Провадження № 2/742/1054/21
Єдиний унікальний № 742/2053/21
19 серпня 2021 року
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого-судді Коваленко А.В., за участю секретаря судового засідання Риндя Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Кредит», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Хорішко Олександра Олександровича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.
У червні 2021 року позивач звертаючись до суду з заявою просить суд, визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни № 1904 від 03 лютого 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ КРЕДИТ" заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1335645013301220 від 01.11.2013 року в сумі 53991,06 гривень, таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі.
Свої вимоги аргументує тим, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хорішка Олександра Олександровича знаходиться виконавче провадження ВП № 65417545 від 20.05.2021 року з примусового виконання виконавчого напису №1904 від 03.02.2021 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ КРЕДИТ" заборгованості у розмірі 53991 грн. 06 коп.
Позивач заперечує щодо такої заборгованості, посилаючись на те, що нотаріусом не перевірялися строки позовної давності, які є пропущеними, заборгованість зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення була спірною.
Крім того вищевказаний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною на підставі кредитного договору вчиненого в простій письмовій формі, тоді як «Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року, передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, тому відсутні будь-які правові підстави для вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною виконавчого напису за даним договором, у зв'язку з чим виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого розгляду на 10 год. 02 серпня 2021 року.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 серпня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 09 год. 00 хв. 19 серпня 2021 року.
ІІІ. Позиції сторін.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, але надали заяву в якій просять розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ КРЕДИТ" в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце слухання справи належним чином.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокя Юріївна в судове засідання не з'явилася, але надала заяву про розгляд справи без її участі.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Хорішко Олександр Олександрович в судове засідання не з'явився.
Суд на підставі наявних в справі доказів, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Згідно договору про надання споживчого кредиту № 1335645013301220 від 01.11.2013 року, укладеного між ПАТ "ФІДОБАНК" і ОСОБА_1 , позичальником був отриманий кредит в сумі 48500,00 гривень з кінцевим строком повернення кредиту 31.10.2016 (а.с.21)
Відповідно до змісту виконавчого напису №1904 від 03.02.2021 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною стягнуто з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №1335645013301220 від 01.11.2013 року, укладеного нею з ПАТ "ФІДОБАНК", право вимоги по якому на підставі договору відступлення права вимоги № 7 від 31.10.2014 року було відступлено ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВЕНДОР", а в подальшому згідно договору про відступлення права вимоги № 25122019-ВР/ПК від 25.12.2019 року було відступлено ТОВ "ПРОФІТ КРЕДИТ", заборгованість на користь ТОВ "ПРОФІТ КРЕДИТ" у сумі 53991 грн. 06 коп., в тому числі : заборгованість за тілом кредиту - 47114 грн., комісія за обслуговування кредиту - 6877 грн. 06 коп., плата за вчинення виконавчого напису (а.с.20)
ТОВ "ПРОФІТ КРЕДИТ" звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Хорішко Олександра Олександровича з заявою про примусове виконання рішення, в якій просить відкрити за місцем проживання боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною №1904 від 03.02.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ПРОФІТ КРЕДИТ" заборгованість у розмірі 53991 грн.(а.с.20)
14 травня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Хорішко Олександром Олександровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни №1904 від 03.02.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ПРОФІТ КРЕДИТ" заборгованість у розмірі 53991 грн. 06 коп.(а.с.18)
20 травня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Хорішко Олександром Олександровичем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої постановлено в порядку примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального Буждиганчук Євдокії Юріївни № 1904 від 03.02.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ КРЕДИТ" заборгованості в сумі 53991,06 гривень звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що вона отримує в ТОВ «Кондитер-Трейд» (а.с.16)
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За результатами аналізу норм вищенаведених нормативних актів можна дійти висновків, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів,
в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада
2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Таким чином ,відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12 березня 2020 року в справі № 757/24703/18-ц,провадження № 61-12629св19.
Судом встановлено, що серед документів наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ КРЕДИТ" нотаріусу для вчинення виконавчого напису, оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може проводитися у безспірному порядку, відсутній. Надана нотаріусу заява позичальника про отримання кредиту не посвідчена нотаріально, а отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Крім того між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" укладено кредитний договір №1335645013301220 від 01.11.2013 року з кінцевим строком повернення кредиту 31.10.2016 .
Отже строк кредитного договору закінчився 31.10.2016 року і з цього часу виникло право вимоги до боржника.
Виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною 03 лютого 2021 року, та стягнув кредитну заборгованість за період з 31.10.2016 по 28.01.2021, тобто за межами строків позовної давності, які сплинули 31 жовтня 2019 року.
У зв'язку з чим виконавчий напис приватним нотаріусом вчинений з порушенням умов вчинення виконавчих написів, тобто за межами трирічного строку, та на підставі не завіреного нотаріально договору кредиту, тому виконавчий напис приватного нотаріуса не підлягає виконанню.
VІІ. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1,2 стаття 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 908 грн. в рахунок відшкодування коштів за судовий збір сплачений при подачі позовної заяви та 454 грн. за судовий збір сплачений при поданні заяви про забезпечення позову.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до договору №73 від 20.05.2021 про надання правової допомоги, додаткової угоди від 20.05.2021 до договору №73 від 20.05.2021 про надання правової допомоги ОСОБА_1 та Адвокатське об'єднання адвокатська контора «ЛОГОС» уклали договір відповідно до якого останнє зобов'язалось надати правову допомогу при зверненні до суду та розгляді в суді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Кредит», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Хорішко Олександра Олександровича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.(а.с.11-14)
Відповідно до акту №1 від 17.08.2021 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), квитанції №0.0.2148922772.1 ОСОБА_1 сплатила 5000 грн. Адвокатському об'єднанню адвокатська контора «ЛОГОС» за послуги відповідно до Договору про надання правової допомоги №73 від 20.05.2021 про надання правової допомоги, додаткової угоди від 20.05.2021 до договору №73 від 20.05.2021 про надання правової допомоги, а саме: за складання позовної заяви, заяви про забезпечення позову, підготовка процесуальних документів по справі - 4000 грн.; участь у судових засіданнях -1000 грн.(а.с.47-48)
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, попередньо надавши заяву про розгляд справи без їх участі, тобто судове засідання проводилось без участі позивача та його представника, тому витрати у розмірі 1000 грн. за участь у судових засіданнях відшкодуванню не підлягають.
У зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4000 грн. в рахунок відшкодування витрат за правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 258-260, 263-265, 268, 280-281 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Кредит», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Хорішко Олександра Олександровича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни № 1904 від 03 лютого 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ КРЕДИТ" заборгованості в сумі 53991,06 гривень, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ КРЕДИТ" (ЄДРПОУ - 43089443; місцезнаходження: 01054; м. Київ, вул. Ярославів вал, 13/2 /літера «Б»/, офіс 2) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі, в тому числі: на відшкодування коштів сплачених за судовий збір при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову в сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривень та за оплату правничої допомоги в сумі 4000,00 гривень.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заяв. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.В.Коваленко