Справа № 344/8159/21
Провадження № 33/4808/512/21
Категорія ст.184 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.
Суддя-доповідач Васильєв
20 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Пинчук Н.В.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , громадянку України,
визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП та накладено стягнення у виді попередження, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання, передбачених ст.150 СК України, обов'язків щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 18.05.2021 близько 10 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 не створила належні умови для подальшого проживання доньки, яка на даний час виховується у патронатній сім'ї відповідно до ч.2 ст. 256 СК України.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді є незаконною, постановлену з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт вказує на те, що матеріали справи: протокол про адміністративне правопорушення, рапорт інспектора та акт обстеження житлово-побутових умов сім'ї неналежними та недопустимими доказами у справі.
Вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам КУпАП, оскільки в ньому не зазначено у чому полягає невиконання нею обов'язків щодо виховання доньки, та яким чином її дії або бездіяльність призвели до ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя її доньки та в чому полягає суть вчиненого нею правопорушення. Таким чином, в протоколі не зазначено наявність конкретних обставин, які б вказували на не виконання нею її батьківських обов'язків, та не вказано від яких саме передбачених законодавством обов'язків, з посиланням на норму закону, вона ухиляється.
ОСОБА_1 звертає увагу на те, що в рапорті працівника поліції зазначено, що вона відмовилась від надання письмових пояснень та усно повідомила, що на даний час не в змозі створити належні умови для подальшого проживання дитини, яка на даний час виховується у патронатній сім'ї.
Апелянт звертає увагу на те, що у відповідності до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 її донька ОСОБА_3 .
Висновок згідно акту обстеження житлово-побутових умов сім'ї від 18.05.2021 року вважає таким що не відповідає фактичним обставинам. Вказує на те, що в акті зазначено тільки одного інспектора Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, хоча насправді було два представника, які не пред'явили документи, що засвідчували їх особи.
Апелянт стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на наявність суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та не зазначено які саме дії спричинили невиконання батьківських обов'язків з об'єктивної сторони.
ОСОБА_1 звернула увагу на те, що розгляд справи проведено без її участі, про дату та час судових засідань вона не була належним чином повідомлена. Повідомила, що з 02.06.2021 року по 17.06.2021 року, та з 23.06.2021 року по 02.07.2021 року перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «ІФ обласна клінічна інфекційна лікарня».
Просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її захисник адвокат Пинчук Н.В. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду із закриттям провадження у справі за відсутності події і складу правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції не прийняв необхідних заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи та розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чим порушив її право на захист.
Апеляційний суд, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, виходить з наступного.
Так, зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винною в тому, що вона ухиляється від виконання, передбачених ст.150 СК України, обов'язків щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 18.05.2021 близько 10 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 не створила належні умови для подальшого проживання доньки, яка на даний час виховується у патронатній сім'ї відповідно до ч.2 ст. 256 СК України., чим порушено вимоги ч. 1 ст. 184 КУпАП з боку ОСОБА_1 .
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч.1 ст.9КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, суддя Івано-Франківського міського суду не дотримався вищевказаних норм закону та дійшов помилкового висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Так, за диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
З огляду на те, що зазначена норма закону, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_1 , є бланкетною, то при розгляді цієї справі необхідно з'ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.
Об'єктом вказаного вище правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Суб'єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні у справі "Ващенко проти України" Європейський суд вказав, що «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
В рішенні у справі "Абрамян проти Росії" Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Однак, суд першої інстанції, не звернувши увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення містить неконкретне обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, в порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод не забезпечив справедливий розгляд справи та прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Між тим, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
При цьому, невиконання батьками або особами, які їх заміняють, обов'язків щодо виховання дітей мають містити систематичний та триваючий характер.
Разом з тим, зі змісту обвинувачення вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що ухиляється від виконання, передбачених ст.150 СК України, обов'язків щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 18.05.2021 не створила належні умови для подальшого проживання доньки, яка виховується у патронатній сім'ї відповідно до ч.2 ст. 256 СК України.
При цьому, зі змісту вищевказаного обвинувачення неможливо встановити, які саме конкретні обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 ухиляється від обов'язків щодо виховання малолітньої доньки та не створює їй умови для подальшого проживання.
Апеляційний суд вважає, що висунення обвинувачення ОСОБА_1 носило формальний характер, без з'ясування конкретних обставин щодо умов виховання малолітньої дочки.
Так, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, не зібрано та не долучено до матеріалів безперечних доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення .
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить ознак об'єктивної сторони даного правопорушення, зокрема, в чому саме полягає ухилення особи від виконання обов'язків щодо виховання дитини, не конкретизовані норми законодавства, якими ці обов'язки передбачені та які вимоги і яким чином було порушено.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Вказаний перелік обов'язків є вичерпним.
Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, як при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, так при розгляді його в суді першої інстанції була неправильно застосована норма матеріального права (ч.1 ст.184 КУпАП), оскільки не було конкретизовано, у який спосіб ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітніх дітей та яких саме обов'язків.
У відповідності до положень ст.ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що відповідно до рапорту інспектора СЮП ВП Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області до начальника Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області встановлено, що 18.05.2021 року ним спільно із працівниками ССД було здійснено рейд до сім'ї ОСОБА_1 за адресою по АДРЕСА_2 , з метою обстеження умов проживання. На момент перевірки встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час не створює належних умов для подальшого проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , яка виховується в патронатній сім'ї, на підставі чого на неї було складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с.1).
Разом з тим, матеріали справи містять акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_5 від 18.05.2021 року (а.с.3-4), відповідно до якого він складений головним спеціалістом відділу з питань соціального захисту дітей ССД - ОСОБА_6 та інспектором СЮП Івано-Франківського РУП Воробок Б.М., головним спеціалістом відділу питань соціального захисту дітей ССД - ОСОБА_7 у присутності ОСОБА_8 та ОСОБА_1 проведено планову перевірку - обстеження житлово-побутових умов сім'ї, що проживає за адресою по АДРЕСА_3 . Встановлено, що сім'я складається з п'яти чоловік, помешкання займає житлову площу 60 м. кв. В квартирі є одяг, взуття, іграшки та коляски. Продуктів харчування на момент проведення обстеження не було. Взаємовідносини із сусідами добрі зі слів ОСОБА_1 , а зі слів прабабусі - погані. В даному акті зазначено, що мати дитини за довідкою ЛКК має високий ступінь втрати здоров'я, що перешкоджає виконанню нею батьківських обов'язків, батько офіційно не працевлаштований. В акті зазначено, що житлово - побутові умови кімнати, в якій проживають батьки дитини є незадовільні і кімната завалена речами й дитячими колясками. З даним актом ОСОБА_1 було ознайомлено під її підпис.
До матеріалів справи долучено рапорт інспектора СЮП ВП Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області (а.с.5) відповідно до якого, під час опитування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовилась від надання будь яких письмових пояснень, усно пояснила, що на даний час не в змозі створити належні умови для подальшого проживання дитини, яка на даний час виховується в патронатній сім'ї. Причини, які б перешкоджали у виконанні батьківських обов'язків остання не назвала.
На підставі зібраних документів інспектором СЮП ВП Івано-Франківського РУП лейтенантом поліції Воробок Б.М. 19.05.2021 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №420639, відповідно до якого ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП (а.с.1). ОСОБА_1 обвинувачується в ухилянні від виконання, передбачених ст.150 СК України, обов'язків щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 18.05.2021 близько 10 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 не створила належні умови для подальшого проживання доньки, яка на даний час виховується у патронатній сім'ї відповідно до ч.2 ст. 256 СК України.
Перелічені документи взяті до уваги районним судом в якості доказів вини ОСОБА_1 .
При цьому, суд першої інстанції не вказав які саме фактичні дані вони підтверджують, як співвідносяться між собою та чи достатні для прийняття відповідного процесуального рішення.
Разом з цим, ОСОБА_1 разом із апеляційною скаргою надано апеляційному суду копію посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.32), у відповідності до якого ОСОБА_1 є інвалід з дитинства 2 групи; копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої є ОСОБА_9 та ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 13.11.2019 року відповідно до якого 13.11.2019 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (а.с.34).
Апелянтом додано копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 02.06.2021 року по 17.06.2021 року із діагнозом хронічний двобічний середній гнійний отит ускладнений мастоїдитом(а.с.35) та виписку з історії хвороби Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні №6311/21 у відповідності до якої ОСОБА_1 з 23.06.2021 року по 02.07.2021 року перебувала на лікуванні із діагнозом двобічний хронічний гнийний середній отит та гострий двобічний бактеріальний гайморит ВІЛ - інфекція клінічна стадія (а.с.26).
Апеляційний суд констатує, що судом не взято до уваги, що в протоколі про адміністративне правопорушення не визначені фактичні підстави, які дозволяють встановити, які дії складають склад адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .
З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, слід дійти висновку, що в судовому засіданні не встановлено обставин, що мала місце подія вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та наявності в її діях складу правопорушення, що свідчить про те, що при вирішенні питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, суд першої інстанції не врахував положення ст.ст. 10, 11 КУпАП та прийшов помилкового висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
За таких обставин, апеляційний суд приходить висновку, що притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладаючи на неї адміністративне стягнення у виді попередження, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув, чим не виконав вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280 КУпАП; не дослідив матеріали справи, не перевіривши виконання особою, яка складала протокол вимог КУпАП, не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає ОСОБА_1 адміністративній відповідальності, та дійшов до помилкового висновку про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд враховує, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії…».
Статтею 62Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ч. 8 ст.294КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження по справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, оскільки під час апеляційного перегляду в діях ОСОБА_1 встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення, зокрема об'єктивної і суб'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв