Народицький районний суд Житомирської області
Справа № 284/1081/20
"26" серпня 2021 р. смт. Народичі
Народицький районний суд Житомирської області в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої особи ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальномупровадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.3 ст.186, ч.2 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу,
У провадженні Народицького районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.186, ч.2 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України.
Ухвалою суду Народицького районного суду Житомирської області від 08 липня 2021 року, ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою, яка закінчує свою дію 06 вересня 2021 року.
26 серпня 2021року прокурором Коростенської окружної прокуратури юристом 2 класу ОСОБА_3 подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Клопотання прокурор обґрунтовує тим, що розгляд кримінального провадження не закінче-но, а тому, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження є необхідність продовження запобіжного заходу. Також зазначив, що заявлені раніше ризики, а саме, що обвинувачений перед загрозою покарання матиме можливість переховуватися від суду, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків, не зменшилися та виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з мотивів, зазначених у клопотанні та доповнив, що обвинувачений звільнившись у 2020 році з місць позбавлення волі, знову вчинив умисні корисливі злочини, після вчинення яких намагався втекти, але був затриманий працівниками поліції, крім того асоціальна поведінка обвинуваченого, яка неодноразово була підтверджена судовими рішеннями, що набули законної сили, дає підстави для переконання, що в зазначеному кримінальному провадженні наявні інтереси суспільства явно переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні щодо клопотання прокурора заперечували. Обвинувачений вважає, що наведені прокурором в клопотанні ризики не доведені будь-якими належними і допустимими доказами і є надуманими, оскільки потерпіла та свідки у справі вже допитані судом, він визнав свою вину у вчиненому злочині, має постійне місце проживання та неповнолітніх дітей, не має наміру переховуватися від суду і вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідків.
Захисник обвинуваченого просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, який як на його думку буде достатнім заходом для запобігання існуючим ризикам, мотивуючи тим, що потерпіла та свідки у справі вже допитані судом, обвинувачений визнав свою вину у вчиненому злочині, має постійне місце проживання та неповнолітніх дітей, не має наміру переховуватися від суду і вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілу та свідків.
Потерпіла та її представник просили задоволити клопотання прокурора.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового засідання, суд дійшов такого висновку.
Правилами статті 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно пунктів 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного за-ходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно, шляхом підбурювання, вмовлянням, залякуванням впливати на покази свідків, понятих, які були присутні під час проведення огляду місця події, на свідків, які вже допитані по кримінальному провадженню та які можуть бути встановлені в ході судового розслідування та потерпілих, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
На день вирішення питання щодо продовження строків тримання обвинуваченому обставини, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились. Підстави для збереження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, так як продовжують залишатись ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення від покарання за вчинення тяжкого та середньої тяжкості злочину, незаконного впливу на потерпілу, та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки останній неодноразово був засуджений за вчинення умисних злочинів, має не зняту й не погашену судимість, не має постійного джерела прибутку та стійких соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, є мешканцем іншої області, тобто вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому, з урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Таким чином, виходячи з положень ст.ст.177,178,183,194 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставами для обрання та продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та існують на даний час.
Обставини, на які посилається обвинувачений та його захисник, як на підставу зміни запобіжно-го заходу на більш м'який були предметом дослідження і на час попереднього продовження запобіжного заходу і при цьому були враховані. Докази, які були надані суду сторонами та іншими учасниками кримінального провадження були досліджені під час судового розгляду даного кримінального провадження і недопустимими не визнавались, що спростовує твердження обвинуваченого про недопустимість доказів, наданих суду стороною обвинувачення.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 177,178, 181, 184, 194, 201, 331 КПК України, суд,
Клопотання задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тривалістю 60 днів, до 25 жовтня 2021 року.
Ухвала суду закінчує свою дію о 16 годині 10 хвилин 25 жовтня 2021 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: