером 4822085000:09:000:0154, то суд вірно поклав обов'язок на відповідача по її поверненню власнику.
Згідно договору оренди землі ОСОБА_1 передала в оренду ПП « Безвезюк » земельну ділянку площею 6,28 га (а.с.8).
Актом прийому передачі об'єкта оренди підтверджується, що ПП «Безвезюк» прийняв в оренду від ОСОБА_1 у строкове платне користування земельну ділянку площею 6,28 га, у тому числі з кадастровим номером 4822085000:09:000:0154 (а.с.10).
Тому доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не користується вказаною земельною ділянкою № НОМЕР_1 (кадастровий номер 4822085000:09:000:0154), а позивачка в свою чергу не надала доказу передачі її в оренду відповідачу, не заслуговують на увагу.
Більш того, відповідач сплачував орендну плату за використання вказаного об'єкта оренди загальною площею 6,28 га (у тому числі і за користування земельною ділянкою № 3) та визнавав, що використовує земельну ділянку у зазначеному розмірі згідно договору оренди від 07 липня 2011 року, про що вказував під час пред'явлення позову до ОСОБА_1 про поновлення договору оренди землі, а також у довідці від 13 березня 2020 року (а.с. 40,60).
Будь - яких доказів повернення власнику земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером 4822085000:09:000:0154, після закінчення строку дії договору оренди, матеріали справи не містять.
Натомість, враховуючи, що при наданні в оренду (укладанні договору) земельна ділянка передавалася її власником орендарю згідно з актом приймання-передачі, то й зворотна дія, тобто повернення земельної ділянки власнику після закінчення дії договору, мала б бути оформлена таким же актом, який би і підтверджував виконання орендарем умов договору оренди землі з повернення її у власність орендодавця.
Що ж до обраного позивачкою способу захисту порушеного права, то колегія зазначає таке.
Позивачкою заявлений позов про витребування спірної земельної ділянки з посиланням на те, що вона знаходиться у фактичному користуванні відповідача без законних підстав.
Враховуючи, що зайняття земельної ділянки відповідачем (тимчасовим володільцем) не пов'язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку, тому ефективним способом захисту прав орендодавця у даній справі має бути усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки ( постанова ВП ВС від 16 червня 2020 року, справа № 145/2047/16-ц ).
Згідно зі ст. 175 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 49, 265 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону. Тому в разі посилання позивача не на ту норму закону, суд не позбавлений права самостійно визначити правову природу спірних правовідносин та застосувати ту норму матеріального права, якою врегульовано спірне у справі питання.
З огляду на те, що суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку спірним правовідносинам та застосував належні приписи закону, відсутні підстави для зміни чи скасування судового рішення в цій частині.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840 грн. за подачу апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Безвезюк» - Вуїв Оксани Вікторівни задовольнити частково.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 червня 2021 року в частині покладення обов'язку на ПП «Безвезюк» про повернення ОСОБА_1 земельної ділянки НОМЕР_2 площею 4,79 га з кадастровим номером 4822085000:04:000:0030 та земельної ділянки НОМЕР_3 площею 1,06 га з кадастровим номером 4822085000:04:000:0031 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Це ж судове рішення в частині стягнення судового збору змінити.
Стягнути з Приватного підприємства «Безвезюк» (код ЄДРПОУ 37126623) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 899,03 грн.
В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь Приватного підприємства «Безвезюк» (код ЄДРПОУ 37126623) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 840 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий
Судді:
Повний текст судового рішення виготовлено 26.08.2021р.