25 серпня 2021 року
Київ
справа №260/4470/20
адміністративне провадження №К/9901/26548/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року
у справі №260/4470/20
за позовом ОСОБА_1
до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі,
До Верховного Суду надійшла касаційна ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі №260/4470/20, предметом розгляду якої є:
- визнання протиправною бездіяльність Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, яка полягає у не поновленні ОСОБА_1 на роботі та невиконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 260/431/20 в частині поновлення на роботі;
- стягнення з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 260/431/20 з 23 жовтня 2020 року до дня поновлення на роботі;
- стягнення з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, закрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, яка полягає у не поновленні ОСОБА_1 на роботі та невиконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 260/431/20 в частині поновлення на роботі.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року в справі № 260/4470/20 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року про поновлення на роботі ОСОБА_1 за період з 23 жовтня 2020 року по 18 травня 2021 року в сумі 83965,44 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, а справу направити на новий судовий розгляд.
У зв'язку з перебуванням судді-доповідача - Калашнікової О.В., у відпустці питання про відкриття касаційної скарги вирішується в перший день після виходу з відпустки.
В касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги. При цьому заявник вказує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Також представник позивача вказує, що відповідно до пункту 3 частини 1, частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору, якщо предмет позову захист трудових прав. Крім того, як зазначає заявник, позивач є інвалідом, а тому звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Проаналізувавши клопотання скаржника про звільнення від плати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до пункту 9 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
До касаційної скарги долучено копію пенсійного посвідчення позивача, з якого вбачається , що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, тобто на позивача не розповсюджується положення пункту 9 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Щодо посилання заявника на положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд зазначає наступне.
Предметом позову є вимоги позивачки звернені до відповідача про виконання судового рішення про поновлення її на роботі, а також стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Отже спір у цій справі не стосується поновлення на роботі, а спрямований на спонукання відповідача виконати судове рішення. При цьому, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення не стосується стягнення заробітної плати, оскільки середній заробіток за час затримки виконання судового рішення не є складовою заробітної плати.
Що стосується посилання скаржника на пункту 3 частини 1, частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Згідно з частиною 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частинами першою та другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) визначено вичерпний перелік умов, за наявності яких суд, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
З огляду на вказане, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.
До матеріалів касаційної скарги копію довідки Управління СЗН Рахівської РДА від 17 лютого 2020 року №406, яка містить інформацію про заробітну плату ОСОБА_1 ті інші прибутки за 2019 рік.
В той же час, відповідно до частини 2 статті 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Скаржником також додано копію довідки Управління СЗН Рахівської РДА від 17 лютого 2020 року №407 яка містить інформацію про заробітну плату ОСОБА_1 та інші прибутки за 2020 рік, а також копію довідки Управління СЗН та НСП Рахівської РДА від 04 лютого 2021 року №316/01-10, яка містить інформацію про доходи позивач під час перебування на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної адміністрації.
Разом із цим, вказані довідки не дають підстав вважати, що зазначені суми є єдиним джерелом доходу скаржника, оскільки не містять відомостей про його майновий стан, який може мати інші джерела доходу на момент подання касаційної скарги.
Інших доказів, які б підтверджували факт перебування позивача у скрутному матеріальному становищі, зокрема інформаційної довідки з податкового органу про відсутність доходів, а також інформації з Пенсійного фонду, останній не надав.
Таким чином, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат (скрутного матеріального стану), підстави для звільнення останнього від сплати судового збору, з урахуванням статті 8 Закону України "Про судовий збір" - відсутні.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивач звернувся до суду у 2020 році заявив дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру. Судом апеляційної інстанції адміністративний позов задоволено частково та стягнуто на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року про поновлення на роботі позивача за період з 23 жовтня 2020 року по 18 травня 2021 року в сумі 83965,44 грн. Скаржник не погоджуючись з вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції звернувся з даною касаційною скаргою.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (надалі - №3674-VI) у редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року становив 2102 грн 00 коп.
Отже, судовий збір, який підлягає сплаті 1681,60 грн.
В той же час, згідно з частиною 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд вважає за можливе відстрочити сплату судового збору до закінчення касаційного розгляду сплави у Верховному Суді.
Вказану касаційну скаргу подано на судове рішення розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
За правилами частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню зокрема, судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Суд, проаналізувавши доводи касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами, приходить до висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" та "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку Верховного Суду висловленого у постанові від 11 червня 2020 року у справі №816/1895/18 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування норми статті 236 КЗпП України.
Також скаржник посилається на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 3, 334 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VІІІ,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі №260/4470/20 до закінчення касаційного перегляду у Верховному Суді.
Відкрити провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі №260/4470/20 за позовом ОСОБА_1 до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
Витребувати з Закарпатського окружного адміністративного суду матеріали справи №260/4470/20.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
М.В. Білак
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду